Постанова

від 22.04.2019 по справі 1640/2596/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 р.Справа № 1640/2596/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 02.01.19 року по справі № 1640/2596/18

за позовом ОСОБА_3

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області , Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 № НОМЕР_1, від 30.06.2014 № 3062-15 та податкову вимогу від 09.10.2014 № 2445-25.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДПС Полтавської області від 30.04.2013 № НОМЕР_1 та податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30.06.2014 № 3062-15.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі № 1640/2596/18 закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Кашинського, 26, м. Миргород, Полтавська область, код ЄДРПОУ 38468429) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 04212, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати за сплати судового збору у розмірі 352 грн 40 коп. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем, Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в зазначеній частині та прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 67 Конституції України, ст.ст. 269, 270, 274, 286, 287 ПК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ст.ст. 72, 73, 90, 242 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зокрема, вказав на те, що позивач є власником земельних ділянок, у відповідності до статті 286 Податкового кодексу України податковим органом у 2013-2014 роках правомірно визначено земельний податок з фізичних осіб згідно спірних рішень. Будь-які інші пільги, крім передбачених ст.ст. 281, 282 ПК України, в тому числі на земельні ділянки комерційної діяльності, податковим кодексом не передбачено.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення у зазначеній частині та прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що гр. ОСОБА_3 отримав державні акти на право власності на наступні земельні ділянки /т. 1 а.с. 65-67/:

- кадастровий номер 5310900000:50:002:0153, площа 0,03145 га, адреса - м. Миргород, вул. Гоголя, 102, цільове використання - комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674466, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500386, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006; - кадастровий номер 5310900000:50:002:0151, площа 0,03103 га, адреса - м. Миргород, вул. Гоголя, 102, цільове використання - комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674465, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500387, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006;

- кадастровий номер 5310900000:50:002:0152, площа 0,04927 га, адреса - м. Миргород, вул. Гоголя, 102, цільове використання - комерційне використання, серія державного акта ЯГ 674464, дата державної реєстрації 07.06.2007, реєстраційний номер 010754500388, дата видачі 07.06.2007, підстава видачі - договір купівлі-продажу ВЕМ 517992 від 29.12.2006.

ОСОБА_3 перебуває на обліку в Миргородській ОДПІ як платник земельного податку з фізичних осіб-громадянин.

30.04.2013 Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДПС Полтавської області прийнято податкове повідомлення -рішення № НОМЕР_1, яким гр. ОСОБА_3 визначено земельний податок з фізичних осіб в сумі 9239,94 грн. /т. 1 а.с. 75/.

30.06.2014 Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 3062-15, яким гр. ОСОБА_3 визначено земельний податок з фізичних осіб в сумі 9843,67 грн. /т. 1 а.с. 76/.

09.10.2014 Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 2445-25, згідно із якою сума податкового боргу станом на 08.10.2014 становить 19011,36 грн /т. 1 а.с. 74/.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДПС Полтавської області від 30.04.2013 № НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30.06.2014 № 3062-15, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність розрахунку гр. ОСОБА_3 земельного податку з фізичних осіб за спірний період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно із пунктом 274.1 статті 274 кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами 289.1 та 289.3 статті 289 кодексу передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно із письмовими поясненнями представника відповідача сума визначена у спірних податкових повідомленнях-рішеннях розрахована у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, а саме: у 2013 році із нормативної грошової оцінки земель 923994,25 грн та у 2014 році - 984367,18 грн.

Відповідно до інформації відділу у Миргородському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.07.2018 №2160/112-18 /т. 1 а.с. 73/, отриманої Миргородською ОДПІ (вх. № 815/9 від 12.07.2018) розмір нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2018 земельної ділянки з кадастровим номером 5310900000:50:002:0153, площа 0,03145 га, адреса - м. Миргород, вул. Гоголя, 102 становить 525850,29 грн; кадастровий номер 5310900000:50:002:0153, площа 0,03145 га, адреса - м. Миргород, вул. Гоголя, 102 - 518827,81 грн; кадастровий номер 5310900000:50:002:0152, площа 0,04927 га, адреса - м. Миргород, вул. Гоголя, 102 - 823804,25 грн.

Разом з тим, представником відповідача не надано доказів на підтвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером 5310900000:50:002:0153, площа 0,03145 га, 5310900000:50:002:0153, площа 0,03145 га, та 5310900000:50:002:0152, площа 0,04927 га станом на 2013-2014 рр., тобто на момент визначення земельного податку з фізичних осіб у розмірі 9236,94 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 № НОМЕР_1 та у розмірі 9843,67 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2014 № 3062-15.

У письмових поясненнях посилався на те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищевказаних земельних ділянок надати неможливо, так як термін зберігання даних документів три роки /т.1 а.с. 159/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність розрахунку гр. ОСОБА_3 земельного податку з фізичних осіб за спірний період.

У позовній заяві ОСОБА_3 зазначив, що дізнався про спірні рішення 21.06.2018, коли виявив корінці цих документів у матеріалах адміністративної справи № 826/4384/15 в Окружному адміністративному суді міста Києва (адміністративний позов про стягнення з ОСОБА_3 податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 19011,36 грн, а.с. 16-21).У зв'язку із чим вважає, що строк звернення до суду з цим позовом ним не пропущено.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно частин 2, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно із довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, 10.08.2018 за № 32444583 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.11.2011 по теперішній час /т. 1 а.с. 51/.

Відповідачем не надано доказів надіслання позивачу спірних рішень за вказаною адресою.

З врахуванням викладеного, суд приймає як належний доказ ознайомлення ОСОБА_3 із спірними рішеннями 21.06.2018 у матеріалах адміністративної справи № 826/4384/15 у Окружному адміністративному суді міста Києва.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем строк звернення до адміністративного суду з цим позовом не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДПС Полтавської області від 30.04.2013 № НОМЕР_1 та від 30.06.2014 № 3062-15 є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі 1640/2596/18 в частині задоволення позовних вимог прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 року по справі № 1640/2596/18 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 24.04.2019 року