Ухвала

від 24.04.2019 по справі 927/340/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"24" квітня 2019 р. м. Чернігів справа № 927/340/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Романенко А.В. перевіривши матеріали позовної заяви №2583вих19 від 15.04.2019

за позовом: Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави,

вул. 1-го Травня, 50А, м. Прилуки, 17500;

до відповідача 1: Івковецької сільської ради Прилуцького району,

вул. Незалежності, 3а, с. Івківці, Прилуцького району, Чернігівської області, 17580;

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Заболотної Світлани Іванівни,

АДРЕСА_1;

предмет спору: про визнання недійсними рішення Івковецької сільської ради та договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави подано позов до відповідача 1 - Івковецької сільської ради Прилуцького району та відповідача 2 - фізичної особи-підприємця Заболотної Світлани Іванівни, згідно якого прокурор просить суд:

- визнати недійсним рішення 7-ї сесії 7-го скликання Івковецької сільської ради Прилуцького району від 27.07.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0089 площею 15,0574га для ведення городництва фізичній особі-підприємцю Заболотній Світлані Іванівні, терміном на 25 років;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 04.08.2016 між Івковецькою сільською радою та фізичною особою-підприємцем Заболотною Світланою Іванівною, земельної ділянки площею 15,0574га з кадастровим номером 7424183700:03:000:0089, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.08.2016 (номер запису про інше речове право 15898578).

Заявлений позов обґрунтовано тим, що в порушення вимог Земельного кодексу України, а саме частини 1 статті 116 та статей 123, 124, згідно рішення Івковецької сільської ради (7-ї сесії 7-го скликання) від 27.07.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , на підставі договору оренди землі від 04.08.2016, укладеного між Івковецькою сільською радою та фізичною особою-підприємцем Заболотною Світланою Іванівною (надалі - ФОП Заболотна С.І. ), останній передано в оренду за рахунок земель комунальної власності земельну ділянку загальною площею 15,0574га (кадастровий номер 7424183700:03:000:0089) розташовану в межах с. Івківці Прилуцького району Чернігівської області, що відведена для городництва.

Прокурор зазначає, що вказана земельна ділянка отримана у користування ФОП Заболотною С.І. неправомірно, поза конкурсом, без проведення земельних торгів, та висуває припущення, що дана земельна ділянка використовується відповідачем 2 для здійснення підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 частини 1 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, аналіз частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Разом з тим, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Судом встановлено, що прокурор звернувся із вимогами про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про відведення в оренду земельної ділянки комунальної форми власності для городництва, що є актом індивідуальної дії, та про визнання недійсним договору про передачу даної земельної ділянки в оренду суб'єкту господарювання.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, відповідно до пункту 10 частини 2 цієї ж статті - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 цього Кодексу передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно пунктів в та г частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, № 915/1283/17.

У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

При цьому, у разі порушення права власності або права користування земельною ділянкою, захист такого права, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктами в та г частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням у позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17.

Як зазначає прокурор у даному позові, та що підтверджується доданими до позовної заяви документами, зокрема Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер 163373436), спірна земельна ділянка (кадастровий номер 7424183700:03:000:0089) площею 15,0574га належить до комунальної власності, тобто є власністю територіальної громади села Івківці в особі Івковецької сільської ради.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Івківці Прилуцького району Чернігівської області та відповідно до норм статті 122 ЗК України органом, якому належить право розпорядження даною земельною ділянкою, є Івковецька сільська рада Прилуцького району.

Оспорювані прокурором рішення винесені не органом держави, а органом місцевого самоврядування в межах власної компетенції та стосовно земельних ділянок, які є власністю відповідної територіальної громади.

Обґрунтовуючи подання позову в якості позивача заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури посилається на те, що Івковецька сільська рада безпосередньо сама порушила вимоги земельного законодавства України.

При цьому, прокурором не враховано того факту, що сама по собі обставина порушення вимог законодавства Івковецькою сільською радою при передачі в строкове платне користування земельної ділянки комунальної форми власності, не перешкоджає прокурору звертатися в інтересах територіальної громади для захисту її прав до суду, щодо визнання недійсними тих чи інших рішень чи договорів, стороною яких була дана сільська рада.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №926/03/18.

За висновком суду, виходячи зі змісту позовної заяви №2583вих19 від 15.04.2019, прокурором не обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням саме інтересів держави.

Посилання прокурора на те, що оскаржуваним рішенням Івковецька сільська рада Прилуцького району незаконно, необґрунтовано розпорядилась землею, яка згідно статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, - є формальним.

Прокурором не наведено, які саме інтереси держави порушенні оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах його компетенції щодо земель комунальної форми власності, розташованих у межах населеного пункту с. Івківці; які права держави мають бути відновленні судом за результатами вирішення наявного спору.

Посилання прокурора на те, що правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної та комунальної власності становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності такому суспільному інтересу не відповідає, є недоречним, оскільки враховуючи, що спірна земельна ділянка не вибула із комунальної власності територіальної громади Івковецької сільської ради, а передана за оскаржуваним рішенням та укладеним на його підставі правочином у строкове платне користування суб'єкту господарювання. У чому прокурор вбачає суспільний , публічний інтерес суду є незрозумілим.

На підставі вищевикладеного, прокурор не навів належного та достатнього обґрунтування в чому полягає порушення інтересів саме держави, необхідність їх захисту, а також визначені законом підстави для звернення до суду прокурором самостійно в якості позивача.

Відповідно до п.4 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи якщо, зокрема, відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За таких обставин, суд доходить висновку, що подана позовна заява №2583вих19 від 15.04.2019 підлягає поверненню на підставі п.4 частини 5 статті 174 ГПК України.

Відповідно до частини 8 статті 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись статтею 53, п.4 частини 5 статті 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву №2583вих19 від 15.04.2019 заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури (вул. 1-го Травня, 50А, м. Прилуки, 17500; код ЄДРПОУ 02910114) про визнання недійсними рішення від 27.07.2016 Івковецької сільської ради (7-ї сесії 7-го скликання) Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та договору оренди землі від 04.08.2016, повернути заступнику керівника Прилуцької місцевої прокуратури.

Додаток на 36арк., у тому числі оригінал платіжного доручення №778 від 08.04.2019 про сплату до Державного бюджету судового збору в сумі 3842,00грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала складена та підписана 24.04.2019.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Документи по справі можуть бути направлені на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області - e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; засоби зв'язку - факс 77-44-62, тел. 676-311.

Суддя А. В. Романенко