Постанова

від 24.04.2019 по справі 913/114/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2019 р. Справа № 913/114/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: При секретврі: За участю представників сторін: від Прокуратури: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2 розглянувши апеляційну скаргу (вх.№920Л/З) на ухвалу господарського суду від у справі за позовом до відповідача-1: до відповідача-2: проОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 за службовим посвідченням №042342 від 29.03.2016 р. не з'явивився не з'явивився не з'явивився Керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область Луганської області 27.02.2019 року №913/114/19 (суддя - Т.В.Косенко) Кероівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область, в інтересах держави в особі Старобільської районної ради Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область Комунального некомерційного підприємства "Старобільський районний центр первинної медико-санітарної лопомоги" Старобільської прайонної ради, м. Старобільськ, Луганська область Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ", м. Старобільськ, Луганська область визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1 від 14.06.2018 року ВСТАНОВИВ:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Старобільської районної ради Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Старобільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Старобільської районної ради та Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №1 від 14.06.2018 року, що належить до спільної власності територіальної громади Старобільського району, укладений між Комунальною установою «Старобільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Старобільської районної ради та Комунальним підприємством «Луганська обласна «Фармація Північ» ;

- зобов'язання Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація Північ» повернути Комунальному некомерційному підприємству «Старобільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Старобільської районної ради приміщення площею 52,8 кв.м та вартістю 102 590,00 грн., яке розміщене в будівлі Половинкивської сільської лікарської амбулаторної загальної практики сімейної медицини, розташованої за адресою: пл. Дружби, 17 а, с. Половинкине, Старобільський район, Луганська область.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір оренди нерухомого майна №1 від 14.06.2018 укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак підлягає визнанню недійсним. Сторони договору всупереч Порядку проведення конкурсу на право оренди майна, що знаходиться в управлінні Старобільської районної ради, та Закону України Про оренду державного та комунального майна без проведення конкурсу на оренду комунального майна уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Старобільського району №1 від 14.06.2018 р. Зазначене підтверджується інформацією КУ Старобільський РЦПМСД від 23.11.2018 №984, відповідно до якої, конкурс на право оренди нерухомого майна площею 52,8 кв.м., яке розташоване в будівлі Половинкинської сільської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини за адресою: пл.Дружби, 17-а, с. Половинкине, Старобільський район, Луганська область, не проводився.

Стверджує, що орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення за спірним договором всупереч вимогам закону щодо обов'язкового проведення конкурсу на оренду комунального майна, порушивши процедуру укладення договору, а саме: не забезпечили відкритість і прозорість передачі майна в оренду, передбачену Законом України Про оренду державного та комунального майна , тим самим обмежили права інших осіб, зацікавлених в оренді даного комунального майна.

Вважає, що спірний договір оренди нерухомого майна №1 від 14.06.2018 укладено сторонами з порушеннями ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна , п.п. 4,6 Порядку проведення конкурсу на право оренди майна, що знаходиться в управлінні Старобільської районної ради, п. 19 ОСОБА_6 оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року №629, на думку позивача наявні правові підстави для визнання вищезазначеного договору недійсним.

Відзначає, що зобов'язання за договором оренди нерухомого майна №1 від 14.06.2018 р., що належить до спільної власності територіальних громад Старобільського району, мають бути припинені на майбутне.

В обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з даним позовом керівник Старобільської місцевої прокуратури зазначає, що попри виявлені порушення вимог законодавства при наданні в оренду комунального майна, органом місцевого самоврядування - Старобільською районною радою Луганської області, яка діє від імені територіальної громади, не вжито належних заходів з метою реалізації своїх повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування щодо управління комунальним майном, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №2 від 14.06.2018 р.

Зазначає, що протягом тривалого часу будь-які заходи з метою реалізації прав, передбачених п.п.5.1, 5.2 договору на закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Старобільського району на праві оперативного управління КУ Старобільський РЦПМСД від 29.12.2017 не вживались, звіти укладені договори оренди нерухомого майна КУ Старобільський РЦПМСД до районної ради станом на 04.01.2019 не надавались.

Звернення прокурора до суду з даною позовною заявою спрямовано на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду комунальної власності.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.02.2019 року у справі №913/114/19 позовну заяву №114/753 вих.19 від 18.02.2019 року та додані до неї документи повернуто заявникові.

Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що прокурором при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не наведено доказів того, що Старобільська районна рада Луганської області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до Комунального некомерційного підприємства Старобільський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Старобільської районної ради та Комунального підприємства Луганська обласна Фармація Північ . Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного строку не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область 12.03.2019 року звернувся до суду з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій просив прийняти її до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №913/114/19; ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.02.2019 року у справі №913/114/19 скасувати та направити справу для розгляду до Господарського суду Луганської області.

Також, апелянт просив суд викликати у судове засідання представників сторін та повідомити про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Старобільську місцеву прокуратуру та прокуратуру Харківської області.

Одночасно заявником в тексті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Луганської області від 27.02.2019 року у справі №913/114/19.

Апелянт не погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом зазначено поняття не здійснення захисту , як самостійну підставу для звернення прокурора до суду з позовом, визначену ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Останній вважає, що Старобільська районна рада наділена повноваженнями для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, однак протягом тривалого часу будь-які заходи з метою реалізації прав, передбачених п.п.5.1, 5.2 договору на закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Старобільського району на праві оперативного управління КУ Старобільський РЦПМСД від 29.12.2017 не вживала, контроль щодо надходження від КУ Старобільський РЦПМСД звітів про укладені договори оренди нерухомого майна не здійснювала. Перевірки ефективності використання зазначеного майна та законності передачі його в оренду не проводила.

Крім того, відзначає, що Старобільська районна рада листом №663 від 26.11.2018 повідомила, що конкурс на право оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою: пл. Дружби 17 а, с. Половинкине не проводився. Таким чином, Старобільська районна рада усвідомлювала, що спірний договір оренди нерухомого майна укладено з порушенням ст.9 Закону України Про оренду державного та комунального майна , п. п. 4,6 Порядку проведення конкурсу на право оренди майна, що знаходиться в управлінні Старобільської районної ради.

Апелянт наголошує, що на даний час спірний договір продовжує діяти, нежитлове приміщення перебуває в користуванні КП Луганська обласна Фармація Північ , що свідчить про те, що Старобільською районною радою не вживались заходи щодо захисту інтересів держави в судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та його повернення.

Підставами для звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави, як і було зазначено в позові, стало порушення інтересів держави у сфері розпорядження об'єктами комунальної власності, та бездіяльність Старобільської районної ради, яка була обізнана про вказані порушення, мала повноваження щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав, та не вжила відповідних заходів щодо визнання недійсним договору комунального майна та його повернення.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності визначення прокуром у позовній заяві неможливості позивача самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, а також відсутність доданих до позовної зави доказів в обґрунтування не вжиття позивачем відповідних заходів.

Зокрема, при зверненні до суду першої інстанції Старобільською місцевою прокуратурою долучено до позовної зави документи, які свідчать про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у повному обсязі.

Таким чином, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд при постановленні вищевказаної ухвали не у повній мірі встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення та неправильно оцінив докази, надані прокурорм. А отже, висновки суду не відповідають обставинам справи, невірно застосовано норми матеріального права та допущено порущення норм процесуального права, що відповідно до ст.280 ГПК України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2019 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Чернота Л. Ф., судді: Медуниця О. Є., Пелипенко Н. М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 року, керуючись ст.ст. 119, 234, 235, 256, 262, 263 Господарського процесуального кодексу України, керівнику Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.02.0219 року у справі №913/114/19; відкрито апеляційне провадження у справі №913/114/19 та встановлено учасникам справи строк до 10.04.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

Станом на 10.04.2019 року відзив на апеляційну скаргу на адресу Східного апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року, керуючись ст.ст. 234, 235, 268, 271 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область на ухвалу Господарського суду Луганської області від 27.02.2019 року у справі №913/114/19 призначено на "24" квітня 2019 р. о 15:00 год.

Разом з тим, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_7, розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/114/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - ОСОБА_1, судді: Стойка О.В., Медуниця О.Є.

Враховуючи зміну складу суду розгляд справи розпочинається з початку відповідно до частини 14 статті 32 ГПК України.

Прокурор у судовому засіданні 24.04.2019 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 27.02.2019 р. у справі №913/114/19 і направити справу для розгляду до господарського суду Луганської області.

Представники позивача та відповідача1,2 у судове засідання не з'явились.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, представники позивача та відповідача1,2 наданими процесуальними правами не скористались та в судове засідання не з'явились. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи те, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 р. явка представників учасників справи визнавалась не обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та відповідача1,2.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою технічних засобів у відповідності до вимог ст.ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому статтею 270 цього Кодексу. Складено протокол судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В контексті зазначеного слід враховувати і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява №61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_8 Європи Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз частин 3, 4 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні сторону, відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною 1 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 4 та 5 цієї статті Закону України "Про місцеве самоврядування", самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих субєктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Тобто, виходячи зі змісту даної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб'єкта владних повноважень є обов'язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

В матеріалах справи міститься лист-повідомлення №114/582вих19 від 11.02.2019 р. з якого вбачається, що Керівник Старобільської місцевої прокуратури, повідомив позивача (Голову Старобільської районної ради Луганської області ОСОБА_6О.) про те, що враховуючи наявність порушень інтересів держави місцева прокуратура має намір звернутися до господарського суду Луганської області в інтересах Старобільської районної ради Луганської області до КНП Старобільський РЦПМСД (яке є правонаступником всіх прав та обов'язків КУ Старобільський РЦПМСД ) та КП Луганська обласна Фармація Північ про визнання недійсним зазначеного договору оренди комунального майна.

Згідно з вхідним штампом канцелярії Старобільської районної ради зазначене повідомлення прийнято позивачем 11.02.2019 р. Тобто, позивач був обізнаний про намір звернення прокуратури з даним позовом (№114/753вих.19 від 18.02.2019 р.) до господарського суду Луганської області, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду першої інстанції вх. №913/114/19 та скріплення підписом посадової особи і печаткою прокуратури опису прошитої позовної заяви на звороті останнього аркуша додатку до позову.

Разом із тим, із наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Як вбачається із позовної заяви, звертаючись до суду, прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Старобільської районної ради зазначав про те, що сторони договору всупереч Порядку проведення конкурсу на право оренди майна, що знаходиться в управлінні Старобільської районної ради, та Закону України Про оренду державного та комунального майна без проведення конкурсу на оренду комунального майна уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Старобільського району №1 від 14.06.2018.

Орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення за спірним договором всупереч вимогам закону щодо обов'язкового проведення конкурсу на оренду комунального майна, порушивши процедуру укладання договору, а саме: не забезпечили відкритість і прозорість передачі майна в оренду, передбачену Законом України Про оренду державного та комунального майна , тим самим обмежили права інших осіб, зацікавлених в оренді даного комунального майна.

Крім того, прокурор зазначав, що оренда плата за користування нерухомим майном, яке перебуває в комунальній власності, повинна бути визначена на основі незалежної оцінки.

Проте, згідно інформації КУ Старобільський РЦПМСД від 23.11.2018 №984 висновок про вартість вказаного нерухомого майна не затверджувався.

Водночас у позовній заяві прокурор стверджував, що листом від 26.11.2018 №663 Старобільська районна рада повідомила, що відповідно до чинного законодавства звіт про незалежну оцінку рецензується і за наявності позитивного загального висновку рецензента про відповідність такого звіту вимогам нормативно-правових актів з питань проведення оцінки, висновок про вартість майна затверджується орендодавцем, яким в даному випадку є КУ Старобільський РЦПМСД , тому відповідно висновок про вартість майна районною радою не затверджувався.

Вказане свідчить про те, що під час укладання договору оренди, оренда плата визначена на основі незалежної оцінки, яеа не затверджена органом, що уповноважений управляти майном.

Таким чином, звертаючись до суду із даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, прокурором зазначено, що Старобільською районною радою протягом тривалого часу будь-які заходи з метою реалізації прав, передбачених п.п. 5.1, 5.2 договору на закріплення майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад Старобільського району на праві оперативного управління КУ Старобільський РЦПМСД від 29.12.2017 не вживались, звіти про укладені договори оренди нерухомого майна КУ Старобільський РЦПМСД до районної ради станом на 04.01.2019 не надавались. Самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності визначення прокурором у позовній заяві причин неможливості позивача самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, а також відсутність доданих до позовної заяви доказів в обґрунтування не вжиття позивачем відповідних заходів.

З огляду на викладене, ухвала господарського суду Луганської області від 27.02.2019 р. у справі №913/114/19 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області підлягає задоволенню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, але оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, у даному випадку - відмови у відкритті провадження у справі з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, м. Старобільськ, Луганська область на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.02.2019 року у справі №913/114/19 задовольнити.

Ухвалу господарського суду господарського суду Луганської області від 27.02.2019 року у справі №913/114/19 скасувати.

Справу №913/114/19 направити для продовження розгляду до господарського суду Луганської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.04.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2019 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця