Рішення

від 24.04.2019 по справі 826/7473/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 826/7473/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства Денис до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів та постанов,

У С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство Денис (надалі по тексту також - позивач, ФГ Денис ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі по тексту також - відповідач, ДАБІ України), у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.04.2018 № С-1204/1,

- припис про зупинення підготовчих і будівельних робіт від 12.04.2018 № С-1204/2,

- постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.04.2018 №№ З-2504/7-10/10-44/2504/09/02, З-2504/6-10/10-45/2504/09/02, З-2504/5-10/10-46/2504/09/02, З-2504/4-10/10-47/2504/09/02, З-2504/3-10/10-48/2504/09/02, З-2504/2-10/10-49/2504/09/02.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевірка щодо дотримання вимог містобудівного законодавства, за результатами якої було складено оскаржувані рішення, була проведена з порушенням частин 11, 12 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) , Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553. Також позивач зазначає, що постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності складені передчасно, до закінчення строку для усунення порушень, встановлених приписом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти позову про що подала суду відзив, в якому наголошувала на законності та обґрунтованості оскаржуваних приписів.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі заяви від 28.02.2019 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі звернення ОСОБА_2 від 15.03.2018, наказом Департаменту Державної архітектурної інспекції у Київській області від 21.03.2018 №48П призначено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: вул. Лесі Українки, 1Б, с. Аркадіївка Згурівського району Київської області. Повідомленням від 21.03.2018 № 10/10-19-2103/09/02 позивача було повідомлено про проведення перевірки та запропоновано прибути на об'єкт будівництва 26.03.2018 о 14:00 год. За заявою позивача дату початку проведення перевірки було перенесено на 29.03.2018.

У подальшому, на підставі направлення для проведення позапланового заходу від 22.03.2018 № 216.18/03 головними інспекторами будівельного нагляду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва, за результатами проведення якої складено акт від 12.04.2018 № Т-1204/2, а також приписи про зупинення підготовчих і будівельних робіт від 12.04.2018 № С-1204/2, про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.04.2018 № С-1204/1, відповідно яких встановлено, що на момент проведення перевірки позивачем виконано загально-будівельні роботи з влаштування зерносушарки та виявлено наступні порушення:

- будівельні роботи з влаштування зерносушарки виконано без отримання дозволу на їх виконання на об'єкті, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів із середніми наслідками (СС2),

- будівельні роботи виконані без отримання вихідних даних забудови земельної ділянки та розроблення і погодження проектної документації,

- замовником не забезпечено здійснення авторського нагляду під час будівництва,

- замовником не забезпечено здійснення технічного нагляду під час будівництва,

- відсутня та не надана для перевірки виконавча документація,

- будівельні роботи на об'єкті, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів із середніми наслідками (СС2), виконані без отримання в установленому порядку ліцензії.

Для усунення виявлених порушень встановлено строк до 12.06.2018 та зупинено виконання будівельних робіт на будівництві. Разом з цим, за виявлені порушення перевіряючими складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.04.2018 №№ З-Л-З-1204/3, З-Л-З-1204/2, З-Л-З-1204/5, З-Л-З-1204/1, З-Л-З-1204/4, якими призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Постановами від 25.04.2018 №№ З-2504/7-10/10-44/2504/09/02, З-2504/6-10/10-45/2504/09/02, З-2504/5-10/10-46/2504/09/02, З-2504/4-10/10-47/2504/09/02, З-2504/3-10/10-48/2504/09/02, З-2504/2-10/10-49/2504/09/02 на ФГ Денис визнано винним у вчиненні правопорушень у сфері містобудівної діяльності та накладено штрафні санкції.

Не погоджуючись із прийнятими за результатами проведення перевірки приписами та постановами про накладення штрафу та вважаючи, що вони підлягають скасуванню, ФГ Денис звернулось з відповідним позовом до суду.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частина п'ята цієї статті визначає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

У даному випадку контролюючий захід був здійснений органом державного архітектурно-будівельного контролю, а отже процедура проведення перевірки врегульована спеціальним законом - Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон).

Так, вказаним Законом встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

При цьому, слід врахувати положення частини другої статті 7 Закону, відповідно до якої у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Таким чином, у даному випадку Державна архітектурна інспекція України мала повноваження для здійснення контролючих заходів, оскільки немає відомостей про утворення Згурівською сільською радою органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Щодо посилання позивача на відсутність погодження Державної регуляторної служби України на проведення позапланової перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позаплановий захід у разі звернення фізичної особи здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.

Водночас, вказана норма не зазначена у переліку норм, яких контролюючий орган зобов'язаний дотримуватися у разі застосування спеціального Закону у відповідній сфері. У даному випадку, перевірка проводилась на підставі Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яким, в свою чергу, не передбачено погодження Державної регуляторної служби України на проведення позапланової перевірки.

З аналогічних причин суд відхиляє посилання позивача на невнесення відповідного запису про проведення перевірки до Журналу реєстрацій перевірок, оскільки вказане врегульовано частиною дванадцятою статті 4 Закону України Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , відповідно до якої перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб'єкта господарювання). Вказане положення також не входить до переліку норм, яких контролюючий орган зобов'язаний дотримуватися у разі застосування спеціального Закону у відповідній сфері.

Вказане також не передбачено і Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 7 Порядку під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 № 240, зі змінами та доповненнями, затверджено форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, у яких, серед іншого, обов'язково зазначається найменування та місцезнаходження об'єкта, на який направляються посадові особи для проведення контролюючого заходу.

Відповідно до наказу від 21.03.2018 №48-П, повідомлення про проведення перевірки від 21.03.2018 № 10/10-19/2103/09/02, направлення від 22.03.2018 № 216.18/03 позапланова перевірка призначена щодо об'єкту будівництва за адресою: вул. Лесі Українки, 1-Б у с. Аркадіївка Згурівського району Київської області.

Водночас, відповідно до правовстановлюючих документів, зокрема свідоцтва про право власності від 25.10.2004, спірний об'єкт знаходиться за адресою: вул. Лесі Українки, 2-А у с. Аркадіївка Згурівського району Київської області.

Також варто зазначити, що за адресою вул. Лесі Українки, 1-Б у с. Аркадіївка Згурівського району Київської області не знаходиться будь-якого об'єкта, що підтверджується листами Відділу у Згурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.07.2018 № 132/110-18, від 05.09.2018 № 163/110-18.

Таким чином, відповідач мав право здійснювати перевірку виключно щодо об'єктів, які зазначені у документах, на підставі яких має проводитись контролюючий захід, тоді як фактично відповідач проводив перевірку за іншою адресою, що є неприпустимим.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на порушення, виявлені під час перевірки, що викладені в акті, а також у приписах та постановах про правопорушення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним не проводились жодних підготовчих та будівельних робіт, а тому він не є суб'єктом містобудування у розумінні Закону, оскільки спорудження зерносушильної установки не підпадає під визначення будівлі та/або споруди та не може бути об'єктом будівництва.

Відповідно до частини першої-другої статті 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до технічного паспорту, що долучений до матеріалів справи, зерносушильна установка є мобільною машиною, виготовлена з полегшеного металу та може бути розібрана та переміщена. При цьому, встановлення та використання даної установки не потребує фундаменту та розміщується безпосередньо на ґрунті.

Вказане підтверджується також і сертифікатом відповідності, виданим органом з оцінки відповідності ТОВ Євро-Тиск , відповідно до якого спірна зерносушильна установка відноситься до машин, механізмів, устаткувань відповідно до коду УКТЗЕД 28.93.16-00.00.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зерносушильна установка не є об'єктом будівництва у розумінні Закону, а розміщення та установка на земельній ділянці позивача зерносушильної установки не є будівельними або підготовчими роботами, оскільки зерносушильна установка не підпадає під визначення будівлі або споруди відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Державного класифікатора будівель та споруд ДК-018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, а отже виконання робіт щодо монтажу зерносушильної установки не потребує отримання дозволів на виконання будівельних робіт, що, в свою чергу, свідчить про хибність зроблених в акті перевірки висновків, які були у подальшому покладені в основу оскаржуваних приписів та постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Варто звернути увагу на те, що в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, на переконання суду, свою позицію не довів та не обґрунтував її.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Trofimchuk проти України", від 28.10.2010 № 4241/03 зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірність встановлених в оскаржуваних приписах та постановах порушень, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72 - 78, 90, 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295 - 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фермерського господарства Денис (ЄДРПОУ 20622382, 07600, Київська область, смт Згурівка, вул. Миру, 17) до Державної архітектурно-будівельної України (ЄДРПОУ 37471912, 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26) про визнання протиправними та скасування приписів та постанов задовольнити повністю .

Визнати протиправним та скасувати припис Державної архітектурно-будівельної України про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.04.2018 № С-1204/1.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної архітектурно-будівельної України про зупинення підготовчих і будівельних робіт від 12.04.2018 № С-1204/2.

Визнати протиправними та скасувати постанови Державної архітектурно-будівельної України про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.04.2018 №№ З-2504/7-10/10-44/2504/09/02, З-2504/6-10/10-45/2504/09/02, З-2504/5-10/10-46/2504/09/02, З-2504/4-10/10-47/2504/09/02, З-2504/3-10/10-48/2504/09/02, З-2504/2-10/10-49/2504/09/02.

Присудити на користь Фермерського господарства Денис (ЄДРПОУ 20622382, 07600, Київська область, смт Згурівка, вул. Миру, 17) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 14096,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев'яносто шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної України (ЄДРПОУ 37471912, 01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко