Постанова

від 25.04.2019 по справі 820/658/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 квітня 2019 року

справа №820/658/17

адміністративне провадження №К/9901/31612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року у складі судді Старосєльцевої О. В.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у складі суддів Кононенко З.О., Калиновського В.А., Калитки О.М.

у справі № 820/658/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спецкран (далі - Товариство, суб'єкт ЗЕД, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області від 23 грудня 2016 року, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1 719 620 грн 45 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

10 березня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 23 грудня 2016 року №0002361404.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок того, що податковим органом не враховано факту наявності рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців як підстави для звільнення суб'єкта ЗЕД від нарахування пені.

19 червня 2017 року податковий орган, не погодившись з судовими рішеннями, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог оскільки положення статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94 (далі - Закон № 185/94) містить вичерпний перелік судів, до яких може бути подано позов.

20 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

10 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

01 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/31612/18 передано до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги № К/9901/31612/18 прийнято до провадження та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/658/17.

14 березня 2018 року справу № 820/658/17 передано до Верховного Суду.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмово провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що у листопаді 2016 року податковим органом проведено документальну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним договором від 20 березня 2015 року №27/15 у період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 листопада 2016 року № 739/20-40-14-04-08/31341901 (далі - акт перевірки).

23 грудня 2016 року начальником податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення рішення, яким за порушення статті 1 Закону № 185/94 на підставі статті 4 цього Закону до Товариства застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 1 719 620 грн 45 коп.

Склад валютного правопорушення, передбаченого статтею 1 Закону № 185/94, доводиться податковим органом на підставі того, що розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом договором від 20 березня 2015 року №27/15, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецкран плюс (Російська Федерація), здійснено з порушенням встановлених законодавством строків. При цьому, за позицією податкового органу, звернення Товариства до третейського суду з позовом про стягнення з контрагента зовнішньоекономічного договору заборгованості не звільняє позивача від відповідальності за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності оскільки Постійно діючий Третейський суд при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців , що розглянув позов Товариства, не є судом у розумінні статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , відтак звернення позивача до нього з позовом не звільняє від відповідальності за порушення строків, встановлених статтями 1, 2 вказаного Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Факт несвоєчасності проведення розрахунків податковим органом зафіксовано за операціями, проведеними у 2016 році, протягом якого Правлінням Національного банку України встановлювався строк проведення таких розрахунків у 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР встановлена відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Зі змісту статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті вбачається, що строки передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується виключно у випадках звернення резидента до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Пунктом 12 частини 1 статті 6 Закону України Про третейські суди застережено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Натомість, частиною 2 статті 1 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Статтею 2 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж визначено, що для цілей цього Закону:

"арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки N 1 і N 2 до цього Закону);

"третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів;

"суд" - відповідний орган судової системи держави.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 1 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж визначено, що цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

З огляду на зміст вищенаведених нормативних актів, під судом, переліченим у статті 4 Закону № 185/94, слід розуміти відповідний орган судової системи держави, зокрема, створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України Про судоустрій і статус суддів , або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений у відповідності до положень Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 березня 2015 року між позивачем (як постачальником - резидентом України) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецкран Плюс (як покупцем - резидентом Російської Федерації) укладено зовнішньоекономічний договір №27/15, яким передбачена поставка обладнання. Пунктом 7 цього договору зафіксована домовленість сторін про те, що будь-які спори вирішуються господарським (арбітражним) судом за місцем знаходження відповідача.

Додатковою угодою від 22 лютого 2016 року №4 пункт 7 договору від 20 березня 2015 року №27/15 викладений у новій редакції, згідно з якою спори між сторонами мають вирішуватись у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців , 61054, м.Харків, вул. Лермонтовська, буд. 19.

Наявність третейської угоди, як підстави для розгляду спору третейським судом передбачена статтею 5 Закону України Про третейські суди , в той час, як згідно зі статтею 7 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж підставою для розгляду справи арбітражем, переліченим у статті 2 цього Закону, є виключно арбітражна угода.

Суди попередніх інстанцій, відхиливши доводи податкового органу про те, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців не є судом у розумінні Законів України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та Про міжнародний комерційний арбітраж не з'ясували чи є суд до якого звернувся позивач судом, створеним на підставі положень Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж , не дослідили зміст його Регламенту, відтак не встановили наявність компетенції цього суду приймати арбітражне рішення у відповідності до Розділу VІ Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж .

Аналіз частин третьої та четвертої статті 4 Закону № 185/94 дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суду України у постановах від 13 лютого 2012 року у справі № 21-422а11 та від 27 лютого 2012 року у справі № 21-387а11.

Під час нового розгляду судам слід також встановити які саме вимоги були предметом позову під час розгляду Постійно діючим Третейським судом при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців справи та чи заявлялися позивачем у цій справі вимоги про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.

Верховний Суд констатує, що у цій справі судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 820/658/17 скасувати.

Адміністративну справу № 820/658/17 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер