Рішення

від 17.04.2019 по справі 620/573/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/573/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шашери М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомПриватного підприємства "Гмирянське" до Управління Держпраці у Чернігівській області про за участю сторін: від позивача від відповідача визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними припису і постанови та їх скасування ОСОБА_1, діє на підставі ордеру, ОСОБА_2, діє на підставі ордеру, ОСОБА_3, діє на підставі ордеру, ОСОБА_4, діє на підставі довіреності від 03.01.2019 № 10-07/42 У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Управління Держпраці у Чернігівській області від 12.11.2018 № 336 на інспекційне відвідування Приватного підприємства Гмирянське ;

- визнати протиправними дії Управління Держпраці у Чернігівській області щодо проведення інспекційного відвідування Приватного підприємства Гмирянське в період з 14 листопада по 15 листопада 2018 року на підставі Наказу Управління Держпраці у Чернігівській області від 12.11.2018 № 336;

- визнати протиправним та скасувати Припис Управління Держпраці у Чернігівській області про усунення порушень від 30.11.2018 за №25-09-023/0792-0542;

- визнати протиправною та скасувати та Постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.12.2018 №25-09-023/0792/317, якою на Приватне підприємство Гмирянське накладено штраф у розмірі 2 010 420,00 грн. (два мільйони десять тисяч чотириста двадцять гривень).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що наказ на проведення інспекційного відвідування видано з порушенням Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Окрім того, в акті перевірки зазначено, що під час інспекційного відвідування було надано Трудові угоди від 01.09.2018 та від 01.10.2018 року, укладені між ПП Гмирянське , в особі директора ОСОБА_5, та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, згідно з якими вказані особи по суті виконували роботи на постійній основі, з дотриманням режиму роботи, без визначення обсягу виконуваних робіт, з визначенням робочого місця, забезпечення всіма необхідними засобами для роботи, з фіксованою оплатою, що в кінцевому результаті притаманно трудовому договору. В зв'язку з такими обставинами інспектор робить висновок, що з вказаними працівниками трудових договорів не укладалося, накази про прийом на роботу не видавалися, вказані працівники були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що є порушенням ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

З такими висновками позивач не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, і є протиправними, з огляду на те, що підприємство Гмирянське на виконання конкретно визначеної роботи уклало вказані договори, з метою необхідності отримання додаткових послуг, які залишалися поза межами трудової діяльності підприємства. Відповідно до п.1.1. цивільно-правових договорів (трудових угод) та додаткових угод до них Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати конкретно визначені роботи (надати послуги) та у конкретно визначений строк. В п.1.1 цивільно-правових договорів (трудових угод) зазначено, що підрядник виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Тобто підрядник самостійно організовує виконання робіт (надання послуг) та зобов'язаний їх виконати у визначені договором строки і їх виконання не ставиться в залежність від трудового розпорядку підприємства.

Згідно п.п.2.1., 2.2. цивільно-правових договорів (трудових угод) за виконану роботу Замовник сплачує підряднику винагороду у погоджену сторонами розмірі, а оплата виконується не пізніше 10 днів з дня прийняття Замовником роботи за актом прийому-передачі. Тобто розрахунок з Підрядниками здійснюється по факту виконання робіт та їх прийняття Замовником. При укладенні трудового договору заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні ( ст. 115 КЗпП).

Отже сторони при укладенні цивільно-правових договорів (трудових угод) досягли всіх істотних умов, в тому числі щодо виду робіт, їх вартості, порядку розрахунку та порядку виконання робіт, а також інших умов. А тому за наслідками укладення таких договорів між сторонами виникли саме цивільно-правові зобов'язання, які не містять жодних ознак трудових відносин та не регулюються нормами трудового законодавства.

Відповідач у встановлений судом строк направив відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що у зв'язку із надходженням на адресу Управління Держпраці в Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області від 30.10.2018 № 12438/04-03 та враховуючи інформацію начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_24 від 09.11.2018, начальником Управління Держпраці в Чернігівській області ОСОБА_25 видано наказ від 12.11.2018 № 336 Про проведення контрольних заходів , який передбачав проведення інспекційного відвідування, в тому числі і позивача. Представник відповідача окремо зазначив, що наказ вичерпав свою дію, оскільки закінчився строк, протягом якого відповідачем могло бути проведене інспекційне відвідування на підставі такого наказу. Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7 встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово. Відповідача зазначає, що фактичний допуск до перевірки нівелює всі доводи позивача щодо порушення самої процедурі його проведення. У свою чергу, під час проведення інспекційного відвідування було встановлено укладання позивачем договорів цивільно-правового характеру з 18 особами без належного оформлення з ними трудових договорів, без видання наказів про прийом їх на роботу, що є порушенням ст. 24 КЗпП України.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в відзиві на позов.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_26 повідомили, що з ними було укладено саме цивільно-правові угоди. Оформлювати трудові відносини вони не мали бажання, оскільки виконували лише конкретно визначену роботу, за яку отримували винагороду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.04.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі наказу Управління від 12.11.2018 № 336 та направлення на перевірку від 12.11.2018 № 1243 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_27 доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання праці без належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Під час інспекційного відвідування, відповідачем встановлено фактичний допуск до роботи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 без укладення трудових договорів, без видання наказів про прийняття вказаних працівників на роботу та без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами акту інспекційного відвідування 30.11.2018 відповідачем винесений припис про усунення виявлених порушень № 25-09-023/0792-0542.

На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.12.2018 № 25-09-023/0792/317, якою на Приватне підприємство «Гмирянське» накладено штраф у розмірі 2010420,00 грн.

Із зазначеними вище наказом на проведення перевірки, приписом про усунення порушень та постановою про накладення штрафу позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частина 5 статті 2 Закону № 877-V передбачає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 877-V проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Згідно з частиною 11 статті 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України № 1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), зокрема, статтею 12 передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.

Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2, 4- 7 цього пункту (підпункт 3 пункту 5 Порядку № 295).

Таким чином, за інформацією про факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень, Держпраці та її територіальні органи мають право проводити інспекційні відвідування.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що перевірка додержання законодавства про працю проведена відповідачем у межах дії чинного законодавства України, за наявності відповідних обставин та наданих дозволів.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 цього КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту цивільно-правових договорів від 01.09.2018 та 01.10.2018 року, що укладені між ПП Гмирянське , в особі директора ОСОБА_5, та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 вбачається, що вони укладені на виконання конкретно визначеної роботи, з метою необхідності отримання додаткових послуг, які залишалися поза межами трудової діяльності підприємства.

Відповідно до п.1.1. цивільно-правових договорів (трудових угод) та додаткових угод до них Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати конкретно визначені роботи (надати послуги) та у конкретно визначений строк. В п.1.1 цивільно-правових договорів (трудових угод) зазначено, що підрядник виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Тобто підрядник самостійно організовує виконання робіт (надання послуг) та зобов'язаний їх виконати у визначені договором строки і їх виконання не ставиться в залежність від трудового розпорядку підприємства.

Згідно п.п.2.1., 2.2. цивільно-правових договорів (трудових угод) за виконану роботу Замовник сплачує підряднику винагороду у погоджену сторонами розмірі, а оплата виконується не пізніше 10 днів з дня прийняття Замовником роботи за актом прийому-передачі. Тобто розрахунок з Підрядниками здійснюється по факту виконання робіт та їх прийняття Замовником. При укладенні трудового договору заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні ( ст. 115 КЗпП).

Отже сторони при укладенні цивільно-правових договорів (трудових угод) досягли всіх істотних умов, в тому числі щодо виду робіт, їх вартості, порядку розрахунку та порядку виконання робіт, а також інших умов. А тому за наслідками укладення таких договорів між сторонами виникли саме цивільно-правові зобов'язання, які не містять жодних ознак трудових відносин та не регулюються нормами трудового законодавства.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору не існує.

Сторони, підписавши цивільно-правовий договір, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у вказаних спірних цивільно-правових договорах ознак нікчемних правочинів інспектором в Акті не наведено, як і не вказано в Акті доказів визнання судом даних договорів недійсним.

Щодо здійснення виплат по підрядних договорах на підставі касового ордеру через відомість, суд зазначає, що чинним законодавством не заборонено проводити готівкові розрахунки в томі числі з фізичними особами через касу підприємства. Такі виплати оформляються касовим ордером зі складанням відомості на виплату коштів фізичним особам. У призначенні виплат було зазначено, що це виплати по договорах.

Окрім того, як зазначив позивач в позовній заяві, що також підтверджено свідками в судовому засіданні, при укладенні цивільно-правових договорів фізичним особам пропонувалось укладення трудових договорів на визначений строк, але від укладення таких останні відмовлялись, так як їх не влаштовувало підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку підприємства та виконання робіт у визначений підприємством трудовим розпорядком час.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Пункт 8 Порядку передбачає, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На основі системного аналізу викладених правових норм та з урахуванням всього зазначеного, наданих сторонами доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного припису та постанови, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а припис та постанова про накладення штрафу визнанню протиправними та скасуванню.

В свою чергу в задоволенні вимог ПП Гмирянське стосовно протиправності наказу на проведення контрольного заходу та дій стосовно проведення інспекційного відвідування задоволенню не підлягають за необґрунтованістю цих вимог та недоведеністю протиправності останніх.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Гмирянське" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Чернігівській області про усунення порушень від 30.11.2018 за №25-09-023/0792-0542.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.12.2018 № 25-09-023/0792/317, якою на Приватне підприємство Гмирянське накладено штраф у розмірі 2010420,00 грн (два мільйони десять тисяч чотириста двадцять гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Приватного підприємства "Гмирянське" судовий збір в сумі 10469 (десять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Приватне підприємство "Гмирянське", вул. Покровська, буд. 48, с. Гмирянка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16750, код ЄДРПОУ 35233819.

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області, вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238.

Дата складення повного рішення суду - 25.04.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб