Постанова

від 22.04.2019 по справі 826/19427/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2019 року

Київ

справа №826/19427/14

касаційне провадження №К/9901/8320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техномедекс Груп на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 (головуючий суддя - Клочкова Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Ключкович В.Ю., Петрик І.Й.) у справі №826/19427/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техномедекс Груп до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Техномедекс Груп звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.09.2014 №00002521710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 9 903,36 грн., в т.ч., за основним платежем - 5 795,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 107,96 грн.; від 23.09.2014 №00002531710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 510 грн., в т.ч., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.09.2014 №Ю-619 на суму 16 376,20 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.11.2014 №0002971710, яким до платника єдиного внеску застосовані штрафні санкції у сумі 8 188,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством у відповідності до вимог законодавства ведеться податковий облік на підставі якого своєчасно та у повному обсязі нараховується, утримується та сплачується податок з доходів фізичних осіб та ЄСВ, зокрема, по ОСОБА_1 Висновки перевіряючих про заниження товариством у перевіряємому періоді податкових зобов'язань ґрунтуються виключно на припущеннях останніх та жодними доказами, окрім заяви колишнього працівника про виплату їй заробітної плати у конверті , не підтверджені.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що за результатами проведеної відповідачем фактичної перевірки позивача з дотримання ним законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2013 по 31.07.2014, оформленої актом від 10.09.2014 №10/26-57-17-02-22, встановлені наступні порушення вимог: пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1, підпункту а пункту 171.2 статті 171, підпункту а 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 795,40 грн.; пункту 2 статті 6, статі 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI, що призвело до заниження суми утриманого та нарахованого єдиного соціального внеску у загальній сумі 16 376,20 грн. У ході перевірки встановлені розбіжності між фактично отриманою заробітною платою та нарахованою і виплаченою заробітною платою, згідно розрахунково-платіжних відомостей (розрахункових відомостей) за період з 01.01.2013р. по 31.07.2014 і податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за I-IV квартали 2013 року, та І-ІІ квартали 2014 року. Відповідно до наданого колишнім працівником ТОВ Техномедекс Груп ОСОБА_1 пояснень, остання у період з 01.01.2013 по 31.07.2014 отримувала заробітну плату, у т.ч. у конверті, в сумі 4 000 грн. Відповідно до пояснень ОСОБА_1, загальна сума доходу складала 76 000 грн., сума податку на доходи фізичних осіб, яку необхідно було утримати та перерахувати до бюджету - 10 989,60 грн., тоді як загальна сума доходу нарахованого ОСОБА_1, відповідно до податкових розрахунків сум доходу склала 35 921,19 грн., а сума утриманого податку на доходи фізичних осіб - 5 194,20 грн. Таким чином, сума недоутриманого податку на доходи фізичних осіб складає 5 795,40 грн. Також при обрахунку своєчасності та повноти нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску встановлено заниження фонду оплати праці ТОВ Техномедекс-Груп відносно гр. ОСОБА_1 на cyму 40 078,81 грн., а саме відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ та розрахунково-платіжних відомостей за період 01.01.2013 по 31.07.2014 фонд оплати праці останньої становив 35 921,19 грн., тоді як, відповідно до звернення, дохід за вищезазначений період склав 76 000 грн., що призвело до заниження суми утриманого та нарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 16 376,20 грн. На підставі акту та встановлених у ході перевірки порушень, контролюючим органом прийняті оспорювані у даній справі рішення.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що товариством не спростовані встановлені у ході проведеної перевірки порушення вимог податкового законодавства. Під час розгляду справи судом першої інстанції у якості свідків були допитані ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Техномедекс Груп подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів попередніх інстанцій, як і висновки перевіряючих ґрунтуються виключно на припущеннях, в той час, як товариством надано належні та допустимі докази правильності нарахування, утримання та сплати у перевіряємому періоді податку з доходів фізичних осіб та відповідно ЄСВ по ОСОБА_1 Заявник вказує, що звернення ОСОБА_1 до контролюючого органу пов'язане не інакше, як із конфліктною ситуацією, яка склалась між останньою та керівництвом на час існування трудових відносин.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Виходячи з аналізу положень пункту 171.1, пункту 171.2 статті 171, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товариство у перевіряємому періоді було податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати ОСОБА_1

Згідно із підпункту 168.1.1 пункту 168. статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої закономна 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Крім того, пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Товариство зазначає про повну та своєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб - працівників ТОВ Техномедекс Груп , про що свідчать квартальні форми №1ДФ за 2013 - 2014 роки, подані в електронному вигляді. Вказує на те, що згідно штатних розкладів за період 2013 - 2014 роки, затверджених наказами по підприємству, заробітна плата ОСОБА_1 складала 1 800 грн.

Разом з тим, судом у ході розгляду справи у якості свідків були допитані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (головний бухгалтер).

Так, ОСОБА_1 яка перебуваючи під присягою свідка, та, яку було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та відмову від давання показань, підтвердила суду, що розмір фактичної заробітної плати відрізнявся від офіційної, оскільки сума доходів за 6 (шість) місяців становила 24000 грн., а заробітну плату готівкою без відображення у відомостях їй виплачувала фінансовий директор ТОВ Техномедекс Груп ОСОБА_4

Крім того, ОСОБА_1 повідомила суд про те, що заробітну плату у позивача отримувала в наступних розмірах: перші два місяці - 2 500 грн., далі - 4 000 грн., а з лютого 2014 року - 7000 грн.

Таким чином, поясненнями свідка ОСОБА_1 спростовуються твердження позивача, що заробітна плата останньої складала 1 800 грн. на місяць.

Допитаний за ініціативою позивача в судовому засіданні 17.03.2015 в якості свідка - ОСОБА_2, який працює головним бухгалтером на ТОВ Техномедекс Груп вказував на те, що ним виплачувалась заробітна плата ОСОБА_1 згідно бухгалтерських відомостей, чим не спростував покази ОСОБА_1, яка стверджувала, що отримувала від фінансового директора ОСОБА_4 готівкою різницю заробітної плати, не відображеної у звітності.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017) передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Показання свідка є джерелом доказів в розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується з статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній з 15.12.2017), тобто фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем обставини щодо недостовірності відображення товариством у бухгалтерському обліку відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь ОСОБА_1 у ході розгляду справи не спростовані.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність донарахування товариству, згідно податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014 №00002521710, грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5 795,40 грн. та відповідно штрафних санкцій у сумі 4 107,96 грн.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, враховуючи, що товариством у бухгалтерських документах та податкових звітах зазначено недостовірні відомості про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь ОСОБА_1, суми утриманого з них податку, які призвели до зменшення податкових зобов'язань платника податку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 510 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 №00002531710 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Позивач у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є платником єдиного внеску, а тому відповідно до частини другої статті 6 цього Закону зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у наведеній редакції, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 3 частини 11 статті 25 цього Закону передбачено, що за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Аналогічна права норма закріплена також і у підпункті 3 пункту 7.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455, зареєстрованого в Мін'юсті 19/09/2013 за №1622/24154.

Матеріали справи свідчать та встановлено судами попередніх інстанцій, що сума заниження ЄСВ склала 16 376,20 грн. (3,6% - 1 432,84 грн.; 37,26% - 14 933,36 грн.), а отже накладення на позивача штрафу у розмірі 8 188,10 грн. (50% суми донарахованого єдиного внеску) узгоджується з вимовами законодавства, що виключає підстави для висновку про протиправність рішення контролюючого органу від 06.11.2014 №0002971710 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Згідно пункту 6.3 наведеної вище Інструкції, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 6.4 цієї Інструкції, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З огляду на наявність у позивача недоїмки по сплаті ЄСВ у сумі 16 376,20 грн., колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) на вказану суму.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Така не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Техномедекс Груп без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техномедекс Груп залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 у справі №826/19427/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк