Постанова

від 04.06.2019 по справі 905/346/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2019 р. Справа № 905/346/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Зучек Є.Н. (довіреність №52 від 28.12.2018);

відповідача - Вєдь А.А. (довіреність №07-28/431 від 15.04.2019);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (вх.№1564Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2019 (суддя Н.В. Величко, повний текст рішення складено 22.04.2019) у справі №905/346/19

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків,

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Донецька обл., м. Слов`янськ,

про стягнення 19540,17 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області заборгованості у розмірі 19540,17 грн., з яких: 17393,81 грн. - заборгованість з орендної плати; 406,98 грн. - пеня та 1739,38 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача грошових зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі №905/346/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі №905/346/19 та прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що місцевим судом помилково визначено відповідача суб`єктом господарювання, що призвело до невірного застосування норм матеріального права. Також вважає твердження суду щодо недоведеності розміру заборгованості таким, що не відповідає матеріалам справи.

Зазначає, що судом проігноровано приписи статті 75 ГПК України щодо преюдиційності рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2017 у справі №905/1378/17.

16.05.2019 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №905/349/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №905/346/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі №905/346/19 та призначено справу до розгляду на 04.06.2019.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№5348 від 31.05.2019), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019, у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя, Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.

В судове засідання 04.06.2019 з`явились представник позивача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити, та представник відповідача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (позивач, орендодавець) та Донецьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6228 від 14.01.2016.

За умовами цього договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 41,2 кв.м. другого поверху будівлі (далі - майно) (реєстровий номер 33839013.1 БУЯЖП076), які розташовані за адресою Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 2, що перебувають на балансі ВП «Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.08.2015 і становить за незалежною оцінкою 125105,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення Дзержинської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря (Розділ 1 договору).

Згідно з п. 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2015 - 1611,04 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2016 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2015 - січень 2016.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % та 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платаю, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п.п. 3.6, 3.7, 3.11 договору).

Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди) (п.5.4. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору передбачено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання - передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з пунктами 5.12, 10.9 договору оренди, орендар зобов`язався у разі припинення або розірвання цього договору, повернути балансоутримувачу орендоване майно протягом трьох робочих днів в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Цей договір укладено строком на 360 днів, що діє з 14.01.2016 до 08.01.2017 включно (п. 10.1. договору).

У пункті 10.6 договору оренди сторони обумовили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; ліквідації орендаря - юридичної особи; банкрутства орендаря.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем, або особою яку вкаже орендодавець. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10).

Згідно умов п.10.11 договору, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

14.01.2016 позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв без заперечень за актом приймання-передавання державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 41,2 кв.м. другого поверху будівлі (реєстровий номер 33839013.1.БЕУЯЖП076), які розташовані за адресою: Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Енгельса, 2, що перебувають на балансі ВП "Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського" ДП "Дзержинськвугілля", з метою розміщення Дзержинської МВД ДОВ ФССзТВП, відповідно до договору оренди №6228/2015 від 14.01.2016р.

Відповідно до ч. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , було утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.

Договором №1 від 30.12.2016 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.01.2016 №6228/2016 сторони внесли зміни до пункту 5.12. розділу 5 «Обов`язки орендаря» та пункту 10.1. розділу 10 «Строк чинності, умов зміни та припинення договору» , зокрема, продовжили строк дії договору до 08.01.2019 включно.

Договором № 2 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.01.2016 №6228/2016 від 07.09.2017 сторони змінили найменування орендаря за договором на Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, а також виклали в новій редакції п. 3.9 розділу 3 «Орендна плата» , яким встановили, що надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв"язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182, та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Про деякі питання обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" (зі змінами).

29.12.2017 відповідач повернув балансоутримувачу об`єкт оренди за договором оренди № 6228/2016 від 14.01.2016 за актом приймання - передавання. Вказаний акт підписаний балансоутримувачем без зауважень.

На підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 24.01.2018 №00066, між позивачем та відповідачем укладено договір № 3 про розірвання договору оренди від 14.01.2016 № 6228/2016 з 30.12.2017, припинено нарахування плати до Державного бюджету з 30.12.2017.

Позивач звертався до відповідача з листами від 05.07.2018 №11-05-03103, від 11.12.2018 №11-05-05663, від 11.01.2019 №11-05-00113 "Про виконання умов договору", від 19.09.2018 №11-05-04329 "Щодо орендної плати", в яких вказував, що відповідно до ст.ст. 1, 7 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у первинній редакції (далі - Закон про тимчасові заходи) та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (зі змінами від 02.12.2015 № 1275-р), Регіональним відділенням була скасована орендна плата Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області за укладеним між ними договором від 14.01.2016 № 6228/2016 за період з 14.01.2016 по 19.04.2017. Також у цих листах позивач посилався на наявність рішення Господарського суду Донецької області від 09.08.2017 по справі № 905/1378/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017, яким встановлено факт того, що Фонд соціального страхування України, його правління та виконавча дирекція не є суб`єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність в розумінні ст.ст. 3, 55 Господарського кодексу України, оскільки фактично Управління не проводить діяльність, направлену на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність з метою одержання прибутку або ні. На переконання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, такі обставини унеможливлюють застосування ст. 7 Закону про тимчасові заходи щодо виконання договорів оренди в частині сплати орендних платежів не суб`єктам господарювання, тому просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 17393,81грн.

Позивач, не отримавши від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задоволення своїх вимог, звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач є суб`єктом господарювання, відтак на нього розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , якими було скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном на період проведення антитерористичної операції суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, розповсюджуються і на відповідача.

Також судом зазначено, що позивачем не доведено наявності та розміру заборгованості за договором.

Проте, судова колегія не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором оренди та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 (зі змінами та доповненнями) було утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (п.4 Прикінцевих та перехідних положень).

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень названого Закону Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Згідно із п. 4 та 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» запроваджена реформа системи соціального страхування, яка, зокрема, передбачає утворення Фонду соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. При цьому, Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в областях, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в областях та їх робочих органів.

На виконання зазначеної норми наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 26.05.2017 №552 прийняте рішення про припинення Відділення ВД Фонду у м.Слов`янську шляхом приєднання до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з обов`язковим правонаступництвом всіх зобов`язань відділення.

Згідно зі ст.52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Як встановлено судом, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Вугледарі (код ЄДРПОУ 25968292) припинено.

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься інформація, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231) є правонаступником, зокрема, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Слов`янську Донецької області.

За твердженням орендаря, з 12.02.2016 по 10.11.2016 йому було скасовано орендну плату за користування державним майном згідно зі ст.1, 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , з огляду на що вимоги Регіонального відділення ФДМ до Фонду про стягнення орендної плати, пені та штрафу є необґрунтованими та неправомірними.

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02.09.2014 цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За приписами статті 7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (в редакції до 08.06.2016) було скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно зі ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхування від нещасних випадків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням). Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням.

Статтею 16 зазначеного Закону передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

За приписами ст.18 Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду.

01.01.2015 набрала чинності нова редакція Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Як зазначалося раніше, згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Одночасно, названим Законом припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням. До коштів Фонду застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. Бюджет Фонду затверджує Кабінет Міністрів України. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням. Фонд набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно зі ст.5 Закону безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Приписами ст.8 Закону унормовано, що виконавча дирекція Фонду згідно із ст.8 Закону є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутність реалізації господарської компетенції обумовлює неможливість визнання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України суб`єктом господарювання у розумінні ст.55 ГК України.

Оскільки згідно зі ст.7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було скасовано орендну плату за користування державним та комунальним майном на період проведення антитерористичної операції саме суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що відповідач не є таким суб`єктом господарювання, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність посилання суду першої інстанції на норми ст.7, 4 вказаного Закону.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем самостійно було скасовано відповідачу нарахування орендної плати за договором оренди від 14.01.2016 №6228/2016 за період з 14.01.2016 по 19.04.2017, про що свідчать наявні у справі листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області від 02.12.2016 № 11-05-06484, від 20.01.2017 № 11-05-00299 "Щодо орендної плати", що також не заперечуються позивачем, судова колегія вважає безпідставним.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Частинами 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.01.2016 №6228/2016 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених їх умовами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку зі здійснення не пізніше 15 числа місяця платежу з орендної плати щомісячно відповідно до умов п. 3.6. Договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов`язань за договором оренди від 14.01.2016 №6228/2016 утворилась та має місце заборгованість зі сплати орендної плати за період з 17.10.2016 по 29.12.2017 сумі 17393,81 грн.

Листами №11-05-03103 від 05.07.2018, №11-05-05663 від 11.12.2018, № 11-05-00113 від 11.01.2019 "Про виконання умов договору", Регіональне відділення повідомляло Управління про наявну у орендаря перед державним бюджетом заборгованість з орендної плати та пропонувало її сплатити, проте відповідач залишив вимоги позивача без задоволення.

Невиконання грошових зобов`язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, судова колегія перевіривши відповідність наданого позивачем розрахунку умовам Договору і встановленим обставинам, дійшла висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 17393,81 грн.

Судова колегія вважає помилковим висновок місцевого суду про недоведеність розміру заборгованості за спірним договором оренди.

Позивачем додано до позовної заяви розгорнутий розрахунок боргу та пені, а також проект акту звірки розрахунків.

Судова колегія погоджується з твердженням місцевого суду, що вказані документи не є ані первинним документом, ані зведеним обліковим документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Проте, судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача орендної плати відповідно до встановлених та узгоджених попередньо між сторонами умов договору оренди №6228/2016 від 14.01.2016 та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ЦК України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 5.11. договору оренди №6228/2016 від 14.01.2016р. встановлено обов`язок орендаря: "на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідні акти звіряння".

Листами від 05.07.2018р. № 11-05-03103, від 11.12.2018, № 11-05-05663, від 11.01.2019 № 00113 регіональне відділення вимагало від Управління сплатити наявну заборгованість з орендної плати та надсилало для підписання проекти актів звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах.

Тобто, відповідно до 5.11. договору оренди №6228/2016 від 14.01.2016р. Регіональне відділення зобов`язувало Управління здійснити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Оскільки договір оренди №6228/2016 від 14.01.2016р. не визнаний недійсним (ст. 215 ЦК України), зміст його є обов`язковим і ніхто не може заперечувати проти умов договору як в частині, так і в цілому.

Відтак, акт звіряння є обов`язковою умовою звіряння взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем по орендним платежам, а також є одним з засобів встановлення заборгованості по орендній платі, або її відсутності з боку орендаря (Відповідача).

З огляду на вищенаведені норми та докази у справі №905/346/19, посилання суду на норми Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, є безпідставними.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу колегія суддів зазначає про таке.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи, що домовленість сторін про застосування пені за несвоєчасний розрахунок або розрахунок не в повному обсязі за договором №6228/2016 від 14.01.2016 визначена у п.3.7. та застосування штрафу у розмірі 10% у разі наявності заборгованості не менш ніж три місяця у п.3.8., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Листами від 14.06.2018р. № 11-05-02736, від 23.06.2018 № 11-05-02910 Регіональне відділення повідомляло Управління про наявну у орендаря перед державним бюджетом заборгованість з орендної плати у розмірі 36530,97 грн. та пропонувало її сплатити.

У зв`язку з непогашенням заборгованості, Регіональним відділенням, в порядку п. 3.7. Договору оренди №6228/2016 від 14.01.2016, за період з 16.12.2017 по 15.07.2018 було нараховано орендарю пеню на загальну суму 406,98 грн.

Згідно з п. 3.8. Договору оренди 6228/2016 від 14.01.2016у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Станом на 10.12.2018 Регіональним відділенням нараховано штраф у сумі 1739,38 грн.

Листами №11-05-05663 від 11.12.2018, № 11-05-00113 від 11.01.2019 "Про виконання умов договору", Регіональне відділення повідомило Управління, що заборгованість з орендної плати у Відповідача склала 17393,81 грн., пені у розмірі 406,98 грн. та штрафу у розмірі 1739,38 грн., проте вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності стосовно вимог про стягнення штрафу та пені, судова колегія відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відзив відповідача на позовну заяву, в якому він посилався на сплив позовної давності, судом першої інстанції залишено без розгляду на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України, оскільки він не містить підпису представника Управління виконавчої дирекції фонду в Донецькій області Вєдь А.А.

Судова колегія зазначає, що оскільки відповідачем не було заявлено про сплив позовної давності в суді першої інстанції, відтак у суду апеляційної інстанції відсутні підстави застосовувати наслідки спливу строку позовної давності.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь державного бюджету заборгованості з орендної плати, штрафу та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі №905/346/19 з прийняття нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2019 у справі №905/346/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, ідентифікаційний код: 41325231) на користь державного бюджету (розрахунковий рахунок №31119094005029, код бюджетної класифікації: 22080300, отримувач: Торецьке УК/м Торецьк/22080300, код отримувача: 37522165, МФО: 899998) заборгованість з орендної плати у розмірі 17393,81грн., пеню у розмірі 406,98 грн. та штраф у розмірі 1739,38 грн.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, ідентифікаційний код: 41325231) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, ідентифікаційний код: 13511245, р/р №35212010011314, МФО: 820172, ГУ ДКСУ у Харківській області) 1921,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06.06.2019.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя М.М. Слободін