Постанова

від 17.04.2019 по справі 761/10847/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року місто Київ

справа № 761/10847/17

провадження №22-ц/824/4082/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Станішевської Б.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 5 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Піхур О.В.,

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору про надання юридичних послуг,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання дійсним договору про надання юридичних послуг.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 2 жовтня 2013 року він як фізична особа-підприємець та ОСОБА_3 уклали договір № 1ЮП-ФО про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає виконавцю, а виконавець погоджується представляти інтереси замовника в судових органах України, органах державної виконавчої служби України з метою стягнення з ТОВ Сканді ЛТД та з ТОВ Сканрок заборгованості, яка утворилась внаслідок прийняття 8 жовтня 2007 року Загальними зборами учасників ТОВ Сканді ЛТД рішення про виключення ОСОБА_3 зі складу учасників товариства.

Згідно з п.2.2 договору під заборгованістю сторони розуміють невиплачену замовнику вартість частини майна ТОВ Сканді ЛТД згідно даних балансу на 8 жовтня 2007 року, що пропорційна частці відповідача розміром 20% у статутному каптілаі товариства, інфляційні втрати замовника та три проценти річних за користування ТОВ Сканд ЛТД та ТОВ Сканрок коштами замовника.

Відповідно до п.2.3 договору наданням юридичних послуг за цим договором є фактичні та юридичні дії виконавця, спрямовані на стягнення з ТОВ Сканді ЛТД та/або ТОВ Сканрок , зазначеної в п.2.1, 2.2 заборгованості, при цьому сторони погодили, що погашення заборгованості боржниками перед замовником внаслідок проведення ФОП ОСОБА_2 фактичних та/або юридичних дій може відбуватися як в добровільному, так і в передбаченому чинним законодавством України примусовому порядку.

Згідно з п.5.1 договору за надані юридичні послуги замовник зобов'язується сплатити виконавцю суму, що складає: 20 % від визначеної остаточним судовим рішенням у справі №17/343-66/113-2012 та фактично отриманої замовником вартості частини майна ТОВ Сканді ЛТД згідно даних балансу ТОВ Сканді ЛТД на 8 жовтня 2017 року, що пропорційна частці ОСОБА_3 розміром 20 % у статутному капіталі товариства; 20 % від визначеної остаточним судовим рішенням у справі № 17/343-66/113-2012 та фактично отриманої замовником суми інфляційних втрат та 20 % суми процентів річних за користування боржником коштами замовника.

Відповідно до п.5.2 договору, визначені в п.5.1 договору складові частини суми вартості послуг підлягають сумуванню та разом складають загальну вартість послуг, що підлягає сплаті замовником.

Згідно з п.5.3 договору у разі досягнення домовленості та/або укладення мирової угоди між боржником та замовником про добровільну сплату замовнику заборгованості, замовник сплачує виконавцю 20% від суми, визначеної такою домовленістю чи мировою угодою та фактично отриманою замовником.

Відповідно до п.10.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печаткою виконавця та нотаріального посвідчення.

Згідно з п.10.2 договору договір діє при представленні інтересів замовника під час розгляду справи 17/343-66/113-2012 в Господарському суді м.Києва, при проведенні переговорів стосовно досягнення домовленості та/або укладення мирової угоди між боржником та замовником про добровільну сплату замовнику заборгованості, при апеляційному перегляді справи 17/343-66/113-2012, касаційному перегляді справи, та при представленні інтересів замовника в органах державної виконавчої служби України під час примусового виконання судових рішень на користь замовника, які такі рішення будуть прийняті відповідними судовими інстанціями та вступлять в законну силу.

В день підписання договору та у період його виконання відповідачу пропонувалося здійснити нотаріальне посвідчення вказаного договору, але відповідач відмовився від нотаріального посвідчення договору, спочатку посилаючись на відсутність коштів для сплати його частини витрат на передбачене законодавством державне мито та нотаріальні послуги, які повинні бути сплачені сторонами при нотаріальному посвідченні договору, а в подальшому просто ухилився від нотаріального посвідчення договору.

Позивач вважає, що відповідач своїми фактичними конклюдентними діями із здійснення перерахування коштів на оплату послуг за договором №1 ЮП_ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг підтвердив факт наявності зобов'язань за вказаним договором, а відтак нотаріальне посвідчення договору № 1 ЮП-ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг не є обов'язковою дією для здійснення відповідачем остаточних розрахунків за договором. Відсутність нотаріального посвідчення договору про надання юридичних послуг не перешкоджає відповідачу здійснити остаточні розрахунки за договором.

Недоплачена за договором сума становить 121920 грн.80 коп.

Посилаючись на те, що договір про надання юридичних послуг підписаний сторонами, скріплений печаткою позивача, частково виконувався відповідачем, але відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, позивач просив на підставі ст..220 ЦК України визнати договір від 2 жовтня 2013 року дійсним.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 5 грудня 2018 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволені та визнано дійсним підписаний ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 договір № 1 ЮП-ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає завданню цивільного судочинства, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, посилався на те, що ухвала Господарського суду м.Києва від 28 жовтня 2014 року ніяким чином не підтверджує виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 1 ЮП-ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг у повному обсязі. В матеріалах справи відсутні будь-які акти, які відповідно до умов договору мали підтверджувати виконання робіт. Позивач не отримував будь-якої оплати від відповідача за юридичні послуги, які б надавалися на підставі неукладеного договору № 1/ЮП-ФО про надання юридичних послуг від 2 жовтня 2013 року. Відповідно до досягнутої домовленості між сторонами договору (п.10.1), та норм цивільного законодавства України (ст.639, ч.3 ст.640) договір про надання юридичних послуг від 2 жовтня 2013 року не є укладеним і не набрав чинності. Відносини, які виникли між сторонами не регулюються ст.220 ЦК України, оскільки вони чітко врегульовані ст.ст.639, 640 ЦК України.

Крім того, апелянт посилається на те, що діюче законодавство України не передбачає підстав для визнання дійсними неукладених договорів.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати договір від 2 жовтня 2013 року не укладеним відповідають встановленим обставинам та висновкам Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду. Судом першої інстанції вірно взято до уваги, що ухиляючись від нотаріального посвідчення договору, відповідач тим самим штучно створює підставу (відсутність нотаріального посвідченого договору) для обґрунтування своєї відмови від здійснення остаточних розрахунків за договором, який позивачем виконаний в повному обсязі.

Суд першої інстанції надав оцінку представленим позивачем письмовим доказам виконання позивачем умов договору, які в противагу усним невиправданим заявам представника відповідача, дійсно підтверджували добросовісне виконання ФОП ОСОБА_2 умов договору, а також підтверджували ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору.

Крім того, позивач у відзиві посилається на те, що ним у даному випадку обраний ефективний спосіб захисту його прав, а рішення суду відповідає принципу верховенства права.

В судовому засідання представник ОСОБА_3 - адвокат СтрілецьО.А. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 2 жовтня 2013 року ФОП ОСОБА_2 та громадянин України ОСОБА_3 уклали договір № 1 ЮП-ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг, згідно з умовами якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручив виконавцю, а виконавець погодився представляти інтереси замовника в судових органах України, органах державної виконавчої служби України з метою стягнення з ТОВ Сканді ЛТД та з ТОВ Сканрок заборгованості.

Сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печаткою виконавця та нотаріального посвідчення.

Договір нотаріально посвідчений не був, оскільки відповідач ОСОБА_3 ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Крім того, судом установлено, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором про надання правової допомоги виконав, а ОСОБА_3, отримавши грошові кошти на підставі судового рішення, повністю з ОСОБА_2 за надані останнім послуги не розрахувався.

Недоплачена ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_2 за надані юридичні послуги сума за договором становить 121920 грн.80 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач свої зобов'язання за договором № 1ЮП_ФО від 2 жовтня 2013 року про надання юридичних послуг від 2 жовтня 2013 року виконав у повному обсязі, (підтверджується ухвалою Господарського суду м.Києва), договір сторонами підписаний, скріплений печаткою ФОП ОСОБА_2, довідка відділення Печерське АТ ОТП Банк від 7 травня 2015 року підтверджує часткове виконання договору відповідачем. Отже, встановлені факти, а саме те, що договір є укладеним, виконаний позивачем і частково відповідачем, дають підстави відповідно до вимог ст.220 ЦК України визнати його дійсним.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

За загальним правилом, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам його дійсності. До зазначених умов ч.4 ст.203 ЦК України, зокрема, віднесено відповідність форми вчинення правочину вимогам закону.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Договір про надання правової допомоги є договором надання послуг у тій мірі, в якій правова допомога є послугою.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі, крім випадків, коли такий договір може вчинятися усно. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги дотримання договірного права. Зміст договір про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики( ст.27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Отже, нотаріального посвідчення договору про надання правової допомоги законом не вимагається.

Правочини, щодо яких порушені вимоги закону про їх нотаріальне посвідчення, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України вважаються нікчемними. Водночас в абз.2 ч.2 ст.215 ЦК України зазначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Можливість визнання дійсним договорів, які є нікчемними через недодержання встановленої згідно із законом вимоги щодо нотаріального посвідчення, передбачена ч.2 ст.220 ЦК України.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Правовий, змістовий та логічний аналіз ст.220 ЦК України дає підстави стверджувати, що загальною умовою виникнення права на визнання договору дійсним є його нікчемність. Іншими умовами, за яких договір може бути визнаний дійсним, є: 1) сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору; 2) така домовленість підтверджується письмовими доказами; 3) відбулося повне або часткове виконання договору; 4) одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

За таких обставин, оскільки договір про надання правової допомоги не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, такий договір не може бути визнаний дійсним відповідно до правил ч.2 ст.220 ЦК України. Сам по собі факт дотримання сторонами умов, що передбачені у ч.2 ст.220 ЦК України, без встановлення нікчемності укладеного між сторонами договору, не дає підстав для визнання такого договору дійсним відповідно до ст.220 ЦК України

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, зазначених вимог закону не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання договору про надання правової допомоги, що був підписаний сторонами 2 жовтня 2013 року, дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.

Посилання позивача на те, що вимога про визнання договору про надання правової допомоги є ефективним способом захисту його прав на отримання від відповідача заборгованості за надані ним адвокатські послуги, не дають підстав для задоволення цих вимог, оскільки такі вимоги є безпідставними.

За змістом ст.ст.15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз.12 ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позовній заяві вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оскільки договір про надання правової допомоги за законом не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, відповідно не може бути визнаний дійсним на підставі ст.220 ЦК України, тому відсутні підстави вважати, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам закону.

Сам факт нотаріального не посвідчення договору про надання правової допомоги при доведеності повного або часткового його виконання, не позбавляє позивача вимагати стягнення заборгованості за надані ним послуги, і цей факт сам по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні його вимог.

Крім того, установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 5 березня 2019 року, позов ОСОБА_3 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів залишено без задоволення ( а.с.43-48 т.3). Цим рішенням установлено, що зміст підписаного сторонами договору (договір від 2 жовтня 2013 року про надання правової допомоги) свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо надання юридичних послуг.

Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково, суд разом з тим не погоджується з її доводами в частині, що позивачем не доведено факт виконання робіт відповідно до умов договору, такі обставини підлягають з'ясуванню при розгляді справи за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 5 грудня 2018 року - скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору про надання юридичних послуг - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 25 квітня 2019 року

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус