Рішення

від 16.04.2019 по справі 910/16658/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2019Справа № 910/16658/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Радецької Ю.О., розглянувши господарську справу

За позовом Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекпорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 7; код ЄДРПОУ 30019335)

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022)

про стягнення 3 109 360,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ніколаєнко І.І. за дов.

від відповідача: Ковальчук І.В. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекпорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 3 109 360,00 грн. за невиконання зобов'язань за державним контрактом № 403/1/17/29 від 31.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 (суддя Удалова О.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2019.

17.01.2019 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

17.01.2019 на адресу режимно-секретного відділу суду від відповідача надійшли документи по справі з грифом секретності.

За розпорядженням керівника апарата суду № 05-23/116 від 17.01.2019 було проведено повторний автоматизований розподіл справи з огляду на відсутність допуску до державної таємниці у судді Удалової О.Г.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 17.01.2019, справу № 910/16658/18 передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою суду від 22.01.2019 суддею Ярмак О.М. прийнято справу № 910/16658/18 до свого провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, розгляд справи проводити у закритих судових засіданнях, підготовче засідання призначено на 19.02.2019.

12.02.2019 позивачем подано до суду заперечення на відзив.

21.02.2019 через канцелярію суду відповідач подав відзив на заперечення на відзив.

У засіданні суду 19.02.2019 оголошувалась перерва до 05.03.2019.

Ухвалою суду від 05.03.2019 підготовче засідання відкладено на 19.03.2019.

19.03.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 19.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2019.

У судовому засіданні 16.04.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

31.05.2017 між позивачем - Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекпорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт", як виконавцем, та відповідачем-Міністерством оборони України, як замовником, був укладений державний контракт № 403/1/17/29 (далі - Контракт), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується поставити відповідачу з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену у специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком № 1, а відповідач - прийняти її через вантажоодержувача, зазначеного у специфікації та оплатити таку продукцію (п. 1.1 Контракту).

Пунктом 2.1 Контракту визначено, що орієнтовна вартість продукції на момент укладення Контракту без урахування ПДВ становить 105 877 000,00 грн. (ПДВ за ставкою 0 %).

За умовами п. 2.2 Контракту передбачено, що беручи до уваги, що продукція позивачем буде поставлятися з іноземної держави, в обґрунтованих випадках, за мотивованим рішенням відповідача, як виключення, ціна Контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання Контракту та неналежного забезпечення потреб збройних сил України. Перегляд орієнтовної ціни здійснюється на підставі письмового звернення однієї з сторін.

Перегляд орієнтовної ціни продукції здійснюється не пізніше ніж за 10 календарних днів до терміну поставки продукції на підставі письмового звернення позивача та за умови, що фактичні витрати позивача на виконання Контракту складають не менше 80 % загальної вартості продукції за Контрактом.

Перегляд орієнтовної ціни продажу здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджене сторонами.

Відповідно до п. 2.4 Контракту, відповідач оплачує поставлену продукцію за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що за умовами договірних відносин сторін було погоджено договірну ціну виконання зобов'язань із поставки продукції у сумі 105 877 000,00 грн., за видатковими накладними № РН-0000004 від 20.02.2018, № РН-00000011 від 26.04.2018 позивач передав продукцію вантажоодержувачу, зазначивши її вартість 115 089 760,00 грн., із врахуванням витрат на купівлю іноземної валюти, що слідувало із листування сторін. Сторонами було підписано Акт приймання-передачі продукції за Контрактом, проте зі сторони замовника при підписанні надано Протокол розбіжностей, відповідно до якого в редакції замовника вартість продукції склала 111 980 400,00 грн.

Позивач, посилаючись на наявність виконаного належним чином зобов'язання у розмірі 115 089 760,00 грн., отримання 102 783 120,00 грн. попередньої оплати по контракту та 9 197 280,00 грн. оплати 30.10.2018, вказує про наявність непогашеної заборгованості відповідача по Контракту у сумі 3 109 360,00 грн., яку просить стягнути у судовому порядку.

Відповідач позов не визначає, зауважує про виконання своїх зобов'язань щодо оплати отриманої продукції у межах договірної ціни та Протоколу розбіжностей на суму 111 980 400,00 грн. та безпідставність заявлених позовних вимог щодо стягнення боргу, який є особистими витратами відповідача у його господарській діяльності, у т.ч. на купівлю іноземної валюти, яке відповідач не зобов'язаний відшкодовувати.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Матеріалами справи встановлено, що правовідносини сторін щодо внесення змін до Контракту в частині зміни ціни були предметом розгляду спору Господарським судом міста Києва у справі № 910/8230/18 за позовом дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" до Міністерства оборони України про внесення змін до державного контракту з підстав понесення позивачем додаткових витрат, які мають бути враховані в ціні товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 910/8230/18, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідно до змісту вказаного рішення, судом було встановлено, що понесення позивачем додаткових витрат при виконанні умов Контракту у вигляді витрат на закупівлю валюти при виконанні умов Контракту в сумі 8 929 427,80 грн. є особистими витратами позивача та не можуть бути підставою для внесення змін до укладеного між сторонами спору Контракту в частині його ціни. Вірним способом захисту позивача в даному випадку буде звернення останнього до суду із вимогами про стягнення суми додатково понесених витрат при виконанні умов укладеного між сторонами спору Контракту.

Вказане рішення має преюдиціальне значення для розгляду даної справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у даній справі заявляє вимоги про стягнення 3 109 360,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, виходячи із вартості продукції 115 089 760,00 грн. та отримання 111 980 400,00 грн. оплати.

Частинами 1 - 3 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що договірна ціна по Контракту становила 105 877 000,00 грн. і замовником у Протоколі розбіжностей до Акту, враховуючи курсові втрати відповідача при купівлі іноземної валюти для розрахунку за продукцію, погоджено 111 980 400,00 грн. та здійснено їх оплату у повному обсязі.

За відсутності підстав внесення змін до Контракту в частині збільшення договірної ціни, факт чого встановлено судом, враховуючи, що продукція по Контракту передана і факт передачі відбувся навіть за наявності непогодження замовником встановленої виконавцем ціни, та визначення її у меншому розмірі, та ту обставину, що виконавець прийняв оплати у визначеному замовником розмірі продукції, вимоги про сплати вартості продукції, що визначена на розсуд виконавця, проте не погоджена замовником, після виконання договору, є необґрунтованими.

Також судом враховано, що позивач у даній справі звернувся із позов про стягнення боргу, а не стягнення суми додатково понесених витрат на поставку продукції по Контракту.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекпорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" у повному обсязі.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекпорт" - державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 24.04.2019

Суддя О.М.Ярмак