Постанова

від 24.04.2019 по справі 578/655/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м.Суми

Справа №578/655/17

Номер провадження 22-ц/816/2814/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенко В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Псьол ,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Псьол на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 19 лютого 2019 року в складі судді Косар А.І., ухваленого у смт Краснопілля, повне судове рішення складено 28 лютого 2019 року,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Псьол (далі - ТОВ АФ Псьол ) звернулось з позовом до ОСОБА_1 про припинення договорів оренди земельних ділянок.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до договору №23/16 від 02 вересня 2013 року на території Тур'янської сільської ради Краснопільського району Сумської області товариство користується земельними ділянксми площею 237,00 га.

Навесні 2017 року під час посівної позивач дізнався, що у 2014 році земельну ділянку поділено на чотири земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства: перша - кадастровий номер НОМЕР_1 площею 105,5979 га,; друга - кадастровий номер НОМЕР_2 площею 79,9110 га; третя - кадастровий номер НОМЕР_3 площею 16,8025 га.

Головне управління Держземагенства у Сумській області 14 травня 2014 року уклало з фізичною особою ОСОБА_1 договори оренди №№ 5, 6, 7.

Вважає, що вказані договори оренди порушують права товариства, укладені з порушенням земельного, цивільного, податкового законодавства: земельні ділянки надано в оренду для ведення фермерського господарства фізичній особі не на конкурентних засадах, без проведення земельних торгів, оспорювані договори оренди підписані особою, що не мала на це права.

На підставі викладеного ТОВ АФ Псьол просило суд припинити договори оренди земельних ділянок №№5-7 від 14 травня 2014 року.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 19 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ АФ Псьол на користь ОСОБА_1 15500 грн витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ТОВ АФ Псьол , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач користується спірною земельною ділянкою на підставі договору №23/16 від 02 вересня 2013 року, укладеного ним з Тур'янською сільською радою Краснопільського району 02 вересня 2013 року, який був пролонгований на черговий строк, оскільки орендодавець не заперечував проти його продовження, а орендар продовжував користуватись земельною ділянкою, тому оспорювані договори оренди порушують права позивача. Крім того, судом не враховано, що розмір витрат на правову допомогу, понесених відповідачем не підтверджений належними доказами.

Відзиву на апеляційну скаргу стороною відповідача не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ АФ Псьол адвоката Титаренка П.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Безпалька С.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами, що оспорювані договори оренди, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Сумській області та ОСОБА_1 порушують права позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 вересня 2013 року між позивачем та Тур'янською сільською радою Краснопільського району було укладено договір №23/16 оренди земельних ділянок загальною площею 237 га, які знаходяться на території Тур'янської сільської ради Краснопільського району Сумської області строком на один рік з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Пунктом 8 Договору визначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Сторони домовились, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення (п.18 Договору).

За пунктом 20 Договору передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом їх приймання-передачі.

Дія договору оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря.

14 травня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Сумській області та ОСОБА_1 укладено наступні договори:

договір оренди землі № 5 щодо земельної ділянки площею 16,8025 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства;

договір оренди землі № 6 щодо земельної ділянки площею 79,9110 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства,

договір оренди землі №7 щодо земельної ділянки площею 105,5979 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (а.с. 7-15, 17-21, 23-27, т. 1).

Договори укладені на 14 років. Після закінчення строку дії договору Орендар у разі належного виконання обов'язків відповідно до умов договору має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію, додати до листа-повідомлення проект додаткової угоди.

Згідно з пунктами 12.2, 12.3 договорів оренди земельної ділянки, у кожному договорі оренди землі окремо, погоджено між сторонами, що дія договору припиняється у разі:

-закінчення строку, на який його укладено;

-придбання орендарем земельної ділянки у власність;

-викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законом;

-ліквідації юридичної особи орендаря.

Договір припиняється також у інших випадках, передбачених законом.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 ЦК України ).

Згідно із частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на час виникненні договірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, (частина перша статті 203 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється серед іншого і у в разі закінчення строку, на який його було укладено. Частинами 2, 3, 4 цієї статті встановлено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначені можливі способи захисту цивільних прав та інтересів.

Як було встановлено судом ТОВ Псьол за договором №23/16 від 02 вересня 2013 року з Тур'янською сільською радою Краснопільського району орендував земельні ділянки загальною площею 237 га на території Турянської сільської ради Краснопільського району (а.с. 7-10 т.1).

14 травня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Сумській області та ОСОБА_1 укладені договори оренди трьох земельних ділянок на території Турянської сільської ради Краснопільського району цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, кадастрові номери: НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_1. Загальна площа цих ділянок становить 202,3114 га (а.с. 7-15, 17-21, 23-27, т. 1).

ТОВ Псьол , звертаючись до суду з позовом зазначило, що користується земельною ділянкою площею 237 га відповідно до укладеного договору оренди №23/16 від 02 вересня 2013 року. Вимагаючи припинити договори оренди №№5, 6, 7 від 14 травня 2014 року, позивач не зазначив які саме його права порушені оспорюваними договорами, при цьому у матеріалах справи відсутні докази з яких можна зробити висновок, що земельні ділянки виділені у оренду позивачу якимось чином співвідносяться із земельними ділянками, переданими у оренду ОСОБА_1

Тобто позивач не довів, свого права на спірні земельні ділянки, які є об'єктом договорів оренди №№5, 6, 7 від 14 травня 2014 року, не довів, що цими договорами порушуються його права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не є стороною оспорюваних договорів і не довів належними допустимими доказами, що вказаними договорами порушуються його права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди №23/16 від 02 вересня 2013 року, який був укладений на один рік (з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року) він продовжив користуватись земельною ділянкою, тому вважає, що відповідно до вимог ст. 764 ЦК України попередні договірні відносини автоматично продовжені сторонами на той самий строк.

За змістом пункту 8 договору оренди №23/16 сторони домовились, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до частин 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинна під час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору

оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Частиною 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Зазначені положення узгоджуються з загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Проте у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт переукладання сторонами договору оренди землі, зокрема додаткової угоди, укладеної ТОВ АФ Псьол та уповноваженого керівника органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, користування спірними земельними ділянками до 2017 року, тому доводи позивача в цій частині відхиляються апеляційним судом, як такі що не впливають на висновки суду першої інстанції по суті спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що землі сільськогосподарського призначення не підлягають передачі в оренду фізичним особам, також не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, зокрема Законом України Про фермерське господарство передбачено право громадян на отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

В частині вимог апеляційної скарги щодо розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачу, варто зазначити наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

За змістом ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать серед іншого і витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що питання про розподіл судових витрат, у тому числі і витрат на оплату послуг адвоката, вирішується за наслідками розгляду справи судом першої інстанції. У разі виявлення учасником справи неспівмірності заявлених іншою стороною втрат на правничу допомогу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількості часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), він може звернутися до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, при цьому довести суду неспівмірність заявлених витрат фактичному обсягу правничої допомоги адвоката.

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 надав суду першої інстанції заперечення на позовну заяву, договір про надання правничої допомоги, укладений ним з адвокатом Безпальком С.В., детальний опис робіт виконаних адвокатом та квитанцію про оплату правничої допомоги у розмірі 15500 грн., копії зазначених документів також направлені позивачу (а.с. 158, 165-168 т. 1).

Позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення на оплату правничої допомоги адвоката відповідача, проте в апеляційній скарзі зауважив, що відповідач не надав акти виконаних робіт на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення з позивача понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 15500 грн є необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2018 року між адвокатом Безпальком С.В. та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання правничої допомоги (а.с. 166-167 т. 1). На підставі договору адвокат здійснював представництво інтересів відповідача у Краснопільському районному суді Сумської області по справі №578/655/17. На підтвердження обсягу виконаних робіт та затрат часу адвокатом складено Детальний опис виконаних робіт за договором, відповідно до вимог ч.3 ст. 137 ЦПК України. ОСОБА_1 сплатив адвокату за надані послуги гонорар в сумі 15500 грн, про претензії до виконаних робіт не заявляв (а.с. 165, 168 т. 1).

Судом першої інстанції надана належна оцінка зазначеним доказам, а також співмірності розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження обсягу робіт, виконаних адвокатом Безпальком С.В., спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів встановивши, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми Псьол залишити без задоволення.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 19 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук