Рішення

від 22.04.2019 по справі 915/1416/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Справа № 915/1416/17

За позовом : Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області

(55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, ідентифікаційний код 04056575)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатінвестсервіс

(89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Берегівська-об'їздна, 11, ідентифікаційний код 38456110)

про : відшкодування збитків завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у сумі 341532,98 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання Ржепецька К.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: представник не з'явився,

Від відповідача: Севч М.В. - адвокат за довіреністю,

СУТЬ СПОРУ : 28 грудня 2017 року Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатінвестсервіс про відшкодування збитків завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у сумі 341532 грн. 98 коп.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2018р., залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2018р., позовні вимоги Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області задоволено частково та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатінвестсервіс на користь Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області збитки у сумі 70750 грн. 73 коп. та судовий збір у сумі 1061 грн. 26 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 29.11.2018р. вказані рішення та постанову було скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд.

За результатами автоматизованого розподілу справи №915/1416/17 головуючим суддею визначено суддю Смородінову О.Г.

Ухвалою суду від 11.01.2019р. справу №915/1416/17 прийнято до провадження суддею Смородіновою О.Г., розгляд справи розпочато спочатку за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2019р.

30.01.2019р. від відповідача до суду надійшли пояснення з урахуванням постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.11.2018р., в яких відповідач зазначає, що, по-перше, він неодноразово звертався до позивача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Первомайськ, вул. Богопільська, 102, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи від 16.08.2013р. №110, від 20.05.2013р. №70, від 31.05.2013р. №74, від 31.01.2017р. №1, проте позивач впродовж 2013-2015 років не приймав рішення про передачу земельної ділянки оренду та не надавав відповідачу відповідного проекту договору оренди; по-друге, відповідач жодним чином не ухилявся від плати за землю та навіть за відсутності правовстановлюючих документів, справно сплачував плату за землю за користування вказаною земельною ділянкою, про що свідчать декларації з плати за землю за 2013-2015 роки та платіжні доручення; по-третє, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття позивачем заходів щодо одержання доходів у вигляді орендної плати та заходів, спрямованих на уникнення збитків, зокрема, які б підтверджували, що позивач звертався з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача, з вимогою про спонукання до укладення договору оренди або звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів; по-четверте, позивач не довів того факту, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток та довести високий ступінь ймовірності такої вигоди. Також відповідач у поясненнях зазначає, що вимога позивача стосовно розроблення технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), погодити її в установленому порядку та отримати рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) суперечить нормам ст.123 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності . Позивачем, в свою чергу, всупереч приписам абз. 5 ст. 41 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності не було прийнято рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу та не було надано відповідачу проект відповідної земельної ділянки. До того ж, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до даних правовідносин, оскільки позивач нарахував збитки за період з 01.08.2013р. по 23.04.2015р., а звернувся до суду з позовом 28.12.2017р., тобто з пропуском трирічного строку для захисту свого права.

Ухвалою суду від 12.03.2019р. підготовче провадження було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2019р.

15.03.2019р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення від 26.02.2019р. за вих. №1421/03.01-26 щодо стану договірних відносин та строку дії договору оренди землі від 17.12.2008р., з яких вбачається, що договір оренди землі від 17.12.2008р. був укладений між позивачем та АТЗТ Меркурій для користування останнім земельної ділянки комунальної власності площею 1,4160 га за адресою вул. Червонофлотська, 102 (нині вул. Богопільська, 102) у м.Первомайську для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та авто мийки терміном на 5 років. На даній земельній ділянці перебував комплекс нежитлових будівель, належних орендарю на праві приватної власності. Термін договору оренди мав сплинути 17.12.2013р., однак 22.02.2013р. орендар - АТЗТ Меркурій продав належне йому нерухоме майно товариству з обмеженою відповідальністю Заканпарінвестсервіс , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна. Після звернення нового власника нерухомого майна до позивача з проханням укласти договір оренди, рішенням Первомайської міської ради №13 від 27.08.2013р. був наданий дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі з метою її подальшої передачі в користування на умовах оренди ТОВ Закарпатінвестсервіс . У зв'язку з відсутністю технічної документації, позивач 03.11.2014р. направив на адресу відповідача лист з вимогою надати технічну документацію на вищезазначену земельну ділянку на затвердження та укласти договір оренди земельної ділянки. Проте відповідач технічну документацію на вищезазначену земельну ділянку на затвердження до Первомайської міської ради не надав, тому договір оренди земельної ділянки з ним укладено не було. У подальшому, 23.04.2015р. відповідач продав нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці товариству з обмеженою відповідальністю АТП-М , про що міську раду не повідомив. При цьому за період 2013-2015р.р. відповідач фактично користувався спірною земельною ділянкою яка є власністю територіальної громади міста Первомайська.

28.03.2019р. до суду надійшли письмові пояснення від позивача, в яких останній уточнив, що АТЗТ Меркурій продав нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці товариству з обмеженою відповідальністю Конрактойл , а воно, в свою чергу продало це нерухоме майно відповідачу - ТОВ Закарпатінвестсервіс , яке листом від 20.05.2013р. звернулось до позивача з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації для оформлення договору оренди землі на земельну ділянку. На підставі вказаного звернення Первомайською міською радою було прийнято рішення №13 від 27.08.2013р. про надання відповідного дозволу та зобов'язано ТОВ Закарпатінвестсервіс . Натомість відповідач технічну документацію не розробив, на затвердження її до позивача не надав. Позивач також зазначає, що твердження відповідача щодо обов'язковості укладення договору оренди землі без попереднього оформлення технічної документації є безпідставним, оскільки надання земельної ділянки без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою в силу приписів ст. 122 Земельного кодексу України здійснюється відносно земельної ділянки, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У 2013-2014 роках право власності на спірну земельну ділянку не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, в разі відсутності в ЄДР речових прав на нерухоме майно інформації щодо зареєстрованого права власності, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, надання земельної ділянки у користування здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) про що міська рада виносить відповідне рішення.

В судовому засіданні 11.04.2019р. суд оголосив перерву до 22.04.2019р. для надання можливості представнику позивача надати до суду письмові пояснення щодо поважності причин неподання відповідачу цих пояснень в підготовчому засіданні та терміново направити ці пояснення з додатками відповідачу.

17.04.2019р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та розгляд справи за наявними в ній доказами.

18.04.2019р. від позивача до суду надійшло клопотання про залучення раніше поданих письмових пояснень разом з додатками до матеріалів справи, з огляду на те, що в силу приписів ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним, а відповідно до ст. 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

В судове засідання 22.04.2019р. представник позивача не з'явився, представник відповідача заперечень проти залучення письмових пояснень відповідача не висловив. Окрім цього, представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

За внутрішнім переконанням, задля забезпечення дотримання процесуальних прав учасників справи та надання можливості викласти усі заперечення та наявні пояснення і міркування, які стосуються предмету справи, з огляду на те, що вказані пояснення у той чи інший спосіб викладались представником позивача усно в ході розгляду справи, суд ухвалив залучити до матеріалів справи надані позивачем 28.03.2019р. письмові пояснення.

Судом у судовому засіданні 22.04.2019р. на підставі ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення присутніх представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

22 лютого 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю Конрактойл , як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатінвестсервіс , як покупцем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстр №466, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав (прийняв у власність) та зобов'язався оплатити комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Червонофлотська, 102 та належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2013р. реєстр. №438.

Відповідно до п. 1.2 договору майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 1,4160 га за адресою Миколаївська обл., м.Первомайськ, вулЧервонофлотська, 102, цільове призначення: для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки кадастровий номер 4810400000:10:005:0011.

Таким чином, 22.02.2013р. відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не спростовується, що вказані нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 1,4160 га, яка раніше перебувала у користуванні попереднього власника цього об'єкту - Акціонерного товариства закритого типу "Меркурій" на підставі договору оренди землі від 17.12.2008р., зареєстрованого у Первомайському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.12.2008 за № 040800200152.

При цьому, в матеріалах справи наявний договір оренди землі від 08.05.2008р., також укладений між Первомайською міською радою, як орендодавцем, та акціонерним товариством закритого типу Меркурій , як орендарем, відповідно до умов якого орендарю була передана у строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 1,4160 га за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Червонофлотська, 102 з цільовим призначенням - для обслуговування авторинку.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2018р. зауважив, що судами попередніх інстанцій не встановлений факт розірвання договору оренди землі, укладеного 08.05.2008р. між Первомайською міською радою та АТЗТ Меркурій та не досліджений з врахуванням положень ч.3 ст. 7 Закону України Про оренду землі , можливий перехід права оренди згідно вищевказаного договору від АТЗТ Меркурій до наступних власників нежитлових будівель за адресою Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Богопільська, 102, що може вплинути як на вирішення питання необхідності укладення нового договору так і розробки проекту відведення чи технічної документації.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає, що позивачем надано суду два примірники договору оренди, укладених між Первомайською міською радою та АТЗТ Меркурій - від 08.05.2008р. та від 17.12.2008р.

Договори оренди укладені відносно однієї земельної ділянки площею 1,4160 га за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Червонофлотська (нині - Богопільська), 102, проте за різним цільовим призначенням - договір від 08.05.2008р. укладався для обслуговування авторинку, договір від 17.12.2008р. - для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки.

Позивач в своїх поясненнях зазначив, що первісно між ним та АТЗТ Меркурій був укладений договір оренди землі 08 травня 2008 року для обслуговування авто ринку, однак, в подальшому, орендар звернувся до Первомайської міської ради з проханням змінити функціональне призначення вказаної земельної ділянки із обслуговування авторинку на будівництво та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки. Позивач рішенням від 25.11.2008р. №7 надав орендарю - АТЗТ Меркурій відповідний дозвіл, останній виготовив технічну документацію, функціональне призначення земельної ділянки було змінено та 17.12.2008р. був укладений новий договір оренди цієї ж земельної ділянки, а тому з моменту укладення цього договору, договір від 08.05.2008р. вважається розірваним.

Представник відповідача в ході розгляду справи зазначив, що оскільки він не являється стороною відповідного договору оренди та не приймав участі у процедурі його укладання, він не може оспорити або якимось чином заперечити стосовно дії договору оренди від 08.05.2008р. та договору оренди від 17.12.2008р. При цьому, у своїх поясненнях, відзивах, скаргах та запереченнях відповідач зазначав про наявність укладеного між позивачем та АТЗТ Меркурій договору оренди саме від 17.12.2008р.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на відсутність у суду сумнівів щодо достовірності вказаної обставини та на наявність неодноразового зазначення обома сторонами у своїх поясненнях, заявах по суті справи та поясненнях представників та дійсність впродовж обумовленого строку саме договору оренди від 17.12.2008р., суд приймає твердження позивача, що між ним та АТЗТ Меркурій був укладений та діяв з 17.12.2008р. договір оренди земельної ділянки площею 1,4160 га за адресою: Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Червонофлотська (нині - Богопільська), 102 зі зміненим цільовим призначенням, а саме, для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки.

В подальшому, АТЗТ Меркурій продав нежитлові приміщення, розташовані на спірній земельній ділянці ТОВ Контрактойл , яке, в свою чергу - здійснило їх відчуження товариству з обмеженою відповідальністю Закарпатінвестсервіс .

Вказане відчуження нерухомого майна відбулось 22 лютого 2013 року , тоді як умовами п. 8 договору оренди землі від 17.12.2008р. строк його дії був визначений - на 5 років, тобто до 17.12.2013р.

При цьому, пунктом 8 вказаного договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В постанові Верховного Суду від 03.03.2018р. по справі № 904/6296/17 був викладений правовий висновок, що положеннями ч.2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу 17.08.2011) встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу і на даний момент) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні. Статтю 7 Закону України Про оренду землі доповнено вищевказаною частиною третьою з 10.12.2009р.

З огляду на викладену правову позицію, відповідач, як новий власник нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, з 22.02.2013р. набув право користування вказаною земельною ділянкою внаслідок заміни сторони у зобов'язанні (договорі оренди від 17.12.2008р.).

При цьому, в період з 22.02.2013р. по 17.12.2013р. договір оренди землі був чинним та діяв, а тому, відповідач мав право, відповідно до умов п. 8 цього договору не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку його дії звернутись до позивача з повідомленням про продовження строку його дії.

Відповідач не скористався наданим йому правом на продовження строку дії договору оренди, у зв'язку з чим цей договір 17.12.2013р. припинив свою дію.

Натомість відповідач листом від 20.05.2013р. №70 звернувся до Первомайської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації (проекту) із землеустрою для переоформлення договору оренди землі на зазначену земельну ділянку та зобов'язався на період переоформлення документів на землю не допускати заборгованості по сплаті плати за землю (а.с.112 т.1).

В подальшому, 31.05.2013р. листом за №74 відповідач додатково просив позивача надати дозвіл на оформлення права користування земельною ділянкою загальною площею 1,4160 га на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування АЗС за адресою Миколаївська обл., м.Первомайськ, вул. Червонофлотська, 102 (а.с.113 т.1).

Первомайська міська рада своїм рішенням від 27.08.2013р. №13 надала, зокрема, товариству з обмеженою відповідальністю Закарпатінвестсервіс на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 1,4160 га для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки по вул. Червонофлотськй, 102 із земель раніше переданих у користування АТЗТ Меркурій у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна. Пунктом 4 вказаного рішення було встановлено після розроблення технічної документації звернутися до Первомайської міської ради для затвердження у встановленому порядку. (а.с.18-19 т.1).

Вказане рішення не оскаржувалось, не скасовувалось, та є чинним.

В свою чергу відповідач листом від 16.08.2013р. №110 звернувся до позивача з проханням зареєструвати своє право власності на вказану земельну ділянку, внести дані про зазначену земельну ділянку до Державного земельного кадастру та укласти з ТОВ Закарпатінвестсервіс договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років без складення документації із землеустрою.

Нормами ч.ч.1,2 статті 123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ Закарпатінвестстрой (22.02.2013р.), передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній та комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

В подальшому, Законом України № 366-VII від 02.07.2013р. до Земельного кодексу України були внесені зміни, якими ч.1 ст. 123 викладено наступним чином, 1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Відповідач, посилаючись на вказану норму, зазначає, що він мав право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки без складення документації із землеустрою.

Однак, суд, оцінюючи дане твердження, приймає до уваги те, що, по-перше, вказана редакція статті 123 Земельного кодексу України була прийнята після набуття відповідачем прав власності на нерухоме майно, та, відповідно прав орендаря спірної земельної ділянки, по-друге, станом на 2013-2014 роки право власності на спірну земельну ділянку не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Державному земельному кадастрі (про вжиття саме цих дій позивачем і наполягав відповідач у листі від 16.08.2013р. №110), та по-третє, відповідач у листі від 31.05.2013р. №74 висловив бажання укласти договір оренди спірної земельної ділянки на 49 років та для обслуговування АЗС , тоді як цільовим призначенням даної земельної ділянки у договорі оренди від 17.12.2008р. значилось - для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки.

З огляду на викладене, твердження відповідача щодо необхідності укладання договору оренди спірної земельної ділянки саме визначеним ним чином без складання документації із землеустрою спростовуються матеріалами справи, нормами права та не підлягають прийняттю судом.

Стосовно дослідження обставин наявності або відсутності вини відповідача у неукладенні договору оренди спірної земельної ділянки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відповідальність у вигляді відшкодування шкоди може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

У постанові від 29.11.2018р. у даній справі Верховний Суд висловив позицію, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). При цьому, доводити в даному випадку факт наявності неправомірних дій чи бездіяльності відповідача, завдання ним шкоди та безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача і самою шкодою має позивач, а відсутність вини у його діях або бездіяльності, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - відповідач.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЗК України здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.93 року власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню, згідно з п. 3 вказаного Порядку підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаним доходом є дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків, у т.ч. неодержані доходи землекористувачів згідно п. 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до п. 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Аналізуючи зміст положень Порядку можна дійти висновку, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету у разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендарем та орендодавцем, або у разі, якщо був би здійснений розрахунок земельного податку. Розмір збитків нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад у встановленому ними порядку.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи та не заперечується учасниками справи, рішенням Первомайської міської ради №13 надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі з метою її подальшої передачі в користування на умовах оренди відповідачу орієнтованою площею 1,4160 га для будівництва та обслуговування станції технічного обслуговування автомобілів, автозаправочної станції та автомийки по вул. Червонофлотська, 102 м. Первомайська, із земель раніше наданих у користування Акціонерному товариству закритого типу "Меркурій", у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №27621082 від 03.10.2014р. відповідачу на підставі договору купівлі-продажу за №466 від 22.02.2013р. належало на праві приватної власності комплекс нежитлових будівель по вул.Червонофлотській, 102 у м. Первомайськ.

Зазначений комплекс розташований на земельній ділянці площею 1,4160 га, яка раніше перебувала у користуванні попереднього власника цього об'єкту - Акціонерного товариства закритого типу Меркурій на підставі договору оренди землі від 17.12.2008р., зареєстрованого у Первомайському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства Центр земельного кадастру України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.12.2008р. за № 040800200152.

Відповідач, являючись новим власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, та маючи можливість протягом строку дії договору оренди землі від 17.12.2008р. звернутись за продовженням його строку дії, не скористався своїм переважним правом на таке продовження, натомість ініціював укладення нового договору на новий строк - 49 років та з іншим цільовим використанням земельної ділянки - для обслуговування АЗС.

Міська рада неодноразово зверталась з листами та повідомленнями до ТОВ Закарпатінвестсервіс , відповідно до яких запрошувала директора товариства на засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, що підтверджується відповідними листами, які були отримані відповідачем , що підтверджуються поштовими повідомленнями. (а.с.20-25 т.1).

23.04.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатінвестсервіс" продало комплекс нерухомого майна ТОВ АТП-М .

14.12.2016р. рішенням Виконавчого комітету Первомайською міської ради від 13.01.2017р. року № 19 затверджено складений комісією Акт № 11 по визначенню розміру збитків від недоотримання коштів Первомайською міською радою за фактичне землекористування товариством земельної ділянки.

Згідно цього акту розмір збитків за фактичне землекористування відповідачем без правовстановлюючих документів за період з 01.08.2013р. по 01.11.2015р. становить 584120,06 грн. При нарахуванні збитків комісією використовувалася інформація Первомайської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої 13.11.2015р. зазначений комплекс нерухомого майна був придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Петронія", стосовно продажу відповідачем нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "АТП-М" саме 23.04.2015р. у комісії інформації не було.

Листом від 18.01.2017р. відповідачу було направлено акт № 11 та надано місячний термін для сплати збитків. Лист був отриманий представником відповідача 19.01.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 70 т.1).

Відповідач листом від 31.01.2017р. №1 повідомив позивача про сплату земельного податку за період з 2013-2016 роки.

На підставі вказаного листа виконкомом Первомайської міської ради було зроблено запит до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області про сплату відповідачем земельного податку. Відповідно до отриманої довідки від 07.03.2017р. №1380/14-08 відповідачем було сплачено 106785,73 грн. земельного податку за період з 2013-2016 роки.

На підставі довідки Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Миколаївській області позивачем було зроблено перерахунок збитків за період з 01.08.2013р. по 23.04.2015р. Всього збитки становлять за вказаний період 341532,98 грн.

Листом від 17.05.2017р. відповідача було повідомлено про перерахунок збитків та надано місячний термін для їх сплати. Лист був отриманий представником відповідача 30.06.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 72 т.1).

Відповідач у встановлений строк збитки не сплатив, зазначений акт комісії Первомайської міської ради у встановленому законом порядку не оскаржив.

Судом встановлено, що у акті №11 від 14.12.2016р. при розрахунку розміру збитків позивачем було застосовано прийнятий для розрахунку відсоток від нормативної грошової оцінки землі згідно договору оренди землі від 17.12.2008р. з АТЗТ Меркурій - 5%.

Однак з умов п. 12 вказаного договору вбачається, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі: на період будівництва - 3%, після введення в експлуатацію - 5% від її нормативної грошової оцінки.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не обґрунтував підстав застосування при здійсненні розрахунку збитків саме такого відсотку від нормативної грошової оцінки землі з огляду на наявність іншого розміру відсотка від нормативної грошової оцінки землі, визначеного умовами договору оренди від 17.12.2008р.

Окрім цього, дії позивача у ситуації, що склалась, свідчать про те, що ним не вживались належні та своєчасні заходи впродовж 2013-2015 років стосовно врегулювання спірної ситуації та укладання договору оренди, зокрема матеріали справи свідчать, що позивачем у 2013 році був наданий дозвіл на розробку технічної документації, та у 2014 році на адресу відповідача був направлений лист з вимогою надати таку технічну документацію на затвердження, в подальшому, позивач повідомляв відповідача та запрошував його на засідання комісії з визначення збитків - починаючи з липня 2016 року.

Позивач також не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про вжиття ним заходів реагування на лист відповідача від 16.08.2013р. №110, в якому він просив позивача зареєструвати своє право власності на вказану земельну ділянку, внести дані про зазначену земельну ділянку до Державного земельного кадастру та укласти з ТОВ Закарпатінвестсервіс договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років без складення документації із землеустрою.

Додатково, суд приймає до уваги факт сплати відповідачем земельного податку за користування спірною земельною ділянкою впродовж 2013-2015 років та при цьому, вважає за необхідне відзначити, що позивач не надав суду доказів наявності за даними обліку органів Державної фіскальної служби заборгованості зі сплати земельного податку стосовно спірної земельної ділянки на 2013-2015 роки.

За викладених обставин господарський суд приходить до висновку, щодо відсутності таких умов відповідальності, як: 1) протиправна поведінка відповідача, адже останній був належним власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, здійснював там законну господарську діяльність, не ухилявся від виконання обов'язку щодо здійснення плати за землю, а також звертався до позивача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки після закінчення дії договору оренди землі від 17.12.2008р., та 2) безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що позивач у позовній заяві застосував до даних правовідносин приписи статті 22 Цивільного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993р.

При попередньому розгляді справи судами досліджувався та встановлювався склад цивільного правопорушення у бездіяльності відповідача - невжиття ним передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, що призвело до неодержання доходів територіальною громадою, застосувавши застосували до правовідносин сторін приписи, які регламентують деліктне зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням.

Проте, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц був зроблений висновок, що відсутні підстави застосовувати до подібних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

У даній справі позивач не просить суд стягнути визначену та обґрунтовану суму заборгованості за користування відповідачем земельної ділянки, збережену останнім без достатніх правових підстав. В позові не міститься посилань на положення статей 1212-1215 Цивільного кодексу України.

Натомість приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, даною імперативною нормою встановлено, що суд не може самостійно визначати підстави позову та керується лише тими, які заявлені позивачем.

Крім того, суд не може застосувати приписи частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, оскільки у даному випадку законом передбачено ефективний спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах (норми ст.ст. 1212 - 1215 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з наведеним та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що з наведених позивачем підстав, а саме порушення відповідачем норм ст.ст. 224 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, оцінивши відповідно до ст. 86 ГПК України надані докази, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заява відповідача щодо застосування строків позовної давності розгляду не підлягає, оскільки суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення даного позову по суті.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 14, 86, 129, 219, 220, 233, 238, ч. 2 ст. 237, ст.ст. 240, 241

Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач : Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, ідентифікаційний код 04056575)

відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпатінвестсервіс (89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Берегівська-об'їздна, 11, ідентифікаційний код 38456110)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26 квітня 2019 року.

Суддя О.Г.Смородінова