Рішення

від 08.04.2019 по справі 910/17134/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2019Справа № 910/17134/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Білокриницької селищної ради Радомишльського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Грант ЛТД"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 50 542, 83 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Соловей Л.В. ;

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Білокриницька селищна рада Радомишльського району Житомирської області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Грант ЛТД" (далі - відповідач) про:

- зобов'язати відповідача у 5-ти денний строк з моменту набрання рішенням законної сили передати за відповідним актом прийому-передачі у розпорядження позивача документацію щодо топографо-геодезичних вишукувальних польових робіт для проведення інвентаризаціїї земель в межах населених пунктів смт.Біла Криниця та с.Осів, у порядку та обсягу, що передбачені п.1.2 договору № 67 від 15.12.2016 року;

- стягнути штрафні санкції у розмірі 50 542, 83 грн., з яких 10 220, 23 інфляційне збільшення, 35 522, 29 грн. пеня, штраф у розмірі 4 800, 31 грн. за неналежне виконання договору № 67 від 15.12.2016 року.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору № 67 від 15.12.2016 в частині виконання робіт згідно п. 1.2 Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/17134/18 позовну заяву Білокриницької селищної ради Радомишльського району Житомирської області залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у справі № 910/17134/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/17134/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (з повідомленням) викликом сторін, судове засідання призначено на 25.02.2019 року.

Представник відповідача у судове засідання 25.02.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом у судовому засіданні 25.02.2019 оголошено перерву у зазначеній справі до 11.03.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

11.03.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 11.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом у судовому засіданні 11.03.2019 оголошено перерву у зазначеній справі до 25.03.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання 25.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судових засіданняє 25.03.2019 та 08.04.2019 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали від 25.01.2019, 25.02.2019, 11.03.2019 та 25.03.2019 у справі № 910/17134/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01015, м. Київ, вул. Московська, буд. 43/11, що підтверджується поштовими поверненнями зі штрихкодовими ідентифікатороми № 0103049533061, № 0103049537984 на довідці яких зазначено повертається за закінченням встановленого строку зберігання .

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 не подав до суду відзиву на позов, про дату та час судовго засідання був повідомлений належним чином, проте не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 08.04.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 року між Білокриницькою селищною радою Радомишльського району Житомирської області (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Грант ЛТД" (далі - виконавець) укладено Договір № 67 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) в порядку та на умовах визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника виконати роботи передбачені п.1.2 цього договору, виконавець у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що виконавець бере на себе зобов'язання виконання наступних робіт (далі - роботи): - Топографо - геодезічні іишукувальні польові роботи для проведення інвентаризації земель межах населених пунктів с. Біла Криниця та с. Осів. Місце розташування об'єкту: Житомирська область, Радомишльський район, Білокриницька селищна рада, селище Біла Криниця та село Осів. Виконавець гарантує наявність у нього всіх необхідних документів у сфері ліцензування господарської діяльності, та сертифікації відповідальних виконавців таких робіт.

Пунктом 1.3. Договору визначено строки виконання робіт: упродовж шести місяців з дати набрання договору юридичної сили та надання замовником вихідних даних у повному обсязі. Виконавець залишає за собою право виконати роботи достроково.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість робіт за цим договором визначається Протоколом договірної ціни за виконанні роботи (додаток № 1). що є невід'ємною частиною цього договору, та складає 68 575 грн. 86 коп. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять 86 коп.).

Пунктом 2.2. сторони погодили порядок розрахунків:

- розрахунок за договором в розмірі 68 575 грн. 86 коп. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять 86 коп.) - перераховується замовником на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 10 (десяти) робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт за цим договором.

Згідно п. 3.1 Договору виконавець приступає до виконання робіт після отримання підписаного належним чином примірника Договору, передачі останньому від замовника всієї необхідної вихідної документації, що визначена державними будівельними нормами та іншими нормативно правовими актами та отримання авансування.

Відповідно до п.4.2. Договору Виконавець несе відповідальність за якість і термін виконання робіт. Замовник -достовірність, повноту та відповідність чинному законодавству наданої Виконавцем документації та інформації, відповідно до п.3.1. цього Договору, а також за своєчасне приймання результатів робіт, згідно з умовами даного Договору та за оплату виконаних робіт. У випадку ненадання Замовником усіх необхідних даних, надання Замовником недостовірних вихідних даних або таких, що не відповідають дійсності, що призвело до виконання робіт неналежної якості або порушення строків, Виконавець не несе відповідальності за таке погіршення або порушення строків виконання робіт.

Кошторисом № 2 на проектні (вишукувальні) роботи сторони погодили ціну у розмірі 68 575, 86 грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції у загальному розмірі 50 542, 83 грн., з яких 10 220, 23 грн. інфляційне збільшення, 35 522 , 29 пеня, 4 800, 31 грн. штраф за неналежне виконання умов Договору № 67 від 15.12.2016.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт оплати позивачем авансового платежу за Договором в сумі 68 575, 86 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2 від 15.12.2016 року на суму 68 575, 86 грн. копія якого міститься в матеріалах справи.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем відповідачеві всієї необхідної вихідної документації, що визначена державними будівельними нормами та іншими нормативно правовими актами у відповідності до умов п. 3.1. Договору.

Листом від 08.09.2017 року № Л- З- пл - 09-17 відповідач повідомив позивача про те, що під час проведення робіт з інвентаризації земель в межах населених пунктів смт. Біла Криниця та с. Осів виявлено відсутність із загальної кількості 645 планів перелічених в листі планів та просив надати вказані матеріали.

За таких обставин, посилання позивача на те, що відповідачем порушено умови договору, а саме: не виконано роботи у строк передбачений його умовами є безпідставним, оскільки позивачем в свою чергу не була виконана умова передбачена п. 3.1. Договору щодо надання виконавцю (відповідачу) документів та вихідних даних необхідних для виконання робіт, що в свою чергу унеможливлює виконання відповідачем зобов'язань за Договором з виконання робіт передбачених п. 1.2. Договору.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Проте, як зазначалось вище, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту невиконання відповідачем робіт за Договором у строк передбачений його умовами, оскільки позивачем в свою чергу не була виконана умова передбачена п.3.1. Договору щодо надання виконавцю (відповідачу) документів та вихідних даних необхідних для виконання робіт, що в свою чергу унеможливлює виконання відповідачем зобов'язань за Договором з виконання робіт передбачених п.1.2. Договору.

У відповідності до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

За загальним правилом при зустрічному зобов'язанні сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

Практичне значення одночасного виконання обов'язків при зустрічному виконанні полягає в тому, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконати його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, неналежне виконання замовником (позивачем) своїх обов'язків щодо надання виконавцю (відповідачу) всієї необхідної вихідної документації, що визначена державними будівельними нормами та іншими нормативно правовими актами, надало право виконавцю (відповідачу) в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено факту надання відповідачеві вихідних даних у повному обсязі у відповідності до умов п.п. 1.3, 3.1. Договору, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено взяте на себе зобов'язання з виконання робіт за Договором.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями статті 231 Господарського кодексу України встановлено розмір штрафних санкцій.

Так, згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Проте, в даному випадку позивачем недоведено як факту порушення зобов'язання відповідачем, так і розміру невиконаного зобов'язання, виходячи з якого здійснювався розрахунок штрафу, пені та інфляційного збільшення , враховуючи пункт 3.1. Договору.

З огляду на вищевикладені обставини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Білокриницької селищної ради Радомишльського району Житомирської області відмовити.

2. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова