Ухвала

від 16.12.2020 по справі 227/5449/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 227/5449/18

провадження № 61-15667св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2019 року у складі судді Мацишин Л. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Папояна В. В., Біляєвої О. М., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс (далі - ТОВ Рута-Плюс , товариство) про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

На обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до державного акта на право власності на землю серії ДН № 161326 йому належить земельна ділянка площею 5,31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області (далі - Криворізька сільська рада). Цю земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 05 березня 2009 року він передав в оренду ТОВ Рута-Плюс на 49 років. Згідно з умовами договору відповідач зобов`язувався у строк не пізніше 31 грудня кожного року сплачувати орендну плату за кожний рік у розмірі не менше 1,5 відсотки від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. З моменту підписання договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції зросла. Посилаючись на систематичну несплату орендної плати та тривале порушенням відповідачем умов договору, позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки і стягнути з ТОВ Рута-Плюс заборгованість з орендної плати у розмірі 35 382,68 грн, пеню у розмірі 0,1 відсотки у розмірі 2 690,37 грн та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 603,49 грн, а всього 38 676,54 грн.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року, позов задоволено частково. Розірвано договір оренди землі від 05 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Рута-Плюс , на земельну ділянку площею 5,31 га, кадастровий номер 1422084400:01:000:0562. Стягнуто з ТОВ Рута-Плюс на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендною платою за 2015-2017 роки за договором оренди землі від 05 березня 2009 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ Рута-Плюс , у розмірі 14 231,11 грн, три відсотки річних від простроченої суми орендної плати у розмірі 603,46 грн та 0,1 відсотки пені за кожен день прострочення за 2017 рік у розмірі 1 895,15 грн, що в загальному становить 16 729,72 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виплати орендної плати за 2015-2017 роки, що свідчить про порушення товариством умов договору оренди, систематичну несплату орендної плати та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати, пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявив відповідач.

У серпні 2019 року ТОВ Рута-Плюс звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили наявні у матеріалах справи докази, зокрема договір оренди від 05 березня 2009 року, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02 жовтня 2018 року та довіреність, яка видана позивачем на ім`я ОСОБА_2 від 20 вересня 2012 року. Суди не взяли до уваги те, що товариство нараховує орендну плату позивачу за користування земельною ділянкою, проте за іншим договором оренди землі, укладеним між позивачем та відповідачем у 2014 році та зареєстрованим у державному реєстрі. Крім того, законодавством передбачено, що для розірвання договору оренди землі необхідна сукупність двох та більше підстав припинення права користування земельною ділянкою, проте такі підстави відсутні. Суди не врахували практики Європейського суду з прав людини, висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

У жовтні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу ТОВ Рута-Плюс залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга ТОВ Рута-Плюс подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 1 921 грн.

Предметом позовних вимог ТОВ Рута-Плюс є розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

За змістом положень пункту 3 частини третьої статті 175 , пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості з орендної плати, пені та трьох відсотків річних у розмірі 38 676,54 грн, а також вимога про розірвання договору оренди землі.

Річний розмір орендної плати за договором оренди землі від 05 березня 2009 року становить 837,24 грн.

Таким чином, ціна позову у цій справі становить 41 188,26 грн (38 676,54 грн + 837,24 грн х 3), яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100=192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга заявника не містить посилання на зазначені випадки.

Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте в основному зводяться до незгоди із встановленими обставинами та оцінкою доказів, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного та враховуючи, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Рута-Плюс на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року відкрито у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, касаційне провадження необхідно закрити.

Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394, частиною другою статті 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Г. І. Усик

В. В. Яремко