Постанова

від 16.04.2019 по справі 140/2289/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2171/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Валюх В.М. м. Луцьку) у справі № 140/2289/18 за адміністративним позовом Приватного підприємства СТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати бездіяльність ГУ ДФС у Волинській області протиправною та зобов'язати підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань і пені в загальній сумі 170671, 17 грн з Державного бюджету України та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 17.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою № 131 про повернення надміру сплаченої суми грошових зобов'язань в розмірі 170671, 17 грн на поточний рахунок підприємства. Листом від 31.10.2018 № 19071/10/03-20-14-08-14 відповідач повідомив про відмову задовольнити заяву з огляду на подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018, не надавши доказів факту подання касаційної скарги.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Волинській області щодо не передачі заяви Приватного підприємства СТ від 17.10.2018 № 131 про повернення надміру сплачених коштів до структурного підрозділу Волинської митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені. Зобов'язано Головне управління ДФС у Волинській області передати заяву Приватного підприємства СТ від 17.10.2018 № 131 про повернення надміру сплачених коштів до структурного підрозділу Волинської митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не передачі заяви ПП СТ від 17.10.2018 № 131 до структурного підрозділу Волинської митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку. При цьому, суд звернув увагу, що за нормами ПК України та Порядку № 131 платник може звернутися із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів не лише безпосередньо до митниці, а й до ГУ ДФС в області, до структури якого належить митниця. Відтак, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною належить задовольнити. Разом з тим, оскільки заява ПП СТ від 17.10.2018 № 131 про повернення надміру сплачених коштів в сумі 170671, 17 грн, які в розумінні Митного кодексу України є митними платежами, на думку суду першої інстанції підлягають розгляду відповідним підрозділом Волинської митниці ДФС, яка є окремою юридичною особою в системі органів ДФС, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання вчинити слід задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача передати заяву позивача про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку та про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань і пені в сумі 170671, 17 грн з Державного бюджету України ПП СТ та подання його ГУ ДКСУ у Волинській області.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що оскільки ГУ ДФС у Волинській області звернулося з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 разом із клопотанням про зупинення оскаржуваного рішення, тому повернення помилково та/або надміру сплачених податкових зобов'язань в сумі 170671, 17 грн є передчасним. Крім цього вказали, що відповідно до наказу ДФС України від 19.10.2016 № 875 Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС функція/процедура підготовки висновків про повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів та коштів передоплати закріплена за підрозділом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання митниць ДФС. Відтак, оскільки сплата ПДВ була здійснена на рахунок УДКСУ у Любомльському районі за кодом платежу 14070100, а Волинська митниця ДФС є окремою, самостійною юридичною особою, тому ПП СТ повинно звертатися з даним адміністративним позовом саме до Волинської митниці ДФС.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники позивача заперечили щодо задоволення та надали пояснення. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 11.01.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів в розмірі 116730, 69 грн. (в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 93384, 55 грн, за штрафними санкціями - 23346, 14 грн) (а.с. 7), та яке було оскаржене позивачем у судовому порядку.

25.06.2018 за № 23141-17 ГУ ДФС у Волинській області направило ПП СТ податкову вимогу на суму податкового боргу з ПДВ з ввезених на територію України товарів 77329, 84 грн (в тому числі: основний платіж - 23730, 69 грн, пеня - 53599, 15 грн) (а.с. 8).

Листом від 12.07.2018 № 76, адресованому відповідачу, позивач просив відкликати (скасувати) зазначену податкову вимогу (а.с. 9), за результатами розгляду якого ГУ ДФС у Волинській області листом від 31.07.2018 № 13412/10/03-20-17-03-13 повідомило платника, що за даними ІС Податковий блок станом на 30.07.2018 податковий борг в ПП СТ відсутній, у зв'язку із чим податкова вимога від 25.06.2018 № 23141-17 вважається відкликаною (а.с. 10).

З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив на рахунок УДКСУ у Любомльському районі Волинської області кошти в загальній сумі 170671, 17 грн згідно із платіжними дорученнями № 1277 від 22.06.2018 на суму 93000, 00 грн, № 1354 від 17.07.2018 на суму 23730, 69 грн, № 1355 від 17.07.2018 на суму 53599, 15 грн, № 1359 від 18.07.2018 на суму 341, 33 грн (а.с. 11-14). При цьому, у вказаних платіжних дорученнях у графі призначення платежу зазначено про сплату грошових зобов'язань згідно із податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2018 № НОМЕР_1, що оскаржується в апеляційному порядку, та пені.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 803/812/18 за позовом ПП СТ до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення апеляційну скаргу ПП СТ задоволено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 11.01.2018 № НОМЕР_1, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ПП СТ суму сплаченого судового збору в розмірі 4405, 00 грн. (а.с. 15-21).

17.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою № 131, у якій просив повернути надміру сплачену суми грошових зобов'язань обсягом 170671, 17 грн на поточний рахунок підприємства та компенсувати суму судового збору в розмірі 4405, 00 грн (а.с. 22-23).

Листом від 31.10.2018 № 19071/10/03-20-14-08-14 відповідач повідомив позивача про те, що звернення щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ буде розглянуто після вирішення Верховним Судом клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018, а для повернення судового збору необхідно звернутися до органу Казначейства (а.с. 24-25).

Вважючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового Кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 301 Митного кодексу України (далі - МК України) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За правилами підпункту в пункту 27 статті 4 МК України податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) віднесено до митних платежів.

При цьому, положення ст. 43 Податкового кодексу України узгоджуються з нормами Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146).

Згідно п. 7 Порядку № 1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

В силу вимог п. 8 Порядку № 1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Відповідно до п. 1 розділу І Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (далі - Порядок № 643), цей Порядок визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Згідно із п. 1, 4, 5 розділу ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Таким чином, необхідною умовою для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових є звернення платника податків із відповідною заявою не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, та за наслідками розгляду такої заяви у разі обліку за даними інформаційних систем сум помилково та/або надміру сплачений, орган ДФС готує висновок на повернення такої суми (її частини).

Так як зазначалось вище постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 803/812/18, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 11.01.2018 № НОМЕР_1.

Відтак, сплачені ПП СТ на рахунок УДКСУ у Любомльському районі Волинської області кошти в загальній сумі 170671, 17 грн (згідно із платіжними дорученнями № 1277 від 22.06.2018 на суму 93000, 00 грн., № 1354 від 17.07.2018 на суму 23730, 69 грн, № 1355 від 17.07.2018 на суму 53599, 15 грн., № 1359 від 18.07.2018 на суму 341, 33 грн з призначенням платежу сплата грошових зобов'язань згідно із податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2018 № НОМЕР_1, що оскаржується в апеляційному порядку, та пені ) є в розумінні Податкового кодексу України надміру сплаченими сумами грошових зобов'язань, на повернення яких з бюджету позивач має право.

Разом з цим колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що за правилами п. 7 Порядку № 1146 заява позивача від 17.10.2018 № 131 в частині повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ з ввезених на територію України товарів після її реєстрації в ГУ ДФС у Волинській області повинна була бути передана до структурного підрозділу Волинської митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Крім цього суд вважає вірним твердженням суду першої інстанції, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі № 803/812/18 набрала законної сили та її касаційне оскарження не впливає на факт набрання нею законної сили, а тому відповідач не мав правових підстав ставити розгляд вказаної заяви позивача у залежність від результатів розгляду поданого разом із касаційною скаргою клопотання про зупинення виконання судового рішення.

З огляду на встановлене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно не передав заяву позивача від 17.10.2018 № 131 про повернення надміру сплачених коштів до структурного підрозділу Волинської митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені і зобов'язав Головне управління ДФС у Волинській області передати таку заяву до структурного підрозділу Волинської митниці ДФС.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі № 140/2289/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 23 квітня 2019 року