Рішення

від 22.04.2019 по справі 905/346/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2019 Справа № 905/346/19

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (код ЄДРПОУ 13511245, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1),

до відповідача : Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5),

про: стягнення 19540,17 грн., -

суддя Величко Н.В.

без участі (виклику) представників сторін, -

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №10 - 07 - 00647 від 08.02.2019 про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області заборгованості у розмірі 19540,17 грн., з яких: 17393,81 грн. - заборгованість з орендної плати; 406,98 грн. - пеня та 1739,38 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача грошових зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №6228/2016 від 14.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 510, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 629, 631, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193, 199, 216 - 218, 220, 230 - 232 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 10, 17, 18, 19, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

На підтвердження позовних вимог надано: договір оренди №6228/2016 від 14.01.2016 з додатками, договір №1 від 30.12.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6228/2016 від 14.01.2016, договору №2 від 07.09.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №6228/2016 від 14.01.2016, договір №3 від 24.01.2018 про внесення змін до оговору оренди нерухомого майна №6228/2016 від 14.01.2016, лист Регіонального відділення від 05.07.2018 №11-05-03103 з дказами надіслення, лист Регіонального відділення від 11.12.2018 №11 -05 -05663 з доказами надіслення, лист регіонального відділення від 11.01.2019 №0011 з доказами надіслання, лист Регіонального відділення від 19.09.2018 №11 - 05 - 04329, проект акту звіряння взаєморозрахунків орендної плати по договору оренди від 14.01.2016 №6228/2016, розгорнутий розрахунок боргу та пені за договором оренди №6228/2016 від 14.01.2016, витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ на відповідача, витяг з ЄДРЮОФОП на ГФ на позивача, наказ ФДМУ про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 02.06.2010 №121-р, копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/346/19; розгляд справи визначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Вказана ухвала суду отримана позивачем 26.02.2019 та відповідачем 26.02.2019, про що свідчать наявні у справі відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

05.03.2019 на офіційну електрону адресу суду від Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області надійшло клопотання №01-06/285 від 05.03.2019 про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Вказане клопотання не містить цифрового підпису представника заявника, про що свідчать відомості журналу обліку вхідної електронної пошти суду.

Згідно з ч. 8 ст. 42 Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України), якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» , електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» , для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» .

Відповідно до п. 1.5.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 р. № 28, електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Як визначено в ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» , електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 170 ГПК України, письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що клопотання №01-06/285 від 05.03.2019 Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області не містить електронного підпису, тому суд залишає його без розгляду.

12.03.2019 від Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області до канцелярії суду надійшов відзив №01-06/286 від 05.03.2019, в якому останій просить у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відмовити у повному обсязі.

За своїм змістом відзив на позовну заяву є заявою по суті справи (ч.2 ст. 161 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 165 ГПК України відзив підписується відповідачем або його представником. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача (ч. 7 ст. 165 ГПК України).

За приписами ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що відзив №01-06/286 від 05.03.2019 не містить підпису представника Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області ОСОБА_2, тому суд залишає такий відзив без розгляду на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України.

Частиною четвертою статті 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Одночасно з відзивом канцелярією суду отримано клопотання Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області №01-06/285 від 05.03.2019 про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Частинами четвертою та п'ятою статті 250 ГПК України встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 19.02.2019 відповідачу було встановлено строк протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду заяву із обґрунтуванням заперечень проти розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 61022276888059, ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2019 вручено відповідачу 26.02.2019.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку. (ч.2, ч.4, ч.7 ст.116 ГПК України).

Отже, відповідач, при наявності заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, мав подати відповідну заяву до 04.03.2019 включно.

Як вбачається, клопотання відповідача від 05.03.2019 № 01-06/285, направлено було поштою до суду 06.03.2019.

Поважності причин пропуску встановленого судом в ухвалі від 19.02.2019 по справі № 905/346/19 строку ані у тексті клопотання, ані окремим документом не наведено.

Статтею 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ст.119 ГПК України).

Відповідно до частин першої - четвертої ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, відповідачем подано клопотання від 05.03.2019 № 01-06/285 з порушенням строку, встановленого судом без поважних причин, що є підставою для залишення без розгляду відповідного клопотання.

Крім того, у даному випадку має місце одночасне існування умов, визначених ч. 6 ст.252 ГПК України (предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи), що є окремою підставою для відхилення відповідного клопотання відповідача на підставі ч.7 ст.250 ГПК України.

19.03.2019 позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив б/н б/д, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 241 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.3 ст.252 ГПК України).

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч.5 ст. 252 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться (ч.8 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, протягом розумного строку.

Отже, суд вважає, що справа № 905/346/19 може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (позивач, орендодавець) та Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6228 від 14.01.2016.

За умовами цього договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 41,2 кв.м. другого поверху будівлі (далі - майно) (реєстровий номер 33839013.1 БУЯЖП076), які розташовані за адресою Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 2, що перебувають на балансі ВП «Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.08.2015 і становить за незалежною оцінкою 125105,00 грн. ОСОБА_1 передається в оренду з метою розміщення Дзержинської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (Розділ 1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2015 - 1611,04 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2016 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2015 - січень 2016.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платаю, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.п. 3.6, 3.7, 3.11 договору).

Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди) (п.5.4. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору передбачено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання - передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з пунктами 5.12, 10.9 договору оренди, орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання цього договору, повернути балансоутримувачу орендоване майно протягом трьох робочих днів в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

ОСОБА_3 договір укладено строком на 360 днів, що діє з 14.01.2016 до 08.01.2017 включно (п. 10.1. договору).

У пункті 10.6 договору оренди сторони обумовили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; ліквідації орендаря - юридичної особи; банкрутства орендаря.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, або особою яку вкаже орендодавець. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10).

Згідно умов п.10.11 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

14.01.2016 позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв без заперечень за актом приймання-передавання державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 41,2 кв.м. другого поверху будівлі (реєстровий номер 33839013.1.БЕУЯЖП076), які розташовані за адресою: Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 2, що перебувають на балансі ВП "Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського" ДП "Дзержинськвугілля", з метою розміщення Дзержинської МВД ДОВ ФССзТВП, відповідно до договору оренди № 6228/2015 від 14.01.2016р.

Відповідно до ч. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , було утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

Договором №1 від 30.12.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.01.2016 №6228/2016 сторони внесли зміни до пункту 5.12. розділу 5 «Обов'язки орендаря» та пункту 10.1. розділу 10 «Строк чинності, умов зміни та припинення договору» , зокрема, продовжили строк дії договору до 08.01.2019 включно.

Договором № 2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.01.2016 №6228/2016 від 07.09.2017 сторони змінили найменування орендаря за договором на Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, а також виклали в новій редакції п. 3.9 розділу 3 «Орендна плата» , яким встановили, що надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв"язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Про деякі питання обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" (зі змінами).

29.12.2017 відповідач повернув балансоутримувачу об'єкт оренди за договором оренди № 6228/2016 від 14.01.2016 за актом приймання - передавання. Вказаний акт підписаний балансоутримувачем без зауважень.

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 24.01.2018 № 00066, між позивачем та відповідачем укладено договір № 3 про розірвання договору оренди від 14.01.2016 № 6228/2016 з 30.12.2017, припинено нарахування плати до Державного бюджету з 30.12.2017.

Позивач звертався до відповідача з листами від 05.07.2018 № 11-05-03103, від 11.12.2018 № 11-05-05663, від 11.01.2019 № 11-05-00113 "Про виконання умов договору", від 19.09.2018 № 11-05-04329 "Щодо орендної плати", в яких вказував, що відповідно до ст.ст. 1,7 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у первинній редакції (далі - ОСОБА_3 про тимчасові заходи) та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (зі змінами від 02.12.2015 № 1275-р), Регіональним відділенням була скасована орендна плата Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за укладеним між ними договором від 14.01.2016 № 6228/2016 за період з 14.01.2016 по 19.04.2017. Також у цих листах позивач посилався на наявність рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2017 по справі № 905/1378/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017, яким встановлено факт того, що Фонд соціального страхування України, його правління та виконавча дирекція не є суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність в розумінні ст.ст. 3, 55 Господарського кодексу України, оскільки фактично Управління не проводить діяльність, направлену на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність з метою одержання прибутку або ні. На переконання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, такі обставини унеможливлюють застосування ст. 7 Закону про тимчасові заходи щодо виконання договорів оренди в частині сплати орендних платежів не суб'єктам господарювання, тому просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 17393,81грн.

Позивач, не отримавши від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задоволення своїх вимог, звернувся до суду з позовом, що розглядається.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно з статтями 1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та положеннями Цивільного кодексу України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закону) та умовами Договору, укладеного між сторонами.

Договір за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно із статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (частина третя статті 18 Закону).

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (частини перша та третя статті 19 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором, а відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до положень ст.795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вже було встановлено судом, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 41,2 кв.м. другого поверху будівлі (реєстровий номер 33839013.1 БУЯЖП076), які розташовані за адресою Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 2, що перебувають на балансі ВП «Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля» , з метою розміщення Дзержинської МВД ДОВ ФССзТВП, відповідно до договору оренди №6228/2015 від 14.01.2016. Про такі обставини свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання-передавання від 14.01.2016, підписаний сторонами без зауважень (а.с.125).

Отже, підписавши без зауважень акт приймання-передавання від 14.01.2016, відповідач погодився з кількістю та площею об'єкта оренди, що прийнято ним за договором оренди від 14.01.2016 №6228/2015, з цього моменту почалося обчислення строку договору найму та у відповідача як орендаря виник обов'язок сплати орендної плати за користування таким майном на умовах і в порядку, визначених договором оренди.

За актом приймання - передавання від 29.12.2017 відповідач передав (повернув), а балансоутримувач прийняв державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 41,2 кв.м. другого поверху будівлі (реєстровий номер 33839013.1 БУЯЖП076), які розташовані за адресою Донецька область, м. Торецьк (Дзержинськ), вул. Грушевського (Енгельса), 2, що знаходиться на балансі ВП «Шахата «Центральна» ДП «Торецьквугілля» , відповідно до умов договору оренди державного майна №6228/2016 від 14.01.2016 року.

Враховуючи такі обставини та норми чинного законодавства, строк дії договору оренди №6228/2016 від 14.01.2016 закінчився 29.12.2017.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що статтею 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції до 08.06.2016р.) було скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

ОСОБА_3 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Частинами 3, 4 ст. 3 Господарського кодексу України діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Згідно ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків (некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням) здійснює страхування від нещасного випадку. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням.

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція (ст.16 Закону).

Відповідно до ст.18 Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду.

З 01.01.2015 набрала чинності нова редакція Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» .

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Одночасно, вказаним Законом припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Як встановлено, згідно із ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. До коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. Бюджет Фонду затверджує Кабінет Міністрів України. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням. Фонд набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція (ст.5 Закону).

Виконавча дирекція Фонду згідно із ст.8 Закону є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Таким чином, на переконання суду, хоча відповідач і не проводить діяльність, направлену на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність з метою одержання прибутку, враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 3 Господарського кодексу України його діяльність, як негосподарюючого суб'єкта, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням, відповідно, суд дійшов висновку, що відповідач є суб"єктом господарювання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (зі змінами, внесеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1276-р від 02.12.2015) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до такого Переліку включено й місто Торецьк Донецької області (розташування об"єкта оренди за договором від 14.01.2016 № 6228/2016 та відповідача).

А відтак, положення статей 7 та 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , якими було скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном на період проведення антитерористичної операції суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, розповсюджуються і на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем самостійно було скасовано відповідачу нарахування орендної плати за договором оренди від 14.01.2016 №6228/2016 за період з 14.01.2016 по 19.04.2017, про що свідчать наявні у справі листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 02.12.2016 № 11-05-06484, від 20.01.2017 № 11-05-00299 "Щодо орендної плати". Такі обставини також не заперечуються позивачем.

Посилання позивача на наявність рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2017 по справі № 905/1378/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017, яким встановлено факт того, що Фонд соціального страхування України, його правління та виконавча дирекція не є суб'єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність в розумінні ст.ст. 3, 55 Господарського кодексу України суд відхиляє, оскільки справа № 905/1378/17 розглядалась між іншими учасниками, предметом спору були інши правовідносини, судом в межах справи № 905/1378/17 було здійснено оцінку інших доказів та обставин. Отже, в даному випадку, рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2017 по справі № 905/1378/17 не є преюдиційним.

Між позивачем та відповідачем підписувались акти звірки взаєморозрахунків орендної плати по договору оренди від 14.01.2016 № 6228/2016 станом на 30.11.2016, станом на 23.10.2017, згідно з якими заборгованість відповідача не значиться, а має місце переплата.

Позивач пред"явив до стягнення з відповідача борг з орендної плати за період з 17.10.2016 по 29.12.2017 року у розмірі 17.393,81 грн., при цьому зазначивши, що останній платіж з орендної плати від відповідача надійшов 10.11.2016 за жовтень 2016 року у розмірі 584,26 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні і позивачем не подавались взагалі будь-які докази здійснення відповідачем розрахунків за спірним договором.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ст.ст. 73 - 80 ГПК України).

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпункти 2.1. та 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначають, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зазначає, що додані позивачем до позовної заяви розгорнутий розрахунок боргу та пені, а також проект акту звірки розрахунків не є ані первинним документом, ані зведеним обліковим документом.

Отже, позивачем не доведено наявності та розміру заборгованості за договором, що зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Позовні вимоги в частині стягнення нарахуваної пені за період з 16.12.2017 по 15.07.2018 у розмірі 406,98 грн. та штрафу у розмірі 10 % у розмірі 1739,38 грн. є похідними від вимоги про стягнення заборгованості, а тому також підлягають залишенню без задоволення.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 73 - 80, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (код ЄДРПОУ 13511245, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, адреса: 84122, Донецька обл., м.Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 17393,81 грн., пені у розмірі 406,98 грн. та штрафу у розмірі 1739,38 грн. - відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

3. Повний текст рішення підписано 22.04.2019.

Суддя Н.В. Величко