Ухвала

від 26.04.2019 по справі 6/206-08

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"26" квітня 2019 р. Справа № 6/206-08

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного банку "БРОКБІЗНЕСБАНК"

на ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.01.2019 р.

(постановлену о 11:30 год. у м. Вінниця, повний текст складено 05.02.2019 р.)

за заявою № 78 від 11.01.2019 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання у справі та видачу дублікату наказу

у справі № 6/206-08 (суддя Міліціанов Р.В.)

стягувач Акціонерного банку "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Вінницької філії АБ "БРОКБІЗНЕСБАНК"

боржник ОСОБА_2 господарства "Бекхем"

про стягнення 379 672,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.01.2019 р. у справі № 6/206-08 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.02.2019 р.) було відмовлено в задоволенні заяви № 78 від 11.01.2019 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 6/206-08.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, Акціонерний банк "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Вінницької філії АБ "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої скаржник просить скасувати вказану ухвалу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 р. у справі № 6/206-08 апеляційну скаргу Акціонерного банку "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Вінницької філії АБ "БРОКБІЗНЕСБАНК" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.01.2019 р. у справі № 6/206-08 залишено без руху. Зобов'язано Акціонерний банк "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Вінницької філії АБ "БРОКБІЗНЕСБАНК" усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази оплати судового збору у розмірі 1921 грн. в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір". Роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Як вбачається із поштової кореспонденції, котра надійшла на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Вінницької філії АБ "БРОКБІЗНЕСБАНК" (21032, м. Вінниця, вул. Київська, 14), ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 р. у справі № 6/206-08 повернулася за закінченням терміну зберігання.

Також, судом за допомогою сервісу відстеження поштового відправлення (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) встановлено, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 р. у справі № 6/206-08 направлена безпосередньо до Акціонерного банку "БРОКБІЗНЕСБАНК" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41) була доставлена в відділення 01.04.2019 р. та залишається не врученою.

Суд констатує, що ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 р. у справі № 6/206-08 направлялася до Акціонерного банку "БРОКБІЗНЕСБАНК" за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та безпосередньо апелянтом в апеляційній скарзі.

В Рішенні Європейського суду з прав людини "ОСОБА_3 проти Росії" було зазначено, що:

"Конвенція має на меті гарантувати практичні та ефективні права, а не ті, які є теоретичними або ілюзорними (див., серед багатьох інших органів, Cudak v. Lithuania [GC], no. 15869/02, § 58, ECHR 2010) . Право на публічні слухання було б безпідставним, якщо сторона у справі не була проінформована про слухання таким чином, щоб мати можливість бути присутнім на ній, якщо він або вона вирішить скористатися своїм правом з'явитися (на таке слухання), як це встановлено у внутрішньому законодавстві (див. Yakovlev v. Russia, no.72701/01, § 21, 15 March 2005).

Пункт 1 статті 6 не може бути витлумачений як присвоєння сторонам права одержувати особливу форму вручення судових документів, наприклад, зареєстрованою поштою (див. Kolegovy v. Russia, no. 15226/05, § 40, 1 March 2012; Perihan and Mezopotamya Basэn Yayэn A.Ю. v. Turkey, no. 21377/03, § 39, 21 January 2014; and Avotiтр v. Latvia [GC], no. 17502/07, § 119, ECHR 2016). Проте, Суд вважає, що в інтересах здійснення правосуддя сторона повинна бути поінформована про судове засідання таким чином, щоб не тільки знати дату, час і місце слухання, а й мати достатній час підготувати свою справу і бути присутнім на судовому засіданні (див. Kolegovy, cited above, § 40, and the cases cited therein, and Aћdajiж v. Slovenia, no.71872/12, § 48, 8 October 2015).

Що стосується застосовних положень російського законодавства, Суд зазначає, що у таких справах вони передбачали усне слухання (див. Пункт 34 вище), а суд першої інстанції визнав, що воно є доречним і у справі заявника (див. пункт 14 вище). Крім того, згідно з російським законодавством повідомлення повинні бути направлені до "місця проживання", яке в даному випадку відповідає зареєстрованій адресі проживання заявника (див., у зв'язку з цим, пункти 34 і 42 вище; див. також Sergey Smirnov v. Russia, no. 14085/04, §§ 29-30, 22 December 2009). Незважаючи на те, що матеріали справи, що надходять до Суду, не містять конкретних доказів, таких як поштові відмітки, що стосуються відправлення рішення суду від 12 серпня 2014 року, сам заявник визнав у національному провадженні, що ці рішення суду були направлені на його адресу і потім були повернуті суду як не доставлені (див. пункт 31 вище). Тому немає сумніву, що з метою повідомлення заявника була використана правильна адреса.

Відповідно до пункту 1 статті 123 особа вважається належним чином повідомленою, коли суд "мав інформацію про отримання адресатом" копії рішення про реєстрацію позовної заяви або заяви про порушення справи у справі, або інший доказ отримання адресатом інформації про порушене судочинство.

Стаття 123 § 4 передбачала кілька варіантів, коли особи "вважаються повідомленими". Зокрема, адресат вважався належним чином повідомленим, якщо (i) незважаючи на поштове повідомлення, одержувач не з'явився, щоб отримати копію судового акта, надісланого господарським судом у встановленому порядку, про який поштова організація повідомляє господарський суд; або (ii) копія судового акта не була подана, оскільки адресат не знаходився за зазначеною адресою, про що поштова організація повідомляє господарський суд із зазначенням джерела такої інформації.

Суд нагадує, що його завдання не полягає в тому, щоб розглядати in abstracto внутрішні правила сповіщення, а радше розглянути, з належним урахуванням усіх обставин справи, чи були дотримані гарантії статті 6 Конвенції. Стаття 6 Конвенції не передбачає жодного конкретного методу для надіслання повідомлень про слухання чи судові рішення (див. пункт 65 вище).

Заявник стверджував на національному рівні та перед цим Судом, що він не отримав жодних повідомлень щодо судового розгляду та апеляційного провадження, а також, що суди мали б бути більш ретельними щодо надіслання повідомлень про розгляд його до справи, наприклад, шляхом надіслання кореспонденції на його фактичну адресу проживання, за допомогою телефонного зв'язку або іншим методом, який дав би їм впевненість, що відповідач був поінформований про дату (дати) слухання.

Зі свого боку, Суд зазначає, що в межах конкретної судової стадії провадження проти заявника сторонами не заперечувалося, що повідомлення про винесення рішення і власне рішення від 12 серпня 2014 року, було надіслано на зареєстровану адресу заявника відповідно до вимог російського законодавства. Більше того, зазначається, що це повідомлення було повернуто до суду як не доставлене. Сторони, здається, не погоджуються з власне причиною такого невиконання (недоставлення). Заявник зазначив, що його було повернуто з приміткою, в якій говорилося, що адресат не знаходився за цією адресі (див. Пункт 31 вище), що може означати, що адресат не був там, щоб отримати це повідомлення або що заявник не був обізнаний, що на цю адресу може прийти повідомлення суду, тому що, наприклад, там не було поштової скриньки або чогось схожого. Уряд, натомість, зазначив, що повідомлення було повернуто, оскільки його не було отримано в поштовому відділенні протягом періоду зберігання (див. Пункт 13 вище). За відсутності переконливих доказів Суд не може зайняти певну позицію з цього питання.

Незважаючи на це, такої невизначеності не існує щодо того, що після рішення господарського суду від 10 жовтня 2014 року перейти від скороченої процедури до звичайної процедури, слухання було призначене на 11 листопада 2014 року. Повідомлення було надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання заявника, а потім повернуто назад до суду з приміткою, в якій зазначається "за закінченням терміну зберігання" як причини повернення (див. пункт 15 вище).

Що стосується поведінки національних органів влади в даній справі, Суд спочатку зазначає, що вони діяли відповідно до російського законодавства, надсилаючи повідомлення на зареєстровану адресу проживання. Суд також зазначає, що господарський суд подбав про те, щоб надіслати повідомлення на місце, де знаходився бізнес (кіоски для продажу продуктів харчування) (див. пункт 16 вище). Також безперечно, що інформація, яка стосується призначених (запланованих) слухань, була своєчасною та адекватно доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) суду. На думку Суду, вони, таким чином, демонстрували достатню старанність, щоб дозволити заявнику, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень, що стосуються підприємців, визначитися з провадженням проти нього, а саме стосовно процедури оскарження у справі".

Отже, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що надсилання судового рішення за адресою вказаною самим апелянтом, чи адресою за якою його офіційно зареєстровано є належним повідомленням про наявність судової справи в якій він бере участь, не залежно від факту отримання судового рішення.

Також, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.

За приписами ч. ч. 1,3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин."

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 р. у справі № 6/206-08 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28.03.2019 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80717712), а тому апелянт або його представник міг ознайомитися з текстом вказаної ухвали.

Підсумовуючи вказане, апеляційний господарський суд робить висновки, що було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення скаржника про залишення апеляційної скарги без руху, однак останній, незважаючи на те, що не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух скарги користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, наданими процесуальними правами своєчасно не скористався, доказів усунення недоліків апеляційної скарги суду апеляційної інстанції не надав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 910/9836/18

Поруч з тим, суд зазначає, що враховуючи надходження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 р. у справі № 6/206-08, адресованої Акціонерного банку "БРОКБІЗНЕСБАНК" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41), до відділення 01.04.2019 р., то саме з цієї дати слід рахувати 10-денний строк на усунення недоліків.

За таких обставин, 10-денний строк, встановлений ухвалою суду від 27.03.2019 р. закінчився - 10.04.2019 р.

Згідно ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У відповідності до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч.6 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки скаржником не усунено недоліки апеляційної скарги, то останню слід повернути Акціонерному банку "БРОКБІЗНЕСБАНК" .

Керуючись ст. ст. 174, 234, 260 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Повернути апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Вінницької області від 31.01.2019 р. у справі № 6/206-08 - Акціонерному банку "БРОКБІЗНЕСБАНК".

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.