Постанова

від 22.04.2019 по справі 807/1358/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2452/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа-1: ОСОБА_3Ю,

третя особа -2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львовів режимі відеоконференції апеляційну скаргу Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року про закриття провадження у справі № 807/1358/15 за адміністративним позовом Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Релігійна греко-католицька громада Святого пророка ОСОБА_4 , Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання частково недійсним розпорядження,-

суддя в 1-й інстанції -Гаврилюк С.Є.,

час ухвалення рішення - 13 год. 23 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 17.01.2019 року,-

В С Т А Н О В И В :

Релігійна громада Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - релігійна греко-католицька громада Святого ОСОБА_4 та Управління національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, та просила:

-визнати причини пропуску шестимісячного строку звернення із цією позовною заявою до адміністративного суду поважними, і поновити строк на оскарження розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області від 15.09.1992 року за № 297 в частині, пропущений з поважних причин, яким було вирішено повернути у власність греко-католицькій релігійній громаді с. Ірлява Іллінський храм, та визнано таким, що втратило чинність пункт 1 абз.16 рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів за №185 від 04.10.1991 року;

-визнати недійсним розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області від 15.09.1992 року за № 297 в частині щодо повернення у власність греко-католицькій релігійній громаді с. Ірлява Іллінський храм села, та визнано, таким, що втратило чинність пункт 1 абз.16 рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів за №185 від 04.10.1991 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору релігійної греко-католицької громади Святого ОСОБА_4 про закриття провадження в адміністративній справі задоволено. Провадження у справі № 807/1358/15 закрито.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач порушення своїх прав вбачає у наслідках, які спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке він вважає неправомірним, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відтак, дійшов висновку, що оскаржене позивачем розпорядження суб'єкта владних повноважень не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_5 Верховного Суду у справах №361/2965/15-а. №490/13285/13-а виокремлює такі ознаки цивільно-правового спору як : спрямованість дій суб'єкту владних повноважень на виникнення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків суб'єктів приватного права, здатність рішення суб'єкта владних повноважень породжувати цивільні права та обов'язки, індивідуальність оскаржуваного рішення суб'єкту владних повноважень та визначене коло зацікавлених осіб.

Проте звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у даній справі жодних цих ознак в ній не міститься, оскільки 04.10.1991 року рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної Радинародних депутатів за №185 храм (культова будівля) села Ірлява була передана у власність позивача.

Згідно Закону України Про свободу совісті та релігійні організації у редакції станом на момент прийняття рішення про передачу храму таке рішення було єдиною підставою та одночасно правостановчим документом, який підтверджував факт набуття увласність храму села позивачем,матеріалами справи підтверджується,що позивач безперервно починаючи з моменту отримання у власність храму у жовтні 1991 року й до даного часу користується храмом у спосіб передбачений законодавством та його статутом.

Вважає, що держава у вигляді наділених відповідною компетенцією суб'єктів владних повноважень не приймала рішень та не здійснювала дій щодо передачі (повернення в результаті ліквідації релігійної громади, конфіскація,реквізиція, тощо) храму села з власності релігійної громади назад - до державної власності.

Відтак, оскаржуване розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області Про культові споруди області від 15 вересня 1992 року за №297 в частині повернення культової споруди у власність Релігійної греко-католицької громади ОСОБА_6 ОСОБА_4 с. Ірлява Ужгородського району та втрати чинності рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів за №185 від 04 жовтня 1991 року Про передачу у власність культових споруд області - не стало та не могло стати підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків в учасників спору чи будь-яких інших зацікавлених осіб, тобто оскаржуване рішення не спричинило жодних цивільно-правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.

Апелянт також вважає, що дії суб'єкту владних повноважень у вигляді прийняття оскаржуваного розпорядження не могли бути спрямовані на виникнення, зміну, чи припинення цивільнихправ позивача чи будь-яких інших осіб, адже на момент прийняття рішення у Представника Президента України в Закарпатській області храм села Ірлява Ужгородського району Закарпатської області не був у розпорядженні як об'єкт державної форми власності.

Релігійною греко-католицькою громадою Святого пророка ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому оскаржувана ухвала є законною та не підлягає скасуванню.

Зокрема звертає увагу суду на те, що з прийняттям розпорядження Представника Президента України від 15.09.1992 року у релігійної греко-католицької громади ОСОБА_6 ОСОБА_4 виникло право власності на культову споруду,а у позивача - релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви,відповідно, таке право припинилось.

Вважає, що розпорядження Представника Президента України в Закарпатській області № 297 від 15.09.1992 року беззаперечно було спрямоване та стало підставою для виникнення та припинення цивільних прав відповідно позивача та третьої особи, тобто спричинило цивільно-правові наслідки, відтак по відношенню до позивача вказане розпорядження безпосередньо призвело до заподіяння шкоди, оскільки припинило цивільне право на культову споруду. А спірна споруда є майном в розумінні Цивільного кодексу та відповідно об'єктом цивільних правовідносин, а відтак оскаржуване розпорядження носить індивідуальний характер.

Відтак вказує, що позивач, вважаючи себе власником, звернувся до суду адміністративної юрисдикції з метою захисту свого майнового права, а саме, права власності на культову будівлю в с. Ірлява Ужгородського району, оскільки вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження порушено його права та законні інтереси. Оскільки позивач порушення своїх прав вбачає у наслідках, які спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке він вважає неправомірним, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин,мають майновий характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1ст. 308 КАС України).

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач зазначив, що після проголошення незалежності України 24.08.1991 року згідно постанови Верховної Ради Української РСР №1427-ХІІ, православна релігійна громада УПЦ с. Ірлява Ужгородського району набула правоздатності та 04.10.1991 року державою було передано їй у власність культову споруду с. Ірлява Ужгородського району на підставі пункту 1 абзацу 16 рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної Ради народних депутатів за № 185 Про передачу у власність культових споруд області від 04.10.1991 року (Т.1 а.с.а.с. 204, 205).

Дану культову споруду православна релігійна громада УПЦ с. Ірлява Ужгородського району безперервно і відкрито використовує впродовж двадцяти трьох років для задоволення релігійних потреб православної громади с. Ірлява, в тому числі, повністю утримує, зберігає та здійснює невід'ємні поліпшення цієї культової споруди, про що знають жителі с. Ірлява, які сповідують греко-католицьке віросповідання.

Розпорядженням Представника Президента України в Закарпатській області від 15 вересня 1992 року за № 297, у відповідності до статті 17 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації було вирішено повернути у власність греко-католицькій релігійній громаді с. Ірлява Іллінський храм села. Цим же розпорядженням визнано таким, що втратило чинність рішення облвиконкому за № 185 від 04.10.1991 року, яким було передано культову споруду у власність православній громаді УПЦ с. Ірлява (Т. 1 а.с.а.с. 127,128).

Виконавчим комітетом Закарпатської обласної ради народних депутатів 02 липня 1992 року видано свідоцтво № 166 про реєстрацію статуту релігійної громади греко-католицької церкви, діяльність якої поширюється на с. Ірлява, Ужгородського району (Т.1 а.с. 120). У відповідності до листа голови виконкому Ірлявської сільської ради народних депутатів ОСОБА_7 від 17 квітня 1992 року за № 16/02-22, що направлений уповноваженому Ради у справах релігії по Закарпатській області, виконком Ірлявської сільської ради народних депутатів просить зареєструвати греко-католицьку громаду с. Ірлява і зареєструвати за нею культову споруду, яка раніше належала православній громаді, оскільки остання самоліквідувалась (Т.1 а.с. 207).

Вказані дії, що були розпочаті на виконання листа від 17 квітня 1992 року за № 16/02-22 не були завершені, інших судових спорів щодо підтвердження вказаного факту у суді апеляційної інстанції не представлено.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Наслідком порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції є неможливість вирішення справи за правилами відповідного судочинства.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. Дана глава КАС України також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів), дій чи бездіяльності.

Статтями 25, 27 КАС України встановлена підсудність та виключна підсудність визначених у частинах першій і другій цієї статті категорій справ окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та адміністративному суду відповідно. Частиною третьою статті 27 КАС України передбачено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

З врахуванням наведеного, спір у цій справі не має ознак приватно-правового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства .

У відповідності до вимог статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Релігійної громади Мукачівсько-Ужгородської єпархії УПЦ Свято-Іллінської церкви задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року про закриття провадження у справі № 807/1358/15 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.2 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_8 судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повне судове рішення складено 24.04.2019 року.