Рішення

від 22.04.2019 по справі 910/781/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2019Справа № 910/781/19 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарник"

до 1) публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс"

про визнання недійсними договорів

При секретарю судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Терновська М.Л. - представник за ордером серії ХВ №000015 від 07.03.2019 р.;

від відповідача-1: Мельник Б.О. - представник за довіреністю № 122 від 22.01.2019 р.;

від відповідача-2: Золотарьова М.К. - представник за довіреністю № 2019-04-05-03 від 05.04.2019 р.

від відповідача-2: Молчанов А.Г. - представник за довіреністю № 2019-04-05-3 від 05.04.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ливарник" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" про визнання недійсними договорів, а саме: договори відступлення прав вимоги укладені між публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" №1983/61.1 від 25.09.2017 року, №1985/61.1 від 25.09.2017 року, №1987/61.1 від 25.09.2017 року. Та, зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс" повернути публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний Банк" кредитні та забезпечувальні договори, а також інші документи, отримані на виконання зазначених договорів відступлення прав вимоги.

На думку позивача, договори відступлення прав вимоги не повністю відповідають вимогам щодо форми, змісту та суб'єктивного складу договору факторингу, зазначених в ст. 6 та ч.2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг". Відомості, які містяться в кредитних справах та складають банківську або комерційну таємницю, можуть бути надані тільки самими клієнтами або їхнім предстаникам, а тому відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором застави може бути проведене кредитором тільки за згодою позичальника за цим кредитним договором та забезпечувальним договором.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

06.02.2019 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.03.2019 р.

04.03.2019 р. до канцелярії суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

05.03.2019 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

07.03.2019 р. до канцелдярії суду відповідач 2 подав відзив на позовну заяву.

11.03.2019 р. до канцелярії суду позивач подав клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

У судове засідання 11.03.2019 р. представник відповідача 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049526346.

Представник позивача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача 1 не заперечував проти поданого клопотання позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2019 р. відкладено підготовче судове засідання у справі на 26.03.2019 р.

26.03.2019 р. до канцелярії суду відповідач 2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.03.2019 р. до канцелярії суду позивач подав дві відповіді на відзиви та клопотання про витребування доказів у справі.

У судове засідання 26.03.2019 р. представник відповідача 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049528594.

Представник позивача підтримав подане клопотання про витребування доказів по справі.

Представник відповідача 1 заперечував проти поданого клопотання позивача.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів по справі.

Представник відповідача 1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не заперечував прои даного клопотання відповідача 1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2019 р. відкладено підготовче судове засідання у справі на 09.04.2019 р.

У судове засідання 09.04.2019 р. представник позивача не з'явився, але 08.04.2019 р. до канцелярії суду подав клопотання про проведення підготовчого судового засідання без участі представника.

09.04.2019 року представником відповідача на виконання вимог п.5 ухвали господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року надано для залучення до матеріалів справи копії договорів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 22.04.2019 року.

15.04.2019 року до канцелярії суду відповідачем 2 подано додаткові пояснення.

В судовому засіданні 22.04.2019 року представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача 1 заперечував проти даного клопотання.

Представник відповідача 2 заперечував проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні усного клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні.

Представник відповідача 2 заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні.

В судовому засіданні 22.04.2019 року на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1 та 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк (банк,) та товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник (постачальник) укладено кредитні договори:

- №17.12 від 26.07.2012 року, відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 37 852 385,00 російських рублів, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі та порядку та у строки обумовлені цим договором.

- №05.14 від 06.03.2014 року, відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі, еквівалентному 460 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі та порядку та у строки обумовлені цим договором.

В подальшому до договорів вносили зміни шляхом укладення додаткових угод.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №17.12 між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник (заставодавець) укладений договір застави рухомого майна № 17.12/ЗРМ від 02.08.2012 року.

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №05-14, між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник (заставодавець) укладені договір застави рухомого майна № 05.14/ЗРМ від 06.03.2014 року та договір застави майнових прав та обладнання, що стане власністю в майбутньому №05.14/МП від 06.03.2014 року.

Також з цією ж метою між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк (заставодержатель) та публічним акціонерним товариством Луганський ливарно- механічний завод (заставодавець) укладено договір поруки №17.12/ПОР від 26.07.2012 року, договір поруки №05.14/ПОР від 06.03.2014 року, а також договір застави товарів в обороті №17.12/13/ТОВ від 21.05.2013 року.

Як зазначено позивачем під час дії вказаних кредитних договорів з незалежних від позичальника причин (проведення антитерористичної операції та подальша окупація м.Луганська) він не зміг належним чином виконувати свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків, внаслідок чого за ними утворилася заборгованість, яку до теперішнього часу не має можливості сплатити.

25.09.2017 року між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 1983/61.1 ( надалі - договір про відступлення прав вимоги 1), відповідно до п. 2.1 якого в порядку і на умовах, узгоджених сторонами, первісний кредитор відступає новому кредитору усі права за:

- кредитним договором № 05.14 від 06.03.2014 року, із змінами та доповненнями, викладеними у додаткових угодах: № 1 від 21.03.2014р., № 2 від 11.06.2014р., № 3 від 27.10.2014р., № 4 ві 27.02.2015 року, №5 від 30.11.2015р. та № 6 від 30.12.2015р. ( надалі - кредитний договір 1), укладеним між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник ,

- кредитним договором № 17.12 від 26.07.2012р., із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: № 1 від 21.05.2013р., № 2 від 18.09.2013р., № 3 від 20.01.2014р., № 4 від 19.02.2014р., № 5 від 06.03.2014р., № 6 від 11.06.2014р., № 7 від 30.07.2014р., № 8 від 21.08.2014р.. № 9 від 27.10.2014р., № 10 від 30.10.2014р., № 10 від 27.02.2015р., № 11 від 30.11.2015р. та № 12 від 30.12.2015р., укладеним між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник (надалі - кредитний договір 2, а разом кредитний договір 1 та кредитний договір 2 - надалі Кредитний договір ),

25.09.2017 року між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк (первісний заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс (новий заставодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги № 1985/61.1, посвідчений Морозовим В.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1304, ( надалі - договір про відступлення прав вимоги 2), відповідно до п. 1.1 якого в порядку і на умовах, узгоджених сторонами, первісний заставодержатель відступає новому заставодержателю усі права за:

- договором застави рухомого майна № 17.12/ЗРМ від 02.08.2012 року, посвідченим Мартиненком В.О., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу за реєстровим номером 596 із змінами та доповненнями внесеними наступними договорами про внесення змін № 1 від 21.05.2013р., реєстровий № 289, № 2 від 18.09.2013, реєстровий № 539, № 3 від 19.02.2014р., реєстровий № 72, № 5 від 19.11.2014р., реєстровий номер № 255, № 6 від 05.06.2015р., реєстровий № 1719, № 7 від 29.12.2015р., реєстровий № 3464 (надалі-договір застави 1), укладений між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник ,

- договором застави рухомого майна № 05.14/ЗРМ від 06.03.2014 року, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами № 1 від 21.05.2013р., № 2 від 11.06.2014, № 3 від 27.10.2014р., № 4 від 27.02.2015р., № 5 від 30.11.2015р., (надалі - договір застави 2), укладений між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник ,

- договір застави ( майнових прав на обладнання, що стане власністю у майбутньому) № 05.14/МП від 06.03.2014р., із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: № 1 від 21,03.2014р., № 2 від 11.06.2014р., № 3 від 27.10.2014р., № 4 від 27.02,2015р., № 5 від 30.11.2015р. (надалі - договір застави 3), укладений між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та товариством з обмеженою відповідальністю Ливарник ,

Також, договором про відступлення прав вимоги № 1985/61.1 відступаються усі права за договором застави товарів в обороті № 17.12/13/ТОВ від 21.05.2013, із змінами та доповненнями № 1 від 18.09.2013р., № 2 від 19.02.2014р., № 3 від 11.06.2014р., № 4 від 30.07.2014р., № 5 від 21,08.2014р., № 6 від 27.10.2014р., № 7 від 30.10.2014р., № 7 від 27.02.2015р. та№ 8 від 08.12.2015р. ( надалі - договір застави 4), укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором 2, між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та публічним акціонерним товариством Луганський ливарно - механічний завод ( код ЄДРПОУ 00292824).

Договір застави 1, договір застави 2, договір застави 3 та договір застави 4 надалі іменуються договір застави .

25.09.2017 року між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс (новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги № 1987/61.1 ( надалі - договір про відступлення прав вимоги 3), відповідно до п. 1.1 якого в порядку і на умовах, узгоджених сторонами, первісний кредитор відступає новому кредитору усі права за:

- договором поруки № 17.12/ПОР від 26.07.2012р., із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами № 1 від 21.05.2013р., № 2 від 18.09.2013р., № 3 від 19.02.2014р., № 4 від 11.06.2014р., № 5 від 30.07.2014р., № 6 від 21.08.2014р., № 7 від 27.10.2014р., № 8 від 30.10.2014р., № 8 від 27.02.2015р., № 9 від 28.12.2015р. ( надалі - договір поруки 1),

- договором поруки № 05.14/ПОР від 06.03.2014р., із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами № 1 від 21.03.2014р., № 2 від 11.06.2014р., № 3 від 27.10.2014р., № 4 від 27.02.2015р., № 5 від 28.12.2015р., № 6 від 30.12.2015р.( надалі - договір поруки 2).

Надалі договір поруки 1 та договір поруки 2 разом: договір поруки .

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними вищезазначених договорів відступленням прав вимоги №1983/61.1 від 25.09.2017 року, №1985/61.1 від 25.09.2017 року та №1987/61.1 від 25.09.2017 року, укладених між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та товариством з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс та зобов'язання товариством з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс повернути публічному акціонерному товариству Перший Український Міжнародний банк кредитні та забезпечувальні договори, а також інші документи, отримані на виконання зазначених договорів відступлення прав вимоги.

Недійсність договорів позивач обґрунтовує тим що:

- товариство з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс хоча і є фінансовою установою і має право надавати фінансові послуги, але не може бути наділене правами кредитодавця за кредитними договорами, виданими в іноземній валюті ( доларах США), оскільки не має відповідної ліцензії. Так, відповідно до статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), млже бути визнаний судом недійсним ;

- що оспорювані договори за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки відступлення прав вимоги відбулось в обмін на грошові кошти за плату у вигляді дисконту;

- що банком, при укладенні договорів про відступлення прав вимоги було неправомірно без згоди позичальників (позивача) розголошено інформацію за кредитними договорами, чим порушено умови договорів та законодавства щодо банківської таємниці.

Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Щодо твердження позивача про необхідність наявності відповідної ліцензії у товариства з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс для укладення договорів відступлення прави вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 514 ЦК України, при відступлені права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

В пп. в п. 2.1 р. 2 договору про відступлення права вимоги 1, визначений загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.09.2017 року ( включно) становить: 899 573, 78грн., 14 866 666,50 рос. руб. та 514 294, 33 дол. США.

Також, у даному пункті договору про відступлення права вимоги 1 сторони домовилися, що заборгованість в російських рублях та доларах США, за курсом НБУ на момент укладення цього договору становить 20 278 087,70 грн.

Таким чином, первісний кредитор відступив новому кредитору всю заборгованість за кредитним договором у національній валюті України .

Відповідно до пп а п. 280 р.2 договору про відступлення права вимоги 1 ціна прав вимог, яку новий кредитор зобов'язався сплатити первісному кредитору в день укладення договору, також визначена у національній валюті, а саме: 3100 100,00 грн. Як зазначено, відповідачем 1 зазначена вимога була виконана новим кредитором у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що предметом договору про відступлення прав вимоги є не валютні цінності, а право вимоги за кредитним договором, про що прямо зазначено у пп. в п. 2.1 р. 2 договору про відступлення прав.

Також, суд звертає увагу на те, що товариство з обмеженою відповіджальністю Асгард Фінанс не надавав і не одержував кредит в іноземній валюті, а розрахунки між відповідачами за договором про відступлення прав вимоги здійснювались у валюті України - гривні.

Отже, укладений договір про відступлення прав вимоги не містить ознак здійснення операцій з валютними цінностями, а тому для придбання права вимоги за кредитним договором відповідачу 2 не потрібно було отримувати відповідну ліценцію.

Така правова позиція підтверджується висновками, зробленими Вищим Господарським Судом України у Постанові від 09.03.2017року у справі № 910/16263/16.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, твердження позивача щодо необхідності відповідачу 2 мати відповідну ліцензію - є безпідставним та необгрунтованим.

Щодо твердження позивача про те, що оспорювані договори за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки відступлення прав вимоги відбулось в обмін на грошові кошти за плату у вигляді дисконту, суд зазначає наступне.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Тобто, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Даний договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, спірний договір про відступлення права вимоги є договором купівлі- продажу права вимоги, то він не може одночасно бути іншим договором, зокрема договором факторингу.

Суд зазначає, що позивачем не враховано, що відповідно до абз.1 ст. 1077 ЦК України, договір факторингу передбачає, що по - перше, фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, по - друге, що клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи(боржника).

Перша з цих умов означає, що за договором факторингу має надаватися позика або кредит. Друга з цих умов містить лише вказівку на відступлення вимоги, не зазначаючи можливих правових підстав відступлення грошової вимоги.

Такі підстави зазначені у ст. 1084 ЦК України - грошова вимога може відступагися у зв'язку з її продажем клієнтом фактору або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

За змістом ч.2 ст. 1084 ЦК України, фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення за рахунок грошової вимоги до боржника.

Отже, договір факторингу в частині забезпечення вимог фактора відповідно до ст.572 ЦК України передбачає заставу грошової вимоги до боржника.

Таким чином, за змістом чинного законодавства договір факторингу є складним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору.

Договір, який не поєднує вище зазначені елементи договору, не є договором факторингу у розумінні чинного законодавства.

Таким чином набуття товариством з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс інших передбачених спірним договором прав щодо боржника (права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких нарахувань та вимог, у тому числі передбачених договором, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору, права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, у тому числі, право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов'язаних із цим сум, право вимоги будь-яких інших вимог згідно з кредитними договорами не суперечать ознакам та змісту договору цесії.

Навіть, якщо припустити, що укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором є договором факторингу і, на думку позивача, повинен відповідати вимогам Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг , то необхідно зазначити, що сторонами договору про відступлення прав вимоги є фінансові установи в розумінні ст. 1 цього закону, і мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг , Закону України Про банки та банківську діяльність та інших нормативно-правових актів українського законодавства.

Ще однієї з підтав визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним позивач вважає, що у разі відступлення банком прав вимоги за кредитним договором та пов 'язаних з ним договорів іншим особам, відбувається фактично передача інформації, яка міститься в цих договорах та документах, переданих разом з договорами щодо боржника, та яка відноситься до банківської та комерційної таємниці , і яка відповідно до вимог закону може бути розкрита тільки з письмового дозволу власника такої інформації, а тому відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором застави може бути проведено кредитором тільки за згодою позичальника за цим кредитним договором та забезпечувальним договором.

Суд не погоджується з даним твердження позивача та зазначає наступне.

Відповідно 11.1.7 кредитних договорів №17.12 від 26.07.2012 року та №05.14 від 06.03.2014 року, у випадку невиконання/неналежного виконання або порушення умов цього договору або будь-якої з угод про забезпечення, укладених в забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором, позичальник цим дає дозвіл на передачу банком документів та інформації, пов'язаних з укладенням цього договору, інших наявних у банка інформації та документів, в тому числі, що становлять банківську таємницю, приватним особам та організаціям, які відповідно до укладених між ними та банком договорів надаватимуть банку послуги по стягненню заборгованості за цим договором, зверненню стягнення на заставлене в забезпечення виконання боргових зобов'язань позичальника за цим договором майно та здійсненню інших дій, пов'язаних з реалізацією прав банка за цим договором, іншими договорами, укладеними в забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором.

Частиною 4 статті 61 Закону України Про банки та банківську діяльність , передбачено, що банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Таким чином, банк скористався своїм правом, у відповідності до ч. 4 ст. 61 Закону України Про банки та банківську діяльність , при укладанні договорів про відступлення прав вимоги надати інформацію товариству з обмеженою відповідальностю Асгард Фінанс , стосовно товариства з обмеженою відповідальністю Ливарник , маючи додатково від останнього дозвіл, отриманий з підписанням кредитних договорів.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство чітко визначає відповідальність банків у разі розголошення відомостей, що становлять банківську таємницю.

Так, за правилами частини другої статті 1076 ЦК України, у разі розголошення банком відомостей, що містять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування моральної шкоди.

Банки та їх керівники, які винні в порушенні правил розкриття банківської таємниці, несуть відповідальність, передбачену статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Але, у будь- якому випадку, несанкціоноване розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю не є підставою для визнання правочину ( договору) недійсним, відповідно до ст. 203 та ч.1. ст. 215 ЦК України.

Також, в позовній заяві позивач необгрунтовано посилається на норми Закону України Про захист персональних даних , оскільки зазначений закон регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Оскільки, позивачем оспорюються договори укладені між юридичними особами, а тому норми цього закону не можуть бути застосовані в обґрунтування своїх доводів.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваних договорів відступленням прав вимоги №1983/61.1 від 25.09.2017 року, №1985/61.1 від 25.09.2017 року та №1987/61.1 від 25.09.2017 року, укладених між публічним акціонерним товариством Перший Український Міжнародний банк та товариством з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс недійсним, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позовна вимога про зобов'язання товариством з обмеженою відповідальністю Асгард Фінанс повернути публічному акціонерному товариству Перший Український Міжнародний банк кредитні та забезпечувальні договори, а також інші документи, отримані на виконання зазначених договорів відступлення прав вимоги задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання оспорюваних договорів недійсними.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 76, 77, 129,236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 25.04.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий