Постанова

від 23.04.2019 по справі 820/2729/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/2729/13-а

адміністративне провадження №К/9901/27652/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Зол Ізол"

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у складі судді Спірідонова М.О.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у складі суддів Ральченка І.М., Бершова Г.Є., Катунова В.В.,

у справі №820/2729/13-а

за позовом Приватного підприємства "Зол Ізол"

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

04 квітня 2013 року Приватне підприємство "Зол Ізол" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 22 березня 2013 року №0000302223, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 28 233 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 7058 грн 25 коп., та № 0000292223, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 308245 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4959 грн 75 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного розгляду прийнятті в процесі нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року.

07 червня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, в задоволені позову Підприємства відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили недоведеність здійснення позивачем усіх складових господарських операції з його контрагентами по факту придбання товару (продукції), з урахуванням особливих умов його транспортування та зберігання, що призвело до обґрунтованих висновків податкового органу про наявність підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень.

25 жовтня 2016 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неналежну оцінку та дослідження письмових доказів наданих Підприємством, чим доводить порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

26 жовтня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства та витребувано справу № 820/2729/13-а із Харківського окружного адміністративного суду.

Податковим органом відзив або заперечення на касаційну скаргу Підприємства до Суду не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

06 грудня 2016 року справа № 820/2729/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа № 820/2729/13-а та матеріали касаційної скарги №К/9901/27652/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36122586, перебуває на податковому обліку з 16 січня 2009 року, є платником податку на додану вартість, з 28 січня 2009 року.

Податковим органом у лютому 2013 року згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07 березня 2013 року №213/22-204/36122586 (далі - акт перевірки), (том 2 арк. справи 115-181).

22 березня 2013 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0000302223 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 28233 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7058 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, правові підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій не визначенні.

Податковим повідомленням-рішенням №0000292223 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 308245 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 49859 грн 75 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення статей 185,187,188,198 Податкового кодексу України, підстава застосування штрафних (фінансових) санкцій не визначена.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Стар Д", ПП "Нокс", ПП "Ельтан", ПФ "Меркурій", ТОВ "Промспецконсалтинг", ПП "Солар транс", ПП "Сохо плюс", укладено договори поставки № 10/08 від 10.08.2010 року, № 14/03 від 14.03.2012 року, № 11-04-11 від 11.04.2011 року, № 01-06 від 05.05.2011 року, № 02/06 від 02.06.20111 року, № 2903-1 від 29.03.20111 року, № 20/07 від 20.07.2011 року, № 1403/2 від 14.03.2011 року, № 082511 від 25.08.2011 року, б/н від 09.04.2012 року відповідно до яких позивач придбав бензин, керосин, тальк, бітум, уайт-спирит, з метою використання у своїй господарській діяльності - виготовлення покрівельних та гідроізоляційних мастик, склад, технологія виробництва та використання яких регламентовано у ДБН.В.2.6-14-97 та ТУ У В.2.7-24.3-2349815135-001-2005.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що проведені в межах вказаних правочинів позивачем подані до суду податкові накладні, які за оцінкою суду відповідають приписам наказів ДПА України від 21.12.010 року № 969, від 01.11.2011 року № 1379.

Факт отримання, оприбуткування товару та подальшого його використання у власній господарській діяльності позивач доводить шляхом надання до суду світлокопій видаткових накладних, товарних накладних, рахунків - фактури, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладні на внутрішнє переміщення товарів, перевезення товару доводить шляхом надання ТТН на відпуск нафтопродуктів.

Оцінка первинних документів, якими засвідчується факт отримання товару на предмет їх відповідності положенням частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14 судами попередніх інстанцій не здійснювалась.

Аналізуючи зміст товарно-транспортних накладних позивача на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форма № 1-ТТН (нафтопродукт)), судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що вони не містять інформації передбаченої підпунктом 7.5.7 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція), як то: номер резервуару, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства; не зазначений номер та дата довіреності на отримання вказаних ТМЦ, дати та час виїзду з підприємства-вантажовідправника та прибуття до вантажоодержувача; відсутні підписи уповноважених осіб підприємства-вантажоодержувача, тощо.

Посилаючись на пункт 25 частини третьої статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом, в порушення якої позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у перевізника вказаної ліцензії.

Також встановлено, що позивачем не надані сертифікати якості придбаних у контрагентів нафтопродуктів, акти про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальною особою позивача, журнал реєстрації проведення вимірювань.

За таких обставин, не зважаючи на надання позивачем накладних на внутрішнє переміщення матеріалів, суди визнали не підтверджений той факт, що саме отримані від вказаних контрагентів нафтопродукти в подальшому використані у виробництві кровельних та гідроізоляційних мастик.

Посилаючись на пункт 8 ПБО 14 та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 291 (зареєстровано в Мін'юсті України 21.12.99 р. за № 893/4186, зі змінами та доповненнями), орендар обліковує вартість одержаного об'єкта операційної оренди на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" за вартістю, що зазначається в договорі операційної оренди. Доказів взяття позивачем на облік орендованих приміщень та обладнання, яке використовувалося під час зберігання, виготовлення кровельних та гідроізоляційних мастик, суду не надано.

Суд визнає, що долучені до матеріалів справи світлокопії первинних документів не є належними письмовими доказами в розумінні частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час вирішення справи судами попередніх інстанцій (до 15 грудня 2017 року), більшість наданих світлокопій первинних документів не підписані від імені контрагента позивача, внаслідок чого доводи позивача про наявність первинних документів, наданих ним до суду не перевірені на предмет відповідності вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийняти їх на стадії касаційного розгляду та визнати такими, що вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договорів, є передчасним.

Суд вважає, що зазначена передчасність має місце, як з точки зору оцінки відповідності цих документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так і з точки зору наявності або відсутності підстав звільнення від доказування за результатами кримінального провадженні, в межах якого призначена та проведена перевірка.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення як належний доказ, яким ці порушення доведенні та використали висновки акта позапланової перевірки Підприємства, проведеної відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України для безпосереднього визначення сум податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, не встановивши при цьому, що стало підставою перевірки, не дослідили накази керівника податкового органу від 20 лютого 2013 року №79 та від 26 лютого 2013 року №89 про її проведення.

Судами попередніх інстанцій не встановлено можливість використання висновків результатів перевірки проведеної в межах кримінального провадження, до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, не встановлено закінчено чи ні кримінальне провадження, в межах якого проведена ця перевірка.

Підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка, про що зазначено Розділом першим Вступна частина акта перевірки, з посиланням на наказ керівника податкового органу.

Підстави проведення перевірки призначеної в межах кримінального провадження та наказ про її проведення судами попередніх інстанцій не досліджувалися.

Нормами пункту 86.9 статті 86 (редакції діючої на час спірних відносин) Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що існуюча на момент прийняття спірних податкових повідомлень пряма заборона закону, за якою органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення - рішення до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства, доводить необхідність дослідження та встановлення цих обставин.

У межах спірних відносин поза увагою судів залишились аналіз підстав та способу реалізації владних управлінських функцій податковим органом. Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально- процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення-рішення.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а саме не дослідили зібрані у справі докази. Має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Суд усвідомлює тривалий судовий розгляд цієї справи, разом із тим без встановлення істотних обставин, які мають значення для правильності її вирішення, належний судовий розгляд справи є неможливим.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пункту 1 частини 2 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Зол Ізол" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі №820/2729/13-а скасувати.

Справу №820/2729/13-а направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер