КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №826/22370/15

адміністративне провадження №К/9901/40256/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017 (суддя Літвінова А.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (судді Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі № 826/22370/15

за позовом Державного підприємства Завод 410 Цивільної авіації

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Державне підприємство Завод 410 Цивільної авіації (далі - позивач, ДП Завод 410 Цивільної авіації ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0002412202 та № 0002402202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.04.2015 по 14.04.2015, на підставі наказу від 07.04.2015 № 475 та повідомлення про проведення перевірки № 105/26-58-22-02, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.2 статті 79, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства Завод 410 ЦА з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Тех-Партнер , ТОВ Авіа Макс , ТОВ Укртехснаб та ТОВ Логос Партнер за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, за результатами якої складено акт від 21.04.2015 № 1932/26-58-22-02-18/1128297 та встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 171 429,00 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 190 477,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.05.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002412202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 257 144 грн, у тому числі 171 429 грн - за основним платежем, 85 715 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002402202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення на 190 477 грн.

Вказані висновки, як і доводи касаційної скарги, ґрунтуються на твердженні податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Тех-Партнер , ТОВ Авіа Макс , ТОВ Укртехснаб . Такі висновки податковий орган мотивує тим, що згідно реєстру податкових накладних за результатами аналізу податкової інформації неможливо відслідкувати номенклатуру товару, оскільки податкові накладні від ТОВ Укрпрофбуд виписані ТОВ Тех-Партнер та ТОВ Авіа Макс на суму ПДВ до 10 тис. грн та не підлягали реєстрації. Крім того, позивачем документально не підтверджено господарські взаємовідносини з ТОВ Укртехснаб .

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з такого.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. ( підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між державним підприємством Завод 410 Цивільної авіації (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Тех-Партнер (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 29.09.2014 №УЗ-2014-91/10, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в пункті 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору купівлі-продажу від 29.09.2014 №УЗ-2014-91/10, додаткових угод №1-15, специфікацій №1-15, податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень.

Також між Державним підприємством Завод 410 Цивільної авіації (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Авіа Макс (продавець) укладено типові договори купівлі-продажу від 20.03.2014 №УЗ-201431/3, від 27.03.2014 №УЗ-2014-343, від 18.04.2014 №УЗ-2014-43/2, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в пункті 1.3 цих договорів, а покупець - прийняти і оплатити.

На виконання цих договорів ТОВ Авіа Макс складені податкові накладні за листопад 2014 року в адресу Позивача на загальну суму 99 584,16 грн, в тому числі ПДВ 16 597,36 грн.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів купівлі-продажу від 20.03.2014 №УЗ-201431/3, від 27.03.2014 №УЗ-2014-343, від 18.04.2014 №УЗ-2014-43/2, специфікацій, додатковий угод, податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень.

Також, між державним підприємством Завод 410 Цивільної авіації (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Укртехснаб (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів від 27.07.2012 №УЗ-2012-19, відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2012-2015 році поставити покупцеві товари, зазначені в пункті 1.4 договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.

На виконання цього договору ТОВ Укртехснаб складені податкові накладні за листопад 2014 року в адресу Позивача на загальну суму 194 133,72 грн., в тому числі ПДВ 32 355,62 грн.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 27.07.2012 №УЗ-2012-19, специфікацій, додаткових угод, податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень.

Крім того, між державним підприємством Завод 410 Цивільної авіації (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Логос Партнер (постачальник) укладено договір на постачання товарів від 17.07.2014 №1707-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання, вказане у специфікації №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 17.07.2014 №1707-1, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень.

Судами встановлено, що вказані контрагенти є постійними постачальниками позивача протягом 2012-2015 років, а деякі і з 2007 року.

Придбаний товар має необхідні сертифікати якості продукції та паспорти, які містяться в матеріалах справи.

Зазначені документи у сукупності містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в повній мірі підтверджують здійснення позивачем господарських операцій в межах власної господарської діяльності, дозволяють ідентифікувати контрагентів і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Верховний Суд зазначає, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Ненадання до перевірки окремих документів не є свідченням нереальності господарських операцій, якщо з інших документів в їх сукупності можливо встановити зміст та обсяг таких господарських операцій.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Реальність здійснення господарської операції повинна досліджуватися на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій та не може ґрунтуватися виключно на отриманій податкові інформації з баз даних податкового органу.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі № 826/22370/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко

Дата ухвалення рішення 23.04.2019
Зареєстровано 24.04.2019
Оприлюднено 24.04.2019

Судовий реєстр по справі 826/22370/15

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 23.04.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 09.04.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 12.12.2017 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 21.11.2017 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 06.11.2017 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 19.10.2017 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 19.10.2017 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 05.10.2017 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 05.10.2017 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 08.09.2017 Київський апеляційний адміністративний суд Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону