Постанова

від 23.04.2019 по справі 820/3417/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/3417/16

адміністративне провадження №К/9901/30939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у складі судді Панченко О.В.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у складі суддів П`янової Я.В., Кононенко З.О., Зеленського В.В.,

у справі № 820/3417/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

01 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 08 червня 2016 року №0000581402 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1131609 грн, у тому числі за основним платежем - 754406,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 377203,00 грн, № 0000591402 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 151613,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

08 серпня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 08 червня 2016 року № 0000581402 та №0000591402, з мотивів того, що господарські операції позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Комівояжер спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит є сформованими платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

06 березня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, визначальним доводом своєї скарги наводить те, що неможливо підтвердити реальність господарських операцій, за результатами яких сформовані витрати та податковий кредит через неможливість проведення зустрічної звірки із контрагентом позивача.

23 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 07 березня 2017 року та витребувана справа №820/3714/16 із Харківського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справа №820/3417/16 надійшла 08 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України

01 березня 2018 року справа №820/3417/16 разом з матеріалами касаційної скарги №К/9901/30939/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32235849, перебуває на податковому обліку з 07 листопада 2002 року, є платником податку на додану вартість з 12 листопада 2002 року.

Податковим органом у квітні 2016 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України по фінансово - господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Комівояджер за грудень 2015 року - січень 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 29 квітня 2016 року №1416/20-30-14-01-10/32235849 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 08 червня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням - рішенням №0000591402 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 151613 грн, за порушення положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статті 138, підпункту 134.1.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням № 0000581402 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1131609,00 грн, з яких 754406 грн - основний платіж, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 377203 грн без зазначення правової підстави їх застосування.

Судами попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень норм статей покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень рішень, який зумовив висновок про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами та які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично визнання реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ТК Комівояжер" на підставі договору поставки №1112 від 12 листопада 2015 року та №25 від 25 січня 2016 року, укладеного та виконаного між Товариством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Комівояжер" як продавцем в межах якого позивач отримав хімічну продукцію (далі - товар), виконання якого підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортними накладними, доведенням мети придбання плівки, яка полягала у використанні останньої для виробництва пакувальних матеріалів для продукції продтоварного призначення, що підтверджується звітами виробництва продукції.

Суд апеляційної інстанцій за результатами дослідження дійшов висновку про те, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Відтак, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи. За результатами досліджень суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 44, 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "ТК Комівояжер" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та подальшого його використання у межах господарської діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Неприйнятними є доводи податкового органу, основані на отриманні податкової інформації, а саме: ГУ ДФС у Харківській області від 01.03.2016р. №101/20-40-14-08-12/39948072 "Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ "ТК Комівояжер" за звітний період декларування ПДВ за січень 2016 р., ГУ ДФС у Харківській області від 12.02.2016 р. №16/20-40-22-09-12/39948072 "Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ "ТК Комівояжер" за звітний період декларування ПДВ за грудень 2015 р., довідки від 29.01.2016 року № 160/20-31-07-15, якою місцезнаходження платника податків не встановлено, оскільки неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентом позивача доводить зафіксований актом (актами) районної податкової інспекції факт (факти) неможливості проведення звірки та посвідчує виключно цю обставину і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, за критеріями належності доказів сам по собі цей факт не доводить нереальність спірних господарських операцій.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі №820/3417/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер