Рішення

від 25.04.2019 по справі 910/2261/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.04.2019Справа №  910/2261/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітранс" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" (м.  Київ) про стягнення 293.157,76 грн. Суддя Ващенко Т.М. Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники учасників процесу: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Профітранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" про стягнення 293.157,76 грн., з яких: 211.213,60  грн. основного боргу, 49.490,16 грн. пені, 7.220,53 грн. 3% річних, 25.233,47 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №  12/09/16 від 12.09.16. в частині оплати поставленого позивачем товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.19. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк на усунення недоліків. 05.03.19. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітранс" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду від 26.02.19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.19. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам судового процесу строки на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв. Згідно із ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Клопотання про розгляд справи з повідомленням учасників справи сторонами не заявлялись. Відповідач у поданому відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що після прийняття товару було виявлено, що позивачем було поставлено не той товар та не у тій кількості, яка була передбачена договором; позивач не надав сертифікат або будь-який інший документ, який містить підтвердження якості товарів; сторонами не підписувалися специфікації чи інші додатки до договору, якими б узгоджувалась ціна товару. Також відповідач вказує на те, що сторонами договору належним чином не підписані видаткові накладні, які, як і рахунки на оплату, містять посилання на договір без зазначення його реквізитів. Вважає, що надані позивачем первинні документи обов'язкових реквізитів не мають, а відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку тягнуть за собою податкові ризики для обох сторін. Стосовно вимог про стягнення пені, відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій не відповідає дійсності, оскільки пеня нараховується лише за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. 15.04.19. до суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітранс" на відзив, в якій позивач виклав свої заперечення проти доводів відповідача. Згідно із ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,- ВСТАНОВИВ: 12.09.16. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітранс" (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" (далі – покупець) був укладений договір поставки товару № 12/09/16 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати (поставити) в строки, встановлені договором, у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар на умовах визначених цим Договором (п. 1.1 Договору). Відповідно до п. 1.4 Договору партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній. Згідно із п. 4.2 Договору передача товару проводиться за одночасною передачею відповідних товарно-супровідних документів (видаткових накладних, рахунку-фактури, сертифікату, специфікацій, товарно-транспортних накладних тощо). Підтвердженням факту приймання товару та отримання документів є підпис уповноваженої особи покупця на видатковій накладній. Як встановлено п. 8.1 Договору, поставка (передача у власність) Товару за цим Договором здійснюється з моменту укладення цього Договору по 31 грудня 2016 року. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично продовжується ще на 1 (один) рік. Доказів відмови сторін від продовження строку дії договору матеріали справи не містять. Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар згідно із видатковими накладними: № 33 від 23.10.17. на суму 274.704,60 грн. та № 58 від 01.12.17. на суму 118.509,00 грн., які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками. Відповідно до п. 2.6 Договору покупець товару здійснює його оплату шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару. Моментом отримання товару Покупцем є дата виписки видаткової накладної. Матеріали справи свідчать, що відповідач частково оплатив товар, поставлений на підставі видаткової накладної №  33 від 23.10.17., на суму 182.000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 01.02.19., такими платежами: 13.10.17. сплачено 20.000,00 грн., 22.12.17. сплачено 39.000,00 грн., 05.01.18. сплачено 40.000,00 грн., 24.01.18. сплачено 77.000,00 грн., 15.02.18. сплачено 5.000,00 грн., 23.03.18. сплачено 1.000,00 грн. Посилаючись на те, що відповідач повністю не оплатив поставлений товар, позивач звернувся із позовом до суду у цій справі про стягнення з відповідача 211.213,60  грн. основного боргу та за прострочення виконання грошового зобов'язання – 49.490,16 грн. пені, 7.220,53 грн. 3% річних, 25.233,47 грн. інфляційних втрат. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як передбачено ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 393.213,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 33 від 23.10.17. та № 58 від 01.12.17., які підписані обома сторонами та скріплені відбитками їх печаток. Поставлений товар був оплачений відповідачем частково на суму 182.000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 73 ГПК України). Відповідач не надав доказів належного виконання зобов'язань з оплати товару. Доводи відповідача про поставку товару позивачем з порушенням умов щодо асортименту та кількості суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано заявок на поставку товару відповідно до п. 1.2 Договору, які містили б дані щодо асортименту та кількості товару. Крім цього, відповідач не надав доказів відмови від договору на підставі ст.ст. 670, 672 ЦК України у зв'язку із такими порушеннями, доказів дотримання ним вимог, передбачених ст.ст. 687, 688 ЦК України, п.п. 3.2 – 3.4 Договору та повідомлення продавця про виявлені недоліки. Натомість, поставлений позивачем товар був прийнятий відповідачем без зауважень, про що свідчить підписання відповідачем видаткових накладних. З наведених підстав судом також відхиляються доводи відповідача про ненадання позивачем сертифікату або будь-якого іншого документа, який містить підтвердження якості товарів, оскільки як передбачено п. 4.2. Договору, підтвердженням факту приймання товару та отримання документів є підпис уповноваженої особи покупця на видатковій накладній. Крім цього, посилаючись на вказані обставини, відповідач не надав доказів встановлення позивачеві розумного строку для передання цих документів, доказів відмови від договору купівлі-продажу та повернення товару позивачу, як це визначено ст. 666 ЦК України. Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неналежне підписання видаткових накладних без посилання на реквізити укладеного сторонами договору, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що між сторонами існують інші договірні відносини на поставку товару. Так само безпідставними суд вважає твердження відповідача про непогодження сторонами ціни товару, оскільки зміст видаткових накладних свідчить про узгодження сторонами ціни за одиницю товару та прийняття відповідачем товару за цією ціною. Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати товару за договором поставки товару № 12/09/16 від 12.09.16. у розмірі 211.213,60 грн. Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до п. 2.6 Договору покупець товару здійснює його оплату шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару. Таким чином, товар поставлений за накладною №  33 від 23.10.17. відповідач повинен був оплатити до 22.12.17.,а за накладною №  58 від 01.12.17. – до 30.01.18. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати товару, визначених умовами цього Договору та додатків до нього, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання). Пунктом 5.8 Договору визначено, що позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами цього Договору тривалістю в три роки. Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до цих правил, заявлених позивачем періодів нарахування та згідно із нижченаведеним розрахунком суду, розмір пені за неналежне виконання зобов'язання складає 37.537,45 грн. Сума боргу (грн)Період простроченняК-ть днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені 215.704,6024.12.2017 - 04.01.20181214.5 %2.056,58 175.704,6005.01.2018 - 23.01.20181914.5 %2.652,42 98.704,6024.01.2018 - 25.01.2018214.5 %156,85 26.01.2018 - 14.02.20182016.0 %1.730,71 93.704,6015.02.2018 - 01.03.20181516.0 %1.232,28 02.03.2018 - 22.03.20182117.0 %1.833,02 92.704,6023.03.2018 - 23.06.20189317.0 %8.031,01 118.509,0031.01.2018 - 01.03.20183016.0 %3.116,95 118.509,0002.03.2018 - 12.07.201813317.0 %14.682,13 118.509,0013.07.2018 - 30.07.20181817.5 %2045,50 37.537,45 Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 37.537,45 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у сумі 7.220,53 грн. згідно із розрахунком позивача. Виходячи з того, що найменший період визначення індексу інфляції складає місяць, при його застосуванні слід виходити з того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, як помилково здійснює позивач у своєму розрахунку, а у середньому за місяць. Відповідно до вказаних правил судом здійснено власний перерахунок, згідно із яким розмір інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання становить 22.032,06 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі. Період заборгованостіСума боргу (грн.)Індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 24.12.2017 - 04.01.2018215.704,601.0000.00 05.01.2018 - 23.01.2018175.704,601.0152.635,57 24.01.2018 - 14.02.201898.704,601.0000.00 15.02.2018 - 22.03.201893.704,601.0201.883,37 23.03.2018 - 31.01.201992.704,601.0716.567,24 01.02.2018 - 31.01.2019118.509,001.09210.945,88 22.032,06 Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 278.003,64 грн.. З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва,- ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1-А, офіс 28, ідентифікаційний код 39521184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітранс" (03148, м.  Київ, просп. Леся Курбаса, буд. 2-Б, ідентифікаційний код 34644790) 211.213 (двісті одинадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 60 коп. основного боргу, 37.537 (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 45 коп. пені, 7.220 (сім тисяч двісті двадцять) гривень 53 коп. 3% річних, 22.032 (двадцять дві тисячі тридцять дві) гривні 06 коп. інфляційних втрат, 4.170 (чотири тисячі сто сімдесят) гривень 05 коп. судового збору. 3. В частині стягнення 11.952,71 грн. пені та 3.201,41 грн. інфляційних втрат у позові відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Суддя                                                                           Т.М. Ващенко