Постанова

від 25.04.2019 по справі 14/72/06-20/18/10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 14/72/06-20/18/10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Астапової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство "Квінт-Ф ЛТД" та Запорізької міської ради на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 про закриття апеляційного провадження у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" до: 1. Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації"; 2. Фонду державного майна України; 3. Запорізької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот"; 2. Фізичної особи-підприємця Єршової (Дзюби) Світлани Володимирівни, про визнання права власності,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача-1 - не з'явилися;

відповідача-2 - не з'явилися;

третьої особи-1 - Омельяненко В.В. (адвокат);

третьої особи-2 - не з'явилися

скаржника - Стеценко А.В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини справи

1.1. У лютому 2006 року Дочірнє підприємство "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - ДП "Запорізький річковий порт") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Орендного підприємства "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - Запорізьке БТІ) про визнання права власності на нерухоме майно, перелічене у позовній заяві.

1.2. Спір розглядався судами неодноразово.

1.3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.09.2010 у даній справі до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

1.4. Останнім рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.11.2010 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що Запорізьке БТІ згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" є органом, який лише здійснює реєстрацію прав на підставі правовстановлюючих документів чи рішення суду та не має ніякого відношення до спірного майна, а тому не може бути належним відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності.

Водночас місцевим судом не встановлено наявності достатніх підстав для залучення іншого відповідача (відповідачів) у зв'язку з тим, що під час розгляду справи будь-яка інша особа не заявила про оспорення чи не визнання права власності, в тому числі і Фонд Державного майна України не заявив про право державної власності на всі спірні об'єкти (чи їх частину).

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що позивач не позбавлений права заявити позов про визнання права власності до належного відповідача, визначивши підстави виникнення права власності по кожному з об'єктів, що є в переліку спірного нерухомого майна.

1.5. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2011 до участі у справі в якості відповідачів були залучені Фонд державного майна України та Запорізька міська рада.

1.6. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 рішення скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано право власності за позивачем на нерухоме майно, зазначене у резолютивній частині постанови.

1.7. Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2011 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

2. Короткий зміст доводів і вимог апеляційної скарги

2.1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство "Квінт-Ф ЛТД" (далі - ТОВ "Квінт-Ф ЛТД") як особа, яку не було залучено до участі у справі, проте судом прийнято рішення щодо її прав та інтересів, звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 08.11.2010 в якій просило скасувати рішення суду першої інстанцій в частині відмови у визнанні за ДП "Запорізький річковий порт" права власності на підпірну стінку з майданчиком бульвару Шевченка № 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.

2.2. В обґрунтування порушення його прав та вимог апеляційної скарги ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" зазначало про те, що воно є орендарем земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 за адресою: м. Запоріжжя бульвар Шевченка, 73, на підставі договору оренди, укладеного 11.02.2010 між ним та Запорізькою міською радою. Земельна ділянка була надана для розташування торгівельного павільйону з літнім майданчиком і знаходилась в його користуванні з 1999 року на підставі раніше укладених угод з міською радою. ДП "Запорізький річковий порт" у 2007 році була надана в оренду земельна ділянка кадастровий № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1. З аналізу вказаних договорів, акта визначення меж земельної ділянки в натурі, абрису земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки № НОМЕР_2 технічного паспорту на підпірну стіну з майданчиком інв. № 0308, право на яку визнано за позивачем, вбачається, що підпірна стіна № 0308 розташована на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ТОВ "Квінт-Ф ЛТД".

3. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

3.1. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 (колегія суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г., Дармін М.О.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Квінт-Ф" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.09.2010 у справі № 14/72/06-20/18/10.

Ухвалу мотивовано тим, що підпірна стіна № 0308 знаходиться на земельній ділянці кадастровий. № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 тоді як ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" користується земельною ділянкою кадастровий № НОМЕР_1 за адресою: м. Запоріжжя бульвар Шевченка, 73, тобто кадастрові номери та адреси земельних ділянок різні. Жодних доказів перетину чи накладання цих земельних ділянок скаржником не надано. Суд зазначив, що підпірна стіна є власністю позивача і право власності не оспорюється апелянтом.

Крім того, суд наголосив, що рішенням Господарського суду від 08.11.2010 в позові відмовлено, отже, рішенням суду не вирішено питання щодо прав, обов'язків чи інтересів ТОВ "Квінт-Ф ЛТД".

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

4.1. У касаційній скарзі Запорізька міська рада посилається на те, що частина підпірної стіни № 0308 право власності на яку постановою суду апеляційної інстанції від 02.03.2011 визнано за ДП "Запорізький річковий порт", розташована на земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_2 наданій Запорізькою міською радою в строкове платне користування ТОВ "Квінт-Ф ЛТД". Також скаржник стверджує, що ДП "Запорізький річковий порт" набувши право власності на підпірну стіну № 0308 незаконно отримав право на земельну ділянку площею 275,6 м 2 на березі річки Дніпро у межах м. Запоріжжя, що позбавляє Запорізьку міську раду права розпорядження землею у встановленому законом порядку. У зв'язку з чим Запорізька міська рада просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

4.2. У касаційній скарзі ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" наголошує на помилковості висновків суду апеляційної інстанції про те, що підпірна стінка з майданчиком бульвару Шевченка № 3, право власності на яку визнано за позивачем, розташовані на земельній ділянці з кадастровим № НОМЕР_1, в зв'язку з чим, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваним судовим рішенням права, інтереси та обов'язки ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" не вирішувалися. Посилаючись на зазначені обставини ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот" посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та просить залишити її без змін, а касаційні скарги - без задоволення. При цьому ПрАТ "Судноплавна компанія Укррічфлот" зазначає, що 26.06.2012 ДП "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" відчужило нерухоме майно - підпірну стіну № 0308, розташовану в АДРЕСА_1 ОСОБА_7

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначену норму процесуального права, колегія суддів наголошує, що судом касаційної інстанції здійснюється перегляд оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в частині правильності застосування вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України щодо наявності правових підстав для закриття апеляційного провадження.

6.2. Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

6.3. Згідно зі статтею 1 Конституції Україна є правовою державою.

6.4. Як будь-яка правова держава Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

6.5. Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя визначено як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

6.6. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

6.7. Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

6.8. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

6.9. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. За змістом цього принципу жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він зумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", підпункти 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res(лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, що вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

6.10. Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

6.11. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням суду першої інстанції від 08.11.2010 у даній справі в позові відмовлено, а постановою суду апеляційної інстанції від 02.03.2011 рішення місцевого суду скасовано, постановлено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано право власності за позивачем на нерухоме майно, зазначене у резолютивній частині постанови. Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2011 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

6.12. Таким чином, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2011 у справі № 14/72/06-20/18/10 набрала законної сили у встановленому законом порядку та враховуючи приписи статті 107 ГПК України (у редакції, чинній на час винесення постанови) могла бути переглянута судом касаційної інстанції у разі її оскарження ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" та/або Запорізькою міською радою.

6.13. Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України (у редакції, чинній на час винесення зазначеної постанови судом апеляційної інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

6.14. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише із дотриманням вимог частини 2 статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

6.15. Водночас згідно з ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

6.16. Така позиція неодноразово відображалась у судових рішеннях Вищого господарського суду України, а також викладена в пункті 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7.

6.17. Таким чином, станом на час ухвалення судових рішень у справі № 14/72/06-20/18/10 ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, у тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (у редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

6.18. ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 ГПК України).

6.19. За змістом положень частин 1, 3, 4 статті 272 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині 1 цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

6.20. Разом з тим розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

6.21. Отже, перегляд судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, порушує принцип правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.

6.22. Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15.

6.23. З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що постанову об'єднаної палати у справі № 922/765/15 прийнято після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження, проте неправильно визначив підстави такого закриття.

6.24. Встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття неправильного по суті судового рішення.

6.25. З урахуванням того, що внаслідок ухвалення Верховним Судом власного рішення результат по суті не зміниться, ухвалу апеляційної інстанції слід залишити без змін.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1 . Враховуючи вищенаведене, ухвала апеляційної інстанції має бути залишена без змін з мотивів, викладених в цій постанові суду касаційної інстанції.

7.2. З огляду на викладене, посилання касаційних скарг ТОВ "Квінт-Ф ЛТД" та Запорізької міської ради на порушення судом апеляційної інстанції приписів пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України щодо неправомірного закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Квінт-Ф ЛТД", не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

8. Розподіл судових витрат

8.1. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче товариство "Квінт-Ф ЛТД" та Запорізької міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі № 14/72/06-20/18/10 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір