Постанова

від 15.04.2019 по справі 466/8610/13-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/8610/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/1829/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1П.

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.

при секретарі: Куцику І. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Львівської області та Державного територіально-галузевого об єднання Львівська залізниця на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 січня 2018 року у справі за позовом заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, АТ Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_2, з участю третіх осіб відділу держземагентства у м. Львові про визнання незаконними та скасування рішення, державного акту на землю, -

в с т а н о в и в:

08.11.2013 року заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, ДТГО Львівська залізниця звернувся з позовом до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_2, з участю третіх осіб відділу держземагенства у м. Львові, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Брюховицької селищної ради №521 від 20.10.2005 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0461 га для ведення садівництва, скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 045154 від 10.05.2006 року, виданий ОСОБА_2 та державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20.10.2006 року рішенням сесії Брюховицької селищної ради №521 Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі затверджено технічну документацію для видачі державного акту на право власності на землю і безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0360 га для ведення садівництва по вул. Бічна Фруктова в смт. Брюховичі. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 045154, який зареєстрований 10.05.2006 року за № 01:06:438:01002 кн.01-7.

Під час проведення ДТГО Львівська залізниця інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування землями залізничного транспорту встановлено, що на території смт. Брюховичі в смузі відведення залізниці на 7 км + 350 - 7 км 375 з правої сторони за ходом кілометрів при смузі відведення Залізниці 40 м від осі головної колії на відстані в 28-30 м знаходиться земельна ділянка ОСОБА_2, яка передана останній на підставі оспорюваного рішення Брюховицької селищної ради. Площа перетину земельної ділянки ОСОБА_2 із смугою відведення залізниці становить 0,0179 га.

У зв'язку з наведеним, рішення Брюховицької селищної ради, яке оскаржується, суперечить чинному законодавству та порушує право ДТГО Львівська залізниця на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, а відтак є таким, що підлягає визнанню незаконним. Оскаржуваним рішенням у задоволені позову заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, ДТГО Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_2, з участю третіх осіб відділу держземагенства у м. Львові про визнання незаконними та скасування п.1.4 рішення Брюховицької селищної ради №521 від 20.10.2005року Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0360 га для ведення садівництва на вул. Бічна Фруктова в смт. Брюховичі, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №045154 від 10.05.2006року, виданого ОСОБА_2 та державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку відмовлено.

Рішення суду оскаржив заступника прокурора Львівської області.

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з ясуванням усіх обставин справи.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував рішення Шевченківського районного суду від 10.02.2010 року, ухваленого у справі № 466/230/10 за результатами розгляду позову Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, яким позов прокурора задоволено, скасовано п.1.9 рішення №123 Брюховицької селищної ради від 26.10.2006 року щодо безоплатної передачі у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,0135 га для ведення садівництва, які розташовані на вул. Бурденка, 6 в смт. Брюховичі, також визнано недійсними державні акти серії ЯГ № 516585 та серії ЯГ № 516584 на право власності на вказані земельні ділянки. Крім того, вважає, що районним судом не взято до уваги факти, встановлені вироком Залізничного районного суду м. Львова від 22.12.2010 року у справі № 1-531/2010, зокрема те, що ОСОБА_5, будучи заступником начальника по капітальному ремонту госпрозрахункової служби колії ДТГО Львівська залізниця , внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, не перевіривши достовірність даних, внесених в акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки, підписав його, внаслідок чого земельну ділянку, що знаходиться в межах смуг відведення залізничної колії на вул. Бурденка, 6 в смт. Брюховичі незаконно на підставі рішення Брюховицької селищної ради №123 від 26.10.2006 року передано у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказану посадову особу ДТГО Львівська залізниця визнано винною за ч.1 ст. 367 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності. Зазначає, що факт того, що спірні земельні ділянки зайняті об'єктами Залізничної інфраструктури та знаходиться у постійному користуванні ДТГО Львівська Залізниця підтверджено Планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської Залізниці , розробленого дорожньою проектною конторою Південно-Західної залізниці у 1962 році та довідкою про визнання грошової оцінки земельної ділянки смт. Брюховичі, виданої Львівським обласним Головним управлінням земельних ресурсів 24.10.2003 року. Також встановлено, що вилучення земельної ділянки у встановленому порядку в залізниці не проводилося. Із залізницею, як суміжним землекористувачем, не було погоджено акт встановлення і узгодження меж землекористувачів в натурі та не було отримано погодження на вилучення спірних земельних ділянок. Вважає, що наведене свідчить про безпідставність висновку суду про те, що права залізниці не порушені і те, що позивач як власник, не має права на витребування майна у добросовісного набувача.

Просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду оскаржило Державне територіально-галузевого об єднання Львівська залізниця .

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з ясуванням усіх обставин справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги рекомендації Вищого спеціалізованого суду, та не надав належної оцінки Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці, розробленому дорожньою проектною конторою Південно-Західної залізниці у 1962 році як належному та допустимому доказу на підтвердження права постійного користування земельною ділянкою. Також судом не досліджено та не надано належної правової оцінки доказам, долученим до матеріалів справи, а саме Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2013 року № 40/01-15/225, якою визначено площу 18,75 га земельної ділянки, що перебуває в користуванні Залізниці, а також Довідці про сплату земельного податку від 20.01.2014 року № ПЧ-3-2/10, якою підтверджується сплата земельного податку за земельну ділянку площею 18,75 га, що свідчить про неповний, необ активний розгляд судом справи. Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка не належала до земель державної власності, є помилковими і суперечать чинному законодавству, а тому місцева рада не мала повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою. Вважає, що наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його визначено Законом України Про залізничний транспорт . Таким чином, відмовляючи Залізниці у захисті її законних прав на земельну ділянку, районний суд порушив вимоги ЗК України, Закону України Про транспорт та Закону України Про залізничний транспорт .

Просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_6, прокурор Панькевич Р.В. скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, просили скаргу задоволити, рішення суду скасувати.

ОСОБА_2 проти скарги заперечила, просила у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. В своїх поясненнях просила врахувати тривалість користування земельною ділянкою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Встановлено що рішенням Брюховицької селищної ради № 412 від 27.01.2005 року Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок громадянам в смт. Брюховичі ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку по вул. Бічній Фруктовій для ведення індивідуального городництва.

Пунктом 1.4. рішення сесії Брюховицької селищної ради №521 Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі від 20.10.2005 року затверджено технічну документацію для видачі державного акту на право власності на землю і безоплатно передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,036 га для ведення індивідуального садівництва по вул. Бічна Фруктова в смт. Брюховичі.

На підставі вказаного рішення 10.05.2006 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,036 га серії ЯГ № 045154, зареєстрований 10.05.2006 року за № 01:06:438:01002 кн.01-7.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2013 року під час проведення ДТГО Львівська залізниця інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування землями залізничного транспорту в межах території Брюховицької селищної ради виявлено, що на 7 км + 350 - 7 км + 375 з правої сторони за ходом кілометрів при смузі відведення залізниці 40 м від осі головної колії на відстані 28-30 м встановлено фундамент під огорожу, про що складено акт обстеження земельної ділянки.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на підтвердження права постійного користування землями смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах міста Львова від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м надав План смуги відводу цієї лінії від 1962 року, розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізної дороги СРСР -МПС (т.1, а.с. 9).

Також позивачем подано викопіювання геодезичної зйомки смуги відведення земель ДТГО Львівська залізниця на проміжку від КМ7 до КМ8 в напрямку від станції Рудно до станції Підбірці (т.1, а.с.195), згідно з яким, площа накладення на земельну ділянку ОСОБА_2 становить 0,0179 га.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачем не доведено його права постійного користування спірною земельною ділянкою. Також районний суд виходив з того, що у разі вилучення частини спірної земельної ділянки в останнього власника - відповідача ОСОБА_2 буде порушено визначальний принцип пропорційності, який передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.

Згідно ст.67 ЗК України (2002 року) до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст.68 ЗК України, ст.11 Закону України Про транспорт та ст.6 Закону України Про залізничний транспорт , до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об єктів залізничного транспорту.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Пунктом б ч.4 ст.84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями.

Згідно ч.2 ст.84 ЗК України, в редакції, чинній на момент прийняття Брюховицькою селищною радою оспорюваних рішень, право державної власності на землю набувалось і реалізовувалось державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно п.4 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов язкової реєстрації таких прав.

Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР №58, ОСОБА_7 народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933 року затверджено Положення Про землі, надані транспорту , відповідно до п.4 якого до земель, наданих транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об єктами залізничної інфраструктури. Це положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР Про включення Західної України у склад СРСР із возз єднанням її із УРСР від 01.11.1939 року, до набрання чинності постановою ОСОБА_7 Міністрів СРСР №24 від 08.01.1981 року Про затвердження Положення про землі, надані транспорту . Нормами ст.1 вже цього Положення встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Нормами чинних на момент набуття права на земельні ділянки залізницею нормативно-правових актів - ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених Постановою ЦВК СРСР від 1928 року, передбачалось, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Разом з тим, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п. п. 54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (Постанова ЦИК СССР 15.12.1928 року).

Земельним кодексом УРСР (в редакції від 08.07.1970 року), постановою Верховної ради УРСР від 18.12.1990 року, постановою ОСОБА_7 Міністрів СРСР від 27.01.1962 року №83 гарантувалось право позивача на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування.

Вимога Земельного кодексу України (2002 року) про переоформлення прав постійного користування земельною ділянкою до 01.01.2008 року рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп 2005 визнана неконституційною.

За змістом ст.17 Закону України Про основи містобудування , наявний в матеріалах справи План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах міста Львова від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м від 1962 року (т.1, а.с.9) є містобудівною документацією. З урахуванням такої документації можуть бути вирішені питання щодо вилучення (викупу) передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Вказаний План погоджений з представником виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ДТГО Львівська залізниця за погодженням з органом місцевого самоврядування є користувачем означеної у Плані відведення земельної ділянки і цей документ є належним доказом в підтвердження права позивача на постійне користування земельною ділянкою, розташованою в межах смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м, яка відноситься до земель державної власності.

Крім того, право користування ДТГО Львівська залізниця вказаною земельною ділянкою площею 18,75 га підтверджується витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, наданим відділом Держземагенства у м.Львові від 30.01.2013 року, та довідкою про сплату земельного податку за земельну ділянку вказаної площі у 2012 та 2013 роках (т.1, 94, 95).

Відповідно до ст. 117 Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Однак, відповідачами не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту належності спірної земельної ділянки до земель комунальної, а не державної власності. А відтак Брюховицька селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено право постійного користування земельною ділянкою, розташованою в межах смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах міста Львова від км 4 + 850 м до км 11 + 106 м, відповідно до Плану смуги відводу цієї лінії від 1962 року, розробленого проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізної дороги СРСР - МПС.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року.

Відтак, рішення Брюховицької селищної ради №521 від 20.10.2005 року про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0461 га для ведення садівництва є незаконним та підлягає скасуванню, що в свою чергу є підставою для визнання недійсним виданого на цій підставі державного акту про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

З наведених мотивів, рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, АТ Львівська залізниця задоволити .

Визнати незаконним та скасувати п.1.4 рішення Брюховицької селищної ради №521 від 20.10.2005 року Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0360 га для ведення садівництва на вул. Бічна Фруктова в смт. Брюховичі.

Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №045154 від 10.05.2006 року, виданий ОСОБА_2, та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0360 га для ведення садівництва на вул. Бічна Фруктова в смт. Брюховичі.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ , -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області та апеляційну скаргу АТ Львівська залізниця задоволити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 січня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, АТ Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_2, з участю третіх осіб відділу держземагентства у м. Львові про визнання незаконними та скасування рішення, державного акту на землю задоволити.

Визнати незаконним та скасувати п.1.4 рішення Брюховицької селищної ради №521 від 20.10.2005 року Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок в смт. Брюховичі про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0360 га для ведення садівництва на вул. Бічна Фруктова в смт. Брюховичі.

Скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №045154 від 10.05.2006 року, виданий ОСОБА_2, та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0360 га для ведення садівництва на вул. Бічна Фруктова в смт. Брюховичі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24.04.2019 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

ОСОБА_7