Постанова

від 28.10.2019 по справі 910/13638/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. - (головуючого), Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Генеральної прокуратури України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019

у справі № 910/13638/18

за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України

про стягнення 219 044,76 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" (далі - ДП "Херсонський морський торговельний порт", Підприємство, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 219 044,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що понесені ним витрати у розмірі 219 044,76 грн пов`язані із зберіганням в період з 22.12.2016 по 24.01.2017 речових доказів у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 21.12.2016, на яке у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к було накладено арешт.

Відшкодування таких витрат за доводами позивача повинно здійснюватися Державою за рахунок коштів державного бюджету.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

18.12.2014 між ДП "Херсонський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "Віатранс" укладено договір на виконання робіт №7/92Д (далі- договір).

На підставі договору ДП "Херсонський морський торгівельний порт" взяло на себе зобов`язання з організації і здійснення перевантаження вантажів клієнта, а саме - зернових та харчових вантажів насипом на експорт та каботаж, через зерновий перевантажувальний комплекс, криті склади ДП "Херсонський морський торгівельний порт", плав`ємності ДП "Херсонський морський торгівельний порт" та/або клієнта, а також забезпечення короткочасного зберігання вантажу на підприємстві для накопичення суднових партій і подальшого відвантаження вантажу з ДП "Херсонський морський торгівельний порт" на водний або інший вид транспорту.

Згідно приймальних актів №400, №405 від 23.08.2016 та №410 від 24.08.2016 ДП "Херсонський морський торгівельний порт" прийнято для подальшого відвантаження зерно ячменю, в т.ч. за якими відправником було визначено ТОВ "Гремес Лоджистік".

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 21.12.2016 у кримінальній справі №757/63429/16-к, за клопотанням слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, накладено арешт, як на речовий доказ злочину, на зерно ячменю у кількості 1327,58 тонн, який на час винесення цієї ухвали зберігалося на теплоході "Кілія", що знаходився за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площею у м. Херсоні), у зв`язку з чим зупинено проведення видаткових операцій по цій сільськогосподарській продукції, з передачею вказаної арештованої сільськогосподарській продукції на відповідальне зберігання службовим особам Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт".

Відповідно до протоколу від 22.12.2016, на підставі вказаної ухвали суду від 21.12.2016, капітаном податкової міліції Державної фіскальної служби, за дорученням слідчого Генеральної прокуратури України, накладено арешт на зерно ячменю у кількості 514,184 тон.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 у кримінальній справі №757/63429/16-к, клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України задоволено частково, накладено арешт на зерно ячменю у кількості 514,184 тонн, яке на час винесення цієї ухвали зберігалося на теплоході "Кілія", що знаходився за адресою: м. Херсон, пр-т Ушакова, 4 (земельна ділянка між Одеською та Жовтневою площею у м. Херсоні).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2017 по справі №757/20733/17-к скасовано арешт накладений на зерно ячменю у кількості 514,184 тонн, накладений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2017 у кримінальному провадженні №42016000000003216.

Листом від 09.02.2018 №18-08/5/59 ДП "Херсонський морський торгівельний порт" звернулося до Генеральної прокуратури України з претензією, в якій вказувало на те, що протягом 22.12.2016 - 23.05.2017 було вимушене здійснювати зберігання вилученого вантажу зерна ячменю у кількості 514,184 метричних тонн в якості речових доказів по кримінальному провадженню №42016000000003216 від 08.11.2016, на що було понесені витрати у розмірі 219 044,76 грн., а тому вимагало відшкодувати суму відповідних витрат на вказаний в претензії рахунок.

Листом від 26.02.2018 №04/5/2-6220-18 Генеральною прокуратурою України з посиланням на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016 здійснюється управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України було здійснено пересилання вказаної претензії на адресу останнього, яким листом від 16.03.2018 №9183/6/99-99-23-01-15с повідомлено ДП "Херсонський морський торгівельний порт" про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 08.11.2016 протягом 22.12.2016 по 23.05.2017 Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України не здійснювалося, а тому прийняти рішення щодо відшкодування понесених витрат є неможливим.

До звернення з даним позовом, позивачем ініціювалися судові спори з вимогами до ПП "Віатранс" як замовника за договором №7/92Д на виконання робіт від 18.12.2014, в рамках виконання якого позивачу було відвантажено спірний вантаж, про стягнення відшкодування понесених витрат на зберігання такого вантажу у період з 22.12.2016 по 23.05.2017.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.05.2017 у справі №923/199/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2017, та рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.12.2017 у справі №923/957/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та постановою Верховного Суду від 27.06.2018, відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог в тому числі з підстав того, що зберігання Підприємством спірного вантажу у визначений період зумовлено його арештом, а тому в силу приписів п. 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012, та п. 13 Інструкції Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, витрати на зберігання такого вантажу мають фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету.

Невиконання Державою України в особі Генеральної прокуратури України обов`язку з відшкодування понесених Підприємством витрат за час вимушеного зберігання, у період з 22.12.2016 до 23.05.2017 вантажу зерна ячменю у кількості 514,184 метричних тон стало підставою для звернення з даним позовом.

Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 позовні вимоги ДП "Херсонський морський торговельний порт" до Держави Україна в особі Генеральної прокуратури України та Державної казначейської служби України задоволено повністю. Стягнуто з державного бюджету України на користь ДП "Херсонський морський торговельний порт" заборгованість у розмірі 219 044,76 грн. та судовий збір у розмірі 3 285,67 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 залишено без змін. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладено на Державну казначейську службу України та Генеральну прокуратуру України відповідно до сплачених сум.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із того, що Підприємство не є органом досудового розслідування чи спеціалізованою установою, а також не являється учасником відповідного кримінального провадження, а тому покриття понесених ним витрат на зберігання спірного майна, переданого за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к, зумовлені виключно обставинами перебування такого майна у нього на момент його виявлення слідчими органами, має здійснюватися саме за рахунок Держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі Генеральна прокуратура України просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 910/13638/18, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ДП "Херсонський морський торгівельний порт" відмовити повністю.

В обґрунтування підстав для скасування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Стверджує, що на спірні правовідносини не поширюються Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 та Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010.

Крім того зазначає, що залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, в оскаржувані постанові судом апеляційної інстанції зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Від ДП "Херсонський морський торгівельний порт" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Вказує, що до звернення з даним позовом до суду ним ініціюювались судові спори з вимогами до ПП Віатранс , як змовника за договором № 7/92Д, про стягнення відшкодування понесених витрат на зберігання вказаного вантажу, за наслідком розгляду яких судовими рішеннями у справах № 923/957/17 та № 923/199/17 було відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки зберігання Підприємством спірного вантажу було зумовлено його арештом, а тому витрати на зберігання такого вантажу мають фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету.

Крім того, ДП "Херсонський морський торгівельний порт" заявлено клопотання про розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції та стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/13638/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огороднік К.М.- головуючого (суддя-доповідач), Ткаченко Н.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.07.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 11.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 у справі №910/13638/18, постановлено здійснювати перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відпусткою суддів Ткаченко Н.Г. та Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/13638/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Огороднік К.М.- головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.08.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувалися суди

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Предметом спору у даній справі є вимоги зберігача про відшкодування йому вартості фактичних витрат пов`язаних із зберіганням арештованого майна у кримінальному провадженні за рахунок Держави.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к, якою було накладено арешт на зерна ячменю з метою збереження речових доказів, постановлена на підставі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, погодженого прокурором Генеральної прокуратури України.

Згідно ч. 2 ч. 4 ст. 168 КПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Тобто, прийняття рішення щодо збереження речового доказу шляхом його арешту позбавляє особу, у володінні якого фактично знаходиться таке майно, можливості розпоряджатися ним будь-яким чином за відсутності вказівки про це органу досудового розслідування, яким ініційовано відповідне збереження, а відтак, і автоматично покладає на таку особу обов`язок по збереженню відповідного доказу до його вилучення чи передачі на збереження спеціалізованій установі, підприємству, організації, або ж припинення відповідних заходів збереження у визначених законом випадках. Вказаними положеннями передбачено, що забезпечення схоронності такого здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження , яким визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Пунктом 32 цього Порядку встановлено, що фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 затверджено Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду.

Відповідно до абз. 4 п. 13 Інструкції витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок Держави.

З огляду на наведені положення вбачається, що в будь-якому випадку витрати на зберігання речових доказів в кримінальному провадженні покриваються за рахунок коштів державного бюджету, а саме: за рахунок бюджетних коштів, передбачених для утримання органу, що здійснив передачу відповідних доказів на зберігання, або ж безпосереднього за рахунок держави у випадку передачі таких доказів на зберігання іншій установі чи підприємству.

Судами встановлено, що позивач не є органом досудового розслідування чи спеціалізованою установою, не являється учасником відповідного кримінального провадження, понесені ним витрати на зберігання майна, переданого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі №757/63429/16-к з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, зумовлено виключно обставинами перебування такого майна у нього на момент його виявлення слідчими органами, тому їх покриття в силу закону має здійснюватися саме за рахунок Держави.

Відтак, ураховуючи зазначене вище, з огляду на правові висновки у справах №923/957/17 та № 923/199/17, касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі щодо наявності підстав для задоволення позову, внаслідок чого судами правомірно стягнено з державного бюджету України на користь ДП "Херсонський морський торговельний порт" 219044,76 грн. витрат за зберігання вантажу - зерна ячменю у кількості 514,184 метричних тон.

Проте, суд апеляційної інстанції, зробивши правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, помилково зазначив в тексті постанови (п. 6.1.1), що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, однак, це не вплинуло на правильність висновку апеляційного господарського суду.

Крім того, в силу положень ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи Генеральної прокуратури України про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2016 в частині передачі спірного майна на відповідальне зберігання службовим особам позивача з покладенням витрат по зберіганню на власника сільськогосподарської продукції, колегією суддів відхиляються з огляду на наявність чинного арешту та неможливість переміщення такого майна, оскільки не спростовують обставин наявності у позивача обов`язку із збереження розміщеного на його території речового доказу, на який накладено арешт, як ухвалою від 21.12.2016, так і ухвалою від 25.01.2017, неможливість його переміщення за відсутності відповідних розпоряджень Генеральної прокуратури України, як органу, за ініціативою якого здійснювалося вжиття відповідних заходів збереження такого речового доказу.

Посилання Генеральної прокуратури України на відсутність договірних відносин між сторонами як неможливість врегулювання спірного питання, колегією суддів відхиляється, оскільки покриття витрат за час вимушеного зберігання позивачем майна, у зв`язку з накладенням на нього арешту, яке, за доводами слідчого у кримінальному провадженні №42016000000003216 є предметом та доказом злочину, не ставиться у залежність від наявності договірних відносин між сторонами, адже у даному випадку такі відносини виникли в силу Закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 06.09.2018 у справі № 923/456/18 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судові витрати

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Поряд з тим, як зазначалося, позивач у відзиві на касаційну скаргу порушував питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у сумі 7000 грн. В обґрунтування цього до відзиву додані належним чином засвідчені копію договору про надання правової допомоги № 60Р від 25.03.2019, доручення від 25.03.2019, платіжного доручення № 12313 від 25.07.2019, акт №30 від 31.07.2019, детальний опис робіт, орендар про надання правової допомоги серії ХС № 136510,

Відзив на касаційну скаргу надіслано всім учасниками справи, що підтверджується поштовими накладними та описами вкладення до цінного листа, доданими до відзиву, відповіді на який на адресу суду не надійшло.

Розглянувши клопотання ДП "Херсонський морський торгівельний порт" колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з приписами частини 9 статті 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправомірної дії сторони, суд має право покласти та таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Перевіривши документи, надані ДП "Херсонський морський торгівельний порт в обґрунтування своїх вимог для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, за відсутності заперечень з боку відповідачів стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, Верховних Суд вважає за можливе задовольнити заяву ДП "Херсонський морський торгівельний порт про розподіл судових витрат шляхом стягнення з Генеральної прокуратури України 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи №910/13638/18 у суді касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 126, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного суду від 23.04.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 у справі №910/13638/18 залишити без змін.

3. Заяву Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт про розподіл витрат на правничу допомогу задовольнити.

4. Стягнути з Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь Державного підприємства Херсонський морський торгівельний порт (73000, м. Херсон, пр-т. Ушакова, 4, код ЄДРПОУ 01125695) 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.