Постанова

від 22.04.2019 по справі 500/2577/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2082/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Цар М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мандзій О.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі о 11 год. 50 хв. 21 січня 2019 року, повне судове рішення складено 24 січня 2019 року, у справі №500/2577/18 за позовом ОСОБА_3 до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

27.11.2018 ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Управління), просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо переведення на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого чоловіка та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з моменту звернення у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Суд першої інстанції зазначив, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Судді, який вийшов у відставку, може виплачуватись або пенсія, або щомісячне довічне грошове утримання судді, в залежності від вибору останнього. Суд першої інстанції зазначив, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу, а тому відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що 29.10.2018 проведено перерахунок пенсії позивача з виду пенсія по віку на вид пенсія по втраті годувальника із розрахунку 50% від суми пенсії чоловіка. Скаржник вказує, що Закон України Про судоустрій і статус суддів передбачає соціальне та матеріальне забезпечення лише діючих суддів та суддів у відставці, та жодним чином не розглядає можливості матеріального забезпечення осіб, які перебувають на утриманні суддів або суддів у відставці. Скаржник вважає, що виплата довічного грошового утримання судді має відношення лише до суддів, тоді як чинним законодавством не передбачено виплату пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів та в розмірах визначених цим Законом.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що скаржником не наведено переконливих доводів щодо неправомірності прийнятого судом першої інстанції рішення, а лише зазначені норми матеріального права, які, на думку скаржника, були порушені судом першої інстанції без наведення достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується апеляційна скарга.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 26.05.2008 перебуває на обліку в Бучацькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ИД № 268441 від 17.11.1973 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб.

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 І-ИД № 245797 ОСОБА_4 помер 14 вересня 2018 року.

Відповідно до довідки Бучацької міської ради Бучацького району Тернопільської області від 10.10.2018 № 145 ОСОБА_3 до дня смерті чоловіка ОСОБА_4 була на повному утриманні чоловіка ОСОБА_4.

За заявою ОСОБА_3 від 24.10.2018 про перехід з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника (а.с.48), Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначило пенсію по втраті годувальника в сумі 2505,49 грн. (а.с.50).

22.11.2018 Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом повідомило ОСОБА_3, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Згідно з Законом України Про судоустрій і статус суддів призначення щомісячного грошового утримання у зв'язку з втратою годувальника не передбачено, тому немає правових підстав для призначення пенсії за померлого чоловіка.

Вважаючи, що Управління протиправно призначило пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого чоловіка, а не у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік, ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV), відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника є одним із видів пенсійних виплат.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та закріплено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_6), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається члену сім'ї померлого годувальника, для якого допомога померлого годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування, але який (члену сім'ї померлого) й сам одержував пенсію, за наявності бажання, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. При цьому, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до поданої заяви від 01.08.2013 отримував щомісячне довічне грошове утримання та відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 08.08.2018 №170 станом на 01.01.2018 суддівська винагорода ОСОБА_4, яка враховується при перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 24 668 грн.

Відповідно до статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI, чинна на час призначення ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України Про державну службу , або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України Про державну службу

Виплата за вибором судді, який вийшов у відставку, пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, передбачена і статтею 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Конституційний Суд України в пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

Згідно з пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Таким чином, судді, який вийшов у відставку, за його вибором може виплачуватися або пенсія, в разі досягнення відповідного віку, або щомісячне довічне грошове утримання судді. При цьому, як пенсія, так і щомісячне довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу та за своїм змістом є регулярними щомісячними грошовими виплатами, які призначаються у встановленому державою порядку як захід забезпечення належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків судді.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що в даному випадку право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника стало залежним від місця роботи та посади годувальника, що призвело до ситуації, в якій позивач виявилась позбавленою права на належну пенсію по втраті годувальника лише на тій підставі, що годувальнику було призначено довічне грошове утримання згідно з Законом України Про судоустрій і статус суддів , яке відмовився врахувати відповідач при розрахунку.

Проте, оскільки пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті, а тому відмова у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника з сум щомісячного грошового утримання судді у відставці, яке отримував померлий чоловік позивача на момент смерті, не може бути визнана правомірною.

Так, згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У справах Стек та інші проти Сполученого Королівства , Пічкур проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації.

Отже, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання судді у відставці призначена на законних підставах та була регулярною виплатою, яка за правовою природою прирівняна до пенсійної виплати за рахунок державних коштів, а тому не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника була зведена нанівець, що безсумнівно становить особистий та надмірний тягар для позивача, яка перебуваючи в непрацездатному віці, втративши матеріальну підтримку в зв'язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законодавством.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції, що при переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії за віком годувальника, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, вчинені дії не відповідають вимогам обґрунтованості та добросовісності.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним і достатнім способом захисту та відновлення порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень в даному випадку буде визнання дій Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо переведення позивача на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії за віком годувальника протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсію по втраті годувальника з моменту звернення в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% пенсії за віком годувальника, а не 50 % від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці, та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі № 500/2577/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 24.04.2019