Рішення

від 25.04.2019 по справі 905/44/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2019р. Справа №905/44/19

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (юридична адреса: 01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Комунального підприємства Міськтепломережа (юридична адреса: 86600, Донецька область, м.Чистякове, вул.Поповича, буд.22, код ЄДРПОУ 33394363)

про стягнення 1068036,60 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - адв.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства Міськтепломережа , м.Чистякове про стягнення боргу на загальну суму 1068036,60 грн, у тому числі: основного боргу в сумі 473931,72 грн, пені - 86956,74 грн, 3% річних - 47539,13 грн, інфляційних втрат - 459609,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 14.01.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/44/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.04.2019р. змінено найменування позивача у справі №905/44/19 з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду про дату та час судових засідань у справі №905/44/19.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з тим, норми ст.43 вказаного кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність представника відповідача у судовому засіданні 25.04.2019р. не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 27.11.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір на купівлю-продаж природного газу №542/14-ТЕ-6, за приписами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 974,40 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 191,40; лютий - 156,60; березень - 139,20; квітень - 78,30; жовтень - 78,30; листопад - 156,60; грудень - 174.

За змістом п.5.2 договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. до сплати за 1000 куб. м газу належить 1118,974 грн, крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Додатковою угодою №1 від 28.01.2014р. сторони узгодили внесення змін до п.5.2 договору купівлі-продажу природного газу, внаслідок чого було встановлено, що з 01.01.2014р. до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Згідно з п.п.3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до розділу 11 договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. позивачем та відповідачем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування):

- б/н від 31.01.2014р. у січні 2014 року на суму 150751,77 грн (115,148 тис. куб. м),

- б/н від 28.02.2014р. у лютому 2014 року на суму 140428,72 грн (107,263 тис. куб. м),

- б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 111189,04 грн (84,929 тис. куб. м),

- б/н від 30.04.2014р. у квітні 2014 року на суму 29225,27 грн (22,323 тис. куб. м).

Крім того, як вказує позивач, на виконання умов укладеного сторонами правочину у жовтні - грудні 2014 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України здійснило постачання Комунальному підприємству Міськтепломережа природного газу в обсязі 197,175 тис. куб. м, в тому числі, у жовтні - 23,029 тис. куб. м, листопаді - 75,294 тис. куб. м, грудні - 98,852 тис. куб. м на загальну суму 258141,50 грн (з урахуванням ціни на газ, встановленої п.5.2 договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р.).

Проте, як свідчать матеріали справи, всупереч умовам договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р., згідно з яким обов'язок складання актів приймання-передачі природного газу, що, зокрема, містять інформацію щодо обсягу отриманого газу, покладено на відповідача, акти приймання-передачі у жовтні - грудні 2014 року на загальну суму 258141,50 грн у матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, на підтвердження поставки газу у жовтні - грудні 2014 року у зазначеному обсязі позивачем надано: витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України , з боку яких не підписані акти приймання-передачі; реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії Нафтогаз України через газорозподільні мережі ПАТ Донецькоблгаз за жовтень - грудень 2014 року (додаток №2 до договору від 25.01.2013р. №14/1009/13 на розподіл природного газу).

Виходячи з того, що відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, факту отримання газу у визначеному позивачем обсязі не спростував, суд розглядає справу за наявними у матеріалах справи документами та приймає до уваги обсяги газу, які визначені Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у спірні періоди.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 473931,72 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою січня 2014 року на суму 150751,77 грн - 14.02.2014р. включно,

- за поставкою лютого 2014 року на суму 140428,72 грн - 14.03.2014р. включно,

- за поставкою березня 2014 року на суму 111189,04 грн - 14.04.2014р. включно,

- за поставкою квітня 2014 року на суму 29225,27 грн - 14.05.2014р. включно,

- за поставкою жовтня 2014 року на суму 30149,56 грн - 14.11.2014р. включно,

- за поставкою листопада 2014 року на суму 98574,90 грн - 15.12.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою грудня 2014 року на суму 129417,04 грн - 14.01.2015р. включно.

Проте, як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство Міськтепломережа перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. (відомості, які містяться у довідках Операції з 01.01.2014р. по 30.11.2015р. , Сальдо по підприємству КП Міськтепломережа позивача) лише частково та з порушенням встановлених договором строків. Заборгованість Комунального підприємства Міськтепломережа за спірними поставками природного газу на теперішній час становить 473931,72 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 14.01.2019р. господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Міськтепломережа про стягнення боргу в сумі 473931,72 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.7.2 договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р., у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення пеню на загальну суму 86956,74 грн за загальний період з 15.03.2014р. по 14.07.2015р.

Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг , що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015р.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб'єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Пунктом 1 постанови №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України Про визначення гарантованих постачальників природного газу встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.п.5, 6 статуту позивача, затвердженого постановою №747 від 25.05.1998р. Кабінету Міністрів України встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України Про енергозбереження визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Акціонерне товариство Національної акціонерної компанії Нафтогаз України є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Згідно із ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

З п.1.2 договору №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. вбачається, що газ, який продається за цим договором, міг бути використаний відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). Тобто, у даному випадку, Комунальне підприємство Міськтепломережа споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

З розділу 12 укладеного сторонами правочину вбачається, що відповідач надавав такі послуги в місці свого фактичного розташування - м.Торез (Чистякове).

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає інформацію про проведення АТО (у спірний період) на території м.Чистякове загальновідомою.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є постачальником енергоресурсу, з огляду на положення ч.2 ст.2 Закону України №85-VІІІ від 13.01.2015р., нарахування неустойки за період з 07.02.2015р. по 14.07.2017р. є неправомірним.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019р. по справі №913/66/18.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп'ютерної програми Ліга-закон , сума пені за загальний період з 15.03.2014р. по 06.02.2015р. включно за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у період лютий - квітень, жовтень - грудень 2014 року за договором №542/14-ТЕ-6 від 27.11.2013р. становить 31430,31 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в загальному розмірі 47539,13 грн за період з 15.03.2014р. по 31.12.2017р. (поставки лютого-квітня, жовтня-грудня 2014 року).

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп'ютерної програми Ліга-закон розмір процентів річних становить 47500,17 грн.

Крім того, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 459609,01 грн за загальний період з квітня 2014 року по грудень 2017 року (поставки лютого-квітня, жовтня-грудня 2014 року).

Здійснений позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені та процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 31430,31 грн та 47500,17 грн відповдно, з одночасним задоволенням позовних вимог в частині стягнення інфляційних на визначену позивачем суму.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 16020,55 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач на підставі платіжного доручення №6011035 від 12.12.2018р. сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (0,05 грн) на підставі ст.7 Закону України Про судовий збір .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Міськтепломережа (86600, Донецька область, м.Чистякове, вул.Поповича, буд.22, код ЄДРПОУ 33394363) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) борг - 473931,72 грн, пеню - 31430,31 грн, 3% річних - 47500,17 грн, інфляційні втрати - 459609,01 грн, а також судовий збір в сумі 15187,07 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 25.04.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця