Ухвала

від 24.04.2019 по справі 1-145/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.04.2019 Справа № 1-145/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/807/958/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 1/145/11 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Колегіясуддів судовоїпалати зрозгляду кримінальнихсправ Запорізькогоапеляційного судуу складі суддів:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_6 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. ч. 1, 2 ст. 309 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2019 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційнійскарзі ОСОБА_8 вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, оскільки вона винесена з порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2011 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України. На стадії досудового слідства була винесена постанова від 27.09.2010 року про арешт майна та інших цінних речей, на підставі чого до Єдиного реєстру заборони відчуження внесено 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_6 помер. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_9 . Вона ОСОБА_10 є донькою і єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Під час оформлення спадщини її стало відомо, що на 1/3 частку вищевказаної квартири накладено арешт. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою її заяву задовольнити, скасувати арешт 1/3 частки кв. АДРЕСА_2 , скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на вищевказану частку квартири.

Заслухавши доповідьсудді просутність судовогорішення тааргументи скарги;апелянта та прокурора, які підтримали апеляційну скаргу; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі змістом судового рішення, 30.01.2019 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_10 , в якій заявник вказала, що є донькою ОСОБА_6 , який помер у 2017 році. Заявник прийняла спадщину після смерті батька та в ході оформлення спадщини дізналась, що слідчим в межах кримінального провадження було накладено арешт на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 . По суті заяви ОСОБА_10 просить скасувати арешт 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 , скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про державну реєстрацію заборони відчуження вищевказаної частки квартири.

Судом першої інстанції встановлено, що дійсно постановою слідчого від 28.09.2010 року в межах кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 1,2 КК України накладено арешт на майно ОСОБА_6 . Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2011 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 18.07.2011 року, ОСОБА_6 був визнаний винним та засуджений за скоєння злочинів, передбачених ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 1,2 КК України. В якості додаткового покарання, призначеного ОСОБА_6 судом за скоєння злочину, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України, було застосовано конфіскацію усього належного ОСОБА_6 майна. Таким чином, судом вирішено питання про долю належного ОСОБА_6 майна, зокрема, і частки квартири, а саме таке майно було конфісковане.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачав підстав для відкриття провадження за заявою ОСОБА_10 , оскільки у суду на стадії виконання вироку у кримінальній справі немає повноважень щодо внесення змін до вироку суду, який набрав законної сили.

Колегія суддів вважає, що ухвала районного суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Частиною 6 ст.126КПК України(1960 року) визначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Однак, нормами КПК України(1960 року) не було визначено процесуального порядку скасування арешту майна за зверненням осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

У відповідності до ч.1 ст.170КПК України (2012 року) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. ч.1,4 ст.174КПК України (2012 року) підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Пунктом 9 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (2012 року) встановлено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №296/8586/16-ц, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 у частині того, що арешт на майно накладений за правилами кримінального судочинства підлягає скасуванню того ж виду судочинства. Але оскільки нормами КПК України(1960 року) не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою особи, яка не була учасником кримінального провадження, але є власником або володільцем арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання підлягають застосуванню норми КПК України (2012 року).

Оскільки ОСОБА_8 не була учасником кримінального провадження, але є співвласником арештованого майна, висновки районного суду є необґрунтованими, адже зазначене питання повинне розглядатися у порядку ст.539КПК України (2012 року).

Аналогічного висновку дійшов Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 27.12.2017 року. Колегія суддів зазначила, що зацікавлені особи вправі звернутись до суду першої інстанції з клопотаннями про скасування арешту майна в порядку, передбаченому ст.539КПК України для вирішення питань, пов`язаних з виконанням вироку.

Однак, зазначене вище не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції не врахував, що у вказаному кримінальному провадженні вже винесено вирок, який набрав законної сили, а отже неможливим є повернення кримінального провадження до стадії досудового розслідування, на якій слідчий, в силу положень ст.126КПК України(1960 року), мав повноваження на скасування арешту.

Згідно з ч.2 ст.174КПК України (2012 року) клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Всупереч вказаній процесуальній нормі, із метою встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції не було викликано у судове засідання ОСОБА_10 та інших учасників судового провадження, інтересів яких стосується вирішення даного питання.

Оскільки відомості про те, що вказані особи були належним чином повідомлені та не заперечують проти судового розгляду клопотання без їхньої участі, у матеріалах кримінального провадження відсутні, це свідчить про наявність підстав для скасування ухвали районного суду та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, передбачених положеннями ст.ст. 412, 414, 415КПК України (2012 року).

Згідно з ст.409КПК України (2012 року), підставою для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, крім іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.412КПК України (2012 року) істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним в розумінні ч.1 ст.412КПК України (2012 року).

Разом із цим, апеляційний суд, діючи в межах своїх повноважень, визначених положеннями КПК України (2012 року), позбавлений можливості розглянути по суті заяву ОСОБА_8 про скасування арешту майна, яке фактично не розглядалося районним судом.

Як вбачається з п.1 ч.1 ст.415КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу.

Згідно з ст.9, ч.1 ст.412, п.1 ч.1 ст.415 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_8 , ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження, суду першої інстанції необхідно усунути встановлені недоліки, всебічно, повно й об`єктивно дослідити всі обставини справи, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 , дати відповідну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407,409, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_10 про скасування арешту частки квартири та скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження за заявою ОСОБА_10 про скасування арешту 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 та скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: