Рішення

від 23.04.2019 по справі 826/10978/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2019 року № 826/10978/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення ліквідації ПАТ Банк Камбіо Северина Юрія Петровича

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Банк Камбіо (далі - відповідач/Уповноважена особа ФГВФО), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа/ФГВФО) в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо Северина Ю.П. №81 від 07.06.2018 р. в частині застосування наслідків нікчемності правочину від 15.09.2014 р. на відкриття та обслуговування поточного рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу: Перерахування поворотної фінансової допомоги зг. ДОГ. №14 від 15.09.2014 р. без ПДВ у сумі 106 400 (сто шість тисяч чотириста гривень) грн.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо Северина Ю.П. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) НОМЕР_2 відкритого у Публічному акціонерному товаристві Банк Камбіо у межах гарантованої суми відшкодування за вкладами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2018 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних та його подальшої ліквідації уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідач проти позову заперечив із посилання на те, що за результатами проведеної перевірки правочинів, укладених ПАТ "Банк Камбіо", виявлено, що операції з перерахування фізичними особами, що є одночасно кредиторами банку, коштів на поточні (карткові) рахунки інших фізичних осіб, а також операції з подальшого перерахування коштів з рахунків отримувачів на власні депозитні рахунки або рахунки третіх осіб, опосередковано надають кредиторам переваги перед іншими кредиторами, а тому комісією з перевірки правочинів зроблено висновок про нікчемність таких операцій (транзакцій), згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі чого уповноваженою особою прийнято наказ від 07.06.2018 №81. При цьому, представником відповідача наголошено, що грошові кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "дроблення" грошових коштів на поточному рахунку фізичної особи - ТОВ Мясний дім - що, на думку представника відповідача, свідчить про те, що такі операції не передбачали фактичного переміщення "реальних" грошових коштів, з урахуванням того, що станом на момент вчинення оскаржуваної операції діяла постанова Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо Правління НБУ шляхом визначення куратора , якою було заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у письмовому відзиві на позовну заяву вказав про те, що уповноваженою особою не було включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому у нього не виникло обов'язку з включення позивача до загального реєстру вкладників та здійснення на користь позивача відповідних виплат.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачем - ОСОБА_3 було змінено прізвище на ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 21.11.2015 року серії НОМЕР_3

Між ПАТ Банк Камбіо (банк) та ОСОБА_3 (клієнт) було укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку НОМЕР_2 від 15.09.2014 року, у відповідності до положень якого банк відкриває клієнту поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно меморіального ордеру №837 від 15.09.2014 на рахунок позивача від ТОВ КПК МЯСНИЙ ДІМ було зараховано суму коштів в розмірі 106 400,00 грн. з призначенням платежу Перерахування поворотної фінансової допомоги зг. Дог. №14 від 15.09.2014 р. без ПДВ .

Постановою Правління Національного Банку України від 25 вересня 2014 року № 603 ПАТ "БАНК КАМБІО" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" до категорії неплатоспроможних" від 01 грудня 2014 року № 782, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 грудня 2014 року прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК КАМБІО" № 140, згідно з яким з 05 грудня 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ " БАНК КАМБІО " з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК КАМБІО". Тимчасову адміністрацію в АТ "БАНК КАМБІО" запроваджено строком на три місяці з 05.12.2014 року по 04.03.2015 року включно.

Також судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" від 27 лютого 2015 року № 144, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" № 46, згідно з яким з 02 березня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО"; уповноваженою особою Фонду на два роки з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією 02.03.2015р. рішення №46 про початок ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" Фонд з 06.03.2015р. розпочав виплати коштів вкладникам даного банку.

Для отримання коштів вкладники ПАТ "Банк Камбіо" з 06.03.2015р. по 17.04.2015р. включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Укрінбанк".

Позивач звернувся до банку-агента, однак йому було повідомлено, що його ідентифікаційні дані та вклад відсутні в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку за рахунок Фонду.

В подальшому позивач зверталася до відповідача із заявами, в яких просила включити її до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами (коштами на поточних рахунках) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для включення Фондом позивача до Загального реєстру із подальшим здійсненням відповідного відшкодування коштів за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № 26202310100190 у національній валюті.

Листами від 16.01.2016 вих.№ 19/170 та від 16.04.2015 №19/1725 банк повідомив позивача про те, що банком проведено перевірку операцій на рахунку позивача та у зв'язку із виявленими обставинами, відповідні матеріали направлено до Головного слідчого управління Служби безпеки України. Після отримання відповіді про законність операцій по рахунку позивача, Фондом будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру.

Листом від 14.06.2018 р. №22/1195 Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ Банк Камбіо Северин Ю.П. позивача було повідомлено про те, що згідно наказу №81 від 07.06.2018 р. було затверджено акт від 06.06.2018 Комісії з додаткової перевірки правочинів на предмет відповідності таких операцій рішенню виконавчої дирекції Фонду №111/17 від 13.07.2017 р., яким визнано нікчемним правочин, вчинений 15.09.2014 р., щодо перерахування грошових коштів в межах ПАТ Банк Камбіо з рахунку ТОВ МЯСНИЙ ДІМ (код ЄДРПОУ 38788498) №26006310100051 на рахунок фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) НОМЕР_2 в сумі 106 400 (сто шість тисяч чотириста гривень) грн. з призначенням платежу: Перерахування повторної безвідсоткової фінансової допомоги зг. Дог. №14 від 15.09.2014 р. без ПДВ . Застосування до правочину ознак нікчемності обумовлено нормами Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а саме п.7 ч. 3 ст. 38 та нормативними актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач, вважаючи прийняте рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частина перша статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина шоста статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення (на час вирішення спору) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Загальний Реєстр / Реєстр переказів" (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Як зазначає відповідач, позивача не включено до переліку вкладників, оскільки уповноважена особа прийшла до висновку про нікчемність та недійсність спірного правочину і створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування за проведеними операціями.

Згідно із частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Між тим суд зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надано до матеріалів справи доказів укладення між позивачем і банком договорів, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання Позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідачем також не наведено інших підстав, з яких вбачається, що договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.

Разом з тим, такі підстави, як "вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів", чи "правочини мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб", "дроблення коштів вкладника" не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Крім того, відповідачем не доведено, що укладення договору поточного рахунку та перерахування коштів на поточний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, Уповноваженою особою Фонду не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Щодо тверджень відповідача про те, що досліджувана операція була вчинена в період дії постанови Правління НБУ №510/БТ від 19.08.2014 Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ Банк Камбіо Правління НБУ шляхом визначення куратора , якою банку було заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ "Банк Камбіо" обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.

Таким чином, постанова Національного банку України від №510/БТ від 19.08.2014 Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ Банк Камбіо Правління НБУ шляхом визначення куратора стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Отже, Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ Банк Камбіо , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з цим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Тому, суд вважає, що належним способом захисту права Позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

В той же час, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи про визнання нікчемним правочинів не підлягає задоволенню, позаяк за висновками Верховного Суду наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку та не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у Справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" (Заява N 42758/05) від 21.12.2017 р. вказав: "Розглянувши скарги банку-заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд зазначив, що рішення про відкликання ліцензії банку-заявника на здійснення операцій та запровадження ліквідаційної процедури було прийнято відповідно до національного законодавства, чинного на момент подій. Ця адміністративна процедура була повністю покладена на НБУ, який користувався широкою свободою розсуду у цій сфері, і не вбачається, що в процесі прийняття рішень були забезпечені належні гарантії незалежності та неупередженості. Крім того, адміністративна процедура, в результаті якої було прийнято постанову НБУ від 11 січня 2001 року, не передбачала будь-яку ефективну участь керівництва банку з метою надання йому можливості викласти свою позицію щодо ситуації та, за необхідності, висунути заперечення проти запланованих заходів до їх застосування. Також Європейський суд вказав, що не було ефективних ретроспективних засобів юридичного захисту, які банк-заявник міг використати щодо постанови НБУ. У зв'язку з цим Європейський суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції".

"...41. Суд зазначає, що у випадках, коли рішення, прийняті адміністративними органами, які визначають цивільні права та обов'язки, самі не відповідають вимогам статті 6 Конвенції, необхідно, щоб такі рішення підлягали подальшому контролю "судовим органом, який має повну юрисдикцію ", і це забезпечує гарантії цієї статті (див. Albert and Le Compte v. Belgium, 10 лютого 1983 року, серія А, № 58, § 29;" Ортенберг проти Австрії "від 25 листопада 1994 p., серія А, № 295-В, § 31; і Брайан проти Сполученого Королівства, 22 листопада 1995року,серіяА,№335-А,§40).".

Статтею 41 Конституції України встановлено, що: "...Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.".

Положення ст. 41 Конституції кореспондуються з положеннями статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка встановлює:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.".

Європейський Суд у пункті 55 рішення від 21 грудня 2017 року в справі "Фельдман та Банк "Слов'янський" проти України" зазначив: "...55. Вимога законності у значенні Конвенції передбачає, серед іншого, що національне законодавство повинно забезпечувати міру правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, захищені Конвенцією. Крім того, поняття законності та верховенства права у демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, що торкаються основних прав людини, в деяких випадках підлягали певній формі суперечок у незалежному органі, компетентному розітнути причини заходів та відповідні свідчення. Це правда, що стаття 1 Протоколу № 1 не містить явних процедурних вимог, і відсутність судового перегляду сама по собі не є порушенням цього положення. Тим не менш, це означає, що будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, що дають відповідній фізичній або юридичній особі обґрунтовану можливість подати свою справу відповідники органам з метою ефективного оскарження заходів, що перешкоджають гарантованим правам. Визначаючи, чи була ця умова виконана, слід враховувати судову та адміністративну процедури (див. Згадане вище рішення у справі Capital Bank AD, § 134).

У пункті 134 рішення у справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" від 24 листопада 2005 року (Заява № 49429/99) Європейський Суд зазначив: "...134. Вимога законності, за змістом Конвенції, передбачає, крім усього іншого, що внутрішнє законодавство повинно забезпечити заходи правового захисту від свавільного втручання з боку органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією (див Malone, стор. 32, § 67, і Fredin (№ 1.), р 16, § 50, і згадуване вище;., а зовсім недавно, Хасан і Чауш проти Болгарії [GC], № 30985/96, § 84, ECHR 2000 ..XI). Крім того, поняття законності та верховенства права в демократичному, суспільстві вимагають, щоб заходи, що зачіпають фундаментальні права людини,с супроводжувались процесуальними гарантіями, за умови дотримання у тій чи іншій формі змагального процесу перед незалежним органом, що володіє повноваженнями розглядати відповідні докази та вживати заходи (див, з урахуванням відповідних змін, Аль Нашіфу V. Болгарія, № 50963/99, § 123 20 червня 2002 року).".

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Разом з тим, присудження здійснених позивачем судових витрат підлягає саме за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Камбіо через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено таке присудження виключно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, з урахуванням того, що у межах спірних правовідносин уповноважена особа виступає в якості посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делеговано частину своїх повноважень в частині ліквідації ПАТ Банк Камбіо . При цьому, безпосередньо ПАТ Банк Камбіо не є ані учасником даного спору, ані суб'єктом владних повноважень, а стягнення з останнього коштів у порядку виконавчого провадження виключається положеннями Закону України "Про виконавчого провадження", оскільки у силу п. 4 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону, орган державної виконавчої служби, приватний виконавець відмовляє у прийнятті виконавчого документа до виконання, про що протягом трьох робочих днів повідомляє стягувача у разі якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Керуючись ст. ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ 26549700) включити інформацію про ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з Договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку НОМЕР_2 від 15.09.2014 у національній валюті.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко