Рішення

від 23.04.2019 по справі 922/589/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/589/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (63631, Харківська область, Шевченківський р-н, с. Старовірівка, ,вул.40 років Переомги,227а) до Фермерського господарства "Старовірівка" (63631, Харківська область ,вул.40 років Перемоги, 214) про стягнення коштів за участю представників:

позивача -ОСОБА_1адвокат

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" звернулось до Фермерського господарства "Старовірівка" з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 56400,0грн., неустойку в сумі 16 357,40грн., інфляційні збитки в сумі 3 132,99грн., відсотки за користування грошовим коштами в сумі 1 825,79грн. та понесені судові витрати .

Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов щодо поставки товару по видатковим накладним №47 від 29.12.2017 року на суму 39900,0грн., та №1 від 26.02.2018троку на суму 16500,0грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до господарського суду Харківської області у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали доказів сплати судового збору в розмірі 1921,0грн.

12.03.2019 через канцелярію суду від позивача із супровідним листом (вх. №6132) надійшли оригінал платіжного доручення №17 від 13.02.109 року про сплату судового збору на суму 1921,0грн.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 09.04.2019 о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.2019 постановлено виправити допущену описку у резолютивній частині ухвали Господарського суду Харківської області від 12.03.2019 року у справі № 922/289/18, зазначивши " 2. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін."

Ухвалою господарського суду від 09.04.2019 року, клопотання позивача (вх. № 8586 від 08.04.2019) та заяву відповідача (вх. № 8500 від 08.04.2019) про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено розгляд справи на "23" квітня 2019 р. о 09:30 год.

22.04.2019 року від представника позивача, через канцелярію суду (вх.№10002) надійшло клопотання про витребування доказів перелічених у вищевказаному клопотанні .

22.04.2019року від Фермерського господарства "Старовірівка", через канцелярію суду (вх.№10003) надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти заявлених позовних у повному обсязі, посилаючись на відсутність договірних зобов'язань між сторонами.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів з огляду на наступне.

За приписами ч.1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Позивачем у клопотанні про витребування документів в порушення п.п. 4, 5 ч.2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України не вказані: заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

В призначене судове засідання 23.04.2019 з'явився представник позивача, який повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач на судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 23.04.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне

29 грудня 2017 року СТОВ Старовірівський птахокомплекс було поставлено ФГ Старовірівка пшеницю, 19000 кг. на загальну суму 39900 грн. 00 коп., про що свідчить Видаткова накладна №47 від 29 грудня 2017 року.

26 лютого 2018 року СТОВ Старовірівський птахокомплекс було поставлено ФГ Старовірівка горох 6600 кг. на зальну суму 16500 грн. 00 коп. про що свідчить Видаткова накладна №1 від 26 лютого 2018 року.

Станом на 11.02.2019 року Фермерським господарством Старовірівка договірні зобов'язання, відповідно до вищезазначених Видаткових накладних, не були виконані, тобто відповідач за поставлений товар не сплатив .

На даний час у ФГ Старовірівка перед СТОВ Старовірівський птахокомплекс існує борг у сумі 56400 грн. 00 коп.

27 листопада 2018 року позивачем на адресу відповідача було надіслано Претензію з проханням здійснити заходи щодо погашення заборгованості за поставлений товар про що свідчить опис вкладення до цінного листа та чек.

Однак, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Сума заборгованості відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідно до розрахунку суми заборгованості відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 56400 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 668/7704/15-ц від 18.04.2018.

Проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами, суд дійшов до висновку про те, що між ними було фактично укладено договір поставки у спрощений спосіб, що не заборонено чинним законодавством.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

СубвЂ�єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобоввЂ�язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобоввЂ�язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевказані обставини, приписи закону і те, що суму заборгованості відповідачем не погашено, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 56400,0грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1825,79грн. та інфляційних втрат в сумі 3132,99 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої ст. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Крім того, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов'язання з виготовлення та монтажу дверних конструкцій, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на існуючу суму боргу.

Розглядаючи зазначені вимоги в частині стягнення неустойки в сумі 16 357,40грн., суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з наступного.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З огляду на вищенаведене, враховуючи поставку товару не на підставі письмового договору, в суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки, а тому в цій частині позовних вимог щодо стягнення неустойки належить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявленою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з Фермерського господарства "Старовірівка" (63631, Харківська область, вул. 40 років Перемоги, 214, код 39958096) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (63631, Харківська область, Шевченківський р-н, с. Старовірівка, ,вул.40 років Перемоги,227а, код 31127574) - заборгованість в розмірі 56400,0грн., інфляційні збитки в сумі 3 132,99грн., відсотки за користування грошовим коштами в сумі 1 825,79грн. , витрати по сплаті судового збору в сумі 1516,68грн.

В частині стягнення неустойки в розмірі 16357,40 грн., відмовити .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старовірівський птахокомплекс" (63631, Харківська область, Шевченківський р-н, с. Старовірівка, ,вул.40 років Перемоги,227а, код 31127574).

Відповідач: Фермерське господарство "Старовірівка" (63631, Харківська область, вул. 40 років Перемоги, 214, код 39958096).

Повне рішення складено "23" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_2