Рішення

від 09.07.2007 по справі 6/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2007 р.                     Справа № 6/19.

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні позов

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Комекс Буд  Лтд”, м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аміт'є”, м. Чернівці

про визнання права власності, зобов'язання передати транспортний засіб та стягнення зайво сплачених коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Іордакі М.Д., директор; Єфтемій Р.Ф., довіреність від 06.02.2007;

від відповідача: Кривич М. О., довіреність від 06.06.2007 року № 64-6/07,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Комекс Буд  Лтд”, м. Чернівці, звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аміт'є”, м. Чернівці, про визнання права власності на вантажний автомобіль марки “IVECO”, напівпричеп “KAIZER”, зобов'язання передати вказаний напівпричеп та стягнення зайво сплачених коштів в сумі 30 000,00 грн.

В ході розгляду справи в порядку ст. 22 ГПК України, крім вказаних вимог, позивач просив також зобов'язати відповідача передати йому також і документи на напівпричеп.

Позов мотивується тим, що згідно умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 19.09.2006 року відповідач зобов'язався передати у власність позивача автомобіль марки “ІVЕСО", держ. № СЕ0480АВ та напівпричеп марки “КАІZЕR", держ. № СЕ0908ХХ, а позивач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в сумі 99 тис. грн. На виконання вказаного договору позивач за наданими платіжними дорученнями  в вересні-жовтні 2006 року перерахував на рахунок відповідача 99 тис. грн. Згідно акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу відповідач передав позивачу лише автомобіль марки “ІVЕСО” у технічно несправному стані, вартість необхідного ремонту якого складала 30 тис. грн. Тому сторони дійшли згоди про те, що відповідач повертає позивачеві суму ремонту –30 тис. грн., про що зазначено в акті приймання-передачі б/н від 19.09.2006 року.

Однак відповідач на численні звернення позивача про виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу відповіді не надав, свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, тобто напівпричеп не передав та вартість ремонту автомобіля не повернув.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що в грудні 2006 року позивач підготував інший проект договору купівлі-продажу від того ж числа, який від імені ТОВ “Аміт'є” підписаний директором Первухіним І.Ю. Згідно з пунктом 1.1 даного договору відповідач зобов'язався передати у власність позивачеві лише автомобіль марки “ІVЕCО”. Крім того, сторонами також  був підписаний акт приймання-передачі зазначеного автомобіля. Причини неповернення  позивачеві 30 тис. грн., про які йдеться в акті прийманні-передачі за договором, відзив не містить.

Розгляд справи неодноразово відкладався за письмовими клопотаннями сторін, а також у зв'язку з незабезпеченням сторонами явки своїх представників у судових засіданнях.

Під час останнього судового засідання, яке відбулося 05.07.2007 року, представники позивача свої вимоги підтвердили з огляду на обставини, викладені в позовній заяві. Представник відповідача в свою чергу, заперечуючи проти позову з викладених у відзиві підстав та посилаючись на те, що на напівпричеп, який знаходиться у позивача, відповідачем встановлено належне йому обладнання для навантаження та розвантаження деревини, заявила письмове клопотання про надання ТОВ “Аміт'є” час для підготовки та подання зустрічного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

З урахуванням того, що у відповідача було достатньо часу для пред'явлення зустрічного позову, оскільки з дня порушення провадження у справі пройшло більше шести місяців, а також приймаючи до уваги, що проти задоволення зазначеного клопотання відповідача позивач заперечує та наполягає на розгляді справи по суті, спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2006 року сторони уклали між собою договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого ТОВ “Аміт'є” зобов'язалося передати у власність ТОВ ВКФ “Комекс БУД ЛТД” автомобіль марки “ІVЕСО", державний № СЕ0480АВ та напівпричеп марки “КАІZЕR", державний № СЕ0908ХХ, загальною вартістю 99 тис. грн.

У відповідності до пункту 5 договору позивач зобов'язався сплатити відповідачеві вартість рухомого майна до 01.10.2006 року, а відповідач в свою чергу зобов'язався передати позивачеві транспортний засіб та документи на нього не пізніше 01.10.2006 року.

Зазначену суму позивач перерахував відповідачеві в вересні-жовтні 2006 року за доданими до позову платіжними дорученнями.

Однак, на відміну від позивача,  свої зобов'язання за договором відповідач виконав частково: згідно акту приймання-передачі від 19.09.2006 року він передав позивачеві лише автомобіль марки “ІVЕСО” у технічно несправному стані, вартість необхідного ремонту якого складала 30 тис. грн. Тому сторони дійшли згоди про те, що відповідач повертає позивачеві суму ремонту –30 тис. грн., про що зазначено в акті приймання-передачі.  Неодноразові звернення позивача про виконання умов договору в повному обсязі, тобто передачі напівпричепу та перерахування вказаної суми, відповідачем були проігноровані.

У відповідності до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 334 ЦК визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1.2 договору право власності на транспортний засіб, тобто на автомобіль та напівпричеп переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі транспортного засобу та передання всіх документів на нього.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на зазначені автомобіль та напівпричеп ані на законі, ані на договорі не ґрунтуються, а тому є безпідставними.

Разом з тим вимога позивача щодо зобов'язання відповідача передати  йому напівпричеп та документи на нього передбачена пунктами 1.2, 3.1, 3.2 договору. Зокрема, пунктом 3.2 договору визначено, що передача транспортного засобу для користування здійснюється Продавцем Покупцю на підставі акту прийому-передачі. Проте, наявність такого акту відповідач не довів.

З акту приймання-передачі за договором купівлі-продажу від 19.09.2006 року вбачається, що при огляді автомобіля сторонами було встановлено, що автомобіль знаходився в технічно несправному стані, а вартість необхідного ремонту складала 30000 грн. У зв'язку з тим сторони дійшли згоди що 30000 грн. підлягають поверненню відповідачем позивачеві. Однак строк повернення вказаних коштів сторонами не був визначений.

Враховуючи, що відповідно до пункту 3.1 договору акт прийому-передачі транспортного засобу, до якого згідно з пунктом 1.1 договору відноситься автомобіль разом з напівпричепом, є невід'ємним додатком до договору, суд дійшов висновку, що умова про повернення відповідачем позивачеві згаданої суми за своєю суттю являється зміною сторонами ціни предмету договору купівлі-продажу, яка була прийнята сторонами за їх спільною згодою.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З поштового повідомлення № 319723 вбачається, що вимогу позивача про повернення коштів в сумі 30 тис. грн. відповідач отримав 15.07.2007 року, однак залишив її без реагування та виконання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині зобов'язання відповідача передати позивачеві напівпричеп та документи на нього, а також повернути 30 тис. грн., з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати ТОВ “Аміт'є (м. Чернівці, вул. Хортицька, 5/1, ідентифікаційний код 32137557)  протягом десяти днів з дня набрання даного рішення законної сили передати ТОВ ВКФ “Комекс Буд ЛТД” (м. Чернівці, вул. Чкалова, 13, ідентифікаційний код 25078492) напівпричеп марки “KAIZER”, державний № СЕ 0908 ХХ, рік випуску –1988, колір –червоний, шасі VHRS3202AHIC00941, платформу та документи на напівпричеп.

3.          Стягнути з ТОВ “Аміт'є (м. Чернівці, вул. Хортицька, 5/1, ідентифікаційний код 32137557)  на користь ТОВ ВКФ “Комекс Буд ЛТД” (м. Чернівці, вул. Чкалова, 13, ідентифікаційний код 25078492) зайво отриманих коштів в сумі 30000,00 грн. державне мито в сумі 385,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

4.          В решті позову відмовити за безпідставністю.

За згодою сторін у судовому засіданні  оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення, яке підписано та оформлено відповідно до статті 84 ГПК України  09.07.2007 року.

Суддя                                                            А. Паскарь