Постанова

від 23.04.2019 по справі 910/13638/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. Справа№ 910/13638/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Жук Ю.В., адвокат, представник згідно ордеру серії ХС № 136549 від 15.04.19

від відповідача 1: Ступак Д.В. довіреність № 05/3-20-19

від відповідача 2: Тимофієва Т.М. довіреність № 5-28/123 від 04.01.19

розглянувши матеріали апеляційних скарг Державної казначейської служби України та Генеральної прокуратури України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року (повний текст складено 05.02.2019 р.)

у справі № 910/13638/18 (суддя Бойко М.В. )

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

до: 1. Генеральної прокуратури України

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 219 044,76 грн., -

в с т а н о в и в :

1.ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1.1. короткий зміст позовних вимог

1.1.1. Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 219 044,76 грн. (а.с.8-16).

1.1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к понесені витрати у розмірі 219 044,76 грн., пов'язані із зберіганням в період з 22.12.2016 по 24.01.2017 речових доказів у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 21.12.2016, на яке в вказаному кримінальному провадженні накладено арешт. Відшкодування таких витрат за доводами позивача повинно здійснюватись державою за рахунок коштів державного бюджету.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

1.2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі №910/13638/18 позовні вимоги ДП "Херсонський морський торговельний порт" до держави Україна в особі Генеральної прокуратури України та Державної казначейської служби України задоволено повністю. Стягнуто з державного бюджету України на користь ДП "Херсонський морський торговельний порт" заборгованість у розмірі 219 044,76 грн. та судовий збір у розмірі 3 285,67 грн. (а.с. 281-294).

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги;

1.3.1. Генеральна прокуратура України звернулась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/13638/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

1.3.2. Державна казначейська служба України звернулась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/13638/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. Розподіл справи

2.1.1. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2019 року, апеляційна скарга Генеральної прокуратури України у справі № 910/13638/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

2.1.2. Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному Головуючому судді (судді-доповідачу) від 14 березня 2019 року, апеляційна скарга Державної казначейської служби України у справі № 910/13638/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

2.1.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28 березня 2019 року у справі №910/13638/18 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13638/18 за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року. Розгляд апеляційної скарги Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/13638/18 призначено на 23 квітня 2019 року.

2.1.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/13638/18 та об'єднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/13638/18, який призначено на 23 квітня 2019 року.

2.2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (Генеральної прокуратури України);

2.2.1. Зобов'язання щодо відповідального зберігання сільськогосподарської продукції, покладені на позивача ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 скасовано Апеляційним судом м. Києва ще 25.01.2017.

2.2.2. Генеральною прокуратурою України не укладались договори на послугу зі зберігання, акти приймання-передачі чи виконаних робіт не підписувалися.

2.2.3. Відповідач-1 зазначає про безпідставність висновку суду про те, що мала місце бездіяльність органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження щодо не вчинення дій, спрямованих на передачу спірного майна спеціалізованій установі, організації чи підприємству, з посиланням на те, що оцінку законності дій слідчого уповноважений надавати лише слідчий суддя, в порядку кримінального судочинства.

2.2.4. Постанова про визнання виявленої сільськогосподарської продукції ТОВ "Гермес Лоджистік" речовим доказом у кримінальному провадженні не виносилась.

2.2.5. Скасовуючи арешт спірного майна, суд в ухвалі від 24.05.2017 зазначив про те, що воно не є предметом кримінального правопорушення.

2.2.6. На спірні відносини не поширюються Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 та Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджена 27.08.2010 спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації № 51/401/649/471/23/125. Інструкцію в Міністерстві юстиції не зареєстровано.

2.3. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (Державної казначейської служби України);

2.3.1 Оскільки передача майна на зберігання позивачу не здійснювалась, судом помилково вирішено стягнути витрати, пов'язані на зберігання речових доказів, з Державного бюджету. Такі витрати повинен відшкодовувати орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно.

2.3.2 Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" видатки для компенсації витрат, пов'язаних на зберігання речових доказів, не передбачено, тому у разі стягнення на користь позивача коштів за рішенням суду у справі № 910/13638/18, відбудеться порушення бюджетного законодавства.

2.3.3 Ухвалюючи рішення про стягнення з Державного бюджету України коштів на користь позивача, суд вийшов за межі позовних вимог.

2.4. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи (ДП "Херсонський морський торгівельний порт" щодо апеляційних скарг Генеральної прокуратури України та Державної казначейської служби України).

2.4.1. Спір у справі виник з приводу відшкодування понесених позивачем витрат на зберігання у період з 22.12.2016 по 23.05.2017 майна, визнаного речовими доказом в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016 р.

2.4.2. Враховуючи положення п. 32 Порядку зберігання речових доказів та абз. 4 п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах позивач зазначає, що витрати на зберігання речових доказів в кримінальному провадженні покриваються за рахунок коштів державного бюджету, а саме за рахунок бюджетних коштів, передбачених для утримання органу, що здійснив передачу відповідних доказів на зберігання, або ж безпосереднього за рахунок держави у випадку передачі таких доказів на зберігання іншій установі чи підприємству.

2.4.3. Позивач не є органом досудового розслідування чи спеціалізованою установою, а також не є учасником відповідного кримінального провадження, а тому покриття понесених ним витрат на зберігання спірного майна, переданого за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к в якості речових доказів у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016, зумовлено виключно обставинами перебування такого майна у нього на момент його виявлення слідчими органами, має здійснюватися саме за рахунок держави.

2.4.4. З постановленням ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к позивач був позбавлений можливості вчиняти будь-які дії відносно спірного майна, окрім, як його збереження.

2.4.5. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 р. ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 р. у справі №757/63429/16-к скасовано, однак постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на спірне майно.

2.4.6. Факт відмови Апеляційного суду міста Києва в задоволенні клопотання слідчого щодо передачі спірного майна на зберігання позивачу з покладенням відповідних витрат на власника не спростовує існування закріплених в положеннях ст. 170 КПК України обмежень розпорядження позивачем спірним майном за відсутності відповідних розпоряджень Генеральної прокуратури України, як органу, за ініціативою якого здійснювалося вжиття відповідних заходів збереження такого речового доказу, адже саме на таку особу положеннями приписів ст.ст. 100, 168 КПК України, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, покладено обов'язок контролю за збереженням спірного майна.

2.4.7. В силу судових рішень у справах №757/63429/16-к та №757/20733/17-к, приписів ст.ст. 100, 168 КПК України, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, протягом 21.12.2016-23.05.2017 між суб'єктом владних повноважень в особі органів досудового розслідування та Підприємством у результаті вимушеного зберігання спірного майна, зумовленим фактичною бездіяльністю органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42016000000003216 від 08.11.2016 щодо вчинення дій спрямованих на передачу спірного майна спеціалізованій установі, організації чи підприємству для його зберігання чи реалізації, виникли оплатні цивільно-правові відносини зі зберігання вантажу, що знаходився на теплоході "Кілія", розташованому за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), витрати на що у відповідності до положень п. 32 зазначеного Порядку та п. 13 визначеної Інструкції покриваються за рахунок держави.

2.4.8. В ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 у справі №757/63429/16- зазначено, що витрати по збереженню арештованого майна згідно п. 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 покриваються за рахунок коштів державного бюджету передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив передачу речових доказів на зберігання і аж ніяк не власником такого майна. Про вказане також зазначено у судових рішеннях у справах №923/199/17 та №923/957/17.

2.5. інші процесуальні дії у справі:

2.5.1. У судовому засіданні 23 квітня 2019 року прокурор представник та Державної казначейської служби України надали пояснення, в яких підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

2.5.2. Представник ДП "Херсонський морський торговельний порт" у судовому засіданні 23 квітня 2019 року надав пояснення, в яких заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив відмовити у їх задоволенні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи;

3.1.1. На підставі Договору №7/92Д на виконання робіт від 18.12.2014, укладеного між ДП "Херсонський морський торгівельний порт" та ПП "Віатранс", ДП "Херсонський морський торгівельний порт" взяло на себе зобов'язання з організації і здійснення перевантаження вантажів клієнта, а саме - зернових та харчових вантажів насипом на експорт та каботаж, через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади ДП "Херсонський морський торгівельний порт", плав'ємності ДП "Херсонський морський торгівельний порт" та/або клієнта, а також забезпечення короткочасного зберігання вантажу на підприємстві для накопичення суднових партій і подальшого відвантаження вантажу з ДП "Херсонський морський торгівельний порт" на водний або інший вид транспорту (т.І, а.с. 28-30).

3.1.2. ДП "Херсонський морський торгівельний порт" прийнято для подальшого відвантаження зерно ячменю, в т.ч. згідно приймальних актів №400, №405 від 23.08.2016 та №410 від 24.08.2016, за якими відправником було визначено ТОВ "Гремес Лоджистік" (т.І, а.с. 34-36).

3.1.3. На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.11.2016 (т.І, а.с. 206) управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, 15-16.12.2016 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016 проведено обшук на території ДП "Херсонський морський торгівельний порт" за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), в ході якого виявлено та оглянуто сільськогосподарську продукцію, яка належить ТОВ "Гермес Лоджистік" (код 39828075), а саме: зерно ячменю у кількості 1 327,580 тон. /про що свідчить протокол обшуку від 15.12.2016 р. (т.І, а.с. 208-218).

3.1.4. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к ухвалено: клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Даніча Є.О. задовольнити; накласти арешт на сільськогосподарську продукцію, що в 2016 році завезена ТОВ "Гермес Лоджистік" (код 39828075) та на даний час зберігається на теплоході "Кілія", що знаходиться за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), а саме: зерно ячменю у кількості 1 327,580 тон, та зупинити проведення усіх видаткових операцій по ним; арештовану сільськогосподарську продукцію , а саме: зерно ячменю у кількості 1 327,580 тон, що зберігається на теплоході "Кілія", що розташований за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон ) передати на відповідальне зберігання службовим особам ДП "Херсонський морський торговельний порт" , витрати на зберігання покласти на власника сільськогосподарської продукції ; зобов'язати службових осіб ДП "Херсонський морський торговельний порт" надати Генеральній прокуратурі України на момент оголошення ухвали слідчого судді про накладення арешту виписку (довідку) про залишки сільськогосподарської продукції (зерна кукурудзи) підприємства ТОВ "Гермес Лоджистік" (код 39828075), які на даний час зберігаються на теплоході "Кілія", що розташований за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), а також негайно повідомляти про надходження сільськогосподарської продукції від ТОВ "Гермес Лоджистік" (код 39828075), а в подальшому письмово у 7-ми денний термін повідомляти ГПУ (м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про стан збереження залишків сільськогосподарської продукції ТОВ "Гермес Лоджистік" (код 39828075); заборонено службовим особам та працівникам ТОВ "Гермес Лоджистік" (код 39828075) його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею (т.І, а.с. 37-38).

3.1.5. 22.12.2016 капітаном податкової міліції Чефрановим А.О. ОУ ГУ ДФС у Херсонській області на підставі доручення старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Даніча Є.О. від 21.12.2016 доведено до відома в.о. заступника директора з фінансів та матеріально-технічного забезпечення ДП "Херсонський морський торгівельний порт" Крупку В.В. та заступнику директора з експлуатації ДП "Херсонський морський торгівельний порт" Остаплюку П.Д. зміст ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к, про що складено протокол виконання ухвали про арешт майна від 22.12.2016 (т.І, а.с. 39).

3.1.6. Відповідно до складської довідки від 22.12.2016, наданої заступником начальника складу ДП "Херсонський морський торгівельний порт" Даниленком В.І., станом на 22.12.2016 вантаж ячменю, завезений ТОВ "Віатранс", що знаходиться на теплоході "Кілія", має документальну вагу 514,184 тон (т.І, а.с. 227).

3.1.7. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 у справі №757/63429/16-к (№11-сс/796/408/2017) ухвалено: ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 - скасувати , а апеляційну скаргу ДП "Херсонський морський торговельний порт" - задовольнити; постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Даніча Є.О., яке погоджене із прокурором відділу Генеральної прокуратури України Дяченком Л.M., задовольнити частково та накласти арешт на сільськогосподарську продукцію, що в 2016 році завезена ТОВ "Гермес Лоджистік" (код 39828075) та на даний час зберігається на теплоході "Кілія", що знаходиться за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), а саме: зерно ячменю у кількості 1 327,580 тон, та зупинити проведення усіх видаткових операцій по ним; зобов'язати службових осіб ДП "Херсонський морський торговельний порт" надати Генеральній прокуратурі України на момент оголошення ухвали слідчого судді про накладення арешту виписку (довідку) про залишки сільськогосподарської продукції (зерна кукурудзи) підприємства ТОВ "Гермес Лоджистік", які на даний час зберігаються на теплоході "Кілія", що розташований за адресою м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), а також негайно повідомляти про надходження сільськогосподарської продукції від ТОВ "Гермес Лоджистік", а в подальшому письмово у 7-ми денний термін повідомляти ГПУ (м. Київ, вул. Різницька, 13/15) про стан збереження залишків сільськогосподарської продукції ТОВ "Гермес Лоджистік"; заборонено службовим особам та працівникам ТОВ "Гермес Лоджистік" його представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею (а.с. 228-231).

3.1.8. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №757/20733/17-к скасовано арешт майна, а саме: зерна ячменю в кількості 514,184 метричних тон, що знаходиться за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон), накладений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 р. у кримінальному провадженні №42016000000003216 (т.І, а.с. 43-48).

3.1.9. Листом від 09.02.2018 №18-08/5/59 ДП "Херсонський морський торгівельний порт" звернулося до Генеральної прокуратури України з претензією, в якій вказувало на те, що протягом 22.12.2016 - 23.05.2017 було вимушене здійснювати зберігання вилученого вантажу зерна ячменю у кількості 514,184 метричних тонн в якості речових доказів по кримінальному провадженню №42016000000003216 від 08.11.2016, на що було понесені витрати у розмірі 219 044,76 грн., а тому вимагало відшкодувати суму відповідних витрат на вказаний в претензії рахунок (т.І, а.с. 49-50, 51)

3.1.10. Листом від 26.02.2018 №04/5/2-6220-18 Генеральною прокуратурою України з посиланням на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016 здійснюється управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України було здійснено пересилання вказаної претензії на адресу останнього (т.І, а.с. 52), яким листом від 16.03.2018 №9183/6/99-99-23-01-15с повідомлено ДП "Херсонський морський торгівельний порт" про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016 протягом 22.12.2016 по 23.05.2017 Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України не здійснювалося, а тому прийняти рішення щодо відшкодування понесених витрат не представляється можливим (т.І, а.с. 53)

3.1.11. До звернення з даним позовом позивачем ініціювалися судові спори з вимогами до ПП "Віатранс" як замовника за договором №7/92Д на виконання робіт від 18.12.2014, в рамках виконання якого позивачу було відвантажено спірний вантаж, про стягнення відшкодування понесених на зберігання такого вантажу у період з 22.12.2016 по 23.05.2017 витрат, за наслідками розгляду яких судовими рішеннями (рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.05.2017 у справі №923/199/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 та рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 у справі №923/957/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018) відмовлено з задоволенні заявлених позовних вимог в т.ч. з підстав того, що зберігання Підприємством спірного вантажу у визначений період зумовлено його арештом, а тому в силу приписів п. 32 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012, та п. 13 Інструкції, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, витрати на зберігання такого вантажу мають фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету (т.І, а.с. 141-145, 146-151: 152-156, 157-161).

3.2. Обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначені відповідно до них правовідносин:

3.2.1. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 р. у справі №757/63429/16-к (11-сс/796/408/2017) встановлено, що: "майно, на яке слідчий просив накласти арешт, а саме сільськогосподарську продукцію - зерно ячменю у кількості 1327,580 тон, передано на відповідальне зберігання службовим особам ДП "Херсонський морський торговельний порт", яке не є власником арештованого майна та не є стороною у даному кримінальному провадженні, що суперечить наведеним вимогам Закону./…/ Слідчим суддею залишено поза увагою і те, що відповідно до п. 32 порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 р. №1104, фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету , передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання, що свідчить про помилковість рішення слідчого судді у частині покладення витрат та зберігання речових доказів саме на їх власника .".

3.2.2. У протоколі виконання ухвали про арешт майна від 22.12.2016 р. зазначено в т.ч., що майно зберігається у позивача, а також те, що в т.ч. йому заборонено відчужувати арештоване майно.

3.2.3. Ухвалою Печерського районного суду від 24.05.2017 р. у справі №757/20733/17-к встановлено, що: "Слідчий Даніч Є.О. не зміг спростувати того факту, що арештоване майно належить компанії SMART TRADE OVERSEAS SA, вказати та надати суду документи, що підтверджують право власності на арештоване майно саме ТОВ "Гермес Лоджистік" (код 39828075)./…/ Кримінальне провадження №42016000000003216 за ч. 3 ст. 212 КК України здійснюється відносно певного кола підприємств-резидентів України у зв'язку із діями, направленими на ухилення від сплати податків на прибуток підприємств, та на думку слідчого нібито встановлені підстави вважати, що Вантаж є предметом та доказом злочину , передбаченого ч.3 ст.212 КК України. ".

3.3. доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

3.3.1. Підставою позову позивачем визначено невиконання державою України в особі Генеральної прокуратури України обов'язку з відшкодування понесених Підприємством витрат за час вимушеного зберігання, у період з 22.12.2016 до 23.05.2017, визнаний речовим доказом в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016 вантаж зерна ячменю у кількості 514,184 метричних тон, що знаходився на теплоході "Кілія", розташованому за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площами м. Херсон).

3.3.2. Встановивши при проведенні обшуку наявність у володінні позивача спірного майна, що підпадає під ознаки речового доказу в кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016 слідчим прийнято рішення про його фактичне тимчасове вилучення шляхом накладення арешту, у зв'язку з чим ініційовано звернення до суду із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого слідчим суддею постановлено ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к.

3.3.3. Враховуючи положення п. 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 абз. 4 п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витрати на зберігання речових доказів в кримінальному провадженні покриваються за рахунок коштів державного бюджету, а саме: за рахунок бюджетних коштів, передбачених для утримання органу, що здійснив передачу відповідних доказів на зберігання; безпосереднього за рахунок держави у випадку передачі таких доказів на зберігання іншій установі чи підприємству.

Отже, відшкодування понесених на зберігання витрат здійснюються за рахунок бюджетних коштів в незалежності від суб'єкта зберігання. У випадку здійснення зберігання не спеціалізованим підприємство, відшкодування понесених ним витрат є безумовним обов'язком держави, виникає в силу закону та не потребує договірному врегулюванню між сторонами.

3.3.4. Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що закріплена в положеннях ч. 1 ст. 98, ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 100, ст.ст. 167-170 КПК України суть арешту речового доказу в кримінальному проваджені, в незалежності від прийняття рішення щодо передання його на зберігання уповноваженій особі, позбавляє особу, у володінні якої фактично знаходиться таке майно, можливості розпорядження ним та блокує будь-яку можливість фізичного впливу на нього, в т.ч. шляхом переміщення, адже при здійсненні останнього за відсутності вказівки відповідного органу досудового розслідування існує ймовірність приховування, пошкодження, псування чи знищення такого речового доказу, що буде порушенням мети накладення арешту.

3.3.5. Судом першої інстанції вірно встановлено, що у даному випадку, позивач не є органом досудового розслідування чи спеціалізованою установою, а також учасником відповідного кримінального провадження, а тому покриття понесених ним витрат на зберігання спірного майна, переданого за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к в якості речових доказів у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016, зумовлено виключно обставинами перебування такого майна у нього (на території) на момент його виявлення слідчими органами та має здійснюватися саме за рахунок держави.

3.3.6. В силу судових рішень у справах №757/63429/16-к та №757/20733/17-к, приписів ст.ст. 100, 168 КПК України, Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витрати зі зберігання вантажу зерна ячменю у кількості 514,184 метричних тон, протягом 21.12.2016-23.05.2017 у результаті вимушеного зберігання спірного майна, зумовленого накладенням на нього арешту за клопотанням слідчого Генеральної прокуратури України, а також з огляду на встановлення в ухвалі Печерського районного суду від 24.05.2017 р. у справі №757/20733/17-к того, що "на думку слідчого нібито встановлені підстави вважати, що Вантаж є предметом та доказом злочину , передбаченого ч.3 ст.212 КК України", у відповідності до положень п. 32 зазначеного Порядку та п. 13 визначеної Інструкції покриваються за рахунок держави.

3.3.7. Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що судовими рішенням у справах №923/199/17 та №923/957/17 надано правову оцінку та вказано на відсутність правових підстав для стягнення витрат за рахунок особи, на підставі договірних відносин з якою мало місце перебування спірного вантажу у позивача на момент його арешту, з огляду на визначений законодавством обов'язок держави Україна здійснювати відшкодування таких витрат.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що мотивування судових рішень у справах №923/199/17 та №923/957/17 не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору. Однак, керуючись принципом правової визначеності, дійшов вірного висновку про те, що отримавши остаточні судові рішення про відмову в його позові з визначенням правових підстав цього (у вигляді фактичної вказівки на вірний спосіб захисту своїх порушених прав в спірному випадку) позивач був впевнений в можливості їх відновлення шляхом звернення з даним позовом до суду.

3.4. чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

3.4.1. Обов'язок щодо зберігання майна виник у позивача на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к, з урахуванням ухвали Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2017 р. у справі 757/63429/16-к (№11-сс/796/408/2017), якими в т.ч. задоволено клопотання слідчого Генеральної прокуратури України та накладено арешт на зазначене у цьому клопотанні майно, яке виявлено на території позивача, що зумовило відсутність можливості його переміщення до скасування такого арешту. Внаслідок цього позивач поніс витрати по збереженню майна, які підлягають відшкодуванню в силу закону. Невідшкодування таких витрат свідчить про порушення прав позивача.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1 висновки за результатами розгляду матеріалів справи

4.1.1. Враховуючи доведеність позивачем заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення.

4.2 посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

4.2.1. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

4.2.2. Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

4.2.3. Відповідно до частин 1, 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4.2.4. Згідно із ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

4.2.5. За змістом ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4.2.6. Положеннями ст. 169 КПК України встановлено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

4.2.7. Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

4.2.8. Тобто, прийняття рішення щодо збереження речового доказу шляхом його арешту позбавляє особу, у володінні якого фактично знаходиться таке майно, можливості розпоряджатися ним будь-яким чином за відсутності вказівки про це органу досудового розслідування, яким ініційовано відповідне збереження, а відтак, і автоматично покладає на таку особу обов'язок по збереженню відповідного доказу до його вилучення чи передачі на збереження спеціалізованій установі, підприємству, організації, або ж припинення відповідних заходів збереження у визначених законом випадках. Вказаними положеннями передбачено, що забезпечення схоронності такого здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4.2.9. Відповідно до п. 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 (далі - Порядок), фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Згідно із абз. 4 п. 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 (далі - Інструкція), витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1 мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

5.1.1. Колегія суддів зазначає, що посилання Генеральної прокуратури України на скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 в частині передачі спірного майна на відповідальне зберігання службовим особам позивача з покладенням витрат по зберіганню на власника сільськогосподарської продукції, з огляду на наявність чинного арешту та неможливість переміщення такого майна не спростовують обставин наявності у позивача обов'язку із збереження розміщеного на його території речового доказу, на який накладено арешт, як ухвалою від 21.12.2016 р., так і ухвалою від 25.01.2017 р. та неможливість його переміщення за відсутності відповідних розпоряджень Генеральної прокуратури України, як органу, за ініціативою якого здійснювалося вжиття відповідних заходів збереження такого речового доказу, адже саме на таку особу положеннями приписів ст.ст. 100, 168 Кримінального процесуального кодексу України, Порядку та Інструкції було покладено обов'язок контролю за збереженням спірного майна.

5.1.2. Колегія суддів зазначає, що покриття витрат за час вимушеного зберігання позивачем майна, у зв'язку з накладенням на нього арешту, яке, за доводами слідчого у кримінальному провадженні №42016000000003216 є предметом та доказом злочину, не ставиться у залежність від наявності договірних відносин між сторонами та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку, такі відносини виникли в силу Закону, що спростовує викладені у апеляційній скарзі твердження відповідача-1

5.1.3. Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що у відповідності до викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 правової позиції, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, у даній справі, предметом якої є стягнення витрат на зберігання речових доказів, відшкодування яких, на думку позивача, повинне здійснюватись державою за рахунок коштів державного бюджету, відповідачем є саме держава Україна, в особі відповідних органів.

Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к, якою було накладено арешт на зерна ячменю, постановлена на підставі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, погодженого прокурором Генеральної прокуратури України.

У відповідності до ст.ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011, забезпечення казначейського обслуговування бюджетних коштів, а також здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду покладено саме на Державну казначейську службу України та її територіальні органи.

Враховуючи викладене та оскільки позивачем заявлено позов про стягнення витрат, пов'язаних із зберіганням речових доказів у кримінальному провадженні, судом першої інстанції вірно визначено у якості відповідачів у даній справі Державу Україна в особі Генеральної прокуратури України (на підставі клопотання якої ухвалою від 21.12.2016 р. накладено арешт на майно) та Державної казначейської служби України (як органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та безспірне списання коштів на підставі рішень суду).

Такі висновки суду першої інстанції кореспондуються із викладеною у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених до відповідача-1 позивних вимог шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України, а наведені в апеляційній скарзі відповідача-2 заперечення у цій частині є безпідставними.

5.1.4. В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

5.1.5. З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються твердження відповідача-2 про те, що виконання рішення у даній справі з урахуванням відсутності відповідних бюджетних асигнувань призведе до порушення бюджетного законодавства.

5.1.6. Відповідачем-2 не доведено того, що спільний наказ Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, яким затверджено Інструкцію не пройшов державну реєстрацію.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

6.1.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

6.1.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі №910/13638/18 залишити без змін.

6.1.3. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/13638/18 залишити без задоволення.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Генеральної прокуратури України на рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі № 910/13638/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі №910/13638/18 залишити без змін.

3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарги покласти на Державної казначейської служби України та Генеральної прокуратури України відповідно до сплачених сум.

Державної казначейської служби України та Генеральної прокуратури України.

4. Справу №910/13638/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Дата складення повного тексту - 26 квітня 2019 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.О. Хрипун

О.В. Агрикова