Постанова

від 24.04.2019 по справі 910/31904/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/31904/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 (головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік"

3. Корпорація "Укрінмаш"

про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю:

відповідача: Безносик А.О. (довіреність від 09.04.2019)

третьої особи -2: 1) Джигурда А.Г. (адвокат), 2)Лизько С.В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України (далі позивач-1, МОУ) та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі позивач-2, ККЕУ) звернувшись в суд з позовом до Київської міської ради (далі відповідач, КМР), просили визнати незаконним та скасувати рішення КМР від 10.09.2015 № 989/1853 Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Бурхливий потік для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торговельно офісних приміщень, об`єктів соціально побутового призначення на вул. Академіка Туполєва, 8 у Шевченківському районі м. Києва.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що станом на момент прийняття спірного рішення земельна ділянка обліковувалась у Квартирно експлуатаційному управлінні і спірне рішення було прийняте без згоди Міністерства оборони України, тобто за відсутності відповідного законодавчо встановленого погодження уповноваженого на розпорядження землею оборони органу, що є порушенням вимог статей 141, 142 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Такі висновки мотивовано недоведеністю позивачами того, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням чинного на той час законодавства.

У касаційні скарзі позивач-2 просить вказані судові рішення у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Ці вимоги мотивовано невідповідністю висновків судів дійсним обставинам справи, зокрема щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони, її незаконного вибуття з користування та розпорядження МОУ, відхилення клопотання про витребування доказів з порушенням процесуального законодавства, неналежним дослідженням наявних у матеріалах справи доказів.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Бурхливий потік (далі третя особа-2) просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувані судові рішення, як законні та такі, що відповідають обставинам справи, залишити без змін.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі третя особа -1) у відзиві на касаційну скаргу також просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з підстав їх правомірності, залишити без змін.

Разом з цим, до Суду 18.06.2018 позивачем-2 подані додаткові пояснення до касаційної скарги, які за своєю суттю є доповненнями до касаційної скарги.

Відповідно до приписів частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги, зокрема, шляхом подання додаткових пояснень, особа може лише упродовж вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

За вказаних обставин такі доповнення до касаційної скарги судом касаційної інстанції не приймаються до розгляду, та не розглядаються.

Подані третьою собою-2 пояснення, котрі є доповненням до відзиву на касаційну скаргу, та подані із пропуском встановлених в ухвалі Верховного Суду від 02.05.2018 на підставі статті 294 частини 4 Господарського процесуального кодексу України строків, тому залишаються касаційним судом без розгляду на підставі статей 118, 119 цього Кодексу у зв`язку із відсутністю правових підстав для поновлення строку для їх подання.

Від позивачів надійшло спільне письмове клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, у якому судом відмовлено з урахуванням положень статті 233 частини 4 Господарського процесуального кодексу України не виходячи до нарадчої кімнати.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Київською міською радою на ІII сесії VII скликання прийняте спірне рішення від 10.09.2015 №989/1853 Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Бурхливий потік для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торговельно - офісних приміщень, об`єктів соціально-побутового призначення на вул. Академіка Туполєва, 8 у Шевченківському районі м. Києва.

На підставі зазначеного рішення відповідно до статей 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Київська міська рада вирішила:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю Бурхливий потік для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торговельно-офісних приміщень, об`єктів соціально-побутового призначення на вул. Академіка Туполєва, 8 у Шевченківському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ від 30.09.2013 N 01016-000103612-014, справа Д-5361).

- передати Товариству з обмеженою відповідальністю Бурхливий потік, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 4,2734 га (кадастровий номер 8000000000:88:077:0048) для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торговельно-офісних приміщень, об`єктів соціально-побутового призначення на вул. Академіка Туполєва, 8 у Шевченківському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд від 30.08.2010 р.).

- Товариству з обмеженою відповідальністю Бурхливий потік:

виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

у місячний термін надати до департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, для укладання договору оренди земельної ділянки;

забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки;

питання пайової участі вирішувати в порядку, визначеному законодавством України;

питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, від 16.03.2012 N618) та інші питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;

виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 05.04.2011 N3651/0/18/19-11, Державної санітарно-епідеміологічної служби від 07.06.2011 N05.03.2002-07/60709, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 28.02.2012 N05-08/1357, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 21.04.2011 N22-982/35, Головного управління охорони культурної спадщини від 07.05.2012 N2602, Головного управління Держкомзему у місті Києві від 23.10.2012 р. N213, Головного управління земельних ресурсів від 04.05.2012 N05-8450;

- попередити землекористувача, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до статей 141, 143 Земельного кодексу України;

- контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Правомірність цього рішення КМР є предметом даного судового розгляду.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що КМР правомірно прийняла спірне рішення, враховуючи наявність на переданій в оренду земельній ділянці нерухомого майна, належного третій особі-2 на праві приватної власності.

Підстави для скасування вказаних судових рішень відсутні, виходячи із наступного.

На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №7 від 15.01.1951 О возобновлении отвода и закрепления границ земельных участков КЭУ Киевского военного округа в Октябрьском районе г. Киева земельна ділянка в м. Києві по Гостомельському шосе, Жовтневого району була відведена в постійне користування Квартирно-експлуатаційного управління КВО під військове містечко № 118 у відповідності до плану Управління в справах Архітектури міста Києва серії Б-12039 від 14.03.1952.

Відповідно до плану Управління у справах архітектури м. Києва Б-12039 земельної ділянки в м. Києві по Гостомельському шосе Жовтневого району, рішенням Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.1951 №7 за проектом Управління у Справах Архітектури м. Києва відведено в користування Центральної КЕУ під військове містечко №118 земельна ділянка площею 85516 кв.м, яка розташована на перетині вулиць Гостомельське шосе та Вовчогірської.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 2061 від 27.12.1971 Про найменування та перейменування вулиць м. Києва вулиця Вовчогірська перейменована у вулицю Естонську.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 431 від 19.03.1973 Про впорядкування найменувань та перейменування вулиць м. Києва Гостомельське шосе перейменовано у вулицю академіка Туполєва.

В подальшому, рішенням Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 30.06.1976 №18/с в користування військового містечка №118 квартирно-експлуатаціної частини Київського військового округу відведено земельну ділянку в м. Києві по вул. Академіка Туполєва №8 Радянського району.

Згідно плану Головного архітектурно-планувального управління №31260 земельної ділянки в м. Києві по вул. Академіка Туполєва №8 Радянського району, рішенням Виконкому Київської міської Ради депутатів трудящих від 30.06.1976 №18/с за проектом Головного архітектурно-планувального управління м. Києва відведено в користування військового містечка №118 квартирно-експлуатаціної частини Київського військового округу земельну ділянку площею 8 га 4816 кв. м, яка розташована на перетині вулиць академіка Туполєва та Естонської.

Судами встановлено, що на підставі рішення Міністерства оборони України щодо забудови земельної ділянки від 06.03.2006, план-схеми забудови земельної ділянки, погодженої 05.02.2010, Міністерство оборони України зазначало себе користувачем земельної ділянки загальною площею 4,57 га в м. Києві по вул. Академіка Туполєва, 8, військове містечко №118 саме на підставі рішення виконкому Київської міської Ради №18-с від 30.06.1976.

Разом з цим, розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1221 від 11.08.1997 Державному науково-виробничому зовнішньоторговельному об`єднанню «Укрінмаш» оформлено право постійного користування земельною ділянкою площею 3,88 га для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничих і господарських будівель на вулиці академіка Туполєва,8 у Радянському районі за рахунок частини земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 30.06.1976 №18/с, у зв`язку з переходом права власності на будівлі і споруди, передані відповідно до акта прийому-передачі від 03.07.1995.

На підставі зазначеного розпорядження Державне науково-виробниче зовнішньоторговельне об`єднання «Укрінмаш» отримало державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,8816 га.

Окрім того, суди встановили, що відповідно до пункту 5 розпорядження Київської міської державної адміністрації №1221 від 11.08.1997 рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих №18-с від 30.06.1976 визнано таким, що втратило чинність.

Таким чином судами встановлено, що станом на момент розгляду справи в суді вищевказане розпорядження КМДА №1221 від 11.08.1997 є чинним, в судовому порядку не скасоване, а рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих №18-с від 30.06.1976 є таким, що втратило чинність.

Разом з цим, апеляційний суд встановив і те, що до прийняття спірного рішення судовим рішенням у іншій справі, котре набрало законної сили, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік" визнано право власності на будівлі та споруди за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 8, а саме: нежитлові будівлі (літ. З, Є, І, К, М, Н, О, С, У, Ч) загальною площею 6761,7 кв. м (будівля літ. "З" загальною площею 2090,5 кв. м, будівля літ. "Є" загальною площею 224,2 кв. м, будівля літ. "І" загальною площею 294, 3 кв. м, будівля літ. "К" загальною площею 877,5 кв. м, будівля літ. "М" загальною площею 220,3 кв. м, будівля літ. "Н" загальною площею 103, 2 кв. м, будівля літ. "О" загальною площею 609,7 кв. м, будівля літ. "С" загальною площею 884,0 кв. м, будівля літ. "У" загальною площею 725,0 кв. м, будівля літ. "Ч" загальною площею 733,0 кв. м.) та споруди (літ. Ж, Ф, Т, П, Р).

Судами також встановлено, що згідно пояснювальної записки до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Бурхливий потік» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торгово-офісних приміщень, об`єктів соціально-побутового призначення на вул.Академіка Туполєва,8 у Шевченківському районі м.Києва, розробленого ТОВ «Геометікс» відповідно до дозволу від 15.02.2011 №Д-5361 та погодженого з відповідними комісіями та управліннями у передбаченому законом порядку, запроектована до відведення земельна ділянка розташована на частині земель, раніше відведених військовому містечку №118 КЕЧ Київського військового округу відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30.06.1976 №18-с, яке визнано таким, що втратило чинність.

Статтею 20 Земельного кодексу України в редакції від 01.07.2015, котра була чинною на час прийняття спірного рішення, передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (абз.1 ч.1).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (абз. 1 ч.1 ст. 116 цього ж Кодексу)

Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України у вказаній редакції сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 123 названого Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та формування нової земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України (ч.4 цієї ж статті).

Стаття 124 Земельного кодексу України у вказаній вище редакції визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частина друга статті 134 ЗК України визначає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (п.1).

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Тому перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює у спірних правовідносинах із даної справи зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації набутих у власність об`єктів нерухомості, розташованих на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини.

Набуття юридичною особою права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу набуття військового майна у спірних правовідносинах із даної справи відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Аналогічну правову позицію викладено постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 зі справи №910/18560/16 і суд касаційної інстанції у даній справі не вбачає підстав відступати від неї.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що правові підстави втрати чинності рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих №18/с від 30.06.1976, за наслідками яких на момент прийняття відповідачем спірного рішення спірна земельна ділянка не належала до земель оборони, а була віднесена до міських земель не наданих у власність чи користування, не оспорено у встановленому порядку, а відтак і не спростовано.

З огляду на викладене слід зазначити, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

Принцип правової визначеності, на думку Європейського суду з прав людини, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви у м. Люпені проти Румунії», заява № 76943/11). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (пункт 36 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92).

Враховуючи викладене у сукупності, та враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, Суд не вбачає підстав вважати, що оскаржені судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі щодо недоведеності та переоцінки доказів у справі, безпідставності відхилення клопотання про витребування із матеріалів іншої судової справи висновку експертної установи, неналежної оцінки судами інших судових спорів, що мали місце між учасниками даного спору, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, таким доводам надавалась оцінка судом апеляційної інстанції і вони мотивовано відхилені. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно із вимогами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки судами не встановлено що спірна земельна ділянка перевищує площу, необхідну для утримання і обслуговування придбаного нерухомого майна, і оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

Відтак наведеним вище у сукупності спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, а аргументи, викладені у відзивах, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 3 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Дану постанову прийнято 25.04.2019 у зв`язку із тим, що провадження у даній справі зупинялося касаційним судом до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/18560/16.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі Господарського суду міста Києва № 910/31904/15, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийГ.М. Мачульський

СуддіІ.В. Кушнір

Є.В. Краснов