Постанова

від 16.07.2019 по справі 227/5449/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 227/5449/18 Номер провадження 22-ц/804/1743/19

Головуючий у 1-ій інстанції Мацишин Л.С. Єдиний унікальний номер 227/5449/18

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/1743/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року Донецький апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Папоян В.В.

суддів Біляєвої О.М., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Сергєєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2019 року цивільну справу № 227/5449/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі (головуючий у 1 інстанції суддя Мацишин Л.С., повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року),

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Рута-плюс про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі. В обґрунтування якого зазначав, що відповідно до державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 йому належить земельна ділянка площею 5,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташовані на території Криворізької сільської ради. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 05 березня 2009 року передана ним в оренду ТОВ Рута-Плюс на 49 років.

Згідно умов договору, відповідач зобов`язувався протягом строку дії договору, в строк не пізніше 31 грудня кожного року, сплачувати орендну плату за кожен рік у розмірі не менше 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З моменту підписання договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції зросла. Відповідачем порушуються умови договору, не сплачується орендна плата за період з 2014 по 2017 роки. У зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та тривалим порушенням умов договору просить розірвати договір оренди земельної ділянки і стягнути з ТОВ Рута-Плюс заборгованість з орендної плати на земельну ділянку у розмірі 35382,68 грн., пеню у розмірі 0,1 % у розмірі 2690,37 грн. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 603,49 грн., що в загальній сумі становить 38676,54 грн. Стягнути з ТОВ Рута-Плюс судові витрати.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Розірвано договір оренди землі від 05 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Рута-Плюс , на земельну ділянку площею 5,31 га, кадастровий номер НОМЕР_2 . Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за орендною платою за 2015-2017 роки у розмірі 14231,11 грн.; три процента річних від простроченої суми орендної плати у розмірі 603,46 грн.; 0,1 % пені за кожен день прострочення за 2017 рік у розмірі 1895,15 грн., що в загальному розмірі становить 16729,72 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам. Рішення суду фактично ґрунтується на припущеннях. Суд дійшов помилкового висновку, щодо порушення ними умов договору та несплати орендної плати, оскільки належна позивачу орендна плата своєчасно була сплачена ними та отримана представником позивача, якій діяв на підставі довіреності. Проте суд не надав належного правового обґрунтування та оцінки наданим ними доказам, а саме договору оренди №б/н від 05.03.2009 року та довіреності, виданої позивачем на ім`я ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 уповноважив останнього отримувати належні йому дивіденди за оренду земельної ділянки, підписувати документи, отримувати продукти і гроші, виконувати усі інші дії, пов`язані з даною довіреністю. Зазначають, що належним відповідачем по справі є ОСОБА_2 .

Крім того, законодавством передбачено, що для розірвання договору оренди землі необхідна наявність в сукупності двох та більше підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або систематична несплата земельного податку або орендної плати. Але такі підстави для розірвання договору відсутні. Тому право відповідача на орендовану земельну ділянку було порушено.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. В обґрунтування зазначає, що суд дійшов правильного висновку щодо несплати орендної плати за договором, оскільки зі змісту довіреності убачається, що ОСОБА_2 був уповноважений на отримання саме дивідендів, а не орендної плати, що не є тотожними поняттями. Позивачем не було вчинено дій щодо схвалення отримання останнім орендної плати. Зазначив, що згідно закону підставною для розірвання договору оренди є саме систематична (два та більше разів) несплата орендної плати, а тому суд правомірно дійшов до висновку про розірвання договору оренди.

Стосовно заміни неналежного відповідача, зазначає, що ТОВ Рута-плюс є стороною у спірному договорі, а тому є належним відповідачем по справі. Крім того, представником ТОВ Рута-плюс у суді першої інстанції не було заявлено відповідного клопотання.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Від позивача ОСОБА_3 та представника відповідача ТОВ Рута-плюс на адресу апеляційного суд надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Позивачем рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм належну оцінку.

У даній справі виникли правовідносини, пов`язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі (далі - Закон), ЦК України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до приписів ст.3 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ч.1 ст.14).

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

З матеріалів справи убачається, що згідно свідоцтва про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Добропільської міської ради є власником земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 5,31 га на території Криворізької сільської ради Добропільського району.

05 березня 2009 року між позивачем та ТОВ Рута-плюс в особі директора ОСОБА_5 , укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Договір зареєстрований у Добропільському міському відділі Донецької регіональної філії ДП ЦДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2009 року.

При підписанні договору, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, що підтверджується їх підписами під договором.

Відповідно до умов договору орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар ТОВ Рута-плюс прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 5,31 га, яка знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 55815,83. Строк дії договору - 20 років. (п.8)

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 837,24 грн. Перегляд річної орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. (п.10)

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня. Розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. (п.13) У разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми а кожен день прострочки. (п. 14).

Згідно інформації заступника начальника відділу в Добропільському району Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим №1422084400:01:000:0562 становить: за 2009 рік - 66121,30 грн., 2010 -2011 рік - 70015,93 грн., 2012 - 2014 рік - 122947,98 грн., 2015 рік - 153569,71 грн., 2016 - 2017 рік - 184268,29 грн.

Згідно з довідкою ТОВ Рута-Плюс від 11 січня 2019 №4 року ОСОБА_1 в період 2015-2017 роки згідно п.9 Договору оренди землі перегляд річної орендної плати за землю та виплата орендної плати здійснювалися з урахуванням індексів інфляції. орендну плату за період з 2015 року по 2017 рік було сплачено ОСОБА_2 на підставі довіреності, що зареєстрована в реєстрі №214 від 20.09.2012 року. Нарахування орендної плати за 2015 рік становить 4606,86 грн., сума до видачі 3846,73 грн., за 2016 рік - 6449,93 грн., сума до видачі - 5192,19 грн., за 2017 рік - 6449,93 грн., сума до видачі - 5192,19 грн.

Як вбачається з довіреності від 20 вересня 2012 року №212 ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 отримувати належні йому дивіденди за використання земельної ділянки згідно державного акту на право власності НОМЕР_1 , виданого 14 листопада 2005 року в ТОВ Рута - Плюс , підписувати документи, отримувати продукти і гроші, виконувати всі інші дії, пов`язані з даним дорученням. Довіреність видана до відміни особою, яка її видала. Вказана довіреність на підставі заяви ОСОБА_1 від 15 листопада 2018 року та Закону України Про нотаріат скасована виконкомом Криворізької сільської ради.

За таких обставин, задовольняючі позовні вимоги частково суд першої інстанції обґрунтованого виходив з того, що факт не виплати орендної плати за період 2014-2017 роки є доведеним та наявне систематичне невиконання умов договору щодо оплати орендної плати з боку відповідача, що є підставою для розірвання договору оренди. Розірвав укладений між сторонами договір оренди землі та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати, пеню та три відсотка річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в межах строку позовної давності, на застосування якого наполягав відповідач.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо належного виконання відповідачем зобов`язання по сплаті орендної плати, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставиною, яка підлягає доказуванню у даній справі, є у тому числі факт належного виконання відповідачем зобов`язання по сплаті орендної плати та виплати належних грошових сум орендодавцю. Та зокрема саме на відповідача покладається обов`язок по доведенню цих обставин.

За положеннями ч.4 та ч.5 ст. 12 ЦПК України кожна сторонам несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє в реалізації ними прав, передбачених законом. У відповідності до вимог процесуального права, судом роз`яснено відповідачу обов`язок надати докази на підтвердження зазначених ним обставин, проте ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції належних доказів отримання позивачем орендної плати не надано.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що оренда плата за спірний період отримана представником орендодавця, якій діяв на підставі відповідної довіреності в межах своїх повноважень та судом не надана належна оцінці цим доказам, оскільки відповідно до ст.ст. 526, 530, 610 ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням законодавства є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи убачається, що сторонами за оспорюваних договором оренди землі є орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ Рута-плюс , якій відповідно до умов договору зобов`язаний щорічно, не пізніш 31 грудня, вносити орендну плату.

Зі змісту довідки ТОВ Рута-Плюс від 11 січня 2019 №4 року убачається, що належна позивачу за умовами укладеного між сторонами договору орендна плата за період 2015-2017 роки була отримана ОСОБА_2 на підставі довіреності, що зареєстрована в реєстрі №212 від 20.09.2012 року. Зазначений факт також підтверджується видатковими касовими ордерами № 236 від 28.12.2015 року, №196 від 25.10.2016 року, № 171 від 27.10.2017 року, які містять особистий підпис ОСОБА_2 .

Проте позивач заперечує той факт, що він уповноважував ОСОБА_2 отримувати саме орендну плату за спірним договором, зазначив, що наданою ним довіреність він уповноважував цю особу представляти його інтереси в інших правовідносинах.

Зі змісту довіреності від 20 вересня 2012 року №212, на підставі якої відповідачем були виплачені ОСОБА_2 спірні суми орендної плати, убачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 отримувати належні йому дивіденди за використання земельної ділянки згідно державного акту на право власності НОМЕР_1 , виданого 14 листопада 2005 року в ТОВ Рута - Плюс , підписувати документи, отримувати продукти і гроші, виконувати всі інші дії, пов`язані з даним дорученням.

Таким чином, зі змісту довіреності не убачається, що позивач уповноважив іншу особу отримувати належну йому орендну плату саме за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельної частки (пай) від 05.03.2009 року.

Відповідно до ст. 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81, 89, 263 ЦПК України), вірно встановив, що відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів виплати орендної плати за 2014-2017 роки належним чином відповідно до умов договору, що свідчить про порушення товариством умов договору оренди та систематичну несплату орендної плати. Та, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_2 щодо отримання ним від його імені орендну плату за договором оренди від 05 березня 2009 року, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості з орендної плати в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням строку позовної давності, та розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі. Факт виплати відповідних грошових коштів іншій особі, яка не мала певних повноважень не спростовує факту невиконання умов договору та не виплати орендної плати позивачу.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що допущене відповідачем порушення умов договору ні є підставою для його розірвання, оскілки відповідно до п.38 укладеного договору оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадків знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню.

Зазначене положення договору відповідає вимогам частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі згідно якої договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря у тому числі своєчасного внесення орендної плати.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки орендарем щодо сплати орендної плати є вичерпною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України

від 16 квітня 2014 року № 6-18цс14, та у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17 та від 15 серпня 2018 року, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини та які відповідно до ст.. 263 ЦПК України повинні враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права

За таких обставин, встановивши, що має місце порушення відповідачем умов договору, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості з орендної плати з урахуванням розмірів нормативної оцінки землі за відповідні роки, яка підтверджується наявної в матеріалах справи довідкою ТОВ Рута-Плюс та вірно визначився з розміром пені, яка передбачена умовами договору за несвоєчасне внесення орендної плати.

Оскільки з боку відповідача має місце порушення грошового зобов`язання, то судом першої інстанції було вірно застосовано до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 ЦК України, якими встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання щодо розміру трьох відсотків річних суд першої інстанції виходив з наведеного позивачем розрахунку та не звернув уваги, що він не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, оскільки орендна плата відповідно до п. 11 договору оренди вноситься щороку до 31 грудня і відповідно, у разі невнесення орендної плати за відповідний рік в строк до 31 грудня, з 01 січня наступного року настає прострочення цієї суми орендної плати, та кінець періоду буде дорівнювати даті звернення до суду. Позивач, зазначаючи свій розрахунок, виходив з кількості днів за конкретний рік, крім того, вказував суму боргу, на яку нараховувались 3 відсотки річних, у супереч довідці відповідача щодо розмірів нарахованої орендної плати.

Виходячи з умов договору оренди, суми орендної плати, яка нарахована відповідачем позивачу за 2015-2017 роки, три проценти річних за прострочення відповідачем внесення орендної плати станом на 10 грудня 2018 року (в межах заявлених позовних вимог) становлять: за період з 01.01.2016 по 10.12.2018 - 339,50 грн., за період з 01.01.2017 по 10.12.2018 - 302,56 грн., за період з 01.01.2018 по 10.12.2018 - 146,80 грн., тобто загалом 788,86 грн.

Проте, перевіряючи судове рішення в частині розміру передбачених ст.. 625 ЦК України сум, що підлягають стягненню на користь позивача, апеляційний суд виходить з принципу диспозитивності, закріпленого ст.13 ЦПК України, положень частини другої ст.264 ЦПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Враховуючі, що розмір цієї вимоги визначено у позові в сумі 603,49 грн. та стягнення більшої суми є виходом за межі позовних вимог, зазначає, що підстави для скасування рішення суду в цієї частині відсутні.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки з матеріалів справи убачається, що саме ТОВ Рута-плюс є стороною у спірному договорі та учасником спірних правовідносин, які виникли із договору оренди землі, а тому є належним відповідачем по справі.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому що було викладено відповідачем у суді першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: В.В. Папоян

О.М. Біляєва

О.О. Тимченко

Повний текст постанови складений 16 липня 2019 року.

Суддя-доповідач В.В. Папоян