Рішення

від 22.04.2019 по справі 160/1824/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Справа № 160/1824/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Скупейко І.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Арсенал-2010 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного звернулось Приватне підприємство Арсенал-2010 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування:

-податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.06.2018 р. №0016241422;

- податкової вимоги від 03.01.2019 р. № 30-55;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 03.01.2019 р. № 30-55.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено наступне. Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Арсенал-2010 , за результатом якої складено акт №29582/04-36-14-22/34683850 від 08.06.2018 року. Позивач вважає, що відомості, наведені відповідачем в акті, є недостовірними та такими, що суперечать фактичним обставинам, а висновки ґрунтуються виключно на порушеннях, допущених контрагентами позивача. Позивач зазначив, що він є добросовісним платником податків та виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження його розміру. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені контрагентами. На індивідуальний характер відповідальності неодноразово зазначав і Європейський Суд з прав людини. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Господарські операції з постачання товарів, зазначених в первинних документах, відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Товари отримані та використані в господарській діяльності підприємства. У позивача наявні всі первинні документи щодо придбання товарів у зазначених в акті контрагентів. Первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарських операцій. Посилання відповідача в акті перевірки на вироки стосовно посадових осіб контрагентів є безпідставними. Вказані вироки жодним чином не стосується конкретних господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами. Крім того, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.06.2018 р. №0016241422, податкова вимога від 03.01.2019 р. № 30-55, рішення про опис майна у податкову заставу від 03.01.2019 р. № 30-55 суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідача зобов'язано надати відзив на позов.

05.04.2018 року відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено наступне. Позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які не мали можливості здійснити постачання товарів в зазначеному в первинних документах обсязі, оскільки вказані контрагенти не мають достатнього обсягу ресурсів для здійснення видів господарської діяльності, зазначених в договорах. Первинні документи позивача не підтверджують обсяг та зміст господарських операцій. В зв'язку з цим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд . Угоди між позивачем та зазначеними контрагентами укладені з метою штучного створення податкового кредиту. Вироками суду, які набрали законної сили, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд створені без мети здійснення господарської діяльності. В зв'язку з наведеним, оскаржувані рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції посилалася на факти, зазначені у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

У період з 25.05.2018 року по 01.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Арсенал-2010 (код за ЄДРПОУ 34683850) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

За результатами перевірки складено акт №29582/04-36-14-22/34683850 від 08.06.2018 року.

За висновками акту№29582/04-36-14-22/34683850 від 08.06.2018 року перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Приватним підприємством Арсенал-2010 :

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 р. у сумі 122 400,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартістьу сумі 136 000,00 грн. (а. 22).

Виявлені порушення обґрунтовані в акті перевірки наступним.

В перевіряємому періоді Приватне підприємство Арсенал-2010 мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд .

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що метою створення Товариства з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариства з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов'язань іншим підприємствам, в т.ч. Приватному підприємству Арсенал-2010 .

Контролюючим органом наведено інформацію з баз даних податкового органу щодо вказаних підприємств про анулювання свідоцтв платників податків, не подання звітності, відсутність основних засобів.

Також, в акті перевірки містяться посилання на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпра від 16.06.2017 р. № 201/8082/16-к та Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2016 р. № 757/40848/15-к.

Так, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпра від 16.06.2017 р. № 201/8082/16-к встановлено наступне.

На виконання розробленого ОСОБА_3 злочинного плану, всіма членами організованої групи, в т.ч. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для прикриття незаконної діяльності організованої злочинної групи та прикриття злочинів були залучені суб'єкти господарювання, які здійснювали фіктивну діяльність, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю Олімп , Товариство з обмеженою відповідальністю Люксреал , Товариство з обмеженою відповідальністю Прайд Союз , Товариство з обмеженою відповідальністю Укроргенергогаз , Товариство з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , які зареєстрували на підставних осіб та використовували у різні періоди часу існування організованої злочинної групи з січня 2013 р. по лютий 2015 р. для прикриття незаконної діяльності з конвертації 97 млн. грн. безготівкових коштів у готівку, з метою ухилення від сплати податків 105 підприємствами-контрагентами, та внаслідок пособницької протиправної діяльності яких до бюджету не було сплачено податок на додану вартість на загальну суму 1 869 043,00 грн. .

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2016 р. № 757/40848/15-квстановлено наступне.

17 жовтня 2014 року ОСОБА_7, перебуваючи в м. Києві, усвідомлюючи противоправний характер дій запропонованих йому невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_5, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на таку пропозицію, та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, підписав протокол від 17.10.2014 № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ЗіллеТрейд (ЄДРПОУ 39449098), статут ТОВ ЗіллеТрейд (ЄДРПОУ 39449098) від 17.10.2014, щодо створення ТОВ ЗіллеТрейд (ЄДРПОУ 39449098), адреса реєстрації: м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, та формування статутного капіталу товариства у розмірі 468000 (чотириста шістдесят вісім тисяч) гривень, а також призначення себе на посаду генерального директора вказаного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності, чим вчинив дії, направлені на створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ ЗіллеТрейд (ЄДРПОУ 39449098) .

Податковий орган за результатами перевірки прийшов до висновку про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинам Приватного підприємства Арсенал-2010 з Товариством з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов'язаньПриватного підприємства Арсенал-2010 .

На підставі акту перевірки №29582/04-36-14-22/34683850 від 08.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2018 р. №0016241422(а.с. 12).

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення (а.с. 27-30).

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкову вимогу від 03.01.2019 р. № 30-55 на суму 201 279,40 грн., в т.ч. 122 398,80 грн. основний платіж, 78 880,60 грн. - пеня.; рішення про опис майна у податкову заставу від 03.01.2019 р. № 30-55 (а.с. 46, 47).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановленіПодатковим кодексом України(далі по тексту -ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державнумитну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманнямякого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державнуподаткову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є :83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючіоргани.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числіоперації з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місцепостачання яки хрозташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разіїхввезення на митнутериторіюУкраїни) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротнихактивів, у тому числі при їхввезенні на митнутериторіюУкраїни (у тому числі у зв'язку з придбанням та/абоввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платникаподатку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отриманняпослуг, місцемпостачанняяких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територіюУкраїни за договорами оперативного або фінансовоголізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податкутоварів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, якийвизначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідні вимоги містить і Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996).

Згідно зі ст. 2 Закону №996 дія цього Закону поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Статтею 9 цього Закону встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому статтею 4 Закону №996 встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до п. 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерськом обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них данихнесуть особи, якісклали та підписали ці первинні документи.

Згідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно до п.п. 89.1, 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, щонастає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на іншемайно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України привиборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, якімістять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розглядудокази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановленняобставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владнихповноважень не можепосилатися на докази, які не булипокладені в основу оскаржуваногорішення, за виняткомвипадків, коли віндоведе, що ним буловжитовсіхможливихзаходів для їхотримання до прийняттяоскаржуваногорішення, але вони не булиотримані з незалежнихвіднього причин.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що Приватне підприємство Арсенал-2010 за перевіряє мий період мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд .

Контролюючим органом в акті перевірки наведено інформацію з баз даних податкового органу щодо вказаних підприємств про анулювання свідоцтв платників податків, не подання звітності, відсутність основних засобів.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, підтвердження господарської операції належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Умовами права платника податків на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є, зокрема, фактичне придбання товарів, робіт, послуг з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердження цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального отримання товарів від зазначених в акті перевірки контрагентів.

Позивачем під час розгляду справи не спростовано доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Слідзазначити, щоякщопід час вирішення спору буде встановлено, що товари дійсно поставлені позивачу, роботи виконані, послуги надані, але не тією особою, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит.

Доводи позивача стосовно того, що він не має нести відповідальність за своїх контрагентів не враховуються судом, оскільки позивачем не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками.

Адже, за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

І хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерськогообліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайтіконтролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписувати медоговір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 816/1422/17 від 26.06.2018 р.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, щовідомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійсненняоперацій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону Українивід 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 803/1923/13-а від 25.06.2018 р.

Первинні документи Приватного підприємства Арсенал-2010 , складені для оформлення господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю МакроТрейд Ком , Товариством з обмеженою відповідальністю ЗіллеТрейд є неналежними, оскільки підписані посадовими особами суб'єктів господарювання, які створено без мети ведення фінансово-господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, що встановлено вироками в кримінальних справах, які набрали законної сили.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 р. по справі № 826/15034/14, від 16.01.2018 р. по справі № 2а-7075/12/2670.

Щодо податкової вимоги від 03.01.2019 р. № 30-55, рішення про опис майна у податкову заставу від 03.01.2019 р. № 30-55 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податкова вимога від 03.01.2019 р. № 30-55, рішення про опис майна у податкову заставу від 03.01.2019 р. № 30-55 винесені відповідачем у зв'язку з визначенням податкового зобов'язання в податковому повідомленні-рішенніГоловного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.06.2018 р. №0016241422.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено платником в порядку адміністративного оскарження, процедура якого була завершена із прийняттям Державною фіскальною службою України рішення про результати розгляду скарги від 14.09.2018 р. № 29875/6/99-9971-01-02-25, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

03.01.2019 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкову вимогу № 30-55 та рішення про опис майна у податкову заставу № 30-55.

Позовну заяву про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.06.2018 р. №0016241422 подано до суду 25.02.2019 р.

При цьому, позивачем до адміністративного позову не надано доказів повідомлення контролюючого органу про оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.06.2018 р. №0016241422.

Станом на 03.01.2019 р. у Головного управління ДФС у Дніпропетровській області були відсутні відомості про оскарження податкового повідомлення-рішеннявід 25.06.2018 р. №0016241422.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.06.2018 р. №0016241422, податкова вимога від 03.01.2019 р. № 30-55, рішення про опис майна у податкову заставу від 03.01.2019 р. № 30-55відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства Арсенал-2010 необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 244, 245, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Арсенал-2010" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_8