Постанова

від 23.04.2019 по справі 2540/3200/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №2540/3200/18

адміністративне провадження №К/9901/7478/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустал"

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у складі судді Скалозуба Ю.О.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у складі суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., Шурка О.І.,

у справі №2540/3200/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустал"

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рустал" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просило визнати протиправною відмову податкового органу у прийнятті податкової накладної від 24 травня 2018 року № 4 сформованої та направленої на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних Товариством та зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну від 24 травня 2018 року № 4, сформовану та направлену Товариством 15 червня 2018 року протягом операцiйного дня, коли вона була надіслана до Державної фіскальної служби України для реєстрації в Єдиному реєстрi податкових накладних.

26 листопада 2018 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій висновувалися з відсутності у позивача порушеного права, тому звернення позивача з позовом до суду з вимогою про зобов'язання зареєструвати податкову накладну від 24 травня 2018 року № 4 є передчасним, оскільки на даний момент податковим органом не вирішено питання стосовно аналогічної податкової накладної від 24 травня 2018 року № 5. Питання про скасування відмови у реєстрації податкової накладної від 24 травня 2018 року № 5 та зобов'язання зареєструвати останню позивачем перед судом не ставилось.

У березні 2019 року позивачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано статті 3, 10, 11, 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22 травня 2003 року № 851-IV, статтю 21 Податкового кодексу України та неправильно застосовано статті 44, 200, 201 Податкового кодексу України.

19 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та справу №2540/3200/18 витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду.

11 січня 2019 року справа № 2540/3200/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

02 квітня 2019 року у Верховному Суді зареєстровано відзив на касаційну скаргу позивача, у якому податковий орган просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство є юридичною особою, ЄДРПОУ 38543935.

22 травня 2018 року мiж ТОВ "Продзерноторr" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 2205/18-2.

На виконання умов договору 22 травня 2018 року ТОВ "Продзерноторг" направило на адресу позивача рахунок на оплату №22/05 та 23 травня 2018 року ТОВ "Рустал" здiйснило його оплату перерахувавши на рахунок постачальника 1699994,70 грн.

24 травня 2018 року ТОВ "Продзерноторг" передало у власність позивачу 235 тон борошна 1 ґатунку, що підтверджується видатковою накладною від 24 травня 2018 року № 105 та актом приймання - передачі від 24 травня 2018 року №1.

На підтвердження господарської операції згідно з договором купівлі - продажу від 22 травня 2018 року № 2205/18-2 виписано податкову накладну від 24 травня 2018 №4 та 15 червня 2018 року направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з Квитанцією № 1 від 17 червня 2018 року документ не прийнято та зазначено причину можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів .

19 червня 2018 року відповідачем на адресу позивача направлено лист №6969/10/25/01-12-01-09 Про надання пояснень та їх документальне підтвердження з вимогою надати документи на підтвердження спірних господарських правовідносин позивача.

20 червня 2018 року позивачем надано відповідь на вищевказаний лист та направлено відповідні документи.

22 червня 2018 року позивачем повторно відправлено податкову накладну від 24 травня 2018 року № 4 для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, однак згідно з Квитанцією № 1 від 23 червня 2018 року документ не прийнято, як такий, що поданий повторно.

23 червня 2018 року позивачем оформлено податкову накладну від 24 травня 2018 року № 5, яку подано до ДФС України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Згідно з Квитанцією № 1 від 23 червня 2018 року реєстрація документа зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів.

У результаті недотримання позивачем строків реєстрації податкових накладних податковим органом проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт від 06 серпня 2018 року №1132/25-01-12-05/22/38543935 (далі - акт перевірки).

Товариством подано до Головного управління ДФС у Чернігівській області заперечення на акт перевірки, у якому зазначено про помилкове направлення на реєстрацію податкової накладної від 24 травня 2018 року № 5, яка повністю ідентична накладній від 24 травня 2018 року № 4.

У відповідь на заперечення позивача ГУ ДФС у Чернігівській області повідомило, що податкова накладна від 24 травня 2018 року № 5 має статус реєстрацію зупинено , висновки, викладені в акті перевірки скасовуються, податкове повідомлення-рішення прийматись не буде.

14 серпня 2018 року Товариство надіслано відповідачу скаргу на невиконання податковим органом умов Договору про визнання електронних документів, на що отримано відповідь, що ГУ ДФС у Чернігівській області відповідно до функцій, визначених Податковим кодексом України, не має можливості вирішити по суті порушене питання.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абзац 20 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200 1.3, 200 1.9 статті 200 1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

В межах спірних правовідносин підставою для неприйняття спірної податкової накладної платника податків є розірвання договору про визнання електронних документів.

Однак судами попередніх інстанцій не встановлено підстав, з яких податкова накладна від 24 травня 2018 року № 4 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних саме 15 червня 2018 року, чи діяв договір від 20 січня 2016 року №200120161 про визнання електронних документів, наявний в матеріалах справи, на момент подання податкових накладних 15 червня 2018 року. Якщо не діяв, то на якій підставі розірвано зазначений договір, який саме договір є чинним і з якого часу. Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено повноважень органів ДФС щодо прийняття податкових накладних та відповідальність податкових органів за належне реєстрування електронних податкових документів. Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст, та правові наслідки цих документів не встановлені.

Суд зазначає, що при встановленні наявності порушеного права позивача та/або у разі обрання ним неправильного способу захисту (якщо суди встановлять, що реєстрації підлягає податкова накладна від 24 травня 2018 року № 5), суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, що узгоджується з приписами пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустал" задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року скасувати, а справу №2540/3200/18 направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер