Постанова

від 16.04.2019 по справі 826/10872/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10872/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року

у справі 826/10872/17 (розглянуту у порядку письмового провадження)

за позовом Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс"

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

Мале підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс" (надалі - позивач, МП у формі ТОВ "Соляріс"), в серпні 2017 року звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003681402 від 09.06.2017 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 294 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003671402 від 09.06.2017 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1970225,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (в оскаржуваній частині) є необґрунтованими, такими, що складені без належних на те правових та фактичних підстав, юридичного обґрунтування. Позиція відповідача є "фіскальною" та не ґрунтується на принципах податкового законодавства, Акт перевірки не містить чіткого опису порушень Позивача, а лише опис встановлених обставин та власну їх інтерпретацію Відповідачем, що обґрунтована посиланням на загальні норми Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у задоволенні позову МП у формі ТОВ "Соляріс" відмовлено, так як відсутнє підтвердження товарності угод.

Не погодившись з зазначеними рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом без повного з'ясування обставин договірних відносин товариства з товариством з обмеженою відповідальністю "НВО "Берком".

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем надано.

В судовому засіданні представником позивача доводи апеляційної скарги підтримано, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача, в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечено, просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 22.05.2017 року №185/26-15-14-02-01-14/13685821 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п.п. 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248), п. 5, п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246,Ю зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 року №751/4044;

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого МП ТОВ "Соляріс" - занижено податок на прибуток за 2015 рік всього на 2023346,00 грн.;

-п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2015 р. на суму 41789,00 грн.; завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2016 року на суму 299495,00 грн.;

- п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних (на дату виникнення податкових зобов'язань) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість 410,00 грн.; ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року, зі змінами та доповненнями, у результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахунку) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в січні 2016 року;

- п. 49.2, пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 року №4, а саме: подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь фізичних осіб (в податковому розрахунку на 3 квартал 2016, не вірно відображено інформацію про прийняття на роботу та звільнення з роботи фізичних осіб).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення до контролюючого органу, Листом від 08.06.2017 р. №15599/10/26-15-14-02-01 позивача повідомлено, що висновки акту перевірки залишено без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.06.2017 р.:

- №0003681402 (форми "В4"), яким зменшило розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації за грудень 2016 року, на 299495,00 грн.;

- №0003691402 (форми "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52236,00 грн., з яких за податковим зобов'язанням 41789,00 грн. та за штрафними (фінансові) санкціями 10447,00 грн.;

- №0003701402, яким встановлено порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних та визначено Позивачу до сплати штраф у розмірі 41,00 грн. (10% від суми 410,00 грн.);

- №0003671402, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 023 346,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 2 023 346,00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), рішенням ДФС України від 02.08.2017 р. №16862/6/99-99-11-01-01-25 залишені без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача без задоволення.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0003681402 та №0003671402 від 09.06.2017 року , виключно в частині взаємовідносин ТОВ "НВО "Берком" , протиправними та підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що угоди укладені між позивачем та ТОВ "НВО "Берком" не носили реального характеру, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (стаття 1 Податкового кодексу України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, проведеною перевіркою, окрім іншого, встановлено заниження товариством фактичного результату на загальну суму 11240810,00грн. Таке заниження відбулось, у зв'язку із формуванням показника оподаткованого доходу з урахуванням документації, що оформлена, на думку податкового органу, з порушенням вимог Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", .

Судом встановлено, що зменшення податковим органом показника валових витрат за 2015 рік, відбулось, крім іншого, за рахунок не включення витрат понесених при господарських взаємовідносинах з ТОВ "НВО "Берком".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у перевіряємий період МП у формі ТОВ "Соляріс" здійснювало господарську діяльність у сфері виробництва дорогоцінними металами, виробництва ювелірних і подібних виробів, оптової торгівлі відходами та брухтом, оптової торгівлі металами та металевими рудами, та ін.

Між МП у формі ТОВ "Соляріс" (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ "НВО "Берком" (Підрядник), з іншої сторони, укладено Договір №ДР-1/2013 на проведення підрядних робіт від 15.01.2013 року (надалі - Договір №ДР-1/2013).

Відповідно до п. 1.1, 2.2, п. 2.4 Договору №ДР-1/2013, відповідно до умов Договору Підрядник зобов'язується на вимогу Замовника провести та виконати демонтажні роботи по розбиранню обладнання та його сортуванню, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти виконані роботи та оплатити їх. Кількість брухту та відходів, що призначені для демонтажу, фіксується у накладних на переміщення давальної сировини між складами підприємств. На виконані демонтажні роботи складається акт виконаних робіт у двох примірниках - по одному для кожної із Сторін.

Між сторонами 15.01.2013 р. укладено Додаткову угоду №1 до Договору №ДР-1/2013 від 15.01.2013 року, в якій зазначено наступне: "Внести в п. 1. "Предмет договору" п. 1.2 та викласти його у наступній редакції: 1.2. Підрядник виконує демонтажні роботи по розбиранню обладнання та його сортуванню на власних (орендованих) виробничих площах за адресою: м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19д".

В підтвердження виконання умов договору позивачем як до перевірки так і суду, надано:

- банківські виписки щодо здійснення повного розрахунку з контрагентом;

- Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №1/01/15 від 30.01.2015 р. сортування обладнання 25635 кг на загальну суму з ПДВ 599859,00 грн., №1/02/2015 від 27.02.2015 р. сортування обладнання 222 кг на загальну суму з ПДВ 5194,80 грн., №2/03/2015 від 31.03.2015 р. сортування обладнання 12004 кг на загальну суму з ПДВ 280893,60 грн., №2/05/2015 від 29.05.2015 р. сортування обладнання 1048 кг на загальну суму з ПДВ 24523,20 грн., №2/06/2015 від 30.06.2015 р. сортування обладнання 2090 кг на загальну суму з ПДВ 48906,00 грн., №2/07/2015 від 31.07.2015 р. сортування обладнання 19190 кг на загальну суму з ПДВ 449046,00 грн., №2/09/2015 від 30.09.2015 р. сортування обладнання 31108 кг на загальну суму з ПДВ 727927,20 грн.;

- накладні, на відпущення брухту та відходів №75/1 від 05.12.2014 р. кількість - 25635 кг, №18 від 02.02.2015 р. кількість - 12226 кг; №16 від 02.02.2015 р. кількість - 22328 кг; №046/1 від 02.02.2015 р. кількість - 19190 кг, №046 від 06.04.2015 р. кількість - 11918 кг; Накладні на повернення брухту та відходів: №1/01/2015 від 30.01.2015 р. кількість брухту - 19995,3 кг, неліквід матеріали - 5639,7 кг (на загальну кількість - 25635 кг), №1/02/2015 від 27.02.2015 р. кількість брухту чорних металів - 222,0 кг, №1/03/2015 від 31.03.2015 р. кількість брухту чорних металів - 7969,4 кг, брухт алюмін. -1467,1 кг, брухт міді - 733,6 кг, неліквідні матеріали та безповоротні витрати - 1833,9 кг ( на загальну кількість - 12004 кг), №2/05/2015 від 29.05.2015 р. кількість брухту чорних металів - 939 кг, брухт алюмін. - 9,1 кг, брухт міді - 15,7 кг, брухт свинцю - 74,7 кг, брухт нікелю -9,5 кг ( на загальну кількість - 1048 кг), №2/06/2015 від 30.06.2015 р. кількість брухту чорних металів - 2035 кг, брухт алюмін. - 20 кг, брухт міді - 35 кг ( на загальну кількість - 2090 кг), №2/07/2015 від 31.07.2015 р. кількість брухту чорних металів - 11842,8 кг, брухт алюмін. - 2435,9 кг, брухт міді - 1485,3 кг, неліквід матеріалів - 3426,0 кг ( на загальну кількість - 19190 кг), №2/09/2015 від 30.09.2015 р. кількість брухту чорних металів - 20842,3 кг, брухт алюмін. - 3732,9 кг, брухт міді - 1866,6 кг, неліквід матеріалів - 4666,2 кг ( на загальну кількість - 31108 кг);

- технічні Акти від 30.01.2015 р. оброблено брухт - 25635 кг (брухт чорних металів - 19995,3 кг, неліквід матеріали - 5639,7 кг), від 27.02.2015 р. оброблено брухт - 222 кг, від 31.03.2015 р. оброблено брухт - 12004 кг (чорних металів - 7969,4 кг, брухт алюмін. -1467,1 кг, брухт міді - 733,6 кг, неліквідні матеріали та безповоротні витрати - 1833,9 кг), від 29.05.2015 р. оброблено брухт - 1048 кг (чорних металів - 939 кг, брухт алюмін. - 9,1 кг, брухт міді - 15,7 кг, брухт свинцю - 74,7 кг, брухт нікелю -9,5 кг), від 30.06.2015 р. оброблено брухт - 2090 кг (чорних металів - 2035 кг, брухт алюмін. - 20 кг, брухт міді - 35 кг), від 31.07.2015 р. оброблено брухт - 19190 кг (чорних металів - 11842,8 кг, брухт алюмін. - 2435,9 кг, брухт міді - 1485,3 кг, неліквідні матеріали та безповоротні витрати - 3426,0 кг), від 30.09.2015 р. оброблено брухт - 31108 кг (чорних металів - 20842,3 кг, брухт алюмін. - 3732,9 кг, брухт міді - 1866,6 кг, неліквід матеріалів - 4666,2 кг).

Крім того, між МП у формі ТОВ "Соляріс" (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ "НВО "Берком" (Виконавець), з іншої сторони, укладено Договір №1-О про надання послуг від 25.12.2014 року (надалі - Договір №1-О).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1, п. 2.2 Договору №1-О, "Виконавець" приймає на себе зобов'язання надавати послуги з первинної обробки брухту і відходів, що містять дорогоцінні та чорні і кольорові метали від списаної електронної техніки, виведеного з експлуатації обладнання, приладів тощо "Замовника". "Замовник" зобов'язаний: Здійснити поставку обладнання, приладів тощо, з одночасним наданням видаткових накладних. Узгодити з "Виконавцем" дату повернення брухту та відходів, із вмістом дорогоцінних, чорних і кольорових металів. Своєчасно оплатити вартість робіт в порядку та на умовах цього договору. "Виконавець" зобов'язаний: Прийняти обладнання, прилади тощо, що містять ДМ та чорні і кольорові метали, згідно супровідних документів "Замовника". Виконати первинну обробку обладнання, приладів. "Виконавець" не приймає обладнання, прилади тощо, що містять отруйні і/або радіоактивні домішки. Повернути "Замовнику" перероблений брухт та відходи, що містять дорогоцінні та чорні і кольорові метали, з одночасним наданням накладних на повернення брухту.

Між сторонами 25.12.2014 р. укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1-О від 25.12.2014 року, в якій зазначено наступне: "Внести в п. 1. "Предмет договору" п. 1.2 та викласти його у наступній редакції: 1.2. Підрядник виконує роботи з первинної обробки брухту і відходів, що містять дорогоцінні та чорні і кольорові метали від списаної електронної техніки, виведеної з експлуатації обладнання, приладів тощо Замовника".

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано:

- банківські виписки;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №2/02/2015 від 27.02.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 276 кг на загальну суму з ПДВ 42393,60 грн., №1/03/2015 від 31.03.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 47223,66 кг на загальну суму з ПДВ 7253554,18 грн., №1/05/2015 від 29.05.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 4227,5 кг на загальну суму з ПДВ 649344,00 грн., №1/06/2015 від 30.06.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 9401,3 кг на загальну суму з ПДВ 1444039,68 грн., №1/07/2015 від 31.07.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 3763,2 кг на загальну суму з ПДВ 578027,52 грн., №1/09/2015 від 30.09.2015 р. первинна обробка брухту та відходів, що містять дорогоцінні, чорні і кольорові метали 6713,06 кг на загальну суму з ПДВ 1031126,02 грн.;

- накладні на відпущення брухту та відходів: №75/2 від 25.12.2014 р. кількість - 47499,66 кг, №15 від 02.02.2015 р. кількість - 17392 кг, №17 від 02.02.2015 р. кількість - 3763,2 кг, №048 від 06.04.2015 р. кількість - 2949,86 кг; Накладні на повернення брухту та відходів: №2/02/2015 від 27.02.2015 р. кількість брухту чорних металів - 276 кг, №2/03/2015 від 31.03.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 9024,9 кг, брухту чорних металів - 25373,8 кг, брухт алюмін. - 5700,0 кг, брухт міді - 1425,0 кг, брухт нікелю - 5699,96 кг (на загальну кількість - 47223,66 кг), №1/05/2015 від 29.05.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 911,5 кг, брухту чорних металів - 2655,3 кг, брухт алюмін. - 516,8 кг, брухт міді - 143,9 кг (на загальну кількість - 4227,5 кг), №1/06/2015 від 30.06.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 1763 кг, брухту чорних металів - 6488,5 кг, брухт алюмін. - 1010,0 кг, брухт міді - 139,8 кг (на загальну кількість - 9401,30 кг), №1/07/2015 від 31.07.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 803,9 кг, брухту чорних металів - 73,96 кг, брухт алюмін. - 560,24 кг, брухт міді - 238,06 кг, брухт нікелю - 2087,04 кг (на загальну кількість - 3763,20 кг), №1/09/2015 від 30.09.2015 р. кількість: брухт дорогоцінних металів - 1275,4 кг, брухту чорних металів - 3625,1 кг, брухт алюмін. - 805,6 кг, брухт міді - 101,4 кг, брухт нікелю - 905,56 кг (на загальну кількість - 6713,06 кг);

- технічні Акти: від 27.02.2015 р. оброблено/повернуто брухт чорних металів- 276 кг, від 31.03.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 47223,66 кг (брухт цінних металів - 9024,9 кг, брухту чорних металів - 25373,8 кг, брухт алюмін. - 5700,0 кг, брухт міді - 1425,0 кг, брухт нікелю - 5699,96 кг), від 29.05.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 4227,5 кг (брухт дорогоцінні метали -911,5, цінних металів - 9024,9 кг, брухту чорних металів - 2655,3 кг, брухт алюмін. - 516,8 кг, брухт міді - 143,9 кг), від 30.06.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 9401,30 кг (брухт дорогоцінних металів - 1763 кг, брухту чорних металів - 6488,5 кг, брухт алюмін. - 1010,0 кг, брухт міді - 139,8 кг), від 31.07.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 3763,20 кг (брухт дорогоцінних металів - 803,9 кг, брухту чорних металів - 73,96 кг, брухт алюмін. - 560,24 кг, брухт міді - 238,06 кг, брухт нікелю - 2087,04 кг), від 30.09.2015 р. оброблено/повернуто брухт та відходи обладнання - 6713,06 кг (брухт дорогоцінних металів - 1275,4 кг, брухту чорних металів - 3625,1 кг, брухт алюмін. - 805,6 кг, брухт міді - 101,4 кг, брухт нікелю - 905,56 кг).

Зазначена первинна документація була предметом дослідження податковим органом при проведенні перевірки, при цьому відповідачем не заперечується факт складання такої.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції зауважено, що документація надана позивачем, в підтвердження виконання умов договорів, не підтверджує настання реальних наслідків за правочинами та містить суперечливі відомості щодо обсягів поставок.

Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати, що податковим органом при проведенні перевірки діяльності позивача, не встановлено нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ "НВО "Берком", натомість вказано, що документація надана в підтвердження виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ "НВО "Берком", оформлено з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що на переконання податкового органу є підставою для не включення таких коштів до витрат та податкового кредиту (т. 1 а.с.47-110).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, первинна документація, надана позивачем до перевірки дійсно містить ряд деяких недоліків, в окремих документах, такі: відсутні реквізити, дані куди поставлено брухт (адреса) місце складання документу; не зазначено реквізити (ПІБ) відповідальної особи, яка отримувала брухт зі сторони підрядника та зі сторони замовника.

Поряд із цим, в судовому засіданні, директором МП у формі ТОВ "Соляріс" пояснено, що недоліки в оформленні первинної документації складеної при виконанні сторонами умов договорів дійсно допущено, однак такі містять виключно формальний характер.

Вказаною особою також зауважено, що залучення до діяльності товариства з обмеженої відповідальністю "НВО "Берком" обумовлено великою кількістю металобрухту, що потребував обробки, а виконати замовлення самостійно товариство було не спроможне. Також директором товариства вказано, що із зазначеним контрагентом товариство співпрацює протягом тривалого часу, при цьому, жодних нарікань з приводу виконання умов договору у позивача не виникало, також, важливим критерієм при виборі контрагента виявилось його місце знаходження - на спільній території з позивачем, що звільняє від необхідності здійснювати перевезення металобрухту.

Крім того, в судовому засіданні 16.04.2019 року, за клопотанням позивача, в якості свідків допитано головного бухгалтера МП у формі ТОВ "Слоляріс" ОСОБА_3, яка, будучи попередженою за відмову давати покази та за дачу завідомо неправдивих показів пояснила, що у перервіряємий період, та на даний час, працює головним бухгалтером МП у формі ТОВ "Соляріс". Свідком повідомлено, що товариство протягом тривалого часу співпрацює з ТОВ "НВО "Берком", по мір виробничої необхідності, зокрема нестачі власних зусиль для опрацювання металобрухту.

Також, у судовому засіданні в якості свідка допитано ОСОБА_4, що у перевіряє мий період була керівником ТОВ "НВО "Берком". Свідок, будучи попередженою за відмову давати покази та за дачу завідомо неправдивих показів пояснила, що особисто укладала зазначені вище договори з керівником позивача та підписувала первинну документацію від імені підприємства, угоди носили реальний характер та виконані сторонами у повному обсязі.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, правочини укладені між позивачем та ТОВ "НВО "Берком" носили реальний характер, що податковим органом не заперечується, однак первинна документація містить незначні недоліки, що жодним чином не сплавають на сам факт виконання сторонами правочину зобов'язань.

Також, у судовому засіданні, представниками позивача спростовано доводи податкового органу щодо розбіжностей в об'ємах брухту поставленого позивачем та отриманого після надання послуги. Зокрема, таке мало місце у зв'язку із помилковим зазначення у первинній документації одного договору замість іншого.

Колегією суддів досліджено первинну документацію надану позивачем як до перевірки так і суду, з такої вбачається, що хоча і наявні технічні помилки при їх складанні, однак такі жодним чином не впливають на факт виконання зобов'язань за вказаними правочинами.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З огляду на викладені норми та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що неділіки первинної документації встановлені податковим органом є неістотними, а відтак відсутні підстави для не включення до складу витрат та податкового кредиту результатів взаємовідносин з ТОВ "НВО "Берком".

Також, колегія суддів не погоджується з висновки суду першої інстанції щодо існування у позивача обов'язку надання документального підтвердження, щодо: походження товару; супровідних документів на отриманий товар, паспортів, сертифікатів; інформації про осіб, що завантажували та розвантажували товар; протоколів погодження вмісту дорогоцінних металів; інформації про визначення масової частки дорогоцінних металів у брухті та відходах за результатами аналізів.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що за встановленими перевіркою правочинами позивачем та/або відповідачем реалізовувався товар (металобрухт). Колегіє суддів встановлено, що предметом даних взаємовідносин є виключно надання позивачу послуг, при цьому право власності на такий металобрухту не переходить до контрагента, а на протязі взаємовідносин належить позивачу.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів наголошує, що предметом оскарження у даному позові є податкові повідомлення-рішення №0003681402 від 09 червня 2017 року та №0003671402 від 09 червня 2017 року винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві виключно в частині формування податкових зобов'язань за рахунок взаємовідносин з ТОВ "НВО "Берком", тоді як в іншій позивачем вказані податкові повідомлення-рішення платником податків визнаються.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки, складені податковим органом до спірних податкових повідомлень-рішень не містять деталізації в розрізі встановлених перевіркою порушень, а лише щодо періоду, у якому таке порушення платником податків допущено. Зазначений недолік неможливо усунути, оскільки питання щодо необхідності надання детального розрахунку формування спірних податкових повідомлень-рішень під час розгляду позову судом першої інстанції не виникало.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Колегія суддів також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Як зазначено судом раніше, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкових повідомлень-рішень від 09.06.2017 року №0003681402 у сумі 294 510,00 грн. та №0003671402 в сумі 1970225,22 грн., при цьому, суму зменшення розміру зобов'язань встановлених податковими повідомленнями-рішення платником податків визначено самостійно.

Частиною 1 статті2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції порушення відповідачем вимог чинного законодавства, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень та, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, колегія суддів приходить до переконання, що для повного забезпечення захисту прав позивачі необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення в цілому.

З огляду на викладені обставини, суд, встановивши існування у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин з ТОВ "НВО "Берком", та відповідно допущення інших порушень податкового законодавства при визначенні розміру зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, відповідальність за які встановлено спірними податковими повідомленнями-рішеннями, з порушенням норм податкового законодавства, не вправі своїм рішенням визначати розмір податкових зобов'язань, що підлягають сплаті позивачем до державного бюджету та коригуванні у податковій звітності. Визначення розміру такого зобов'язання покладено на податковий орган, з урахуванням рішення суду у даній справі.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2017 року №0003681402 та №0003671402 підлягають скасуванню, а визначення розміру зобов'язання відповідачу слід здійснити з урахуванням встановленим рішенням суду обставин.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003681402 від 09 червня 2017 року та №0003671402 від 09 червня 2017 року винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляріс" (04073, м. Київ, вул.Скляренка, 15, ЄДРПОУ 13685821) судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 84417,99грн. (вісімдесят чотири тисячі чотириста сімнадцять гривень дев'яносто дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: А.Б. Парінов

І.О. Лічевецький