Постанова

від 23.04.2019 по справі 910/13961/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. Справа№ 910/13961/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання : Денисюк І.Г.

за участю представників

позивача: Падалка К.В.;

відповідача: Власенко І.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-

центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019

у справі №910/13961/18 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-центр"

до Київської міської ради

про визнання недійсними пунктів рішення та визнання укладеним

договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-Центр" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі за текстом - відповідач), в якому просило суд:

- визнати недійсними п.п.5.9 та 5.10 рішення Київської міської ради №151/151 від 28.08.2008 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-Центр" земельної ділянки для проектування, будівництва та експлуатації офісно-житлового комплексу на вул. Гайовій, 19 у Солом'янському районі м. Києва", якими передбачено обов'язок позивача передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7% загальної площі квартир (крім службового житла) у офісно-житловому комплексі та сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі в розмірі 5% витрат з будівництва, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла;

- визнати укладеним договір оренди земельної ділянки по вул. Гайовій, 19 у Солом'янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:285:0004) між сторонами у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було належним чином виконано всі необхідні та можливі дії для укладення договору оренди земельної ділянки, в той час як відповідач протиправно ухиляється від укладення зазначеного договору, у зв'язку з чим, на думку позивача, наявні всі правові підстави для укладення даного договору в судовому порядку у формі типового договору оренди землі. Оскаржуване рішення Київської міської ради №151/151 від 28.08.2008 не скасовувалося, тому воно має виконуватися. Посилання відповідача на положення п. 8 ст. 28 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867, як правову підставу втрати чинності таким рішенням є безпідставним, оскільки порушує принцип гарантії стабільності суспільних відносин.

Відповідач позов не визнав, зазначаючи про те, що позивач не виконав у визначені строки встановлених в п.п.5.2, 5.4 п.5 рішення Київської міської ради №151/151 від 28.08.2008 обов'язків і не звертався до відповідача у визначені строки для укладення спірного договору оренди, у зв'язку з чим останнім було втрачено таке право. При цьому відповідач наголошував на тому, що рішення Київської міської ради №151/151 від 28.08.2008 відповідно до п.8 ст. 28 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867, втратило чинність за спливом дев'яти місяців з моменту його прийняття з огляду на не укладення у визначені строки відповідного договору оренди.

Також відповідач зазначав про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з вимогами про визнання недійсним оскаржуваних пунктів спірного рішення Київської міської ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 відмовлено в задоволенні позову повністю, оскільки набуте позивачем на підставі оскаржуваного рішення відповідача право отримання земельної ділянки в оренду шляхом укладення договору не є безумовними, адже обтяжено виконанням позивачем у визначені строки певних обов'язків. Однак позивачем не надано доказів виконання ним визначених в п.п.4, 5.2 рішення відповідача передумов укладення спірного договору оренди землі як протягом дев'яти місяців з моменту прийняття цього рішення, так на протязі наступних дев'яти років. Окрім того, суд врахував відсутність доказів протиправної поведінки чи бездіяльності Київської міської ради, що могло б створити перешкоди у реалізації позивачем набутого згідно рішення права на укладення договору земельної ділянки шляхом виконання встановлених умов для цього у визначені строки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2019 у справі № 910/13961/18 та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися позивачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2019 у справі № 910/13961/18 та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

28.08.2008 Київською міською радою (далі за текстом - відповідач) прийнято рішення №151/151 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-Центр" земельної ділянки для проектування, будівництва та експлуатації офісно-житлового комплексу на вул. Гайовій, 19 у Солом'янському районі м. Києва" з урахуванням змін, внесених рішенням КМР від 11.12.2008 №791/791 (далі за текстом рішення №151/151), яким вирішено:

1) Затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації визначення параметрів будівництва та експлуатації офісно-житлового комплексу на вул. Гайовій, 19 у Солом'янському районі м. Києва.

2) Внести зміни до Генерального плану міста Києва, а саме: вилучити земельну ділянку в межах вул. Гайової у Солом'янському районі м. Києва з комунально-складської території та перевести її до території житлової забудови.

3) Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Укрінвест-Центр" для проектування, будівництва та експлуатації офісно-житлового комплексу на вул. Гайовій, 19 у Солом'янському районі м. Києва.

4) Передати ТОВ "Укрінвест-Центр", за умови виконання п.5 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,97 га для проектування, будівництва та експлуатації офісно-житлового комплексу на вул. Гайовій, 19 Солом'янському районі м. Києва.

5) Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-Центр":

5.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 ЗК України.

5.2. У місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

5.3. Питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

5.4. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 27.08.2007 №19-8811, Київської міської санепідстанції від 31.10.2007 №2216, управління охорони навколишнього природного середовища від 07.12.2007 №05-08/9831, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 05.11.2007 №22-2772/35.

5.5. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

5.6 Питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 17.01.2008 №3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік" (зі змінами та доповненнями внесеними рішеннями КМР від 17.07.2008 №16/16 від 30.10.2008 №561/561).

5.7. Проектом будівництва офісно-житлового комплексу передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожні дві квартири в цьому комплексі.

5.8. У складі проектування будівництва виконати розрахунки щодо забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об'єкти охорони здоров'я тощо) і передбачити їх розміщення та будівництво одночасно із спорудженням офісно-житлового комплексу.

5.9. Передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (КМДА) 7% загальної площі квартир (крім службового житла) в цьому офісно-житловому комплексі на підставі пункту 38 рішення КМР від 17.01.2008 №3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік".

5.10. Сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти у розмірі 5% витрат з будівництва загальної житлової площі цього офісно-житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі п.39 рішення КМР від 17.01.2008 №3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік".

6. Попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. ст. 141, 143 ЗК України.

7. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

Позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом №27/03/1 від 27.03.2018, в якому просив підготувати проект договору оренди земельної ділянки на вул. Гайова, 19 у Солом'янському районі м. Києва, переданій позивачу для проектування, будівництва та експлуатації офісно-житлового комплексу рішенням №151/151.

Листом №05707-14881 від 13.07.2018 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовив у підписанні договору оренди.

Спір у даній справі стосується наявності правових підстав для визнання укладеним договору оренди землі на підставі рішення №151/151 та законності положень п.п.5.9, 5.10 цього рішення.

В даному випадку спірні правовідносини стосуються оренди належної територіальній громаді міста Києва землі, тому рішення №151/151 за своєю правовою природою є підставою для породження у осіб, якого воно стосується, певного обсягу прав та обов'язків, зокрема, права позивача на отримання відповідної земельної ділянки та обов'язку міської ради із передачі такої земельної ділянки позивачу, що відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України оформлюється укладенням відповідного правочину.

З системного аналізу ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 9, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 26, 59, 60, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" слідує, що правомочності щодо встановлення умов надання земель власності територіальної громади міста Києва належить саме до компетенції Київської міської ради, що реалізується у відповідному рішенні чи в укладеному договорі оренди землі.

Наведене визначено в ч.10 ст. 123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття рішення №151/151, яка передбачала, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

З метою регулювання земельних відносин та з метою забезпечення ефективного і оперативного вирішення питань землекористування відповідно до положень законодавства України, Київською міською радою рішенням від 15.07.2004 №457/1867 було затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві (далі за текстом - Регламент), який діяв на час прийняття спірного рішення №151/151 та положеннями якого було встановлено особливості та процедуру передачі в оренду земельних ділянок в м. Києві юридичним особам та оформлення права користування землею на підставі прийнятих Київською міською радою рішень.

До того ж, в силу ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджений Регламент був обов'язковим для виконання всіма розташованими у місті Києві органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають в м. Києві та бажають отримати земельну ділянку у постійне користування, в оренду або змінити цільове призначення земельної ділянки.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, діючи в межах повноважень, наданих в тому числі Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України, відповідачем в Регламенті затверджено певні умови, виконання яких передує укладенню договору оренди земельної ділянки, зокрема визначено, що з метою укладення договору оренди земельної ділянки зацікавлена особа має в місячний термін з моменту прийняття відповідного рішення про передачу земельної ділянки в оренду звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) для організації робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та підготовки документа, який посвідчує право на земельну ділянку.

Звертаючись до відповідача із заявою, що стала підставою для прийняття рішення №151/151 (як з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, так і з заявою про його затвердження, що передує фактичній передачі землі), позивач був обізнаний або ж в будь-якому випадку міг бути обізнаний про встановлений порядок правовідносин щодо чинності такого рішення.

Так в п.п.4, 5.2 рішення №151/151 визначено, що умовою передання позивачу спірної земельної ділянки в оренду є виконання ним обов'язку із звернення у місячний термін до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

З наведеного слідує, що набуте позивачем на підставі рішення №151/151 право отримання земельної ділянки в оренду шляхом укладення договору не є безумовними, оскільки воно безпосередньо пов'язане з виконанням позивачем у визначені строки певних обов'язків, насамперед, обов'язку звернення до уповноваженого органу у місячний термін із клопотанням щодо винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, виключно за наслідками виконання чого і є можливим укладення такого договору.

Положеннями п.4 ст. 28 Регламенту було покладено на зацікавлену особу в отриманні земельної ділянки в оренду укласти відповідний договір в чотирьохмісячний термін з моменту звернення до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а в приписах п.п.7, 8 такої статті визначено наслідки невиконання відповідного зобов'язання, які полягали в тому, що: у випадку не підписання договору оренди землі зацікавленою особою протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням про передачу відповідної земельної ділянки в оренду - розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки; у випадку не підписання договору оренди землі зацікавленою особою протягом дев'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням про передачу відповідної земельної ділянки в оренду - відповідне рішення вважається таким, що втратило чинність.

Отже, визначені в порядку ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 9, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 26, 59, 60, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", ст. 28 Регламенту та відображені в рішенні №151/151 умови укладення спірного договору оренди землі передбачали певний часовий проміжок їх виконання позивачем, зі спливом якого наставали визначені наслідки (санкції) у вигляді збільшення розміру орендної плати (невиконання їх протягом п'яти місяців з моменту прийняття рішення) чи фактичної втрати права на укладення договору оренди землі в цілому (невиконання протягом дев'яти місяців з моменту прийняття рішення).

Натомість позивач не надав доказів виконання ним визначених положеннями п.п.4, 5.2 рішення №151/151 передумов укладення спірного договору оренди землі, а саме: звернення у місячний термін з моменту прийняття рішення №151/151 до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, протягом дев'яти місяців з моменту прийняття рішення №151/151 та протягом наступних дев'яти років з моменту прийняття названого рішення.

Вперше з моменту прийняття рішення №151/151 позивач звернувся до уповноваженого органу із проханням про підготовку проекту договору оренди спірної земельної ділянки (тобто, виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою) листом №27/03/1 від 27.03.2018, чим спростовуються доводи позивача про безпідставне ухилення відповідача від укладення договору з позивачем. При цьому колегія суддів враховує відсутність у матеріалах справи доказів протиправної поведінки чи бездіяльності відповідача, що могло б створити перешкоди у реалізації позивачем набутого ним права на укладення договору земельної ділянки шляхом виконання встановлених умов для цього як у визначені строки (дев'ять місяців), так і протягом наступних дев'яти років.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що в силу невиконання позивачем умов набутого ним права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на підставі рішення №151/151, таке право припинилося внаслідок втрати чинності названим рішенням №151/151, а тому правові підстави для визнання укладеним договору спірної земельної ділянки на підставі такого рішення відсутні.

Позивач у позові та в апеляційній скарзі посилався на відсутність доказів прийняття відповідачем рішення про скасування рішення №151/151 в частині передання спірної земельної ділянки в оренду позивачу саме з огляду на сплив строку його чинності.

Однак вказане посилання позивача відхиляється судом, як непереконливе, оскільки втрата позивачем права на укладення договору оренди земельної ділянки на підставі рішення №151/151 зумовлена виключно волею позивача (не реалізацією такого права у визначені строки), що не залежить від прийняття відповідачем відповідного рішення, необхідність чого виключається в силу встановленого порядку, однак не нівелює права останнього на прийняття такого типу рішень для приведення спірних правовідносин у відповідності до фактичних обставин їх існування та уникнення непорозумінь в подальшому.

Позивач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009, зазначав, що втрата чинності рішенням №151/151 в силу визначених п.8 ст. 28 Регламенту обставин (не укладення договору оренди землі через дев'ять місяців після набуття рішенням про передачу земельної ділянки в оренду чинності) є порушенням принципу "гарантії стабільності суспільних відносин", оскільки, в приписах абз. 6 п. 5 зазначеного рішення Конституційний Суд України наголосив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Однак, застосовуючи дані висновки Конституційного Суду України до спірних правовідносин, місцевий господарський суд вірно зазначив про те, що безумовним є факт неможливості скасування чи зміни органом місцевого самоврядування виключно за власною волею своїх ненормативних правових актів одноразового застосування, яким в даному випадку і виступає рішення №151/151 в частині передачі земельної ділянки в оренду позивачу, пов'язане з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача на отримання земельної ділянки в оренду шляхом укладення відповідного договору, що прямо закріплено в Конституції України, адже за звичайних умов таке рішення втрачає чинність його виконанням, що обумовлюється фактом укладення відповідного договору. В даному випадку акт (рішення №151/151) не був виконаний, а відповідачем будь-яких рішень щодо його скасування чи зміни не приймалося. Нівелювання його чинності зумовлено виключно діями (бездіяльністю) позивача, що не вимагало додаткових дій з боку Київської міської ради, а з огляду на зміст правовідносин щодо передачі земельної ділянки в оренду позивач був обізнаний або міг бути обізнаним про встановлення з прийняттям рішення №151/151 умов укладення відповідного договору земельної ділянки строку його чинності.

За наслідками звернення до відповідача, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та отримання рішення про затвердження такого проекту землеустрою і передання відповідної земельної ділянки в оренду позивач, враховуючи обов'язковість додержання органом місцевого самоврядування принципу правової визначеності як складової належного урядування при виконанні своїх обов'язків, безумовно був впевнений щодо можливості набуття спірної земельної ділянки в оренди за наслідками виконання встановлених рішенням №151/151 умов, і виключно у випадку порушення міською радою таких очікувань можна було б вести мову щодо недотримання принципу "гарантії стабільності суспільних відносин", який фактично кореспондується на проголошеному Європейським судом з прав людини принципу "належного урядування".

В даному випадку не мало місце будь-якого обмеження прав позивача на отримання спірної земельної ділянки в оренду, адже набуття такого права було залежним виключно від волі останнього щодо виконання необхідних умов для її отримання, в той час як матеріали справи не містять жодних доказів про те, що відповідачем як протягом дев'яти місяців, так і на протязі дев'яти років з моменту прийняття рішення №151/151 вчинялися дії, спрямовані на обмеження відповідних прав позивача, що виключає можливість висновку про порушення останнім проголошених як Конституційним Судом України, так і Європейським судом з прав людини принципів, спрямованих на захист певних суб'єктивних прав і інтересів особи, набутих за рішенням органу місцевого самоврядування.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1, 12, 13 Закону України "Про основи містобудування", Київська міська рада, здійснюючи представництво інтересів громади міста Києва, має безпосередній обов'язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Києва, а й здійснення забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпечення потреб громади міста Києва, а Законом України "Про благоустрій населених пунктів" покладено на органи місцевого самоврядування обов'язок із вжиття заходів для раціонального використання території населеного пункту, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

З прийняттям рішення про передачу земельної ділянки в оренду для певного будівництва, відповідач, виконуючи покладені на неї наведеними нормами законодавства України обов'язки, набуває правомірних очікувань отримання належного результату своєї діяльності - забезпечення раціонального використання території населеного пункту, створення інфраструктури міста та забезпечення потреб громади міста Києва, а тому, безумовно, реалізація такого рішення має певні обмеження, насамперед часові, оскільки існування протягом тривалого часу невиконаного рішення про надання земельної ділянки в оренду для будівництва, за відсутності фактичної можливості його скасування за власною волею, нівелює можливість досягнення такої мети діяльності міської ради, як задоволення потреб територіальної громади міста. Отже, включення приписів щодо встановлення строку дії відповідного рішення про передання земельної ділянки в оренду (тобто, визначення граничного строку можливості реалізації зацікавленою особою права на укладення відповідного договору шляхом виконання визначених умов для цього) до положень Регламенту є розумним та правомірним.

Таким чином, твердження позивача про порушення принципу "гарантії стабільності суспільних відносин" висновком про втрату чинності рішенням №151/151 в силу визначених п.8 ст. 28 Регламенту підстав (не укладення договору оренди землі через дев'ять місяців після набуття рішенням про передачу земельної ділянки в оренду чинності), що в межах спірних правовідносин фактично мало місце за спливом не дев'яти місяців, а дев'яти років, ґрунтується на невірному тлумаченні правового визначення такого принципу, оскільки в даному випадку втрата чинності рішенням №151/151 зумовлена виключно фактичною відмовою позивача від набутого на підставі нього права шляхом невиконання визначених обов'язків у встановлені строки, тобто бездіяльністю останнього, а не діями чи волею відповідача.

Під час розгляду даної справи судом враховано практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи, приватні власні інтереси, інше "майно", що "становить економічну цінність". Тобто, концепція "майна" в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції").

Набуті позивачем з прийняттям рішення №151/151 правомірні очікування одержання в оренду земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору є майном в розумінні в розумінні приписів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та визначеної практики Європейського суду з прав людини. Водночас власність зобов'язує, що в даному випадку висвітлювалося в обов'язку позивача виконати передумови укладення спірного договору оренди земельної ділянки у встановлені строки, з невиконанням чого відповідні правомірні очікування (майно) перестали існувати виключно за наслідками волевиявлення такої особи щодо реалізації відповідних прав, а тому підстави для висновку про порушення встановлених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантій шляхом втручання в право особи на мирне володіння майном відсутні за наслідками втрати чинності рішення №151/151 в силу визначених п.8 ст. 28 Регламенту обставини відсутні.

З урахуванням наведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання укладеним між сторонами договору оренди спірної земельної ділянки по вул. Гайовій, 19 у Солом'янському районі м. Києва у редакції позивача, оскільки законодавчо передбачено здійснення передачі земельної ділянки в оренду виключно за наслідками прийняття рішення відповідним органом місцевого самоврядування, а даному випадку чинні рішення Київської міської ради про передачу позивачу в оренду спірної земельної ділянки відсутні.

В частині вимог про визнання недійсними п.п.5.9 та 5.10 рішення №151/151 позов також не підлягає задоволенню, оскільки вказані вимоги позивач обґрунтовує невідповідністю оспорюваних пунктів законодавству, а саме Законам України "Про планування і забудову території" та "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакціях, які набрали чинності 14.01.2009 та 12.03.2011 відповідно. Тобто, названі вимоги мотивовані невідповідністю п.п.5.9 та 5.10 рішення №151/151 нормам закону, які набрали чинності після прийняття рішення №151/151 від 28.08.2008, тоді як підставою недійсності акту є його невідповідність нормам закону, чинного на момент прийняття цього акту, а тому наступна зміна положень відповідного законодавства не зумовлює недійсність такого акту.

Відносно посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлення необґрунтованості вимог позивача, а відтак і відсутності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, до спірних правовідносин позовна давність не підлягає застосуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвест-центр" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 у справі №910/13961/18 залишити без змін.

3. Справу №910/13961/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 23.04.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук