Постанова

від 03.04.2019 по справі 823/1752/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 823/1752/16

Провадження № 11-1505апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон (далі - ТОВ СП Нібулон ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (суддя Орленко В. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді Желтобрюх І. Л., Епель О. В., Парінов А. Б.) у справі № 823/1752/16 за позовом Приватного підприємства Колос Чигиринщини (далі - ПП Колос Чигиринщини ) до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни (далі - державний реєстратор), Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Чигиринська РДА), треті особи: ОСОБА_4, ТОВ СП Нібулон , про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ПП Колос Чигиринщини звернулося до суду з позовом до державного реєстратора, Чигиринської РДА, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 21 березня 2016 року за індексним номером 28852233 (номер запису про інше речове право 13794641) про проведення за ТОВ СП Нібулон державної реєстрації права оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,8952 га з кадастровим номером НОМЕР_1 (далі - спірна земельна ділянка) на підставі договору оренди землі від 19 лютого 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року.

На обґрунтування позову ПП Колос Чигиринщини зазначило, що 26 травня 2011 року між ним як орендарем і ОСОБА_4 як орендодавцем було укладено договір оренди землі № 212, відповідно до умов якого передано у платне користування строком на п'ять років спірну земельну ділянку. Вказаний договір оренди землі було зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 серпня 2011 року за № 712548704000239. 10 серпня 2015 року між цими ж орендарем і орендодавцем було укладено додатковий договір до договору від 26 травня 2011 року № 212 про збільшення розміру орендної плати та продовження строку дії договору до 10 серпня 2025 року, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право від 25 лютого 2016 року за № 13478999. У жовтні 2016 року ПП Колос Чигиринщини стало відомо, що 21 березня 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за ТОВ СП Нібулон право оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 19 лютого 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року . ПП Колос Чигиринщини це рішення вважає протиправним, оскільки на момент його прийняття був чинним укладений між ним і ОСОБА_4 договір оренди від 26 травня 2011 року № 212 та додатковий договір від 10 серпня 2015 року, зареєстровані в установленому законодавством порядку, тому в державного реєстратора не було підстав для державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон .

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 09 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, позов задовольнив .

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ СП Нібулон подало касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначило, що 19 лютого 2010 року між ним і ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 06 червня 2011 року (справа № 2-а-4126/11/1470) зобов'язав відділ Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію вказаного вище договору. Отже, на думку скаржника, саме за ТОВ СП Нібулон постановою суду був установлений пріоритет щодо офіційного визнання й підтвердження факту набуття права оренди на спірну земельну ділянку. 25 лютого 2016 року державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі від 19 лютого 2010 року. На думку скаржника, оскаржуване позивачем рішення державного реєстратора є правомірним, а дії державного реєстратора щодо прийняття цього рішення є такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Також скаржник послався на те, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер і їх не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з викладеним ТОВ СП Нібулон просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП Колос Чигиринщини вказало, що не погоджується з касаційною скаргою, вважає її вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, позивач зазначив, що державна реєстрація договору оренди землі від 26 травня 2011 року № 212, укладеного між ОСОБА_4 і ПП Колос Чигиринщини , була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для проведення державної реєстрації права оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон у державного реєстратора не було.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року касаційну скаргу ТОВ СП Нібулон передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 грудня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 січня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Аксен проти Німеччини , заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Варела Ассаліно проти Португалії , заява № 64336/01).

На час розгляду справи відповідачі та третя особа відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим на підставі розпорядження Чигиринської РДА від 25 листопада 2009 року № 217 .

26 травня 2011 року між ОСОБА_4 і ПП Колос Чигиринщини укладено договір оренди землі № 212, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування спірну земельну ділянку. Договір укладено строком на п'ять років і зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 04 серпня 2011 року за № 712548704000239.

10 серпня 2015 року між ОСОБА_4 і ПП Колос Чигиринщини укладено додатковий договір до договору оренди землі від 26 травня 2011 року № 212, за умовами якого змінено розмір орендної плати та продовжено строк дії договору на десять років, останнім днем строку дії договору визначено 10 серпня 2025 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23 лютого 2017 року № 81100864 державний реєстратор прийняв рішення від 21 березня 2016 року за індексним номером 28852233 про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі від 19 лютого 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року.

Не погодившись із вказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним 19 лютого 2010 року між ОСОБА_4 і ТОВ СП Нібулон , не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, внаслідок чого здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї й тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим.

Вирішуючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, Черкаський окружний адміністративний суд та Київський апеляційний адміністративний суд керувалися тим, що цей спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо належності цього спору до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС Українисуб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2 , 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

У цій справі позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в іншої особи.

У раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб'єктний склад сторін спір може вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - ПП Колос Чигиринщини , належним відповідачем має бути юридична особа - ТОВ СП Нібулон , то виходячи з суб'єктного складу сторін спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Нібулон задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л. І. Рогач

В. В. Британчук І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. Р. Кібенко О. С. Ткачук

В. С. Князєв В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська

Н. П. Лященко