Ухвала

від 23.04.2019 по справі 687/994/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/4820/250/19

Справа № 687/994/18 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Категорія : ч..1ст.296КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Хмельницького апеляційного суду

в складі: головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

з участю: прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Хмельницькомуапеляційну скаргупрокурора Городоцькоїмісцевої прокуратурина вирокЧемеровецького районногосуду Хмельницькоїобласті від21січня 2019року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240260000126 від 25 травня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого ПП, з вищою освітою, одруженого, на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина, неперебуваючого на обліку у Чемеровецькому РВК, раніше несудимого,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 25 травня 2018 року близько 09 год. 20 хв., перебуваючи в громадському місці, а саме в приміщенні холу (фойє) Центру культури, дозвілля і мистецтва, що розташований в смт. Чемерівці, по вул. Центральна, 61 Б, Хмельницької області, під час відзначення свята «Останнього дзвоника» Чемеровецьким НВК №1, підійшовши до стенду під назвою «Україна 2013-2014 р.р. Революція Гідності», на якому знаходилися фотознімки 130 українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Інститутській та Грушевського, під час подій грудня 2013 лютого 2014 років («Революції Гідності»), що перебуває на балансі Центру культури, дозвілля і мистецтва відділу культури та туризму Чемеровецької селищної ради, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки, моральності та добропристойності, не приймаючи до уваги зауваження сторонніх осіб, зірвав зі стіни холу (фойє) та виніс на вулицю вказаний стенд.

Перебуваючи перед входом у вказане приміщення, в присутності учнів Чемеровецького НВК №1, їх батьків, вчителів та інших місцевих жителів, кинув вказаний стенд на землю перед входом, та, не реагуючи на зауваження присутніх осіб, руками і ногами поламав стенд та тимчасово зірвав проведення культурно-масового заходу.

Зазначені хуліганські дії ОСОБА_8 виразились в грубому порушенні громадського порядку, умисному пошкодженні майна Центру культури, дозвілля і мистецтва відділу культури та туризму Чемеровецької селищної ради, а саме: стенду із фотозображеннями загиблих під час «Революції Гідності», які відзначені державними нагородами України за мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, що свідчить про явну неповагу до вказаних осіб, образливе до них ставлення, публічне приниження цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою, тобто відзначались особливою зухвалістю, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 296 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_8 , суд першої інстанції посилався на те, що органом досудового розслідування не доведено, що в діях ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, та у суду відсутні достатні, беззаперечні докази, які б його доводили.

Окрім того, досудовим слідством неправильно визначено потерпілого. На думку суду, потерпілим слід було визнати Чемеровецький центр культури, дозвілля і мистецтва, як окрему юридичну особу.

Непогоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор Городоцької місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.

Вирок вважає незаконним, таким, що ухвалений з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Висновки суду стосовно недоведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом безпідставно не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, також не зазначено мотивів, з яких суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

Судом безпідставно не взято до уваги покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які ствердили, що були свідками як ОСОБА_8 під час проведення свята «Останнього дзвоника» Чемеровецьким НВК № 1, руками та ногами ламав стенд «Україна 2013-2014 рр. Революція Гідності», чим порушив громадський порядок.

Судом безпідставно не враховано, як доказ, уламок стенда, на якому зі зворотної сторони знаходиться відбиток підошви взуття.

Вважає, що потерпілим у даному кримінальному провадженні є саме Чемеровецька селищна рада, як засновник та власник майна Центру культури, дозвілля і мистецтва.

Суперечливими є висновки суду про відсутність в діянні ОСОБА_8 суб`єктивної та об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Натомість, не враховано час, місце та спосіб вчинення протиправних дій ОСОБА_8 .

Так, в судовому засіданні встановлено, що не дивлячись на те, що приміщення Центру культури, дозвілля і мистецтва відкрите щоденно, крім вихідних, ОСОБА_8 вчинено протиправні дії саме під час проведення масового заходу у вказаному приміщенні. Грубе порушення ОСОБА_8 громадського порядку полягає у місці та часі вчинення хуліганських дій, а саме: в приміщенні Центру культури, дозвілля і мистецтва під час відзначення свята «Останнього дзвоника» Чемеровецьким НВК № 1, на якому, з показань свідків перебувало близько 500 чоловік, в тому числі частина з них знаходились в фойє приміщення та на вулиці перед входом.

Окрім того, явна неповага ОСОБА_8 до суспільства полягає у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, публічному приниженні пам`яті загиблих під час «Революції Гідності», які відзначені державними нагородами України за мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Вказані дії виразились у привселюдному пошкоджені стенду із фотозображеннями загиблих під час «РеволюціїГідності», в тому числі героїв Небесної Сотні. При цьому неповага до суспільства в даному випадку є очевидною, безсумнівною як для ОСОБА_8 , так і для присутніх при його хуліганських діях осіб, що підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Також, в судовому засіданні спростовано показання ОСОБА_8 щодо відсутності в його діянні умислу на вчинення хуліганських дій.

Заперечення ОСОБА_8 факту пошкодження стенду ногами спростовується речовими доказами у кримінальному провадженні.

Висновок про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України судом зроблено на підставі недопустимих доказів, що є істотним порушенням вимог КПК України.

Так, недопустимими доказами є показання свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , оскільки під час досудового розслідування вказані свідки не допитувались, клопотання сторони захисту з даного приводу слідчому не заявлялось, в тому числі і під час виконання вимог ст. 290 КПК України.

Крім того, без реагування суду залишались клопотання прокурора про визнання вказаних доказів недопустимими.

Отже, судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що є підставою для скасування даного судового рішення.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку поданої ним апеляційної скарги, заперечення захисника обвинуваченого, ОСОБА_8 проти апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, частково провівши судове слідство, надавши всім учасникам провадження право виступу у судових дебатах, а обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (п.3 ч.1 ст. 409 КПК України).

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення. в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (ст. 370 КПК України).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожнийдоказ зточки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК України).

Статтею 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Так, згідно з ч. ч. 11, 12 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін, а отже і ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини, рішення від 23 вересня 2014 року, справа «Моісеєв проти Росії», рішення від 09 жовтня 2008 року, справа «Фуше проти Франції, рішення від 18 березня 1997 року).

Натомість, частина дванадцята статті 290 КПК України фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов`язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення.

Як встановлено апеляційним судом, на виконання вимог ст. 290 КПК України стороною обвинувачення після визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акту, зокрема, старшим слідчим СВ Чемеровецького ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області було повідомлено підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 про завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Ознайомлення останніх з матеріалами досудового розслідування підтверджується відомостями, які містяться у протоколах, в яких останні підтвердили вказаний факт своїми особистими підписами (Т.1, а.п. 187, 188).

Натомість, підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 повідомили прокурора у даному кримінальному провадженні про те, що не володіють речовими доказами чи матеріалами, які згідно з ч. 6 ст. 290 КПК України необхідно надати для ознайомлення стороні обвинувачення (Т.1, а.п. 188, 189).

З урахуванням вищевказаного, відповідно до вимог ч.12 ст. 290 КПК України, суд першої інстанції мав право допустити лише ті відомості, які містяться в доказах, які відкриті стороною обвинувачення іншій стороні, оскільки будь-які інші не відкривались, до них не здійснювався допуск, в тому числі і стороною захисту.

Натомість, всупереч вимогам закону, судом першої інстанції під час судового розгляду справи було задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 про допит свідків, які стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК Україні відкриті не були, зокрема, ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 (Т.1, а.п.208).

При цьому, стороні захисту, як слідує з пояснень адвоката ОСОБА_9 , наданих апеляційному суду, було відомо про даних свідків.

З урахуванням вказаного, на підставі ст. 86, ч.12 ст. 290 КПК України апеляційний суд визнає показання даних свідків недопустимими доказами, тобто такими, які отримані судом з порушенням порядку, встановленого кримінальним процесуальним законом та виключає їх з мотивувальної частини вироку.

Отже, судом першої інстанції було допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, а тому вирок на підставі ч.3 ч.1 ст. 409 КРК України підлягає зміні.

Разом з тим, колегія суддів прийшла до висновку, що таке процесуальне порушення суду першої інстанції не вплинуло на законність прийнятого судового рішення по суті.

Так, органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 25 травня 2018 року близько 09 год. 20 хв., перебуваючи в громадському місці, а саме в приміщенні холу (фойє) Центру культури, дозвілля і мистецтва, що розташований в смт. Чемерівці, по вул. Центральна, 61 Б, Хмельницької області, під час відзначення свята «Останнього дзвоника» Чемеровецьким НВК №1, підійшовши до стенду під назвою «Україна 2013-2014 р.р. Революція Гідності», на якому знаходилися фотознімки 130 українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Інститутській та Грушевського, під час подій грудня 2013 лютого 2014 років («Революції Гідності»), що перебуває на балансі Центру культури, дозвілля і мистецтва відділу культури та туризму Чемеровецької селищної ради, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки, моральності та добропристойності, не приймаючи до уваги зауваження сторонніх осіб, зірвав зі стіни холу (фойє) та виніс на вулицю вказаний стенд.

Перебуваючи перед входом у вказане приміщення, в присутності учнів Чемеровецького НВК №1, їх батьків, вчителів та інших місцевих жителів, кинув вказаний стенд на землю перед входом, та, не реагуючи на зауваження присутніх осіб, руками і ногами поламав стенд та тимчасово зірвав проведення культурно-масового заходу.

Зазначені хуліганські дії ОСОБА_8 виразились в грубому порушенні громадського порядку, умисному пошкодженні майна Центру культури, дозвілля і мистецтва відділу культури та туризму Чемеровецької селищної ради, а саме: стенду із фотозображеннями загиблих під час «Революції Гідності», які відзначені державними нагородами України за мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, що свідчить про явну неповагу до вказаних осіб, образливе до них ставлення, публічне приниження цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою, тобто відзначались особливою зухвалістю, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 296 КК України.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_8 суб`єктивної та об`єктивної сторін кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 суду першої інстанції показав, що з приводу зняття даного стенду мова йшла в жовтні 2017 році, коли він просив зняти даний стенд, оскільки на ньому, окрім Героїв «Небесної сотні», зображені працівники беркуту. За вказівки голови Чемеровецької районної Державної адміністрації даний стенд був знятий.

Однак, перебуваючи у будинку культури 20 лютого 2018 року, знову помітив даний стенд на стіні у тому ж виді - із світлинами беркутівців, та повторно попросив його зняти, на що начальник управління культури Чемеровецької селищної ради ОСОБА_10 запевнила його, що зніме даний стенд.

Однак, 25.05.2018 року під час святкування останнього дзвоника ОСОБА_8 помітив, що даний стенд ніхто не зняв. Тому він пішов до начальника управління культури Чемеровецької селищної ради в кабінет та повідомив, якщо вони не знімуть даний стенд, то він його зніме сам.

Повернувшись до будинку культури, бачив, що даний стенд висить на стіні, і пішов на другий поверх. Через деякий час, спускаючись з другого поверху, побачив, що його ніхто не зняв. Тоді він підійшов до стенду і зняв його сам та виніс на вулицю, де намагався скласти. Однак, на вулиці був сильний вітер і стенд поламався в руках. А тому, піднявши його уламки, відніс їх до кабінету ОСОБА_10 , після чого пішов у зал, де відбувався концерт з приводу свята останнього дзвоника.

Під час того як він знімав стенд в фойє (холі) людей не було і масовий захід не припинявся. Коли він вийшов на вулицю зі стендом у руках, то на вулиці знаходилось 2-3 людини, які будь-яких зауважень йому не робили. Дані події тривали близько 40-50 секунд. В нього не було умислу на порушення громадського порядку чи зриву будь-яких культурно-масових заходів. Він хотів лише виправити несправедливість у вигляді розташування на одному стенді Героїв «Небесної сотні» та працівників беркуту.

Такі показання ОСОБА_8 узгоджуються як з показаннями свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , так і з даними об`єктивних доказів.

Так, свідок ОСОБА_27 підтвердила, що ще у 2017 році ОСОБА_8 просив зняти стенд під назвою «Україна 2013-2014 р.р. Революція Гідності» у зв`язку з тим, що на ньому, окрім світлин Героїв Небесної сотні, містились світлини беркутівців, які розстрілювали останніх. Згодом даний стенд був знятий. Однак, знає, що у лютому 2018 року знову виникла конфліктна ситуація з його приводу через те, що він був повернутий на попереднє місце у тому ж вигляді, із світлинами беркутівців. Тому, він повторно був знятий. Однак, у травні 2018 року знову висів у будинку культури.

Свідок ОСОБА_26 показала, що вона була присутньою в будинку культури 25.05.2018 року і безпосередньо бачила, як ОСОБА_8 підійшов в фойє (холі) до стенду під назвою «Україна 2013-2014 р.р. Революція Гідності», та зняв його і виніс на вулицю, де зламав його руками, а потім підібрав уламки та поніс в сторону дороги. Під час, коли ОСОБА_8 знімав стенд в холі будинку культури знаходився лише завгосп, який щось ремонтував, більше людей там не було, оскільки всі знаходились в залі. Будь-яких зауважень ОСОБА_8 ніхто не робив, оскільки нікого не було поруч. На вулиці було три людини, які зауважень йому не робили. Ногами стенд ОСОБА_8 не ламав. Культурно масовий захід продовжувався і не зупинявся.

Показання обвинуваченого та вищевказаних свідків узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 25 травня 2018 року та доданих до нього фототаблиць, зокрема, кабінету директора будинку культури, в якому саме і було виявлено уламок стенду під назвою «Україна 2013-2014 р.р.Революція Гідності» (Т.1, а.п.7183).

Натомість, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 , надаючи показання суду першої інстанції, не підтвердили версію обвинувачення про те, що ОСОБА_8 в присутності учнів Чемеровецького НВК №1, їх батьків, вчителів та інших місцевих жителів, кинув вказаний стенд на землю перед входом, та, не реагуючи на зауваження присутніх осіб, руками і ногами поламав стенд та тимчасово зірвав проведення культурно-масового заходу.

Так, останні пояснили, що 25 травня 2018 року святкування останнього дзвонику відбувалось у великій залі будинку культури, де і перебували всі діти та батьки, а не у його фойє, де висів стенд. З урахуванням вказаного, дані свідки не підтвердили і часткового зриву культурно-масового заходу, оскільки такий ні на хвилину не переривався.

Диспозицією ч.1 ст. 296 КК України хуліганство визначено як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Отже, об`єктивна сторона хуліганства полягає в грубому порушенні громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, які є його основними показниками.

Тобто, це дії, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам.

Натомість, під особливою зухвалістю розуміється нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, що спричинило тілесне ушкодження, чи знущання над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації тощо.

Під явною неповагою до суспільства слід вважати нахабно виявлене очевидне для потерпілих та інших осіб, зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності. Ця ознака однаково характеризує як об`єктивну сторону хуліганства грубе порушення громадського порядку, так і його суб`єктивну сторону хуліганські мотиви вчинення.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є усвідомлене вчинення діяння з мотиву явної неповаги до суспільства. Такий мотив має важливе значення тому, що він, з однієї сторони характеризує хуліганські дії, а з іншої самим законом визнається обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони. Фактично хуліганський мотив це певні низькі спонукання. Отже, винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.

Натомість, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, він прийшов до правильного висновку про недоведеність того, що поведінка обвинуваченого була зумовлена умислом на грубе порушення громадського порядку та направлена на зірвання культурно-масового заходу.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив відсутність в діях ОСОБА_8 суб`єктивної та об`єктивної сторін складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.

Окрім того, судом також правильно встановлено, що органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні потерпілим визнану не ту особу, якій заподіяна шкода.

Так, відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Чемеровецький центр культури, дозвілля і мистецтва, який є комунальною організацією та має ідентифікаційний код 41077750, розташований по вул. Центральній, 61 Б у смт.Чемерівці Чемеровецького району Хмельницької області, керівником якого є ОСОБА_12 , є самостійною юридичною особою.

З урахуванням даних листа начальника відділу культури та туризму Чемеревецької селищної ради від 13 червня 2018 року, в.о. начальника цього ж відділу від 23 липня 2018 року, наявних у матеріалах справи (Т.1, а.п. 101, 158) та враховуючи розміщення вищевказаного стенду, а саме: у фойє Чемеровецького центру культури, дозвілля і мистецтва, такий перебуває на обліку та балансі саме у вказаному Центрі.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що орган досудового розслідування помилився у визначенні власника вказаного майна. Зокрема, ним є Чемеровецький центр культури, дозвілля і мистецтва, а не Чемеровецька селищна рада, яка є лише засновником зазначеного Центру та ніяким чином не може підміняти іншої юридичної особи як власника майна.

Тому доводи прокурора про необґрунтованість висновків суду щодо неправильності визначення потерпілого є такими, що не відповідають вимогам закону та вищевказаним матеріалам справи.

Крім того, судом правильно не взято до уваги наявність на зворотньому боці уламку стенда відбитку підошви взуття, оскільки жодних об`єктивних доказів про його належність обвинуваченому чи іншій особі сторона обвинувачення суду не надала.

Посилання прокурора про неврахування судом часу, місця та способу вчинення протиправних дій ОСОБА_8 , зокрема того, що приміщення Центру культури, дозвілля і мистецтва відкрите щоденно, крім вихідних, і ОСОБА_8 вчинено протиправні дії саме під час проведення масового заходу у вказаному приміщенні, під час відзначення свята «Останнього дзвоника» Чемеровецьким НВК № 1, на якому, з показань свідків перебувало близько 500 чоловік, в тому числі частина з них знаходились в фойє приміщення та на вулиці перед входом, апеляційним судом до уваги не беруться, виходячи з наступного.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції 25 травня 2018 року у Центрі культури, дозвілля і мистецтва, дійсно, відзначалось свято «Останнього дзвоника» Чемеровецьким НВК № 1, на якому перебували учні, їх батьки та місцеві жителі. Разом з тим, також правильно встановлено і те, що майже всі вони перебували не у фойє, не на вулиці, а в залі вказаного центру, де відбувалось святкування. Вказане підтверджується показаннями всіх свідків, допитаних судом першої інстанції.

Окрім того, з показань ОСОБА_8 слідує, що незалежно від того, що будинок культури, можливо, і відчинений кожного дня, однак, відвідує він його дуже рідко, зокрема, під час святкувань певних подій. Натомість, того дня також прийшов із дитиною на святкування останнього дзвоника. Умислу нищити стенд, щоб когось образити не було. Перед цим просив неодноразово його зняти, оскільки, окрім героїв, на ньому були зображені, ті, які їх розстрілювали. Однак, його прохання ігнорувались. Тому, з метою глибокої шани до загиблих змушений був його зняти сам.

Стороною обвинувачення не доведено протилежного, натомість того, що даний стенд містив лише світлини Героїв «Небесної сотні», оскільки матеріали справи підтверджують протилежне. Натомість, встановлено, що ОСОБА_8 неодноразово просив такий стенд зняти.

З урахуванням вказаного, стороною обвинувачення не доведеного хуліганського мотиву у діях обвинуваченого, зокрема, що такий був низький, такий що грубо порушив громадський порядок.

Отже, в даному випадку місце події будинок культури, час події святкування «Останнього дзвоника» та спосіб ламання стенду, з урахуванням вищевказаного не утворюють об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.

Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Враховуючи наведеніобставини,керуючись ст.ст.404,405,409,418,419,426 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Городоцької місцевої прокуратури задовольнити частково.

Вирок Чемеровецького районногосуду Хмельницькоїобласті від21січня 2019року,яким ОСОБА_8 визнано невинуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.296КК України,та виправданоза відсутністюв йогодіях складукримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.296КК України, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240260000126 від 25 травня 2018 року змінити.

На підставі вимог ч. 12 ст. 290 КПК України визнати недопустими доказами показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 та виключити їх з мотивувальної частини вироку.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_29