Рішення

від 16.09.2019 по справі 820/658/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 вересня 2019 р. справа № 820/658/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - Скрипка А .А.,

представника відповідача - Лютянський М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран" (61017, м.Харків, вул. Велика Панасівська, 106, код ЄДРПОУ 31341901) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкран" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року №0002361404.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №0002361404 від 23.12.2016 року. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран" ( код ЄДРПОУ 31341901, м.Харків, вул.Велика Панасівка,106 сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 26036,25 грн. (двадцять шість тисяч тридцять шість грн. 25 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року по справі №820/658/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2019 року по справі №820/658/17, касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №820/658/17 скасовано. Адміністративну справу №820/658/17 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

05.06.2019 року в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від10.06.2019 року прийнято до розгляду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством не допущено порушень ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , оскільки позивач вчасно звернувся до відповідного суду (у даному випадку - третейського суду). Представник позивача зазначив, що виносячи Ухвалу про прийняття позовної заяви до провадження Постійно діючий Третейський суд при Асоціації „Всеукраїнський правовий союз підприємців" визначив вказаний спір як такий, що відповідно до вимог чинного законодавства України підвідомчий розгляду Третейським судом, отже дії ТОВ „Спецкран" на момент звернення до суду є спрямованими на виконання вимог чинного валютного законодавства. Таким чином Згідно статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", прийняття будь-яким компетентним судом позовної заяви резидента України про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, в разі задоволення позову, своїм наслідком має те, що пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним (третейським) судом. З огляду на викладене, представник позивача вважає твердження контролюючого органу про порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності помилковими, що є підставою для задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та винесення його на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача вказав, що платник податків звернувся не до належного суду, яким у даному випадку є відповідний місцевий загальний суд або міжнародний комерційний арбітраж, а до третейського суду, який не має повноважень на вирішення спору з приводу своєчасності розрахунків в сфері ЗЕД. У розумінні ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті таке звернення не має юридичним наслідком звільнення платника від відповідальності за недотримання строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова перевірка TOB Спецкран з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним договором №27/15 від 20.03.2015р. у період 01.01.2016 року - 31.10.2016 року.

Результати проведеної перевірки викладені в акті №739/20-40-14-04-08/31341901 від 24.11.2016 року, згідно з яким ТОВ Спецкран вчинено порушення ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме: несвоєчасно одержана виручка від іноземного контрагента - резидента РФ Общества с ограниченной ответственностью Спецкран Плюс за господарською операцією експорту товару - обладнання за межі митної території України (05.04.2016р. на суму 1.146.304,00рос. руб., що дорівнює 433.898,99 грн.; 06.04.2016р. на суму 1.000.000,00 рос. руб., що дорівнює 378.530,00 грн.; 28.04.2016р. на суму 1.000.000,00 рос. руб., що дорівнює 386.960,00 грн.; 01.07.2016р. на суму 2.000.000.00 рос.руб., що дорівнює 773.760,00 грн.; 10.08.2016р. на суму 1.000.000,00 рос.руб., що дорівнює 383.090,00 грн.; 26.08.2016р. на суму 6.500.000,00 рос. руб., що дорівнює 2.535.000.00 грн.).

З висновками викладеними у акті перевірки ТОВ „Спецкран" не погодилось та подало до ГУ ДФС у Харківській області заперечення, на яке отримано відповідь, відповідно до якої висновки викладені у акті №739/20-40-14-04-08/313419901 від 24.11.2016 року визнано такими, що відповідають нормам діючого законодавства та залишені без змін, дії посадових осіб визнано такими, що відповідають Податковому кодексу України та іншим законам та нормативним актам.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем, ГУ ДФС в Харківській області, 23.12.2016 року винесено податкове повідомлення - рішення №0002361404 про нарахування пені в сумі 1719620,45 грн.

Судом встановлено, що правовою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є п.п.54.3.3. ст.54 Податкового кодексу та ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а фактичною підставою слугували висновки контролюючого органу про надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним договором експорту товару поза межами граничного строку в 90 днів.

З приводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Положеннями частини 6 статті 1 та частини 4 статті 2 вищевказаного Закону, надано Національному банку України право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою вказаних статей Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2015 року між позивачем, ТОВ Спецкран (як постачальником - резидентом України) та Обществом с ограниченной ответственностью Спецкран Плюс (як покупцем - резидентом Російської Федерації) було укладено зовнішньоекономічний договір №27/15, яким передбачена поставка обладнання.

Пунктом 7 цього договору зафіксована домовленість сторін про те, що будь-які спори вирішуються господарським (арбітражним) судом за місцем знаходження відповідача.

Додатковою угодою №4 від 22.02.2016 року пункт 7 договору №27/15 від 20.03.2015 року був викладений у новій редакції, згідно з якою спори між сторонами мають вирішуватись у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців , 61054, м.Харків, вул.Лермонтовська, буд. 19.

Експорт товару за межі митної території України підтверджуються вантажно-митними деклараціями від 10.09.2015 року, 16.10.2015 року, 27.11.2015 року, 08.12.2015 року, від 11.12.2015 року, що наявні в матеріалах справи.

Обставини існування протягом виконання зобов`язань за договором №27/15 від 20.03.2015 року запровадженого НБУ граничного строку повернення валютної виручки у 90 днів у період з 05.12.2015 року по 28.07.2016 року (постанови Правління НБУ від 04.12.2015р. №863, від 03.03.2016р. №140, від 07.06.2016р. №342, від 28.07.2016р. №361) та граничного строку повернення валютної виручки у 120 днів у період з 29.07.2016 року по 15.12.2016 року (постанови Правління НБУ від 28.07.2016р. №361, від 14.09.2016р. №386) сторонами також не заперечуються.

Сторони також не заперечують і обставини фактичного надходження валютної виручки у межах договору №27/15 від 20.03.2015р., які викладені в акті перевірки №739-40-14-04-08/31341901 від 24.11.2016р., а саме: 05.04.2016р. на суму 1.146.304,00рос. руб., що дорівнює 433.898,99грн.; 06.04.2016р. на суму 1.000.000,00рос. руб., що дорівнює 378.530,00грн.; 28.04.2016р. на суму 1.000.000,00рос. руб., що дорівнює 386.960,00грн.; 01.07.2016р. на суму 2.000.000,00рос. руб., що дорівнює 773.760,00грн.; 10.08.2016р. на суму 1.000.000,00рос. руб., що дорівнює 383.090.00грн.; 26.08.2016р. на суму 6.500.000,00рос. руб., що дорівнює 2.535.000,00грн.).

Частиною 1 ст.58 Конституції України проголошено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, оскільки постанови Правління НБУ від 28.07.2016р. №361, від 14.09.2016р. №386 не стосуються ні пом`якшення, ні скасування відповідальності, то починаючи з 29.07.2016р. обрахування розміру пені за ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті по триваючих правопорушеннях має здійснюватись з урахуванням приписів цих нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Проте, суд дослідивши матеріали справи, зазначає, що суб`єкт владних повноважень стверджуючи про неправомірність звернення ТОВ Спецкран до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців , 61054, м.Харків, вул.Лермонтовська, буд.19 зі спором з приводу несвоєчасності розрахунків за зовнішньоекономічним договором №27/15 від 20.03.2016р., водночас з цим не реалізував у порядку п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України управлінську функцію контролю за відповідністю закону укладених платниками податків правочинів і не оспорив до суду Додаткову угоду №4 від 22.02.2016р. до договору №27/15 від 20.03.2015р. в частині передання спорів між сторонами на вирішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців , 61054, м.Харків, вул..Лермонтовська, буд.19.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно положень ч.ч. 3-4 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Суд зазначає, що тлумачення норм Закону України Про третейські суди не дозволяє зробити однозначний висновок про те, що викладаючи зміст ч.2 ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення) законодавець не мав на увазі і третейські суди також.

Відповідно до пункту 4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то перевагу слід віддавати інтересам платника податків.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 17.12.2004р. № 04-5/3360, зокрема у п.3, зазначено: 3. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово - промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1і2 цього Закону, зупиняються, і пеня за їх порушення у цей період не сплачується. При визначенні суду, звернення до якого зупиняє терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону, господарським судам слід враховувати, що передбачений статтею перелік спеціальних юрисдикційних органів не є вичерпним.

Судом встановлено, що ООО Спецкран плюс (РФ) станом на 04.03.2016р. не виконало повністю свої зобов`язання за Договором № 27/15 від 20.03.2015р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлене обладнання (продукції), у зв`язку із чим, ТОВ Спецкран звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Всеукраїнський правовий союз підприємців із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 12 646 394, 00 руб. РФ, що станом на момент звернення є еквівалентом 4 489 469,88 (чотири мільйони чотириста вісімдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят дев`ять гри. 88 коп.) грн.

Ухвалою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації „Всеукраїнський правовий союз підприємців від 04 березня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 01/3-16 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 травня 2016 року об 11:00.

Судом встановлено, що приймаючі Ухвалу про прийняття позовної заяви до провадження Постійно діючий Третейський суд при Асоціації „Всеукраїнський правовий союз підприємців" визначив вказаний спір як такий, що відповідно до вимог чинного законодавства України підвідомчий розгляду Третейським судом, отже дії ТОВ „Спецкран" на момент звернення до суду є спрямованими на виконання вимог чинного валютного законодавства стосовно звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

Таким чином, законодавство України не робить винятку щодо можливості передачі майнового спору, що випливає з зовнішньоекономічної угоди, на вирішення третейського суду (арбітражу).

Звернення резидента до суду, який спеціально уповноважений законодавством відповідної країни, міжнародними договорами чи умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) вирішувати спори, що випливають із договірних та інших цивільно-правих відносин міжгосподарюючими суб`єктами, зупиняє терміни, передбачені статтями 1 та 2 Закону, і пеня за їх порушення у цей період не сплачується.

Статтею ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що спори, які виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншій органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р. № 1906-ІУ, згідно якої чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнароднимдоговором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до п. 9 роз`яснень президії Вищого господарського суду України ї 31.05.2002р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств та організацій" Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (Відень, 1980) застосовується у вирішенні спорів договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державі) незалежно від посилання на зазначену конвенцію у договорі за наявності однієї із таких умов, а саме: сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції; згідно з колізійними нормами міжнародного приватного пре застосовується матеріальне право держави учасниці конвенції. Так, Україна та РФ учасниками вказаної Конвенції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 7 ст. 4 ГПК України Третейський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства яке регулює спірні відносини.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 ГПК України застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

Частиною 9 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. №959-ХІІ встановлено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення) у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Буквальне тлумачення норм Закону України Про третейські суди не дозволяє зробити однозначний висновок про те, що викладаючи зміст ч.2 ст.4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення) законодавець не мав на увазі і третейські суди також.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

Таким чином, законодавство України не робить винятку щодо можливості передачі майнового спору, що випливає з зовнішньоекономічної угоди, на вирішення третейського суду (арбітражу).

Звернення резидента до суду, який спеціально уповноважений законодавством відповідної країни, міжнародними договорами чи умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) вирішувати спори, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, зупиняє терміни, передбачені статтями 1 та 2 Закону, і пеня за їх порушення у цей період не сплачується.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЕСПЛ).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач своєчасно звернувся з позовом до суду, узгодженого сторонами контракту, відповідно до Додаткової угоди №4 від 22.02.2016 року до договору №27/15 від 20.03.2015 року, ухвалою про прийняття позовної заяви до провадження Постійно діючим Третейським судом при Асоціації „Всеукраїнський правовий союз підприємців" визначено вказаний спір як такий, що відповідно до вимог чинного законодавства України підвідомчий розгляду Третейським судом, контролюючий орган не вжив будь-яких дій щодо визнання вказаного договору нечинним.

З наведеного слідує, що дії ТОВ „Спецкран" на момент звернення до суду є спрямованими на виконання вимог чинного валютного законодавства стосовно звернення до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, що спростовує висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового та валютного законодавства.

Суд звертає увагу, що у рішеннях ЄСПЛ у справах Щокін проти України (2010 рік, заяви №23759/03 та №37943/06) та Сєрков проти України (2011 рік, заява №39766/05), в яких Європейським судом з прав людини сформульовано правило конфлікту інтересів платника податків у разі неоднозначного трактування змісту норми закону, в силу якого у разі наявності суперечливих положень закону чи у разі відсутності "якості закону" необхідно застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податку.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-1V "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За викладених обставин, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.12.2016 року №0002361404.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран" (61017, м.Харків, вул. Велика Панасівська, 106, код ЄДРПОУ 31341901) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.12.2016 року №0002361404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран" (61017, м.Харків, вул. Велика Панасівська, 106, код ЄДРПОУ 31341901) судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.09.2019 року.

Суддя Біленський О.О.