Постанова

від 10.04.2019 по справі 811/1325/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 811/1325/18

Провадження № 11-1386апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Триліси-Агро (далі - ТОВ Триліси-Агро ) на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року (суддя Пасічник Ю. П.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (у складі колегії суддів Добродняк І. Ю., Бишевської Н. А. Семененка Я. В.) у справі за позовом ТОВ Триліси-Агро до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області), третя особа Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України ), про визнання дій протиправними та скасування постанови,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ТОВ Триліси-Агро звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, у якому просило визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області та скасувати постанову від 21 грудня 2017 року № 55428642 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в розмірі 824 тис. 157 грн 05 коп.

Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення судових рішень), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивачу роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погодившись із такими судовими рішеннями, ТОВ Триліси-Агро звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги ТОВ Триліси-Агро зазначило, що цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 листопада 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 18 березня 2015 року задовольнив позовні вимоги ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України до ТОВ Триліси-Агро та стягнув з останнього 5 млн. 280 тис. грн основного боргу, пені у розмірі 538 тис. 560 грн, 1 млн. 584 тис. грн штрафу та 854 тис. 058 грн 08 коп. відсотків річних, загалом на суму 8 млн. 256 тис. 618 грн 08 коп. (справа № 912/691/15-г).

07 квітня 2015 року Господарський суд Кіровоградської області видав наказ № 912/691/15-г про примусове виконання зазначеного рішення суду.

12 травня 2015 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 47469077 з виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 07 квітня 2015 року, а 19 травня 2015 року прийняв постанову про стягнення з боржника (ТОВ Триліси-Агро ) виконавчого збору у розмірі 832 тис. 969 грн 81 коп.

01 листопада 2017 року на стадії виконання судового рішення між

ТОВ Триліси-Агро та ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України підписано мирову угоду у справі № 912/691/15-г, яку затверджено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 27 листопада 2017 року.

30 листопада 2017 року ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України на адресу відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області надіслала заяву № 130-2-21/7050 про закінчення виконавчого провадження № 47469077 у зв'язку з затвердженням Господарським судом Кіровоградської області мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

На підставі зазначеної заяви та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) державний виконавець 20 грудня 2017 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № 47469077, а 21 грудня 2017 року прийняв постанову № 55428714 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника витрат у розмірі 1 тис. 592 грн 50 коп. та постанову № 55428642 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 824 тис. 157 грн 05 коп.

Вважаючи протиправною постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області від 21 грудня 2017 року № 55428642про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 824 тис. 157 грн 05 коп., ТОВ Триліси-Агро звернулося до суду із цим адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21 грудня 2017 року № 55428642 про стягнення з позивача виконавчого збору.

При цьому, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у цій справі в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору прийнята в ході примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 07 квітня 2015 року у справі № 912/691/15-г, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з правовою позицією, викладеною в оспорюваних судових рішеннях, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

На час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця від 21 грудня 2017 року про стягнення виконавчого збору набрав чинності Закон № 1404-VIII.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VІІІвиконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно із ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведених правових норм у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону № 1404-VІІІ, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.

Саме така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 та 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17.

Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є (..) порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Триліси-Агро задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Триліси-Агро до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, третя особа Публічне акціонерне товариство Державна

продовольчо-зернова корпорація України , про визнання дій протиправними та скасування постанови направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна Судді: Н. О. Антонюк С. В. Бакуліна В. В. Британчук Д. А. Гудима В. І. Данішевська О. С. Золотніков О. Р. Кібенко В. С Князєв Л. М. Лобойко Н. П. Лященко О. Б. Прокопенко Л. І. Рогач О. М. Ситнік О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська