Ухвала

від 18.04.2019 по справі 367/8060/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 28 лютого 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, а саме на земельну ділянку, площею 0, 1 га з кадастровим номером 3210945900:01:101:0257 за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 , з забороною користування зазначеним майном.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт не погоджується з доводами слідчого судді щодо відповідності арештованого майна ознакам ст. 98 КПК України, посилаючись на ті обставини, що вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_6 , який є добросовісним її набувачем та використовує даний об`єкт нерухомості за призначенням. Вказані обставини, згідно доводів апеляційної скарги, не були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, у зв`язку з чим, на думку адвоката ОСОБА_7 , постановлене судом рішення є незаконним і необґрунтованим. Не перевірив слідчий суддя, як зазначає апелянт, і негативних наслідків такого обмежувального заходу та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Також, представник вважає, що судом було порушено право ОСОБА_6 на захист, оскільки розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення власник майна. Про існування ухвали слідчого судді їм стало відомо 08 березня 2019 року у зв`язку з цим апелянт посилається і на своєчасність оскарження постановленого судом рішення.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а з матеріалами справи представник останнього ознайомився 13 березня 2019 року (а.с. 112), колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо своєчасності оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді,то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону та прийшов до обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для його задоволення.

Так, СВ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110040002191 від 07 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, 03 листопада 2018 року до Ірпінського ВП ГУНП України в Київській області звернувся громадянин ОСОБА_10 з приводу того, що за адресою: АДРЕСА_2 проводиться незаконна забудова та спорудження металевого паркану.

Відповідно до пояснень працівника Святошинського ЛПГ Київського лісництва ОСОБА_11 , 03 листопада 2018 року, останній, проводячи об`їзд території обслуговування Київського лісництва, виявив, що за адресою: АДРЕСА_2 , проводяться роботи по встановленню паркану (металевої огорожі).

Проведенням огляду місця події 03 листопада 2018 року було засвідчено факт спорудження паркану та встановлено, що будівельні роботи здійснюються за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945900:01:101:0257.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 144659665 земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3210945900:01:101:0257, площею 0,1 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу № 329 від 19 квітня 2018 року.

В ході досудового розслідування було встановлено, що вказану земельну ділянку було передано у приватну власність з порушенням Указу Президента України «Про зміну меж національного природного парку Голосіївський» від 01 травня 2014 року № 446/2014.

Також, відповідно до повідомлення від Державної екологічної інспекції міста Києва стало відомо про факт самовільної порубки 32 дерев за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чумацький шлях (Щорса), земельна ділянка 59, кадастровий номер 3210945900:01:101:0257, що було зафіксовано працівниками НПП «Голосіївський».

Постановою слідчого СВ Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області ОСОБА_8 від 07 листопада 2018 року вказана земельна ділянка була визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018110040002191.

Також, в рамках даного кримінального провадження слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме земельної ділянки, з метою збереження речових доказів.

Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно, оскільки слідчим доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945900:01:101:0257, може зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, що вказує на її відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Таким чином, доводи представника про відсутність у арештованого майна ознак речового доказу спростовуються наданими суду матеріалами.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у ОСОБА_6 статусу підозрюваного, а також на те, що він є добросовісним набувачем майна, що на думку представника свідчить про відсутність підстав для накладення арешту на майно, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Ті обставини, що ОСОБА_6 не повідомлявся про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки відповідно до положень ст. 172 КПК України, слідчий суддя праві розглядати клопотання про арешт майна без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на земельну ділянку АДРЕСА_1 .

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 28 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Ірпінського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, а саме на земельну ділянку, площею 0, 1 га з кадастровим номером 3210945900:01:101:0257 за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 , з забороною користування зазначеним майном, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2116/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12

Доповідач: ОСОБА_1