Постанова

від 16.04.2019 по справі 927/738/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2019 р. м. Київ Справа№ 927/738/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2018р. (повне рішення складено 14.12.2018р.)

у справі №927/738/18 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Державного підприємства Київський бронетанковий завод , 2. Державного концерну Укроборонпром

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор

про стягнення 202 204,80 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор

до Державного підприємства Київський бронетанковий завод

про стягнення 150 855,21 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2018р. у справі №927/738/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор на користь Державного підприємства Київський бронетанковий завод 98 128,80 грн. пені, 104 076 грн. штрафу та 3 033 грн. судового збору. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Київський бронетанковий завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор 148 680 грн. боргу, 2 065,23 грн. відсотків річних та 2 261,18 грн. судового збору. В іншій частині зустрічного позову - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтування прокурором порушення інтересів держави. Позовні вимоги задоволено повністю, оскільки має місце прострочення поставки товару за договором поставки №КБТЗ/ПСПС/17/280 від 20.12.2017р. з 13.02.2018р. по 19.04.2018р. При цьому суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.

Щодо позовних вимог по зустрічному позову, то суд першої інстанції частково задовольнив позов, оскільки має місце прострочення оплати за поставлений товар, а 3% річних підлягає стягненню за період з 14.05.2018р. по 29.10.2018р., тобто 168 днів.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2018р. у справі №927/738/18 в частині задоволення позовних вимог по первісному позову, провести зустрічне зарахування стягнених сум та судових витрат в порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи апеляційну скарга відповідач не погоджується із розрахунком пені, оскільки базою для нарахування пені за договором слід вважати загальну суму партії товару, згідно видаткової накладної.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, не забезпечив балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Також судом не було застосовано п. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2018р. у справі №927/738/18.

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що розрахунок пені визначено вірно. Судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, з огляду на обставини справи.

Щодо зустрічного зарахування, то, на думку прокуратури, вимоги не є однорідними, а тому проведення зустрічного зарахування не є можливим.

Державне підприємство Укроборонпром також заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на вірний розрахунок пені, Державний стандарт України (ДСТУ) 3993-2000 Товарознавство. Термін та визначення не підлягає застосуванню до даних правовідносин. В результаті порушення зобов'язань за договором поставки позивач поніс збитки, в тому наявні підстави для стягнення штрафу, розмір якого відповідає умовам договору.

Позивач 2 зазначає, що суд першої інстанції правомірно не застосував положення п. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор та Державне підприємство Київський бронетанковий завод своїх представників в судове засідання не направили про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження ;

- у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оборону України підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Згідно постанов Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1221 Про утворення Державного концерну Укроборонпром (зі змінами) та від 31.08.2011р. № 993 Деякі питання Державного концерну Укроборонпром (зі змінами), ДП Київський бронетанковий завод включене до складу учасників Концерну та є підприємством оборонно-промислового комплексу.

Оскільки указаний концерн створено з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової та спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у проведенні антитерористичної операції на Сході України, шкода, завдана підприємству, є шкодою спричиненою державі, так як під загрозу ставляться державні інтереси в оборонній сфері.

Відповідно до ст. ст. 2-4 Закону України Про управління об'єктами державної власності до об'єктів управління державної власності належить майно державних комерційних підприємств. Державний концерн Укроборонпром є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності державних підприємств - учасників Концерну. Учасники концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Відповідно до п. 1 Статуту Державного концерну Укроборонпром , затвердженого Постановою КМУ від 31.08.2011р. № 993 Концерн є державним господарським об'єднанням, яке не наділене правом звертатись до суду в інтересах його учасників, які зберігають господарську самостійність.

Згідно з наказом Генерального прокурора України від 29.08.2014р. №12гн Про особливості діяльності військових прокуратур , військова прокуратура здійснює нагляд за додержанням законів на підприємствах оборонного комплексу, у тому числі, у Державному концерні Укроборонпром , на підприємствах, установах, організаціях, що йому підпорядковані, зокрема на Державному підприємстві Київський бронетанковий завод .

Таким чином, наявність у суб'єктів господарської діяльності заборгованості перед підприємствами оборонно-промислового комплексу України впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому. Враховуючи, що Державне підприємство Київський бронетанковий завод до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором поставки № БТЗ/ПСПС/17/280 від 20.12.2017 не звернулось (понад півроку) виявлені порушення залишились не усунутими, а завдані державі збитки не відшкодовані.

За таких обставин наявні підстави для представництва інтересів держави прокурором.

Військова прокуратура Дарницького гарнізону листами від 13.09.2018р. повідомила позивачів про направлення позову до Господарського суду Чернігівської області.

20.12.2017р. між Державним підприємством Київський бронетанковий завод (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор (постачальник) було укладено договір поставки № КБТЗ/ПСПС/17/280, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю тканину технічну марки ТС-1/2 (товар), зазначений у додатках до даного договору (Специфікаціях), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити згідно даного Договору. /а.с. 33 т.1/.

Згідно п. 3.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (м. Київ, вул. Бориспільська, 34А) відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс у редакції 2010р.

Згідно з п. 3.2. договору відвантаження товару проводиться протягом 45 календарних днів з моменту отримання від покупця попередньої оплати, що зазначено у п. 5.1 даного Договору. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної. На отриманий товар покупець повинен видати постачальнику довіреність.

Згідно з п. 5.1. договору оплата товару по даному Договору здійснюється покупцем шляхом 90% попередньої оплати, у відповідності з рахунком-фактурою на товар.

Кінцевий розрахунок покупець сплачує протягом 14 банківських днів, що рахується з моменту отримання товару, шляхом підписання видаткової накладної. (п. 5.2. договору).

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця за банківськими реквізитами постачальника. (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору термін дії даного Договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2018р., в частині поставок продукції, а в частині оплати - до повного виконання.

Сторонами укладено додаток №1 до Договору - Специфікацію №1, у якій зазначено найменування товару - тканина технічна марки ТС-1/2 в кількості 4200 кв.м. на суму 1 486 800,00 грн. /а.с. 37, т.1/.

Згідно платіжного доручення №3893 від 28.12.2017р. позивач 1 сплатив відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 1 338 120,00 грн. /а.с. 38 т.1 /.

В свою чергу відповідач поставив товар з порушенням строку поставки, що підтверджується накладними №170 від 27.03.2018р., №171 від 02.04.2018р., №172 від 10.04.2018р., №174 від 19.04.2018р. /а.с. 39-42 т.1/.

Умовами договору встановлена поставка протягом 45 календарних днів з моменту отримання від покупця попередньої оплати, а згідно Специфікації №1 відповідач мав поставити тканину технічну марки ТС-1/2 4200м 2 , на загальну суму 1 486 800,00 грн., отже, товар повинен бути поставлений до 11.02.2018р., а тому має місце прострочення поставки товару з 12.02.2018р.

Згідно п. 8.2. договору у разі прострочення термінів поставки партії товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення поставки від загальної суми заявленої партії товару, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості партії товару, яка була поставлена з порушенням термінів.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вимога про стягнення пені з 13.02.2018р. по 19.04.2019р. та штрафу у розмірі 7% від вартості партії товару, яка була поставлена з порушенням термінів є документально обґрунтованою, розрахунок є арифметично вірним.

Доказів оплати, як в реагування на претензії №1277/81 від 23.05.2018р., №2092/81 від 30.08.2018р., матеріали справи не містять. /а.с. 43-52 т.1/.

За таких обставин, первісний позов документально обґрунтований, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафу на 80%. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач прострочення поставки визнає, зобов'язання виконані у повному обсязі з незначним простроченням, відсутністю у позивача негативних наслідків від порушення строків поставки.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу судом було першої інстанції було враховано обставини справи в їх сукупності, а саме скрутне фінансове становище позивача 1, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №57139044 від 06.09.2018р., довідкою від 31.10.2018р. про заборгованість з заробітної плати ДП Київський бронетанковий завод станом на 31.10.2018р. в сумі 7 283 272,59 грн., податковою вимогою від 03.10.2018р. №166-17 на суму податкового боргу в 2 469 345,42 грн., вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2018р., рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 04.10.2018р. про опис майна у податкову заставу; виписками по банківських рахунках. /а.с.13-20, т. 2/.

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Співавтор не наведено поважних причин, з яких сталося прострочення поставки, які заходи були вжиті для належного виконання зобов'язання.

Розмір штрафу сторонами був погоджений умовами договору, а тому відповідач мав усвідомлювати ступінь відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Таким чином, відсутні підстави для зменшення штрафу.

Щодо вимог по зустрічному позову, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 5.2. договору сторонами узгоджено, що кінцевий розрахунок покупець сплачує протягом 14 банківських днів, що рахується з моменту отримання товару, шляхом підписання видаткової накладної.

Доказів оплати заборгованості за поставлений товар на суму 148 680,00 грн. матеріали справи не містять, а тому зустрічний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач за зустрічним позовом мав розрахуватись за товар до 13.05.2018р., отже нарахування має здійснюватись з 14.05.2018р. по 29.10.2018р., що відповідає вимогам чинного законодавства, до стягнення підлягає 2 065,23 грн. 3% річних.

За таких обставин, вимоги по зустрічному позову підлягають задоволенню частково.

Щодо доводів апелянта про нарахування пені, то умовами договору та згідно Специфікації №1 сторонами погоджена поставка товару повністю, а не партіями, а тому визначений прокуратурою строк нарахування пені відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Стосовно балансу інтересів сторін, то як вже зазначалось, апелянт, підписуючи договір поставки мав усвідомлювати ступінь відповідальності, доказів внесення змін до договору в частині відповідності сторін до суду не подано, як і доказів оскарження договору в цій частині.

Застосування п. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум. За спірним рішенням первісний позов задоволено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2018р. у справі №927/738/18.

керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.12.2018р. у справі №927/738/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №920/738/18 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

І.А. Іоннікова