Рішення

від 15.04.2019 по справі 908/666/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/31/17-4/52/18-5/138/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Справа № 908/666/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Горохов І.С.,

ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

при секретарі Рачук О.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єкта авторського права: приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, б. 23, оф. 916; код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; код ЄДРПОУ 39019265)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віріктон» (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 14, кім.15; код ЄДРПОУ 30321491)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Громадська спілка «Українська ліга музичних прав» (01014, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 32309633)

про стягнення компенсації за незаконне використання творів в розмірі 32 000,00 грн.

За участю представників сторін:

Від заявника: не з'явився;

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 25.06.2018, адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №001097 від 29.09.2015);

Від відповідача: ОСОБА_3, наказ №1к від 28.01.2016;

Від третьої особи: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 по справі № 908/666/17, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2017, у позові відмовлено. Стягнуто з приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віріктон» витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2400,00 грн. та судові витрати в сумі 2 475,78 грн.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 у даній справі касаційна скарга приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» задоволена. Рішення господарського суду Запорізької області від 30.05.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі № 908/666/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Як зазначено у вищевказаній постанові Верховного Суду, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій: не з'ясували обсяг повноважень ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права; не було враховано презумпції правомірності таких правочинів, як Договір від 24.01.2014, що укладений Організацією з ТОВ "Ворнер Мьюзик Україна", та ліцензійний договір від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, що укладений ТОВ «Ворнер Мьюзик Україна» з товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл"; не врахували того, що умови Договору від 24.01.2014 не містять будь-яких обмежень, які б забороняли Організації здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права; висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язкової згоди видавника на здійснення Організацією фіксації факту використання об'єкта авторського права іншою особою не ґрунтується на нормах законодавства, яке регулює питання, пов'язані із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності; не досліджені докази, подані на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем в їх сукупності [акт від 23.07.2016 від №23/07/2016 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, відеозапис (фіксація використання музичних творів за допомогою технічних засобів від 23.07.2016), фіскальний чек від 23.07.2016], не надано цим доказам оцінки та не наведено доводів на їх спростування.

не було належним чином досліджено питання спростування/не спростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди; достеменно не досліджено питання вилучення з управління ОП "Українська ліга музичних прав" всіх належних позивачу творів, а лише зазначено, що лист Організації від 20.05.2016 про вилучення з управління ОП "Українська ліга музичних прав" всіх належних позивачу творів не породжує правових наслідків, які обумовлені в ньому, оскільки, на думку ОП "Українська ліга музичних прав", позивач не додав до цієї вимоги документів, які підтверджують його майнові авторські права на твори, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.06.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями та визначено її до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2018 прийнято справу № 908/666/17 до провадження, присвоєно номер провадження 28/31/17-4/52/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.07.2018. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням керівника апарату суду №П-694/18 від 01.11.2018, на підставі доповідної записки помічника судді, для розгляду справи, враховуючи перебування з 29.10.2018 на лікарняному судді-доповідача у справі ОСОБА_4, відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/666/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018, справу №908/666/17 передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 02.11.2018 справу №908/666/17 прийнято до провадження у порядку загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження - 28/31/17-4/52/18-5/138/18, підготовче засідання призначено на 30.11.2018. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 21.01.2019 колегією суддів у складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Горохов І.С. та Корсун В.Л. справу №908/666/17 прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 11.02.2019. Ухвалою суду від 11.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2019. Ухвалою суду від 14.03.2019 №908/666/17 залучено ГС «Українська ліга музичних прав» , як правонаступника ОП «Українська ліга музичних прав» , до участі у справі № 908/666/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та оголошено перерву в судовому засіданні до 28.03.2019.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 15.04.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.04.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

15.04.2019 на електронну адресу суду надійшло клопотання від заявника (ПО ОКУАСП ) про розгляд справи за відсутності представника за наявними матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

Позовна заява подана приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» на підставі договору на управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 від 24.01.2014. 23.07.2016 заявником було зафіксовано факт незаконного комерційного використання музичного твору « Sub Pielea Mea» (виконавець - Carla' s Dreams) в кафе «Гороскоп» , в якому господарську діяльність здійснює ТОВ «Віріктон» . Пісня виконувалась по радіо, що, на думку заявника, є способом публічного виконання музичного твору, який здійснювався відповідачем без дозволу позивача.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 15, 21-25, 32, п. «г» ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» , ст. 426 Цивільного кодексу України. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування заперечень зазначили, що ТОВ «Віріктон» використовує авторські та суміжні права на законній підставі, а саме: на підставі договору №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007 з об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав» , яке є організацією колективного управління авторськими і суміжними правами. Відповідно до п. 3.1 цього договору відповідач отримав дозвіл на використання у своїй господарській діяльності способом публічного виконання об'єктів, зокрема, авторського права у належному відповідачу кафе-барі «Гороскоп» та водночас прийняв на себе зобов'язання сплачувати за це винагороду у передбаченому умовами договору розмірі. Просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім цього, представники відповідача неодноразово звертались з усними клопотаннями про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою уповноважених представників позивача у судові засідання, які залишені судом без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ГС Українська ліга музичних прав у судове засідання 15.04.2019 не з'явилась. Про причини неявки суд не повідомила, про дату час та місце проведення судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи про те, що правомірність використання спірного твору відповідачем підтверджується договором між відповідачем та третьої особою №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007, а також свідоцтвом про реєстрацію третьої особи як організації колективного управління правами №5/2003 від 22.08.2003. Зазначає, що спірний твір не був вилучений з управління третьої особи в установленому порядку, тому перебуває в її управлінні. Стосовно листа позивача від 20.05.2016 про вилучення з управління третьої особи всіх належних позивачу творів третя особа зазначила, що позивач не є автором твору і не додав до цієї вимоги документів, які підтверджують його майнові авторські права на твори. У зв'язку з цим, на думку третьої особи, даний лист не породжує правових наслідків, які обумовлені в ньому.

У судовому засіданні 15.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Заявник) є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України свідоцтвом про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011 та статутом, затвердженим засіданням Наглядової ради, протоколом №290616 від 29.06.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2014 між приватною організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (заявник позову, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (позивач, видавник) був укладений договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01), за умовами п. 2.1 якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори надалі іменуються як "об'єкти авторського права"), які належать або протягом дії цього Договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.2 Договору № АВ-24012014/01 передбачено, що надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Організація не використовує будь-яким способом об'єкти авторського права, права на управління якими передаються видавником за цим договором. Організація здійснює колективне управління відповідно до Договору на території України (п.п. 2.3, 2.4 Договору № АВ-24012014/01).

За умовами пункту 3.1. Договору № АВ-24012014/01, організація зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими організацією відповідно до положень Статуту (далі - "Правила декларування").

У п. 4.2 Договору №АВ-24012014/01 зазначено, що особливості декларування майнових прав на субвидані твори встановлюються Правилами декларування організації.

Субвиданими творами відповідно до п. 1.1.2 Договору №АВ-24012014/01 є оприлюднені музичні твори (з текстом чи без тексту), майнові права на які передані позивачу від нерезидента України.

Пунктом 5.1 Договору № АВ-24012014/01, сторони узгодили, що організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами позивача, зокрема, на публічне виконання творів як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування).

Додатком № 1 до Договору № АВ-24012014/01 визначено, що його дія поширюється на територію України.

Пунктом 9.1 Договору №АВ-24012014/01 уповноважено організацію здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав Позивача на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Заявнику за цим договором, в порядку визначеному в цьому розділі.

Зокрема, у п. 9.2 Договору №АВ-24012014/01 зазначено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання з метою захисту прав позивача та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право:

п. 9.2.1 - пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації;

п. 9.2.2 - вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав позивача за умов отримання попередньої згоди останнього.

Згідно п. 9.5 Договору №АВ-24012014/01, дії, визначені в пункті 9.2.2 договору організація здійснює за умови отримання попередньо письмової згоди позивача.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та є безстроковим (п. 12.1 Договору № АВ-24012014/01).

Предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРІКТОН компенсації за порушення майнових авторських прав - використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору "Sub Pielea Mea" (виконавець - Carla' s Dreams).

На підтвердження факту порушення ТОВ ВІРІКТОН майнових прав суб'єкта авторського права - ТОВ ТОВ Ворнер Мьюзік Україна , організацією надано наступні докази:

Акт фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань №23/07/2016 від 23.07.2016, з якого вбачається, що в приміщенні кафе "Гороскоп" за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Соборний (Леніна), 175, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "Віріктон" - Відповідач, що встановлено на підставі фіскального чеку № 00061пр57506684 від 23.07.2016, час 17:51 за допомогою технічного засобу Sony DSR-DVD405E, № 173531, зафіксований факт публічного виконання музичних творів, серед яких, зокрема, твір під назвою "Sub Pielea Mea", суб'єктом майнових авторських прав щодо якого є позивач у справі. При цьому в акті вказано, що представник публічного закладу (ТОВ ВІРІКТОН ) від підпису вказаного акту фіксації відмовився.

Акт №23/07/2016 від 23.07.2016 складений в односторонньому порядку та підписаний представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" - ОСОБА_5 на підставі доручення №7257 від 24.11.2015, яке міститься в матеріалах справи. В акті разом з іншим зазначено, що представник ТОВ ВІРІКТОН відмовився від отримання та підпису цього примірника даного акту.

Диск з відеозаписом фіксації використання спірного музичного твору за допомогою технічних засобів у відповідну дату.

Також, організацією надано фіскальний чек від 23.07.2016.

Права на музичний твір « Sub Pielea Mea» (виконавець - Carla' s Dreams), як вказує заявник, передані позивачу за ліцензійним договором №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (далі - ліцензійний договір) товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» , який є нерезидентом, тобто спірний твір відповідно до умов п. 1.1.2 договору є субвиданим твором.

Відповідно до умов пунктів 1.9, 2.1 ліцензійного договору видавник (товариство з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» ) надає субвидавнику (товариству з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» , позивачу) право на використання протягом строку на території України способами, вказаними в договорі всіх творів, які входять до каталогу видавника, за винятком продакшн музики. Згідно з п. 1.6 ліцензійного договору продакшн музика - музикальні твори, створені для використання у фільмах, телебаченні, радіо або інших засобах аудіовізуальної інформації, які належать або підконтрольні компаніям НонСтопМьюзік Інк та Ворнер/ЧаппелЛайбраріМьюзік Лімітед.

Відповідно до п. 2.3 ліцензійного договору субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території України на умовах виключеної ліцензії, за виключенням права на здійснення постановки творів, способами, визначеними пунктами 2.3.1 - 2.34 ліцензійного договору, зокрема, шляхом публічного виконання, відтворення, передачу в ефір, сповіщення по радіо або телебаченню.

Згідно з п. 2.7 ліцензійного договору субвидавник вправі надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором. При цьому субвидавник гарантував у п. 10.2 ліцензійного договору, що він не буде укладати нові та (або) вносити зміни в існуючі договори з авторськими товариствами без попереднього письмового погодження з видавником. До авторських організацій пунктом 1.4 ліцензійного договору віднесені організації по управлінню правами на колективній основі, які діють на території України.

Строк дії ліцензійного договору відповідно до пунктів 11.1, 11.2 його умов обчислюється з моменту його підписання та спливає 31.12.2014 з подальшою пролонгацією до моменту його розірвання будь-якою із сторін. При цьому сторони обумовили, що договір в частині надання прав субвидавнику поширюється на період з 01.01.2014. Доказів припинення дії ліцензійного договору суду не надано.

Пунктом 8.2 ліцензійного договору передбачено, що субвидавник не вправі ініціювати від свого імені та (або) від імені видавника судові процеси у відношенні до будь-яких творів без отримання попередньої письмової згоди видавника.

В п. 8.3 Ліцензійного договору, видавник підтвердив, що у випадку необхідності зобов'язується надати Позивачу належним чином засвідчені правовстановлюючі документи на той чи інший твір або інші документи, необхідні останньому для захисту прав на твори.

В пунктах 78 - 84 додатку №1 до ліцензійного договору (роздруківка №1А з каталогу музичних творів) станом на 01.11.2015 значиться музичний твір « Sub Pielea Mea» (виконавець - Carla' s Dreams). Також вкінці цього додатку зазначається, що ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» наділено правом звернення до суду згідно діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права. Також ТОВ «Ворнер/Чаппел» погоджується з правом ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» доручати судове представництво ПО «ОКУАСП» (код 37396151) на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

В той же час, 01.09.2007 між ТОВ ВІРІКТОН (відповідач) та ГС Українська ліга музичних прав (ГС УЛМП ) укладено договір №ЗП/03/09/07, відповідно до п. 3.1 якого відповідач отримав дозвіл на використання у своїй господарській діяльності способом публічного виконання об'єктів, зокрема, авторського права у належному відповідачу кафе-барі "Гороскоп" та водночас прийняв на себе зобов'язання сплачувати за це винагороду у передбаченому умовами договору розмірі.

Пунктом 2.1.2 вказаного договору передбачено, що ГС УЛМП зобов'язується самостійно вести всі переговори з третіми особами з приводу публічного виконання фонограм у закладі, зазначеному в додатку №1 до даного договору (кафе-бар "Гороскоп"). Під дію цього пункту також підпадають претензії третіх осіб щодо до такого публічного виконання, які Третя особа у справі зобов'язується розглядати самостійно, за умови виконання компанією умов договору.

Доказів припинення цього договору суду не надано, отже він є чинним на момент розгляду даного спору судом.

В матеріалах справи містяться докази виконання вказаного договору, а саме платіжні доручення про сплату ТОВ ВІРІКТОН на користь ГС УЛМП винагороди за виконання фонограм згідно вказаного договору та виписки по особовим рахункам.

Слід зазначити, що ГС УЛМП є організацією колективного управління авторськими і суміжними правами.

У свою чергу, ГС УЛМП отримала право на збір авторської винагороди за публічне виконання творів із каталогу Warner Chappell Music GmbH Germany на підставі договору №1/05/05 від 11.05.2005 із Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" (Свідоцтво про облік організації колективного управління № 7/2005 від 26.01.2005, сфера діяльності: здійснення колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, а саме: суб'єктів авторського права, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано авторські майнові права).

В цьому договорі терміни вживаються в наступному значенні: ДАМвУ - організація колективного управління авторськими правами; ЛІГА - уповноважена організація колективного управління авторськими та суміжними правами, яка має право представляти ДАМвУ у відносинах з користувачами та здійснювати збір винагороди з користувачів з наступною виплатою винагороди ДАМвУ; користувач - юридична або фізична особа, яка використовує у своїй підприємницькій господарській діяльності об'єкти авторських прав шляхом публічного виконання.

Відповідно до п. 2.1. договору № 1/05/05 від 11.05.2005 ДАМвУ передає ЛІЗ на виключній основі належні їй повноваження щодо видачі дозволів та отримання винагороди за публічне виконання об'єктів авторських прав, які знаходяться в колективному управлінні ДАМвУ. В свою чергу, ЛІГА бере на себе зобов'язання представляти інтереси ДАМвУ у відносинах з користувачами, підписувати з користувачами договори на виплату авторської винагороди (роялті) за використання ними об'єктів авторського права, збирати передбачену законодавством України винагороду за таке використання, отримувати від користувачів інформацію, необхідну для розподілу винагороди та виплачувати ДАМвУ належну йому винагороду.

Строк дії договору неодноразово пролонговувався.

В матеріалах справи містяться Акти виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 1/05/05 від 11.05.2005, підписані обома сторонами договору.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/666/17, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення з урахуванням наданих заперечень, заслухавши представників відповідача колегія суддів при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно приписів статті 440 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За змістом статті 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Частиною 3 статті 15 Закону передбачено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Статтею 1 Закону визначено наступні поняття:

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Згідно зі статтею 45 Закону України Про авторське право і суміжні права суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Право на використання твору, за змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону, належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (відповідно до договору або закону). Використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Пунктом 3 ст.426 Цивільного кодексу України передбачено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим п. "а" ст.50 Закону.

Згідно зі ст.52 Закону, при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст.50 цього Закону, суб'єкти авторського права (і відповідно особи, які представляють їх інтереси) мають право подавати позови про виплату компенсації, а суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

В абз.9 ч.2 ст.52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. "г" п.2 ст.52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Кожен факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав має бути доведений та підтверджений належними та допустимими доказами.

З наданого відеозапису вбачається, що фіксація проводилась у прихований спосіб і на відео не зафіксовано, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних творів, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

Відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб'єктові відповідного права, може наставати лише за одночасної наявності таких умов:

1) факту протиправної поведінки відповідача (зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника);

2) шкоди, завданої суб'єктові права інтелектуальної власності;

3) причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Доказування наявності перших трьох умов покладається на позивача.

При цьому судом застосовується презумпція вини особи, яка завдала шкоду: така особа вважається винною, поки не буде доведено інше.

Не заперечуючи проти права складати відповідні протоколи суд зазначає, що сам по собі факт здійснення фіксації не підтверджує наявність вини в діях відповідача, оскільки ним здійснювалась виплата авторської винагороди на користь ГС УЛМП на підставі договору №ЗП/03/09/07 від 01.09.2007.

Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що вказаний договір визнано недійсним чи розірваний, як і не надано доказів наявності спору між УЛМП та ОКУАСП щодо належного представництва авторів спірного твору.

Також позивач не надав жодних доказів того, що за таких умов у відповідача існує законодавчо-встановлений обов'язок з'ясовувати, які саме особи уповноважені авторами на представництво та захист їх інтересів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутня вина, як один з елементів для встановлення наявності підстав щодо відповідальності за порушення авторських прав. Сам по собі факт надсилання листа ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» від 20.05.2016 до Громадської спілки «Українська ліга музичних прав» про відкликання права представляти інтереси його також не свідчить про те, що ТОВ Віріктон має нести відповідальність за порушення авторських прав, оскільки позивачем не доведено, що відповідачу було відомо про наявність цього листа. В матеріалах справи також відсутні докази того, що ГС УЛМП повідомляла ТОВ Віріктон про надходження зазначеного листа та припинення дії укладеного договору від 01.09.2007.

Позивач не надав суду доказів того, що за таких умов у відповідача існує законодавчо встановлений обов'язок з'ясовувати належність авторських прав іншим особам ніж тим, з якими укладений відповідний договір.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідач подав клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 6000,00 грн., яке обґрунтовано наступним: 20.04.2017 між адвокатом ОСОБА_2 та ТОВ ВІРІКТОН було укладено договір про надання правової допомоги. 20.06.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 20.04.2017, якою сторони обумовили вартість участі адвоката в одному судовому засіданні 1 000,00 грн. та 1000,00 грн. за підготовку відзиву на позовну заяву. Суду надано договір про надання правової допомоги від 20.04.2017, вказану додаткову угоду, акт приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2018, квитанцію до прибуткового касового ордера № 20 від 31.10.2018.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 ГПК України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

При цьому, частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, законодавцем надано суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку частини 5статті 126 ГПК України.

Разом з тим, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

Отже, керуючись принципом змагальності сторін в господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України, суд при здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не зменшує з власної ініціативи розмір таких витрат, так як обов'язок доведення їх неспівмірності в розумінні частини 4 статті 126 ГПК України покладено на сторону, яка за результатами розгляду справи по суті повинна понести тягар компенсації таких витрат іншій стороні у справі, яка їх сплатила.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ураховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ПО Організація колективного управління авторськими та суміжними правами на користь ТОВ "Віріктон" 6 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, б. 23, оф. 916, ідентифікаційний код 37396151) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віріктон» (69035, м. Запоріжжя, вул. Миру, 14, кім.15, ідентифікаційний код 30321491) витрати на оплату послуг адвоката в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.). Видати наказ.

Повне рішення складено 25.04.2019.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя І.С. Горохов

Суддя В.Л. Корсун

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.