Рішення

від 19.04.2019 по справі 227/5449/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.04.2019 227/5449/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю секретаря судового засідання: Овчиннікової Ю.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс (далі ТОВ Рута-плюс ) про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, в якому просить: розірвати договір оренди земельної ділянки від 05 березня 2009 року, укладений між ним та ТОВ Рута-Плюс , на земельну ділянку площею 5,31 га, кадастровий номер 1422084400:01:000:0562; стягнути з ТОВ Рута-Плюс заборгованість з орендної плати на земельну ділянку у розмірі 35382,68 грн., пеню у розмірі 0,1 % у розмірі 2690,37 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 603,49 грн., що в загальній сумі становить 38676,54 грн. та стягнути з ТОВ Рута-Плюс судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до державного акту на право власності на землю серії ДН № 161326 йому належить земельна ділянка площею 5,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташовані на території Криворізької сільської ради. Згідно договору оренди землі від 05 березня 2009 року позивач передав в оренду на 49 років ТОВ Рута-Плюс вищевказану земельну ділянку. Згідно умов Договору, відповідач зобов'язувався протягом строку дії договору за кожен рік до 31 грудня за користування земельною ділянкою сплачувати орендну плату у розмірі не менше 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в строк не пізніше 31 грудня кожного року. Указом Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) № 92/2002 від 02 лютого 2002 року передбачено, що за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється плата у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). Тобто на момент підписання договору відповідачем було порушено істотні умови договору, щодо встановлення плати за землю у відсотковому співвідношенні. З моменту підписання договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції зросла. Станом на 10 грудня 2018 року відповідачем не сплачувалась орендна плата за період з 2009 по 2017 роки. У зв'язку з систематичною несплатою орендної плати, тривалим порушенням умов договору, просить розірвати договір оренди землі, стягнути заборгованість по орендній платі, пеню та 3% річних від простроченої суми.

Представник відповідача надав суду з відзивом на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що дійсно між позивачем та ТОВ Рута-плюс 05 березня 2009 року було укладено договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зі строком оренди 49 років. В оспорюваному договорі оренди землі сторонами узгоджено всі істотні умови договору за домовленістю сторін. Крім того, відповідач зазначає, що щодо доводів позивача, що товариство систематично порушує строки сплати орендної плати, то вважають, що ця обставина взагалі не може бути підставою для розірвання договору, оскільки ТОВ Рута-плюс позивачу, в особі її представника ОСОБА_2, який діяв в інтересах позивача на підставі довіреності від 20 вересня 2012 року, була сплачена орендна плата в повному обсязі за період з 2012 по 2017 роки. Щодо посилання позивача на ст. 537 ЦК України, то вважають, що в договорі оренди не передбачене застосування даної норми, тобто сторони не узгодили порядку депонування грошових сум у депозиті нотаріуса. У зв'язку з цим просять відмовити в задоволенні позову. (а.с.43-46)

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з мотивів викладених в позовній заяві та просить його задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що доводи позивача є необґрунтованими, з мотивів викладених в відзиві на позов. Крім того просить застосувати позовну давність, строк якої вже сплинув, як загальної так і спеціальної позовної давності, що є підставою для відмови в позові. В судове засідання, призначене на 19 квітня 2019 року учасники процесу не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце судового розгляду.

В судове засідання 19 квітня 2019 року учасники процесу не з'явилися, звернулися в суд з заявами про розгляд справи у їхній відсутності.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на земельну ділянку серії ДН№161326 ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Добропільської міської ради є власником земельної ділянки площею 5,31 га на території Криворізької сільської ради Добропільського району. (а.с.13)

05 березня 2009 року ОСОБА_1 та ТОВ Рута-плюс в особі директора ОСОБА_3, уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ Рута-плюс прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 5,31 га, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 55815,83 грн. Строк дії договору - 20 років. (п.8) Відповідно до п.п.9, 11 Договору Орендна плата становить 837,24 грн. (виходячи з формули: 55815,83*1,5%) та вноситься один раз на рік, до 31 грудня. (а.с.16-17)

Позивач стверджує, що умови договорів відповідачем не виконуються, у зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі за період з 2019 року по 2017 рік. З наданих позивачем розрахунків вбачається, що основна сума боргу за період 2014 по 2017 роки становить у розмірі 35382,68 грн., пеню у розмірі 0,1 % у розмірі 2690,37 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 603,49 грн., що в загальній сумі становить 38676,54 грн. (а.с.10)

Згідно інформації заступника начальника відділу в Добропільському району Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим №1422084400:01:000:0562 становить:

За 2008 рік - 57391,19 грн.,

за 2009 рік - 66121,30 грн.,

2010 -2011 рік - 70015,94 грн.,

2012 - 2014 рік - 122947,98 грн.,

2015 рік - 153569,72 грн.,

2016 - 2017 рік - 184268,29 грн.(а.с.24)

Як вбачається з довіреності від 12 вересня 2012 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 отримувати належні їй дивіденди за оренду земельної ділянки згідно державного акту на право власності ДН №161326, виданого 14 листопада 2005 року в ТОВ Рута - Плюс , підписувати документи, отримувати продукти і гроші, виконувати всі інші дії, пов'язані з даним дорученням. Довіреність видана до відміни особою, яка її видала. (а.с.68)

Вказана довіреність на підставі заяви ОСОБА_1 від 15 листопада 2018 року та Закону України Про нотаріат скасована виконкомом Криворізької сільської ради.

У справі яка розглядається судом, виникли правовідносини пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі (далі - Закон), ЦК України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено спірний Договір оренди, який на момент розгляду справи є дійсним.

На момент укладення договору сторонами узгоджено, що орендна плата у грошовій формі в розмірі 837,24 грн. (1,5%).

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки - один раз на рік, до 31 грудня.

Як вбачається з п. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Позивач підставою для розірвання договору оренди зазначає невиконання орендарем умов договору в частині внесення ним орендної плати на його виконання.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6?977цс16.

Представником відповідача на підтвердження виконання умов Договору оренди посилається на те, що орендну плату ОСОБА_1 товариством було сплачено ОСОБА_2 на підставі довіреності.

Як вбачається з довідки ТОВ Рута-плюс №4 від 11 січня 2018 року, орендодавцю ОСОБА_1 у 2015 -2017 роках згідно п.9 Договору оренди землі перегляд річної орендної плати за землю здійснювався з врахуванням індексації. Нарахування орендної плати за 2015 рік становить 4606,86 грн., сума до видачі 3846,73 грн., за 2016 рік - 6449,93 грн., сума до видачі - 5192,19 грн., за 2017 рік - 6449,93 грн., сума до видачі - 5192,19 грн. (а.с.46)

Представник відповідача для підтвердження факту належного виконання договору оренди щодо оплати орендної плати надала суду видаткові касові ордери про оплату ОСОБА_2 орендну плату ОСОБА_1 за довіреністю №212 від 20 вересня 2012 року за 2015 по 2017 роки, відповідно до яких за 2015 рік у розмірі 3846,73 грн., за 2016 рік - у розмірі 5192,19 грн., за 2017 рік у розмірі 5192,19 грн. (а.с.54-56)

Що стосується довіреності від 20 вересня 2012 виданої ОСОБА_1 ОСОБА_2, то суд зазначає наступне.

Згідно ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору,закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.2 ст.237 ЦК).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч.1 ст.244 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами (ч.3 ст.244 ЦК).

Відповідно до частин 1, 3 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто представник вчиняє правочин не від свого імені, а від імені особи, яку він представляє, внаслідок чого цивільні правовідносини виникають між особою, яку він представляє, та третьою особою.

Як вбачається зі змісту довіреності від 20 вересня 2012 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 отримувати належні їй дивіденди за оренду земельної ділянки згідно державного акту на право власності ДН №161326, виданого 14 листопада 2005 року в ТОВ Рута - Плюс , підписувати документи, отримувати продукти і гроші, виконувати всі інші дії, пов'язані з даним дорученням. Довіреність видана на до її відкликання.

Тобто довіритель уповноважив ОСОБА_2 отримувати належні йому дивіденди за оренду земельної ділянки.

Податковий кодекс у п. 14.1.49. ст. 14 дає визначення поняття дивідендів, а саме це платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

На момент виникнення спірних правовідносин поняття дивідендів давав Закон України Про оподаткування прибутку підприємств , відповідно до п. 1.9. Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

Тобто дивіденди це не тотожне поняттю орендна плата, а мають зовсім іншу правову природу та використовується в корпоративних правовідносинах.

А тому, суд вважає надуманим посилання представника відповідача, що під словом дивіденди, довіритель мав на увазі отримання саме орендної плати.

Відповідно до приписів ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

А тому при укладенні довіреності від 20 вересня 2012 року не могло бути передбачено отримання орендної плати на виконання договору оренди землі, який був укладений через два роки, тобто 05 березня 2009 році, оскільки сторонами цього договору ще не було в належній формі досягнуто всіх істотних умов договору, зокрема, ні умов договору, ні розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю.

Що стосується вказівки у довіреності на отримання продуктів та грошей та виконання інших дій, пов'язаних з даним дорученням, то як вже зазначено вище, що у довіреності має бути чітко визначені дії, які повинні бути конкретними, а в даному випадку не зрозуміло про які гроші та продукти мав на увазі довіритель.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.241 ЦК України лише правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Тобто, схвалити можна дії представника, який діяв за дорученням і перевищив повноваження, а в даному випадку позивачем не було вчинено жодних дій на схвалення отримання ОСОБА_2 орендної плати, що свідчить про відсутність у особи повноважень на отримання орендної плати.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

А тому суд не бере до уваги надані представником відповідача видаткові касові ордери про оплату ОСОБА_2 орендну плату за довіреністю за 2015 по 2017 роки, оскільки у них не міститься підпису позивача про отримання коштів, а тому суд уважає що за 2015-2017 роки орендна плата ОСОБА_1 не виплачена.

Оскільки факт внесення орендної плати позивачу відповідачем за 2014-2017 роки є недоведеним, а тому суд вважає, що відповідач допустив систематичне невиконання умов договору щодо оплати орендної плати.

Як вбачається з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У статті 15 Закону України Про оренду землі вказано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 38 договорів оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням сулу на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також і інших підстав, визначених законом.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідач не виконав обов'язки визначені ст. 24 Закону України Про оренду землі , не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування орендованою земельною ділянкою за період з 2010 та по 2017 рік (в межах заявлених позовних вимог), зазначена умова договору є істотною, суд приходить до висновку, що Договір підлягає розірванню.

У зв'язку цим вимоги про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з ТОВ Рута-плюс заборгованість з орендної плати на земельну ділянку є обґрунтованими.

Разом з тим, представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до приписів статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами оспорюваного договору, орендар зобов'язаний здійснювати орендну плату щороку, а саме один раз на рік до 31 грудня, тому відповідальність за невиконання цього обов'язку виникає щороку, а право орендодавця вважається порушеним з моменту неотримання чергового платежу, тобто з 01 січня наступного року, за який має бути здійснена оплата.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованість по орендній платі за 2014 роки за межами встановленого трирічного строку позовної давності, тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Щодо розрахунку заборгованості за 2015-2017 роки, то суд зазначає наступне.

Згідно довідки ТОВ Рута-плюс №3 від 11 січня 2018 року, орендодавцю ОСОБА_1 у 2015 -2017 роках здійснювався з врахуванням індексації. Нарахування орендної плати за 2015 рік становить 4606,86 грн., сума до видачі 3846,73 грн., за 2016 рік - 6449,93 грн., сума до видачі - 5192,19 грн., за 2017 рік - 6449,93 грн., сума до видачі - 5192,19 грн.

Відповідно до п. 9 Договору Орендна плата становить 837,24 грн. (виходячи з формули: 55815,83*1,5%)

Враховуючи, що відповідачі нараховували орендну плату за 2014-2017 роки у розмірі 14 231,11 грн., суд погоджується з наданими відповідачем розрахунками щодо сум нарахованої орендної плати за період 2015-2017 роки, які підлягають стягненню в користь позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені 0,1% за кожен день прострочення у розмірі 2690,37 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.12 Договору у разі невнесення орендної плати в строки , визначенні цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином підлягає стягненню пеня 0,1% за кожен день прострочення за 2017 рік, тобто за період прострочення з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року на суму боргу - 5192,19 грн., кількість прострочених днів - 365 та становить 1895.15 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушені строки внесення орендної плати за 2014 - 2017 роки, які встановлені договором оренди, тобто, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання, проте враховуючи пропуск строку позовної давності за 2014 роки, то позивач має право на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми за 2015 -2017 роки.

Згідно позовної заяви та доданого до неї розрахунку позивач просила стягнути з відповідача 3% річних за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2017 року 603,46 грн.

Відповідно до вимог ст. ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення в її користь з відповідача 603,46 грн. 3% річних за період з 01 січня 2015 по 31 грудня 2017 року у межах заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст.141 ЦПК України, та враховуючи, що позовна вимога немайнового характеру задоволена повністю, а позовні вимоги майнового характеру підлягають частковому задоволенню, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1009,70 грн. (за немайновий спір 704,80 грн. + 304,90 грн. пропорційно до задоволення позовних вимог за майновий спір )

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП:НОМЕР_1, місце проживання: 85030, Донецька область Добропільський район село Криворіжжя, вул. Нова, буд. 73) до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс (ЄДРПОУ: 32090273, місцезнаходження: 85030, Донецька область Добропільський район село Криворіжжя, вул. Центральна (Радянська) про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та розірвання договору оренди, задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 05 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс , на земельну ділянку площею 5,31 га, кадастровий номер 1422084400:01:000:0562.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута - Плюс на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендною платою за 2015-2017 роки по договору оренди землі від 05 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс , у розмірі 14231,11 грн.; три процента річних від простроченої суми орендної плати у розмірі 603,46 грн. та 0,1 % пені за кожен день прострочення за 2017 рік у розмірі 1895,15 грн., що в загальному становить 16729,72 грн. (шістнадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень сімдесят дві копійки).

В задоволені решта позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута - Плюс" на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору суму в розмірі 1009,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково шляхом подання письмової апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне судове рішення виготовлено 19 квітня 2019 року.

Суддя Л.С. Мацишин

19.04.2019