Рішення

від 19.04.2019 по справі 927/194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/194/19 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., при секретарі Скороход А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Укрнафта", провулок Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390

в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу, смт. Варва, Чернігівська область, 17600, код ЄДРПОУ 00136875

до відповідача:публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", вул. Любецька, б.68, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 03358104

про стягнення 19 319,70 грн

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 довіреність № 01/01/01-870/д від 14.12.18, представник за довіреністю;

від відповідача:ОСОБА_3 довіреність № 007.1ДР-16-0219 від 25.02.2019, представник за довіреністю;

В порядку ч.1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.04.19 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОСОБА_1 акціонерним товариством "Укрнафта" в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу подано позов до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" про стягнення 19 319,70 грн заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом лютого - серпня 2016 року Гнідинцівським газопереробним заводом надавалися послуги із транспортування природного газу для забезпечення власних потреб та технологічних втрат/витрат Відповідача, що підтверджується актами виконання послуг з транспортування природного газу та рахунками на оплату наданих послуг. В свою чергу, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", всупереч приписів ст.193, 526 ЦК України, за отриманий природний газ не розрахувалось.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.19 справа №927/194/19 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 05.03.19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/194/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.03.19.

Також пунктами 4, 5 вказаної вище ухвали відповідачу встановлено строк для подання протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення йому цієї ували відзиву на позовну заяву та докази, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та запропновано позивачу надати до початку судового засідання відповідь на відзив.

До початку розгляду справи по суті позивачем надано для залучення до матеріалів справи копію акту № виконання послуг з транспортування природного газу від "31" квітня 2019 р. Суд залучив докази до матеріалів справи.

Також від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме про витребування від публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" інформації та копії документів, що підтверджують фактичні місячні обсяги природного газу та вартість послуг, отриманих у 2016 році публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" від Гнідинцівського газопереробного заводу ПАТ "Укрнафта" для власних потреб, виробничо - технологічних і нормованих витра Відповідача. В обгрунтування клопотання позивач посилався на те, що під час підготовки позовної заяви 04.02.19 представником Гнідинцівського газопереробного заводу було направлено адвокатський запит №01/01/11/06/03/01-02/1/115 з метою отримання інформації щодо обсягів та вартості послуг, отриманих від Позивача у 2016 році. Як вказує позивач, 11.02.19 від ПАТ "Чернігівгаз" була отримана відповідь (а.с. 43 матеріалів справи), за змістом якої ПАТ "Чернігівгаз" зазначило, що протягом 2016 року між ПАТ "Чернігівгаз" та Гнідинцівським газопереробним заводом ПАТ "Укрнафта" жодних договорів на транспортування природного газу для задоволення власних потреб та технологічних витрат та нормованих витрат ПАТ "Чернігівгаз" не укладалось, а отже, у ПАТ "Чернігівгаз" відсутня інформація та документи щодо фактичних обсягів природного газу та вартості послуг транспортування, отриманих ПАТ "Чернігівгаз" у 2016 році (у т.ч. в розрізі місяців) від Гнідинцівського газопереробного заводу ПАТ "Укрнафта".

Судом досліджене зазначене клопотання разом з доданими до останнього копіями адвокатського запиту №01/01/11/06/03/01-02/1/115, відповіді на адвокатський запит ПАТ "Чернігівгаз", довіреності №01/01/07-870/д та з'ясовано думку у присутнього представника відповідача. Представник відповідача стосовно клопотання про витребування доказів заперечив, посилаючись по-перше, на те, що, оскільки відповідь на адвокатський запит позивачем було отримано 12.04.19, у останнього було достатньо часу для звернення із зазначеним клопотанням до суду до початку розгляду справи по суті. По-друге, зазначив відповідач, інформація, яка була надана у відповідь на адвокатський запит, відображає ту позицію, яку займає ПАТ "Чернігівгаз" у справі. В судовому засіданні також відповідач підкреслив, що акти виконання послуг з транспортування природного газу за лютий, березень, травень були підписані помилково, послуги отримувались лише з боку ПАТ "Укртрансгаз", в наданих позивачем актах виконання послуг з транспортування природного газу взагалі відсутнє посилання на договір, на виконання якого начебто надавались послуги з транспортування. В судовому засіданні суд з'ясував у позивача про те, чи наявні також зазначені у запиті документи та інформація у самого позивача, та які саме докази необхідно витребувати. Позивач в якості доказу, необхідного для витребування, зазначив, зокрема, оригінали актів виконання послуг з транспортування природного газу, реєстри протранспортованого газу за 2016 рік, та, в свою чергу, у відповідь на запитання суду зазначив, що зі свого боку зазначених реєстрів надати не може з підстав технічної неможливості ведення останніх. Суд клопотання разом з доданими до нього доказами залучив до матеріалів справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання та зазначає про наступне.

Так, ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Процесуальною нормою визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. (ст. 74 ГПК України).

Витребування доказів зумовлено ст. 81 ГПК України, де визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. А у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Натомість, оскільки відповідач стверджує про відсутність таких доказів через заперечення самого факту транспортування газу, тому у суду відсутні підстави витребовувати докази , існування яких позивачем не доведене .

Відповідачем по справі 19.03.19 надано відзив на позовну заяву (від 19.03.19 №140007.1-Ск-5778-0319). Суд відзив разом з доданими до нього доказами залучив до матеріалів справи. Відповідно до змісту відзиву та наданих пояснень, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на: -помилковість підписання з свого боку актів виконання послуг з транпортування природного газу від 29.02.16, від 31.03.16, від 31.05.16; - відсутність в надісланих позивачем актах виконання послуг з транспортування природного газу посилань, на те, що послуги транспортування надані в межах договору; відстуність в актах виконання послуг з транспортування природного газу реквізитів договору, які б підтверджували договірні відносини між сторонами; - послуги з транспортування природного газу в 2016 році відповідачем отримано безпосередньо від ПАТ "Укртрансгаз", яке є оператором газотранспортної системи України, на підставі укладеного Договору на транспортування природного газу №1512000712 від 17.12.15 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" та ПАТ "Укртрансгаз"; -між ОСОБА_1 акціонерним товариством "Укрнафта" та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" договір на транспортування природного газу на період 2016 року не укладався. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до Статуту позивача, ПАТ "Укрнафта" є газовидобувним підприємством, газопроводи ПАТ "Укрнафта" відносяться до внутрішньопромислових трубопроводів, які є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини і не є відокремленим видом господарської діяльності, а тому переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) не відноситься до виду господарської діяльності з транспортування природного газу і позивач не має жодних правових підстав стверджувати, що є газотранспортною організацією, що надає послуги з транспортування/переміщення природного газу. Вартість транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не входить до вартості послуг, які сплачує споживач за транспортування газу, а відноситься на собівартість видобутку газу і повинно враховуватись у ціні на газ власного видобутку. Враховуючи викладене, а також те, що позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів на підтвердження наявності права здійснювати транспортування природного газу у 2016 році та не надано доказів існування договірних відносин між Позивачем та ПАТ "Чернігівгаз" з транспортування природного газу у 2016 році, відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Суд відзив разом з доданими до нього доказами залучив до матеріалів справи.

Позивачем 27.03.19 надано відповідь на відзив на позов, яким в обгрунтування заперечень на відзив відповідача позивач зазначив наступне. В процесі видобутку нафти і газу у ПАТ "Укрнафта" відсутня потреба в передачі газу в газорозподільні мережі, але з метою забезпечення безпеки газопостачання, наше товариство здійснює переміщення необхідних обсягів газу інших власників вмережі газорозподільних підприємств у випадках відсутності їх фізичного з'єднання із газотранспортною системою. Як зазначає позивач, послуги з транспортування природного газу надавалися у 2016 році Гнідинцівським ГПЗ ПАТ "Укрнафта" для ПАТ "Чернігівгаз" виходячи з потреби в цих послугах відповідача, у якого відсутній власний трубопровід для підключення до газотранспортної системи, щоб скористатися внутрішньопромисловими трубопроводами позивача з метою доставки придбаного у інших суб'єктів господарювання природного газу на свою адресу та на адресу інших споживачів Варвинського та Прилуцького районів Чернігівської області.

Посилаючись на приписи ст.1 та ст.2 Закону України "Про трубопровідний транспорт", позивач зазначив, що внутрішньопромислові трубопроводи є промисловими трубопроводами та не відносяться до магістральних трубопроводів. Також позивач зазначив, що послуги з транспортування природного газу Гнідинцівським ГПЗ ПАТ "Укрнафта" надавалися для ПАТ "Чернігівгаз" у 2016 році поза газотранспортною системою, а саме шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами від магістрального газопроводу ПАТ "Укртрансгаз" до газорозподільних мереж відповідача, що не потребувало наявності ліцензії на провадження діяльності із транспортування природного газу газотранспортною системою; послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не підпадають під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи; за своєю правовою природою надані позивачем для відповідача послуги врегульовані ст. 901 Цивільного кодексу України та регулюють договірні відносини з надання послуг; ПАТ "Укрнафта" здійснює господарську діяльність, зокрема, надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є, отже оплата таких послуг може здійснюватися Відповідачем як за рахунок власного прибутку, так і внаслідок застосування максимальної торгової націнки постачальника природного газу із спеціальними обов'язками; Суд відзив разом з доданими до нього доказами залучив до матеріалів справи.

Позивачем в судове засідання 27.03.19 надано суду витребуваний акт за квітень 2016 року. Суд залучив документ до матеріалів справи. Крім того, позивачем було надано для огляду в судовому засіданні оригінали документів та доказів наданих до позовної заяви в копіях. В судовому засіданні від 27.03.19 судом досліджено оригінали документів, надані представником позивача та повернуті представнику позивача.

У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.03.19 оголошено перерву до 19.04.19.

До відділу канцелярії документального забезпечення суду (канцелярії) 10.04.19 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позов по справі. Згідно змісту останніх, відповідач зазначив, що всупереч твердженням позивача, станом на 2016 рік діяльність з транспортування природного газу підлягала ліцензуванню; ПАТ "Чернігівгаз" не являється постачальником природного газу із спеціальними обов'язками; Структура тарифу на розподіл природного газу для ПАТ "Чернігівгаз" затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і не включає витрат на оплату переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами; Суд залучив відзив до матеріалів справи.

В судове засідання від 19.04.19 позивачем надано до суду для залучення до матеріалів справи додаткові пояснення та додаткові документи.

Відповідач проти долучення вказаних документів заперечив через порушення строку їх подання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Проаналізувавши подані позивачем додаткові пояснення, суд дійшов висновку, що пояснення містять додаткові підстави для задоволення позову, які повинні бути викладені у позові, та додаткові докази, які поданя з порушенням строку їх подання.

Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст.118 цього Кодексу в разі подання заяв, скарг,документів після закінчення роцесуальних строків, такі заяви, скарги та документи залишаються судом без розгляду.

За таких обставин додаткові пояснення та документи позивача мають бути залишені без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, на протязі 2016 року ОСОБА_1 акціонерним товариством "Укрнафта" в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу були надані публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" послуги з транспортування природного газу для забезпечення власних потреб та технологічних втрат/витрат відповідача, шляхом переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

В підтвердження надано акти № виконання послуг з транспортування природного газу від 29.02.16, від 31.03.16, від 31.05.16, від 30.06.16, від 31.07.16, від 31.08.16, від 31.01.19, з яких від 29.02.16, від 31.03.16, від 31.05.16 - підписані уповноваженими представниками структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу та публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" та скріплені їх печатками. Відповідачем факт підписання актів виконання послуг з транспортування природного газу від 29.02.16, від 31.03.16, від 31.05.16 не заперечувався, однак, визнано помилковим, та зазначено, що вони не можуть бути доказом надання з боку Гнідинцівського газопереробного заводу послуг з транпортування природного газу, та, в свою чергу, отримання ПАТ "Чернігівгаз" зазначених послуг через відсутність зазначення в останніх договору, на виконання якого надані за твердженнями позивача послуги.

Натомість акти наданих послуг від 30.06.16, від 31.07.16, від 31.08.16, від 31.01.19 зі сторони публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" залишилися не підписаними. Крім того, позивачем було виставлено рахунки №16-161 від 29.02.16, №16-215 від 31.03.16, №16-290 від 30.04.13, №16-350 від 31.05.16, №16-411 від 30.06.16, №16-993 від 31.07.16, №16-1041 від 31.08.16. Як вказує позивач, станом на 27.02.19 заборгованість публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" перед ОСОБА_1 акціонерним товариством "Укрнафта" в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу за надані послуги становить 19 319,70 грн, та сплачено не було. Також, на адресу відповідача ОСОБА_1 акціонерним товариством "Укрнафта" в особі структурної одиниці Гнідинцівського газопереробного заводу направлено претензію з вимогами погашення заборгованості за надані послуги із транспортування природного газу та сплати штрафних санкцій від 12.12.18, яка залишена без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ГК України, транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності, що регулюється зокрема нормами даного Кодексу.

Пунктом 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Статтею 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено поняття магістральних та промислових трубопроводів (приєднані мережі), зокрема, магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Відповідно до ст. 13 "Про трубопровідний транспорт" діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі ліцензії. Ліцензії видаються в порядку, встановленому законодавством.

В силу приписів ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2493. Кодекс також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до п. 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи, експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно з п. 5 Кодексу газотранспортної системи, договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газотранспортної системи є юридичною особою, яка не є складовою вертикально інтегрованої організації і здійснює свою господарську діяльність незалежно від діяльності з видобутку, розподілу, постачання природного газу, діяльності оптових продавців. Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу.

Отже, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Діяльність з транспортування природного газу є монопольним видом діяльності, яка регулюється НКРЕКП відповідно до вимог Закону України "Про природні монополії".

Оператором газотранспортної системи України, відповідно до постанови НКРЕКП від 28.02.2013 № 211 "Про видачу ліцензії з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз", є ПАТ "Укртрансгаз".

ПАТ "Чернігівгаз" відповідно до ліцензії на розподіл природного газу, газу (метану) вугільних середовищ, виданої на підставі рішення НКРЕКП від 26.03.15 №932 (переоформлене рішенням від 14.09.15 №2302) являється оператором газорозподільної системи.

Відповідно до матеріалів справи, 17.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" та відповідачем було укладено договір на транспортування природного газу №1512000712, що свідчить про отримання ПАТ "Чернігівгаз" послуг транспортування природного газу безпосередньо оператором газотранспортної системи України.

За твердженнями ж позивача, викладеними у відповіді на відзив на позов, останній не здійснював транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надавав послуги з транспортування природного газу шляхом переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, тому цей вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу; газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Отже, відносини, що виникають між сторонами на підставі договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

В свою чергу, між позивачем та відповідачем по справі договору з надання послуг на переміщення природного газу укладено не було, що позивачем не заперечується. Крім того, надані в якості доказу надання послуг з транспортування природного газу акти виконання послуг з транспорування природного газу, не є належними в силу ст.76 ГПК України, останні не містять посилання згідно якого договору надано послуги з транспортування природного газу. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження існування між сторонами договору з надання послуг.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та не підтвердженими доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд не приймає посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 15.05.18 по справі №914/1853/17, від 10.04.18 по справі №910/7197/17, від 21.02.18 по справі №910/7194/17, Вищого господарського суду України від 19.04.17 по справі №922/3337/16, від 16.03.17 по справі №917/1248/16, оскільки стосуються правовідносин, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 квітня 2019 року.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/