Постанова

від 10.04.2019 по справі 910/2489/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2019 р. Справа№ 910/2489/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивачів 1, 2, 3 ОСОБА_2;

від відповідача 1 Лобачевський А.В.;

від відповідача 2 Пількевич Є.А.;

від відповідача 3 Шульженко І.В.;

від третьої особи: не прибув;

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року (повний текст рішення підписано 17.09.2018 року)

у справі № 910/2489/17 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тес-Авто"

2) Приватного підприємства Фірма "ТЕС"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тес-Термінал"

до відповідача 1) Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до відповідача 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт"

до відповідача 3) Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Побединська Вікторія Олександрівна

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИВ:

15.02.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тес-Авто" (далі - позивач 1), Приватне підприємство Фірма "ТЕС" (далі - позивач 2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Тес-Термінал" (далі - позивач 3) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" (далі - відповідач 2) та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістик ЛТД (далі - відповідач 3) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2 від 26.06.2015 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Євросвєт"; визнання недійсними договору від 23.09.2015 року про передачу прав на заставлене майно, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Євросвєт" (зареєстрованого в реєстрі №291, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською Вікторією Олександрівною); визнання недійсними укладених між ТОВ "Євросвєт" та Компанією Інтегріті Логістик ЛТД договору цесії №1 від 14.09.2015 року та договору про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25.09.2015 року (зареєстрованого в реєстрі №303, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською Вікторією Олександрівною).

Позовні вимоги були мотивовані тим, що договір про відступлення права вимоги №2 від 26.06.2015 року за своїм змістом є договором факторингу, при вчиненні якого не було дотримано вимоги законодавства відносно суб'єктного складу, оскільки ТОВ Євросвєт не є фінансовою установою, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними і похідні від нього оспорювані договори.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі №910/2489/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 року (у складі колегії суддів: Мартюк А.І. (головуючий), Алданової С.О., Зубець Л.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі №910/2489/17 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року у справі №910/2489/17 скасовано, матеріали справи передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд, рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 - скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2 від 26.06.2015 року укладеного між АТ "ОТП Банк" та ТОВ "Євросвєт", відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним похідних договорів:

- від 23.09.2015 року про передачу прав на заставлене майно укладений між ПАТ "ОТП БАНК" та ТОВ "ЄВРОСВЄТ";

- цесії №1 від 14.09.2015 року;

- від 25.09.2015 року про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки, укладеними між ТОВ "ЄВРОСВЄТ" та INTEGRITY LOGISTIC LTD./ ІНТЕГРІТІ ЛОГІСТІК ЛТД .

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 1077 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, скаржник вказав, що договір про відступлення права вимоги (договір цесії) від 26.06.2015 року №2 є договором про відступлення права вимоги та жодних ознак договору факторингу не містить.

Таким чином, судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не було належним чином проаналізовано умови спірного договору цесії з урахуванням вказівок Верховного Суду, що призвело до помилкового визначення правової природи спірного правочину як договору факторингу.

Крім того, скаржник зазначив, що позивачі взагалі не є стороною оскаржуваного договору цесії, а договір про надання банківських послуг №CR11-158/G00-2, на який послався суд, сторонами не оспорюється, а відтак будь-яких майнових або немайнових прав оскаржуваний договір цесії не зачіпає. Отже, суд першої інстанції, прийшов хибного висновку, що укладений договір цесії порушує права позивачів, тим самим припустився порушення норм процесуального права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Дідиченко М.А. Калатай Н.Ф.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Компанія Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД також звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 - скасувати повністю із залишенням позову без розгляду. Крім того, скаржник просив призначити у справі почеркознавчу експертизу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, позовна заява, як головний процесуальний документ, керівниками позивачів ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не підписувалися, а підписана невстановленими особами із підробленням підписів керівників - тобто є підробленим документом.

Так, за твердженням скаржника підроблення підписів підтверджується висновком почеркознавчого дослідження від 02.07.2018 року №14656, складеного експертом Товариства з обмеженою відповідальністю Київський експертно-дослідний центр ОСОБА_13 та листом Державної прикордонної служби України від 28.11.2017 року №0.64-4064/0/15-17, згідно з якою з 2014 року по листопад 2017 року як по дату підготовки інформації, керівники позивачів ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (місце проживання, яких є тимчасово окупована територія АР Крим) - державний кордон України та контрольні пункти на адміністративній межі з тимчасового окупованою територією АР Крим не перетинали.

Також, скаржник вказав, що ухвалюючи рішення про визнання недійсним в цілому договору про відступлення права вимоги №2 від 26.06.2015 року та в цілому спірних похідних договорів суд першої інстанції вирішив питання щодо правочинів з фізичними особами (ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.), що є порушенням правил юрисдикції господарських судів, визначених ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (згідно ч. 2 ст. 278 цього кодексу).

Крім того, скаржник зазначив, що спірний договір цесії за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки не містить ознак, притаманних для такого роду договорів у розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Також, скаржник вказав, що у позивачів відсутній об'єктивний правовий інтерес по даній справі, який підлягає судовому захисту.

Разом з цим, скаржник подав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/2489/17, а саме від 04.70.2018 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про призначення почеркознавчої експертизи , виключення документів з числа доказів по справі, а також про залишення позову без розгляду, від 30.07.2018 року, якими було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Євросвет про усунення представника позивачів ОСОБА_2 від участі у справі.

Так, за твердженням представника скаржника (Компанія Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД) суд першої інстанції, зокрема при винесенні ухвали від 04.07.2018 року залишив нерозглянутим питання/клопотання щодо недопущення участі представників позивачів, а мотивувальна частина даної ухвали щодо висновків суду з питань призначення у справі почеркознавчої експертизи, виключення підроблених документів з числа доказів по справі та залишення позовної заяви без розгляду - в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 234 Господарського процесуального кодексу України відсутня як така. Щодо ухвали суду першої інстанції від 30.07.2018 року, скаржник (Компанія Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД) вказав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Євросвет про усунення представника позивачів ОСОБА_2 від участі у справі.

Відповідно до витягу з протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 01.11.2018 року апеляційну скаргу Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Дідиченко М.А. Калатай Н.Ф.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі №910/2489/17 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року, об'єднано зазначені апеляційні скарги в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2018 року.

26.11.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представників позивачів до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого щодо заявленого відповідачем 3 клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, представник позивачів зазначив, що дана справа перебуває на розгляді суду з лютого 2017 року. З початку розгляду справи позивачі підтримували наведені в позовній заяві вимоги та направляли представників для участі у судових засіданнях. З моменту порушення провадження у справі (в тому числі і в ході перегляду Верховним Судом рішення суду у даній справі в касаційному порядку) позивачами жодного разу не ставилося питання про відсутність у відповідних представників повноважень представляти інтереси позивачів. Жодних повідомлень про скасування виданих позивачем довіреностей або заперечень щодо легітимності укладених договорів про надання правової допомоги від позивачів не надходило.

Крім того, представник позивачів зазначив, що ОСОБА_2 в рамках цієї справи ніколи не представляла інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Євросвєт .

Також, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів зазначив, що укладений між ПАТ ОТП Банк та ТОВ Євросвєт оспорюваний договір за своєю правовою природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов'язкових елементів відносин факторингу. Проте, за твердженням представника позивачів, сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

Разом з цим, за твердженням представника позивачів, факт незаконної зміни кредитора у відповідному зобов'язанні порушує права та інтереси позивачів як сторони договору про надання банківських послуг CR 11-158/G00-2.

26.11.2018 року з метою виключення сумнівів про упередженість судді при розгляді справи №910/2489/17, забезпечення довіри до судової влади України, суддя Північного апеляційного господарського суду Зубець Л.П. заявила самовідвід.

Північний апеляційний господарський суд задовольнив заяву про самовідвід судді Північного апеляційного господарського суду Зубець Л.П. від розгляду справи №910/2489/17 за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року та передав справу на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2018 року апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 було передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Тищенко А.І., та призначив розгляд справи №910/2489/17 на 14.01.2019 року своєю ухвалою від 10.12.2018 року.

В судове засідання 14.01.2019 року представники відповідача 2 та третьої особи не прибули, про час та дату судового засідання повідомлені не були, у зв'язку з поверненням поштової кореспонденції за закінченням терміну зберігання.

Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 на 04.02.2019 року своєю ухвалою від 14.01.2019 року.

04.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД до суду надійшли додаткові пояснення на підтримання клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, зокрема, відповідно до яких Шевченківським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018100100002484 за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів) і як встановлено досудовим розслідуванням, невідомі особи діючи з прямим умислом підробили офіційні документи, зокрема від імені ТОВ ТЕС-АВТО , ПП Фірма ТЕС та ТОВ ТЕС-ТЕРМІНАЛ та використали такі завідомо підроблені документи (позовні заяви, клопотання, довіреності тощо) шляхом подання їх до судів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 року оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 до 15.02.2019 року у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

11.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД до суду надійшли додаткові пояснення щодо призначення почеркознавчої експертизи, зокрема, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.02.2019 року №0.184-4600/0/15-19 керівники позивачів ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не в'їзджали на підконтрольну українській владі територію України з 2014 року по лютий 2019 року. Виходячи з наведеного - підписання керівниками підприємств спірних документів (позовної заяви та інших процесуальних документів у справі, довіреностей, договорів про надання правової допомоги, тощо) в період з 2015 року по 2019 рік - виключається.

15.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого було відмовлено.

Крім того, 15.02.2019 року у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД звернувся до суду з клопотанням про усунення представника від участі у справі в порядку ст.ст. 42, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, яке мотивоване тим, що надані адвокатом ОСОБА_2 до суду ордери на надання правової допомоги не відповідають вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів.

15.02.2019 року колегія судді відмовила в задоволенні даного клопотання, своєю ухвалою від 15.02.2019 року.

15.02.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду від представника Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД до суду надійшла заява про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуз М.Г. та Тищенко А.І. від участі у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/2489/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 року визнано заяву Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуза М.Г., Тищенко А.І. у справі № 910/2489/17 необґрунтованою. Крім того, ухвалою матеріали даної справи було передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 року було відмовлено Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД в задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів: Тищенко А.І., Чорногуза М.Г. від розгляду справи №910/2489/17.

Північний апеляційний господарський суд призначив розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 на 12.03.2019 року своєю ухвалою від 27.02.2019 року.

05.03.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника позивачів надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останні просили залишити рішення господарського суду у справі №910/2489/17 від 27.08.2018 року без змін, а скарги відповідачів без задоволення.

12.03.2019 року в судовому засіданні від представника відповідача 2 надійшло усне клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що йому потрібен час для ознайомлення з матеріалами справи так, як тільки 11.03.2019 року адвокату було надано ордер на надання правової допомоги.

Також, 12.03.2019 року в судовому засіданні від представників позивачів та відповідачів надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 12.03.2019 року не прибув, про час та дату судового засідання належним чином повідомлений.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 року продовжено строк розгляду апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17. Крім того, даною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 до 20.03.2019 року.

20.03.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

27.03.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" до суду надійшла заява про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуз М.Г. та Тищенко А.І. від участі у розгляді апеляційних скарг у справі № 910/2489/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 року визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуза М.Г., Тищенко А.І. у справі № 910/2489/17 необґрунтованою. Справу № 910/2489/17 передано для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою з метою забезпечення розумних строків розгляду справи колегія суддів визначила дату наступного судового засідання, яке відбудеться в складі суду визначеному за наслідками розгляду заяви про відвід 10.04.2018 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2019 року було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" в задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів: Тищенко А.І., Чорногуза М.Г. від розгляду справи №910/2489/17.

10.04.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" до суду надійшла заява про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуз М.Г. та Тищенко А.І. від участі у розгляді апеляційних скарг у справі № 910/2489/17.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД в судовому засіданні підтримали дану заяву.

Представник позивачів заперечував проти даної заяви та зазначив, що дана заява є затягуванням процесу та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача 1 залишив дане питання на розсуду суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуза М.Г., Тищенко А.І. залишено без розгляду відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду надійшла заява Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД від 27.03.2019 року №19/03-15 про відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року за підписом представника компанії адвоката ОСОБА_14

10.04.2019 року в судовому засіданні представники сторін ознайомилися з текстом заяви Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про відмову від апеляційної скарги, яка була підписана ОСОБА_14 та відповідно, представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД Пількевич Є.А. просив суд відкласти розгляд справи та викликати до суду підписанта відмови від апеляційної скарги.

Колегія Північного апеляційного господарського суду розглянувши в судовому засіданні заяву Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року дійшла висновку про залишення даної заяви без розгляду, оскільки матеріали справи не містять, а відповідачем 2 не було надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів(документи представника належним чином не засвідчені) наявності у підписанта ОСОБА_14 відповідних процесуальних прав на її підписання.

При цьому, колегія суддів відзначає, що представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД Шульженко І.В. в судовому засіданні не підтримав дану заяву про відмову від апеляційної скарги, що також свідчить про відсутність підстав для її задоволення.

В судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" до суду надійшла заява про усунення представника позивачів від участі у справі, яка мотивована, зокрема, тим, що в ордерах відсутні відомості про наявність/відсутність обмежень адвоката щодо вчення окремих процесуальних дій та те, що представник позивача раніше представляв інтереси відповідача 2. Разом з цим, укладений між адвокатом та позивачами договір про надання правової допомоги є нікчемним в силу прямої заборони, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Колегія суддів розглянувши дану заяву дійшла висновку про залишення її без розгляду, оскільки, заявником не було надано жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження своїх доводів. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що ордер адвоката, що міститься в матеріалах справи відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 58, 60 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положенню про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що питання допуску відповідного адвоката було вирішено в попередніх судових засіданнях, зокрема ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2019 року було відмовлено в задоволенні клопотання Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ про усунення адвоката ОСОБА_2 від участі у справі в якості представника позивачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тес-Авто", Приватного підприємства Фірма "ТЕС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тес-Термінал".

10.04.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду від представника Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/2489/17 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №752/1870/19 за позовом Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" до ОСОБА_2, ОСОБА_15, ТОВ ТЕС-АВТО , ПП Фірма ТЕС , ТОВ ТЕС - ТЕРМІНАЛ про визнання недійсними правочинів та ордерів на надання правової допомоги, яка перебуває в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва.

Північний апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні даної заяви своєю ухвалою від 10.04.2019 року №910/2489/17.

10.04.2019 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" до суду надійшла заява про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуз М.Г. та Тищенко А.І. від участі у розгляді апеляційних скарг у справі № 910/2489/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуза М.Г., Тищенко А.І. залишено без розгляду відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 10.04.2019 року від представника Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД до суду надійшло усне клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг для підготовки заяви про відвід колегії суддів.

Так, колегія суддів для надання представнику Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД часу для вчинення відповідних процесуальних дій оголосила перерву в судовому засіданні на 20 хвилин.

Представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД після відповідної перерви в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД начебто має певні вади, які в свою чергу не дають йому можливості написати відвід колегії суддів у відведений колегією час.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання відмовила в його задоволенні, як безпідставне та таке, що призвело б до безпідставного затягування справи, що є неприпустимим в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997 року.

Представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД в свою чергу заявив клопотання про відкладення розгляду справи для внесення доповнення до письмової заяви про відвід колегії суддів, оскільки суд відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд надав можливість внести доповнення до письмової заяви про відвід.

В подальшому, представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД в судовому засіданні звернувся до суду з заявою про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуза М.Г., Тищенко А.І.

Представник позивачів в судовому засіданні заперечував проти даної заяви та надав колегії суддів письмові пояснення (клопотання) щодо заяви про відвід складу суду, яку вважав зловживанням процесуальним правом.

Представник відповідача 2 підтримав дану заяву.

Представник відповідача 1 залишив дане питання на розсуду суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року заяву Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуза М.Г., Тищенко А.І. залишено без розгляду відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД звернувся до суду з клопотанням про оголошення перерви не менше ніж на 40 хвилин, в задоволенні якого було відмовлено, в зв'язку з безпідставністю.

В свою чергу, представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД звернувся до суду з проханням про надання часу для підготування заяви про відвід колегії суддів з інших підстав. Разом з цим, представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД в судовому засіданні ознайомився з письмовими поясненнями (клопотанням) представника позивачів поданим в судовому засіданні.

Так, в письмових поясненнях (клопотання) представник позивачів наголошував на тому, що відповідачами 2, 3 заявляються безпідставні заяви про відвід складу суду, що свідчить про навмисне затягування відповідачами розгляду справи, та як наслідок зловживання наданими законом процесуальними правами. На підставі викладено, представник позивачів просив визнати дії відповідачів 2, 3 щодо подання заяви про відвід складу суду зловживаннями процесуальними правами та залишити її без розгляду.

Колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні для надання представникам сторін , в тому числі представнику Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД (за його наполяганням) можливості відпочити та підготуватись до судового засідання.

Після перерви представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" в судове засідання не з'явився.

Представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД в свою чергу просив колегію суддів витребувати з канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" та вдруге заявив відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуз М.Г. та Тищенко А.І. від участі у розгляді апеляційних скарг у справі № 910/2489/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року заяву Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Чорногуза М.Г., Тищенко А.І. залишено без розгляду відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" про відкладення розгляду справи (подане в 15:46 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів), яке було мотивоване пізнім початком судового засідання та необхідністю забрати дитину з дитячого садочку, дійшла висновку, що останнє не підлягає задоволенню, як безпідставне.

Колегія суддів розглянувши клопотання Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про призначення у справі почеркознавчої експертизи дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

В подальшому в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи через його стан здоров'я та викликати швидку допомогу.

Представник позивачів в свою чергу просила видалити представника Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД із зали судового засідання через неповагу до суду та затягування розгляду справи.

Колегія суддів оголосила перерву у розгляді апеляційних скарг для вчинення відповідних дій.

Після перерви представник Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати, представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД не надав свої пояснення.

Представник позивачів заперечувала проти доводів апеляційних скарг, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Зауваживши на доводи апеляційної скарги Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД суд перейшов до дослідження доказів.

Представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД самостійно покинув зал судового засідання разом з працівниками швидкої допомоги, в результаті чого в судовому засіданні вкотре була оголошена перерва (короткочасна) після якої представник Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД до залу судового засідання не повернувся.

Крім того, у судове засідання 10.04.2019 року представник третьої особи не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 27.03.2019 року на відповідну адресу.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, надані всіма представника численні пояснення, поведінку сторін судового процесу (яка містить ознаки зловживання процесуальними правами) та спрощений порядок розгляду справи в суді першої інстанції, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників, які не з'явились.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 23.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тес-Авто", Приватним підприємством Фірма "ТЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС-Термінал" з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" був укладений договір про надання банківських послуг №CR 11-158/Goo-2 (далі - договір про надання банківських послуг), відповідно до умов якого позивачам було надано кредит у формі поновлюваної кредитної лінії.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позивачами було передано в іпотеку нерухоме майно відповідно до договорів забезпечення.

В ході виконання зазначеного договору у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тес-Авто", Приватного підприємства Фірма "ТЕС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕС-Термінал" виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк".

26.06.2015 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" був укладений договір про відступлення прав вимоги №2 (далі - договір №2) та 23.09.2015 року договір про передачу прав на заставлене майно (зареєстровано в реєстрі №291, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською Вікторією Олександрівною).

14.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" та Компанією Інтегріті Логістик ЛТД було укладено договір цесії №1, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" передало Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ право вимоги, зокрема, за договором про надання банківських послуг.

25.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" та Компанією Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ було укладено договір про уступку права вимоги за договорами забезпечення (зареєстрований в реєстрі №303, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською Вікторією Олександрівною).

За твердженнями позивачів, 25.09.2015 року з листа Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" їм стало відомо, що права кредитора за укладеними між позивачами та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" договорами, в тому числі за договорами забезпечення, були відступлені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт".

Так, позовні вимоги були мотивовані тим, що договір про відступлення права вимоги №2 від 26.06.2015 року містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), оскільки за умовами спірного правочину відбулось фінансування однією особою іншої особи, шляхом купівлі права вимоги цієї особи до третьої особи (боржника) тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" не є фінансовою установою у розумінні діючого законодавства, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу, а відтак не може бути кредитором у вказаних зобов'язаннях.

Таким чином, позивачі вказують на наявність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги №2 від 26.06.2015 року недійсним, і як наслідок, для визнання недійсними вищевказаних похідних від нього договорів від 23.09.2015 року, від 14.09.2018 року та від 25.09.2015 року.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів (ст. 49 Закону України Про банки і банківську діяльність ).

Відповідно до ст. 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов'язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Згідно ст. 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб'єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до ст. 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, ст. 350 Господарського кодексу України та ч. 5 ст. 5 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що суб'єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов'язаних із наданням фінансових послуг. У ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Згідно ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно ч. 1 ст. 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду України у постанові від 11.09.2018 року у справі 909/968/16.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.

Так, враховуючи вищезазначені положення, рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що за своєю правовою природою укладений між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" договір про відступлення прав вимоги №2 від 23.06.2011 року є саме договором факторингу.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 року у даній справі, Верховний Суд вказав, що суди належним чином не дослідили умови договору та жодним чином не мотивували свої висновки про те, що оспорюваний договір між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" про відступлення прав вимоги від 26.06.2015 року № 2 за своєю правовою природою є саме договором факторингу, а не оплатним договором відступлення права вимоги. Зокрема, суди не встановили, чи передбачає вказаний оспорюваний договір від 26.06.2015 року № 2 обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" здійснювати плату Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" як наслідок отримання від Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" відповідних грошових коштів за вказаним договором.

Судом першої інстанції при новому розгляді справи були виконані вказівки Верховного Суду щодо дослідження змісту укладеного між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" договору про відступлення прав вимоги №2 від 23.06.2011 року (у тексті договору - договір цесії).

Так, відповідно до п. 3 договору №2, банк відступає новому кредитору права вимоги, а новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується належним чином виконувати усі зобов'язання, що встановлені в договорі цесії, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату вартості прав вимоги. Детальний опис прав вимоги міститься у договорі та документах забезпечення.

Під правами вимоги, згідно з п. 1 договору №2, розуміється належні Банку права вимоги до клієнта та/або третьої(іх) особи(іб), із якими укладені документи забезпечення, щодо виконання боргових зобов'язань за Договором та/або документами забезпечення в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення договору цесії.

Борговими зобов'язаннями, відповідно до п. 1 договору №2, є всі та/або кожне з платіжних (грошових) та/або неплатіжних зобов'язань клієнта та/або третьої(іх) особи(іб), із якою(ими) укладено документи забезпечення, перед Банком згідно з умовами договору про надання Банком банківської послуги клієнту зі всіма змінами, додатками та доповненнями до нього, реквізити якого вказані в п. 18 договору цесії, та/або документів забезпечення та/або у зв'язку з ними. До яких, зокрема, належать, зобов'язання клієнта щодо повернення кредиту, та/або сплати процентів, та/або сплати комісій, та/або сплати комісійних винагород, та/або сплати пені, та/або сплати штрафів, та/або компенсації (відшкодування) витрат (збитків), здійснених (понесених) банком у зв'язку з договором, та/або пов'язаних з пред'явленням вимоги за договором та/або документами забезпечення, зверненням стягнення на предмет застави, та/або витрат на утримання і збереження предмета застави, та/або витрат на страхування предмета застави, та/або збитків, завданих порушенням умов договору та/або умов документів забезпечення, та/або інших зобов'язань клієнта та/або третьої(іх) особи(іб), із якими укладені документи забезпечення, за договором та/або документів забезпечення.

Відповідно до п. 4 договору №2, ціна (сума) договору цесії дорівнює вартості прав вимоги.

Згідно з п. 1 договору №2, вартістю прав вимоги є узгоджена сторонами сума, що відповідно до договору цесії підлягає до сплати новим кредитором банку у зв'язку із відступленням банком на користь нового кредитора прав вимоги.

Відповідно до п. 11 договору №2 всі платежі, що здійснюються новим кредитором для виконання зобов'язань, вважаються належно виконаними в дату зарахування грошових коштів на рахунок(и) банку за обставин, що такі грошові кошти були отримані банком протягом операційного часу банку такої дати зарахування. Платіжні зобов'язання нового кредитора за договором цесії повинні виконуватись таким чином, щоб відповідні платежі повністю та належним чином здійснювались в строки, визначені договором цесії.

Згідно п. 18 договору №2 під договором розуміється договір про надання банківських послуг №CR 11-158/Goo-2 від 23.06.2011 року між банком та клієнтом 1 (товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС-Авто"), клієнтом 2 (Фірмою "ТЕС"), клієнтом 3 (Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕС-Термінал").

Разом з цим, у п. 18 договору №2 сторони визначили перелік документів забезпечення (за визначенням, наведеним у п. 1 договору, документи забезпечення - будь-які документи, що складені клієнтом та/або третіми особами з метою/в якості забезпечення належного виконання клієнтом боргових зобов'язань, зокрема, правочини щодо застави, іпотеки, гарантії, завдатку, поруки, інше, реквізити яких вказані в пункті 18 договору цесії).

Відповідно до п. 5 договору №2 договір цесії набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками та скріплення відбитками печаток сторін. Строк дії договору цесії дорівнює генеральному терміну за умови, що відсутні порушення (невиконання) та/або неналежного виконання новим кредитором зобов'язань. За обставини наявності умови (обставини) порушення (невиконання) та/або неналежного виконання новим кредитором зобов'язань, договір цесії залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання нового кредитора перед банком не будуть виконані в повному обсязі. Значення генерального терміну наведено у п. 18 договору цесії.

Так, апеляційний суд враховує, що додатковою угодою було змінено (зменшено) ціну продажу права вимоги, що відступається, а саме згідно з додатковою угодою № 2 від 07.08.2015 року до договору про відступлення права вимоги №2 від 26.05.2015 року, вартість прав вимоги за договором складає 15437223,45 грн (т. 1 а.с. 227), тоді як відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги №2 вартість прав вимоги складає 20240000,00 грн (т. 1 а.с. 87).

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 15437223,45 грн, а Товариство з обмеженою відповідальністю Євросвєт , в свою чергу, укладаючи відповідний договір набуло право одержати оплату у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, як вбачається з матеріалів справи дійсний розмір вимог становить за зобов'язаннями:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Тес-Авто" - 8774556,62 грн;

- Приватне підприємство Фірма "ТЕС" - 33243097,72 грн;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тес-Термінал" - 3002384,71 дол. США.

Також, розмір заборгованості позивачів підтверджується визначенням його в п.1.1.1 договору цесії №1 від 14.09.2015 року.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з умов договору №2, фактично відбулося фінансування однієї особи іншою, що в свою чергу, є ознакою, притаманною договору факторингу.

З огляду на викладене, колегія судді не приймає як наладжене твердження апелянтів, що договір про відступлення права вимоги жодних ознак договору факторингу не містить.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника (Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк"), що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не було наладженим чином проаналізовано умови спірного договору цесії з урахуванням вказівок Верховного Суду, що призвело до помилкового визначення правової природи спірного правочину як договору факторингу.

В свою чергу, як зазначалось вище, за приписами ст. 1079 Цивільного кодексу України, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, матеріали справи не місять, а скаржниками не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" станом на момент укладення договору №2 у встановленому законодавством порядку отримало право надавати фінансові послуги (і, як наслідок, право здійснювати факторингові операції). Крім того, вказані обставини відповідачами не заперечуються.

Відтак, як правильно встановлено судом першої інстанції, при укладенні договору про відступлення прав вимоги №2 від 23.06.2011 року сторонами не дотримано вимог законодавства стосовно суб'єктного складу такого виду договорів, а тому даний договір не відповідає вимогам ст.ст. 1077, 1079 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умовами іпотечних договорів (укладених на забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання банківських послуг №CR 11-158/Goo-2 та які в розумінні положень договору №2 є документами забезпечення) передбачено, що банк має право передавати (відступати, здійснювати заміну сторони) будь-які права та/або зобов'язання за договором іпотеки будь-якій(им) третій(м) особі(м) за умови (обставини) письмового попередження іпотекодавця щонайменше за 10 календарних днів до дати такої передачі (п. 11 договорів іпотеки).

Пунктами 12 договорів іпотеки встановлений обов'язок банку письмово попереджувати іпотекодавця про передачу (відступлення) банком прав та/або обов'язків за договором іпотеки третій особі щонайменше за 10 календарних днів до такої передачі.

Проте, матеріали справи не місять доказів повідомлення про відступлення прав вимоги із дотриманням встановленого іпотечними договорами порядку (строків). У справі наявна лише копія листа Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" №73-66/3939, адресованого Фірмі "ТЕС", з якого вбачається, що про передачу відповідних прав вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" банк повідомив клієнта лише 25.09.2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №2, укладеного 23.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт".

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, оскільки суд дійшов висновку про недійсність договору про відступлення прав вимоги №2 від 23.06.2011 року, то в силу ст. 216 Цивільного кодексу України такий правочин не створив правових наслідків у вигляді переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" прав вимоги за договором про надання банківських послуг №CR 11-158/Goo-2 і, відповідно, наслідків у вигляді заміни кредитора у основному зобов'язанні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору від 23.09.2015 року про передачу прав на заставлене майно, укладений між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт"; договору цесії № 1 від 14.09.2015 року та договору про уступку права вимоги за договорами застави, іпотеки та поруки від 25.09.2015 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" та Компанією Integrity Logistic LTD.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що призначенням способів забезпечення виконання зобов'язання є захист саме інтересів кредитора за основним зобов'язанням від порушень боржником взятих на себе зобов'язань. Правова суть забезпечення полягає в тому, що забезпечена сторона, крім прав за основних зобов'язанням, наділяється також додатковими правами, якими вона може скористатися у разі неспроможності боржника або в інших випадках, передбачених законом чи договором.

В свою чергу, договір про передачу прав на заставлене майно між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" був укладений 23.09.2015 року, проте на час винесення оскаржуваного рішення права вимоги за основним зобов'язанням вже були передані Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросвєт" Компанії Integrity Logistic LTD за договором цесії № 1 від 14.09.2015 року.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржників, що позивачі взагалі не є стороною оскаржуваного договору цесії, а договір про надання банківських послуг №CR11-158/G00-2, на який послався суд, сторонами не оспорюється, а відтак будь-яких майнових або немайнових прав оскаржуваний договір цесії не зачіпає, оскільки, як зазначалось вище, такі договори є похідними від договору про відступлення прав вимоги №2 та укладені з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, стороною (боржником) за яким виступають позивачі.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що позивачі є боржниками за основним зобов'язанням - договором про надання банківських послуг №CR 11-158/Goo-2. Між позивачами та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" велися переговори стосовно узгодження нових графіків погашення заборгованості, що утворилася у позивачів у зв'язку із неналежним виконанням вказаного договору. Такі переговори продовжувалися між позивачами та відповідачем-1, в тому числі і після укладення Договору про відступлення права вимоги №2.

З огляду на викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт незаконної заміни кредитора у відповідному зобов'язанні порушує права та інтереси позивачів як сторони договору про надання банківських послуг №CR 11-158/Goo-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку. Саме як споживач банківських послуг позивачі звернулися до суду за захистом своїх порушених прав.

Так, відносини банку з клієнтами та права клієнтів банку врегульовані главами 9 та 10 Закону України Про банки і банківську діяльність та постановами правління Національного банку України.

Таким чином, укладення договорів відступлення права вимоги позбавило позивачів прав, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг, та які можуть бути захищені у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої плати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі 909/968/16.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів не приймає як належні заперечення скаржника (Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ), як на підставу для скасування оскаржуваного рішення на ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/2489/17, а саме від 04.07.2018 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про призначення почеркознавчої експертизи, виключення документів з числа доказів по справі, а також про залишення позову без розгляду, від 30.07.2018 року, якими було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Євросвет про усунення представника позивачів ОСОБА_2 від участі у справі, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів відзначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 року не оскаржувалася до суду апеляційної інстанції, а ухвала Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 року, якою апеляційну скаргу Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістик ЛТД на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року у справі №910/2489/17 залишити без задоволення.

Крім того, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника (Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістик ЛТД), що ухвалюючи рішення про визнання недійсним в цілому договору про відступлення права вимоги №2 від 26.06.2015 року та в цілому спірних похідних договорів суд першої інстанції вирішив питання щодо правочинів з фізичними особами (ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12.), що є порушенням правил юрисдикції господарських судів та вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються висновками, як суду першої інстанції так і Верховного суду у даній справі.

Щодо твердження скаржника (Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістик ЛТД), як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що позовна заява як головний процесуальний документ, керівниками позивачів ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не підписувалися, а підписана невстановленими особами із підробленням підписів керівників - тобто є підробленим документом, колегія суддів відзначає, що дані твердження спростовуються висновками суду апеляційної інстанції в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТД про призначення у справі №910/2489/17 судової почеркознавчої експертизи.

Так, зокрема, колегія суддів відзначає, що в матеріалах справи містяться заяви №№ 77/486-н/77-2018-14-893 (бланк 77АВ8091900), 77/486-н/77-2018-14-891 (бланк 77АВ8319910), 77/486-н/77-2018-14-892 (бланк 77АВ8319911) за підписами керівників - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 посвідчені приватним нотаріусом міста Москви ОСОБА_16Е, в яких зазначається, що всі документи, які є в справі та подані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕС-Авто , Приватного підприємства Фірма ТЕС та Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕС-Термінал відповідно підписані даними особами як керівниками підприємств; підтверджується, що інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕС-Авто , Приватного підприємства Фірма ТЕС та Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕС-Термінал у справі №910/2489/17 представляє ОСОБА_2, а також вказано, що позовні вимоги позивачами підтримуються (наявні в матеріалах справи), що в свою чергу також, свідчить про безпідставність тверджень представника Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістик ЛТД.

Скаржники не надали суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" та Компанії Integrity Logistic LTD/Інтегріті Логістік ЛТ - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 року у справі №910/2489/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №910/2489/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.І. Тищенко

М.Г. Чорногуз

Дата складення повного тексту 24.04.2019 року.