Постанова

від 23.04.2019 по справі 804/6171/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №804/6171/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 (суддя - Букіна Л.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 (головуючий суддя - Уханенко С.А., судді: Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі №804/6171/13-а за позовом Приватного підприємства Кум-таш до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство Кум-таш (далі - ПП Кум-таш ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Нікопольська ОДПІ) щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Кум-Таш та складання акту від 21.02.2013 № 626/228.119309852;

скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013 №0000102208 та № 0000112208.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 02.04.2013 №0000102208 та № 0000112208. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Нікопольська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Нікопольська ОДПІ посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права та зазначає, що вироком суду встановлено фіктивність підприємства-контрагента позивача, що свідчить про відсутність підстав для отримання позивачем податкової вигоди та формування податкового обліку за наслідками здійснення господарських операцій з таким підприємством.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Кум-Таш з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з фіктивним підприємством ПП Універсал Н за період з 01.01.2009 по 01.05.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.02.2013 № 626/228.19309852,в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9, статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 329401,25 грн.; підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 263521,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 02.04.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112208, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 245236,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61309,00 грн., та №0000102208, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 306545,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76636, 23 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не наведено належних доказів на підтвердження порушень, допущених позивачем по взаємовідносинах з ПП Універсал Н та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

В спірному випадку контролюючий орган посилався на фіктивність ПП Універсал Н як суб'єкта господарювання та свої доводи підтверджував вироком Самарського райсуду м. Дніпропетровська від 03.04.2012 у справі №1-436/21/288/11 про притягнення до кримінальної відповідальності керівника цього підприємства ОСОБА_2, зокрема, за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, який набрав законної сили.

Зазначеним судовим рішенням встановлено вину групи осіб в здійсненні фіктивного підприємництва, в тому числі директора ПП Універсал Н ОСОБА_2

Надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставина фіктивності створення ПП Універсал Н , встановлена вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2011 відносно ОСОБА_2, директора цього підприємства не може бути покладена в основу судового рішення у даній адміністративній справі, оскільки цей вирок не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Універсал Н .

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим, зокрема, в постанові від 01.12.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Пеппермінт до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Отже, враховуючи те, що фіктивність ПП Універсал Н встановлена вироком Самарського райсуду м. Дніпропетровська від 03.04.2012 у справі №1-436/21/288/11, який набрав законної сили та який відповідно до вимог частини 4 статті 72 КАС України (в редакції чинній на час вирішення спору судами попередніх інстанцій) має преюдиційне значення для вирішення цієї адміністративної справи, відображення позивачем у податковому обліку розглядуваних операцій є безпідставним.

Таким чином, ПП Кум-Таш взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак їх рішення підлягають скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.04.2013 №0000102208 та № 0000112208 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду